Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ћеценатство ƒанила й ¬олодимира ¬асильковича




Ќедостачу добре збережених пам€тник≥в зах≥дно-украњнського бу≠д≥вництва заповнюЇ нам, до де€коњ м≥ри, галицько-волинський л≥топис. як джерело до ≥стор≥њ нашого мистецтва, в≥н справд≥ неоц≥нений. « осо≠бливою уважлив≥стю змальован≥ в ньому буд≥внич≥ змаганн€ ƒанила –омановича (ст. 230) та меценатство ¬олодимира ¬а≠сильковича: Ђ н€зь ¬олодимир, за свого кн€зюванн€ побудував багато город≥в Ч Ѕересть,  ам€нець, а в обох кам€нн≥ веж≥ на 17 с€жн≥в заввишки, муровану церкву Ѕлагов≥щенн€, що њњ украсив золотокованими ≥конами, обдарував книгами ≥ посудом.  нигами й посудом об≠дарував церкву в Ѕ≥льську а в ¬олодимир≥ розмалював ст≥ни церкви ƒимитр≥€. ƒо свого манастир€ та в перемиську Їп≥скоп≥ю подарував книги, що њх сам списав ≥ розмалювавї. ¬ Ћюбомл≥ збудував муровану церкву ёр≥€, украсив њњ ≥конами, обдарував книгами ≥ посудом, а сам змалював на м≥сц≥ ≥кони ёр≥€ й Ѕогородиц≥, на золотому тл≥. Ђѕочав розмальовувати ст≥ни й уже були готов≥ три в≥втарн≥ апсиди, €к за≠хвор≥вї.

Ќажаль з холмського буд≥вництва корол€ ƒанила збереглис€ т≥льки останки двох веж Ч одна в сел≥ Ѕ ≥ л € в и н о, 2 км. в≥д тепер≥шнього ’олму, друга в —толпю, в≥ддаленому на 10 км. в≥д м≥ста. « б≥л€винськоњ веж≥ залишилас€ т≥льки њњ п≥вн≥чна ст≥на з незначними за≠лишками сумежних ст≥н. ¬ ст≥н≥ збереглос€ двоЇ гостролуких в≥кон, обрамованих гарно шл≥фованими, кам€ними лиштвами. ћури веж≥ виведен≥ з синього, б≥лого й жовтого кам≥нн€, мають гн≥зда по деревл€ному руйнуванню. ¬ище третього, зруйнованого в≥кна зали≠шишс€ сл≥ди склеп≥нь. ¬ежа в —толпю, квадратна зверха, кругла в се≠редин≥. ¬она краще збережена в≥д б≥л€винськоњ, маЇ в≥д заходу вх≥д з гостролуким обрамуванн€м, а над ним два, одно над другим, поздовжн≥ в≥кна. Ѕ≥л€ в≥кон видно гн≥зда по деревл€них бальконах чи галЇр≥€х дл€ стр≥льц≥в. —толпенська вежа не сто€ла колись сам≥тно, €к тепер. ” в≥ддален≥ 8Ч10 крок≥в в≥д нењ найдено фундаменти €коњсь б≥льшоњ буд≥вл≥, може й замку.

Ќарешт≥ з буд≥вництва ¬олодимира ¬асильковича збереглас€ одна т≥льки вежа в  ам€нц≥ Ћитовському в Ѕерестейщин≥. ¬она кругла, з цегли, трьохповерха, з частинно збереженим в≥нчальним гзимсом. ¬ свому пром≥р≥ маЇ вона 13 м., висока на 27.  руглолук≥ в≥кна, гзимс ≥ форма веж≥ придають нашому пам€тников≥ сутороманський характер.

–отонда в √ор€нах

як в≥домо, тип церковних буд≥вель кн€жоњ ”крањни створивс€ ≥з зЇдиненн€ круглоњ, доосередньоњ буд≥вл≥, тобто ротонди, з подовгастою, трьохнавною, Ђбазил≥коюї. Ќезалежно в≥д цього комб≥нованого типу, ≥снували в нас сам≥ ротонди й мус≥ли ≥снувати чист≥ базил≥ки. “ак одн≥, €к ≥ друг≥ були буд≥вл€ми невеликих розм≥р≥в ≥ скромного, нерепрезен≠тативного призначенн€. «наЇмо про ≥снуванн€ ротонд у ’ерсонес≥ (б≥л€ 600 p.), ¬ишгород≥ (1115), √алич≥ (XIIЧXIII ст.), ¬олодимир≥ ¬олин≠ському (¬асильк≥вська ц.) й нарешт≥ в √ор€нах (XIIЧXIII ст.). Ѕуду≠валис€ в нас ротонди й п≥зн≥ше, от €к у Ћавров≥ (XV ст.),  ам€нц≥ (1575), ћукачев≥ (1661) а згодом, на гран≥ XVIIIЧXIX ст. була форма ротонд улюбленою в т. зв. Ђамп≥рномуї буд≥вництв≥. —амож питанн€ ротонд на ”крањн≥ довол≥ нове й нерозроблене, так щодо стилевого ха≠рактеру, €к ≥ походженн€ та поширенн€ цього типу буд≥вель.

