Необхідність, суть та значення страхування

 

Необхідність страхування зумовлена прагненням людства захистити себе, своє майно, результати своєї праці від різного роду непередбачених обставин, які призводили до майнових збитків, загибелі людей або пошкодження їх здоров’я.

Причини виникнення ризиків (небезпек, загроз):

ð стихійні лиха;	ð соціальні потрясіння;
ð технічні аварії;	ð економічні фактори.

Отже, за умов ризикового характеру суспільного виробництва у цілому, окремого господарства, життєдіяльності людини існує потреба:

Þ попередження; Þ подолання; Þ зменшення; Þ відшкодування наслідків ризиків.

Страховий захист – сукупність економічних відносин, пов’язаних із попередженням, подоланням або зменшенням негативного впливу несприятливих подій (ризиків) і відшкодування їх наслідків з метою забезпечення безперервного суспільного виробництва, фінансової стабільності в державі, сталого економічного розвитку і загального добробуту.

Специфічні ознаки категорії страхового захисту:

Þ випадковий характер настання надзвичайних подій;

Þ нерівномірність і незвичний характер нанесення збитку;

Þ необхідність попередження наслідків страхових подій;

Þ відшкодування нанесених збитків (шкоди).

Матеріальним втіленням системи страхового захисту виступає страховий фонд суспільства (рис. 14.1).

Рис. 14.1. Страхові фонди суспільства

1). Централізовані резервні страхові фонді формуються за рахунок загальнодержавних ресурсів у вигляді Державного матеріального резерву, резервного фонду Державного бюджету та оборотної касової готівки, резервних фондів місцевих бюджетів, оборотної касової готівки та вільні залишки бюджетних коштів місцевих бюджетів.

2). Фонди самострахування суб’єктів господарювання створюються децентралізованим методом за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку у розмірі, передбаченому у статутних документах суб’єктів підприємництва. В Україні згідно чинного законодавства підприємства формують резервний фонд у розмірі не менше 25% статутного капіталу.

3). Фонди, створені страховиками, організовуються у страхових компаніях у вигляді страхових резервів у грошовій формі за рахунок внесків страхувальників. Джерелом прибутку страховика є доходи від страхової діяльності, від інвестування тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. Разом з тим, мобілізовані страховиками фінансові ресурси є вагомим джерелом інвестицій в економіку.

Відповідно Закону України “Про страхування”, с трахування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як економічна категорія, страхування – це сукупність перерозподільних відносин, які виникають між двома суб’єктами (страховиком та страхувальником) з приводу формування страхових фондів за рахунок сплати страхувальниками страхових внесків з метою захисту майнових інтересів у разі настання страхових випадків та поповнення цих фондів у процесі ефективного розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку.

Основними об’єктами страхування виступають життя, здоров’я, працездатність, майно, відповідальність, підприємницький ризик.

Суб’єктами страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи. Страховиками є спеціалізовані організації, які за певну плату беруть на себе зобов’язання відшкодувати завдані страхувальникам чи застрахованим особам збитки згідно із договором страхування. Страхувальником є особа, яка уклала із страховиком страховий договір. Застрахована особа бере участь у особистому страхуванні, об’єктом якого є життя, здоров’я та працездатність.

Страхування як економічна категорія виконує функції, які відображені рис. 14.2.

Рис. 14.2. Функції страхування

В основу страхування покладено певні принципи, відображенні на рис. 14.3).

ПРИНЦИПИ СТРАХУВАННЯ
ЗАГАЛЬНІ		КОНКРЕТНІ
ð Демократизм		ð Платність	ð Франшиза
ð Страховий ризик		ð Неперервність	ð Суброгація
ð Страховий інтерес		ð Поворотність	ð Контрибуція
ð Максимальні сумлінність		ð Диверсифікація	ð Співстрахування ð Перестрахування
ð Реальність страхового захисту

Рис. 14.3. Принципи страхування

14.2. Класифікація страхування

 

Класифікація страхування - наукова система розподілу страхування на галузі, підгалузі, види, класи та форми і зумовлена багатогранністю страхових відносин, великою кількістю об’єктів страхування та суб’єктів страхових відносин. Класифікація страхування здійснюється за такими ознаками (рис. 14.4):

Рис. 14.4. Класифікація страхування

Для конкретизації страхових інтересів окремих учасників страхування проводиться виділення окремих підгалузей і видів страхування (рис. 14.5).

Рис. 14.5. Об’єкти страхування

 

Класифікація за формами проведення передбачає поділ страхування на обов’язкове і добровільне.

 

14.4. Поняття страхового ринку, його структура

Страховий ринок – це особливе соціально-економічне середовище, сфера економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист (страхова послуга), формується попит і пропозиція на них, а також інфраструктура і конкуренція. Об’єктивна необхідність виникнення і розвитку страхового ринку зумовлена:

ð наявністю суспільної потреби на страхові послуги;

ð наявністю страховиків, здатних надати ці послуги

Суб’єктів страхового ринку поділяють на основних (страховиків, страхувальників та страхових посередників) і неосновних (застрахованих осіб, об’єднання страховиків, перестраховиків, товариств взаємного страхування, органів державного нагляду за страховою діяльністю). Страховими посередниками виступають страхові агенти і страхові брокери (брокерські фірми). (рис. 14.6).

Рис. 14.6. Суб’єкти страхового ринку

Страховий ринок передбачає:

Þ самостійність суб’єктів ринкових відносин;

Þ рівноправне партнерство суб’єктів ринкових відносин;