Характеристики інформаційного суспільства

В останнє десятиріччя інформаційні технології стали одним з найважливіших чинників розвитку економіки та суспільства загалом. Більшість країн усвідомила переваги, зумовлені розвитком і поширенням ІТ. У багатьох із них (США, Німеччині, Франції, Великій Британії, Австрії, Чехії, Фінляндії, Японії, Індії, Китаї, країнах Південно-Східної Азії та ін.) розроблені та реалізуються державні програми формування інформаційного суспільства. Найхарактернішими рисами його є:

1) зростання ролі інформації та знань у житті суспільства, створення і розвиток ринку інформації та знань як одного з чинників виробництва;

2) створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх соціальних і особистих потреб в інформаційних продуктах і послугах;

3) становлення і домінування в економіці нових технологічних укладів, що ґрунтуються на масовому використанні інформаційно-комунікаційних технологій. Ці уклади не тільки забезпечують постійне зростання продуктивності праці, а й зумовлюють появу нових форм соціальної та економічної діяльності (телеробота, електронна торгівля, дистанційна освіта на основі телематики, віртуальні підприємства тощо). Йдеться про формування і розвиток мережевої економіки.

Інформаційне суспільство — постіндустріальне суспільство, яке характеризується розвитком ринку інформації як чинника виробництва, створенням глобального інформаційного простору, формуванням в економіці технологічних укладів на основі телекомунікаційних технологій.

Поява Internet-Texнології ведення бізнесу пов’язана з переходом від індустріального суспільства до постіндустріального — інформаційного. В індустріальну епоху головним товаром були матеріальні предмети, в постіндустріальну — інформація, ідеї, права, нематеріальні активи.

Інформаційна революція позначилася на характері діяльності кожного підприємства. Саме поняття підприємства, яке традиційно визначається як відокремлена виробничо-технологічна організація, що поєднує робочу силу із засобами виробництва для випуску товарів і послуг, зараз втрачає якість просторової й територіальної відокремленості.

Зараз все більше з’являється підприємств з концепцією гнучкої структури управління навколо бізнес-процесів та постійної реорганізації підприємства в умовах динаміки ринку. Спроможність підприємства швидше і легше адаптуватися до змін кон’юнктури ринку, запропонувати нові продукти і послуги раніше від своїх конкурентів є основною перевагою в конкурентній боротьбі. Більш того, в діяльності сучасних підприємств спостерігається тенденція переходу від власне виробництва до сфери послуг. Загальна мета традиційних підприємств полягає в тому, щоб виробити якомога більше продукції. Нині (в епоху зорієнтованості виробництва на індивідуального клієнта) вона замінюється метою: цілковите задоволення потреб замовника шляхом вчасного виготовлення і (або) постачання необхідних високоякісних товарів. При цьому саме поняття «якість» стає більш суб’єктивним, яке формується в процесі взаємодії виробника і споживача, а рівень якості визначається ступенем відповідності товару тим вимогам, які висуває споживач.

Основою такої взаємодії можуть слугувати продукти нового типу, які характеризуються як віртуальні. Ці продукти є новим поняттям, близьким до поняття «послуга».

Віртуальний продукт — продукт, виготовлений і адаптований до запитів споживача в найкоротший термін, у будь-якому місці та в різноманітній формі, як правило, за обраною ним електронною моделлю. Прикладом використання ідеї віртуального продукту може слугувати виготовлення комплекту меблів певної конфігурації на замовлення клієнта за попередньо переглянутим ним ідеальним зразком - на сайті електронної крамниці. Так, для обраної моделі клієнт може вказати колір, стиль, сировину, тощо. В короткий термін замовлення буде виготовлено і доставлено покупцю.

Отже, кінцевий результат діяльності підприємства — продукція і послуги — трансформується. Таким чином, віртуальне підприємство – це принципово нова концепцію виробництва, яка цілком зорієнтована на замовника, оскільки основні характеристики віртуального підприємства — це швидкість виконання замовлень і повнота задоволення потреб клієнта на основі інтеграції діяльності підприємств з допомогою новітніх інформаційних і мережених технологій.

Слово «віртуальне» можна інтерпретувати як «фіктивне, не існуюче в реальному фізичному просторі» або як «розширене за рахунок спільних ресурсів». Віртуальне підприємство з нефіксованою організаційною і територіальною структурою є основою сучасної мережевої економіки. Воно створюється шляхом відбору потрібних організаційно-технологічних, людських та інших ресурсів з різних підприємств і їх комп’ютерної інтеграції. Взаємодія реально існуючих фахівців і підрозділів різноманітних підприємств реалізується у віртуальному просторі мереж. Віртуальне підприємство покликане підвищити рівень кооперації і координації партнерів, а в результаті - конкурентоспроможність створюваної ними продукції