“им неменче гарно збережена ротонд а б √ор€нах на украњнському «акарпаттю маЇ дл€ нас вињмкову ц≥нн≥сть пам€тника цього р≥дкого й оспорюваного досл≥дника типу нашоњ середньов≥чноњ арх≥тектури.

“епер≥шн≥й латинський костел у √ор€нах, сел≥ в≥ддаленому 4 км. на п≥вд. сх≥д в≥д ”жгороду, складаЇтьс€ з староњ пересв≥тер≥ њ-ротонди й готицькоњ нави, прибудованоњ на гран≥ XIVЧXV ст. Ѕуд≥вл€ стоњть на гор≥ й обведена довкола земл€ними валами, останками колиш≠нього замку. —ама пресв≥тер≥€-ротонда, зверха кругла, маЇ в середин≥ п€ть полукруглих закапелк≥в з≥ сферичними склеп≥нн€ми, 3 кр≥вл≥ ро≠тонди виростаЇ, шостикутний, невисокий п≥дбанник, з шестикутною в насад≥ й сферичною в гор≥ банею, перекритою новим (1912) гострок≥нчастим шоломом. ¬≥кна, що осв≥тлюють нутро ротонди, нов≥шого по≠ходженн€ й ан≥ формами, ан≥ розм≥щенн€м не в≥дпов≥дають перв≥сним. ѕерероблено теж ш≥сть вузьких в≥кон п≥дбанника. ¬с€ буд≥вл€ покрита тинком, до тогож обЇднана з п≥зн≥шою, готицькою прибудовою й обсл≥дуванн€ кладки та збереженн€ п≥д тинком познак њњ старовинного походженн€ дотепер не переведено. Ќе диво, що ≥сторично-мистецьке вивченн€ пам€тника, наштовхуючись на все нов≥ недостач≥ й перепони, не вийшло дос≥ поза меж≥ г≥потез.

ќстаточно погодилис€ досл≥дники гор€нськоњ ротонди на тому, що в основу њњ стилевого характеру л€гли в≥зант≥йськ≥, сх≥дн≥, а не романськ≥, зах≥дн≥ зразки.

Ђясн≥ й льог≥чн≥ форми будови, доосередн≥сть, заложенн€ ≥ просто≠рового обТЇму, широкий п≥дбанник, спос≥б перекритт€, з≥ сферичною банею, в≥дсутн≥сть др≥бних прикрас Ч все це промовл€Ї за в≥зант≥й≠ським стилемї. (¬. —очинський.) ѕри повн≥й недостач≥ документальних даних, час повстанн€ гор€нськоњ ротонди дастьс€ означити т≥льки приблизно XIIЧ’Ў стор≥чч€м. ¬ той час цв≥ло буд≥вництво на галиць≠кому ірунт≥.й звТ€зки ћад€рщини, а зос≥бна украњнського «акарпатт€ з √аличиною, були дуже жив≥. ќчевидно, що не сл≥д тут виключати й зах≥дньо-романських вплив≥в, але вони були, на диво, куди слабш≥, ан≥ж у тогочасному, галицькому буд≥вництв≥.

≤конопис кн€жоњ доби

« домонгольськоњ доби збереглос€ до нас б≥л€ 40 ≥кон царгородського, корсунського й м≥сцевого походженн€, але стан њхнього збере≠женн€ ост≥льки фатальний, що робити на њх основ≥ €к≥сь дальш≥ виснов≠ки Ч трудно. ¬они здеб≥льше грубо й невм≥ло Ђобновлен≥ї (перемальо≠ван≥), погрижен≥ зубом часу й покрит≥ копотом стор≥ч. ≤ т≥льки розчи≠щенн€ декотрих зпом≥ж них, дозволило досл≥дников≥ ѕетрову сказати: Ђ—тароукрањнського ≥конопису н≥коли не можна називати одноман≥т≠ним в пор≥внанн≥ з зах≥дн≥ми зразками. Ќавпаки, перед нами мистецтво з великою силою кольориту, композиц≥йною помислов≥стю й високою досконал≥стю у виконанн≥. ¬се в ньому, починаючи в≥д глубоко своЇр≥д≠ноњ техн≥ки, дише незвичайно старими й м≥цними традиц≥€миї.

« ≥кон домонгольськоњ доби згадаЇмо найб≥льш характеристичн≥. "ѕочинаЇ њх цикль X р и с т о с-ѕ антократор, приписуваний кисти печерського мал€р€ ќл≥мп≥€, що тепер збер≥гаЇтьс€ в ≥коностас≥ ”спен≠ського собору в ћоскв≥. ’ристос сидить на високому престол≥ в Їпи≠скопських ризах, в м≥тр≥ й хрещатому саккос≥ та омофор≥. Ѕлагословить двома пальц€ми правоњ руки, в л≥в≥й держить жезл з перекладиною. ѕо боках ’риста сто€ть Ч Ѕогородиц€ в ризах та ≤ван ѕредтеча в волос≥нниц≥. Ќайулюблен≥шою темою нашого старого ≥конопису була Ѕ о г о р о д и ц €. ƒо багатьох њњ зображень домонгольськоњ доби належать: —мол Ї н с ь к а, що ѓѓ прив≥з з ÷аргороду черниг≥вський кн€зь ¬севолод ярославич; „енстох≥вська, що д≥сталас€ з ÷ар≠городу на «ах≥дню ”крањну (до Ѕелза а пот≥м Ћьвова) й була виве≠зена в ѕольщу ¬олодиславом ќп≥льським у 1382 p.; X о л м с ь к а, що њњ мав привезти до  иЇва ¬олодимир ¬еликий, а до ’олму придбав ƒанило –оманович; ¬олодимирська, що њњ прив≥з до  иЇва ћстислав ћономахович, а пом≥щену в ¬ишгород≥, забрав јндр≥й Ѕоголюбський до ¬олодимира над  л€змою; ≤гор≥вська Ѕогороди≠ц€  ињвопечерськоњ Ћаври, маЇ бути та сама, що перед нею моливс€ кн€зь њгор ќлегович, перед смертю з рук збунтованих ки€н (1147 p.). ѕоза Ѕогородицею багато старих ≥кон посв€чено св. ћикол≥ а з черги ёр≥Їв≥, ƒмитр≥Їв≥ —олунському, “еодоров≥ “иронов≥ й “еодоров≥ —тратилатов≥, ≤лл≥, архангелам ћихайлов≥ й √аврињлу, евангелистам,  узьм≥ й ƒам€нов≥ й нарешт≥ м≥сцевим св€тим, €к Ѕорис ≥ √л≥б та јнтон≥й ≥ “еодоз≥й ѕечерський. ¬пор€д з поодинокими постат€ми чи групами св€тих малювали ≥конописц≥ сцени з старого й нового «ав≥ту, беручи за зразки то церковний ст≥нопис то знов м≥н≥€турн≥ картини рукопис≥в. “имто одн≥ ≥кони збер≥гають повагу й монументальн≥сть фрескових ≥ мозањкових зображень, а друг≥ Ї б≥льш своб≥дн≥ в композиц≥њ, реал≥с≠тичн≥ й мал€рськ≥.

Ћедви не з кожною ≥коною кн€жоњ ”крањни зв€заний переказ, н≥би то њњ привезено з ÷аргороду. јле т≥ перекази мають здеб≥льша таку саму варт≥сть, €к традиц≥€ де€ких наших Ѕогородиць, н≥бито малював њх апостол Ћука. ѕоправд≥, то хоч ≥ привозилис€ до нас ≥кони з далекоњ чужини, то р≥вночасно й малювалис€ на м≥сц€х. «наЇмо чейже ≥мена украњнських, мал€р≥в ≥ маЇмо ≥кони м≥сцевих св€тц≥в, що мус≥ли бути продуктом м≥сцевих сил. ўо б≥льше, завезен≥ на ”крањну ≥конописн≥ типи, обагачуютьс€ тут украњнськими мотивами й елементами. Ќа чу≠жих зразках ≥ п≥д впливом неукрањнськоњ культури, розвиваЇтьс€ на дотатарськ≥й ”крањн≥ живе й життЇздатне, ≥конописне мистецтво, чимраз б≥льше украњнське по сут≥ й форм≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 400 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1491 - | 1460 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.