Лазерний геодезичний прилад

Геодезичний прилад, випромінювачем якого є лазер.

Примітка. За призначенням лазерні геодезичні прилади поділяються на: лазерні теодоліти, лазерні нівеліри, лазерні віддалеміри, лазерні візири, лазерні центрири.

 

2.Показники стандартизації.

Кількісні та якісні характеристики обєктів стандартизації, висловлені за допомогою умовних одиниць, позначень або понять, називають показником стандартів. Це розміри обєкту, хімічний склад, фізичні властивості, маса, якість (зокрема, експлуатаційні якості), технічний рівень, надійність, довговічність, економічність, тощо.

Розмір обєкту (в землевпорядкувнні це наприклад, розмір земельної ділянки) визначається такими його характеристиками, як площа, довжина, ширина, співвідношення сторін, периметр і стає обєктом технічних вимог до проетування цих складових елементів проекту внутрігосподарського землевпорядкування або інших проектних розробок.

Так, у вимогах до розміщення полів і робочих ділянок при їх проектуванні визначаються раціональне співвідношення сторін окремо оброблюваної ділянки (поля), оптимальна довжина гону. При проектуванні лісосмуг користуються типовими розмірами (зокрема, шириною) лісосмуги.

Хімічний склад і фізичні властивості в основному є показниками стандартів сільськогосподарської продукції. Хімічний склад включає такі характеристики як вміст білку, жирів, сухих речовин, крохмалу, амінокіслот, тощо в сільськогосподарський продукції. Фізичні властивості - вологість зерна, його засміченість, щільність молока, міцність льону, довжина вовни, тощо.

В землевпорядному проектуванні хімічний склад грунтів враховується при розробці заходів по поліпшенню угідь. З ним повязані нормативні внесення добрив, вапнування та гіпсування ґрунтів.

Маса використовується в землевпорядних проектах наприклад, при розрахунках по формуванню насінневого фонду, зокрема для залуження крутосхилів і буферних смуг через такий показник, як норми висіву насіння кг/га.

Якість – це сукупність властивостей і характеристик продукції чи послуг, які обумовлюють їх придатність задовільняти певні потреби у відповідності з призначенням.

В землевпорядкуванні під продукцією ми розуміємо, зокрема і технічну проектну документацію.

Проектно-технічна документація, зокрема планово-картографічні матеріали, повинні відповідати різним за експлуатаційними якостями вимогам в залежності від призначення.

В землевпорядному проектуванні якість продукції – це в першу чергу якість проектних рішень, що приймаються.

Наступні показники стандартів, такі як технічний рівень, надійність і довговічність безпосередньо пов’язані з поняттям якості.

Термін «технічний рівень» (q) означає відносну характеристику якості продукції, що базується на співставленні сукупності значень показників оцінюваної продукції (Р) з відповідною сукупністю значень базових показників (Рб) і висловлюється залежністю

 

По суті технічний рівень характеризує технічну досконалість оцінюваної продукції. Для оцінки технічного рівня складених проектів, оформлення планово-картографічних матеріалів та іншої технічної документації проводиться нормо контроль. Його мета – строге додержання умовних знаків, вимог, встановлених в стандартах та інших нормативно-технічних документах, до якості проектування, оформлення, комплектності технічної документації. При виявленні нормо контролем відхилень від стандартів і норм технічна документація повертається із переліком зауважень на доробку. Креслення та технічні документи можуть реєструватися, прийматися на розмноження і зберігання тільки після підпису нормо контролера.

Надійність – властивість об’єкту виконувати задані функції, зберігаючи свої експлуатаційні показники (продуктивність, економічність) у часі та у заданих межах, режимах і умовах застосування технічного обслуговування, зберігання і транспортування. У землевпорядкуванні надійність планово-картографічних матеріалів і технічної документації, що зберігається, повинна задовольняти вимогам сучасності, точності, відповідності місцеположення і розмірів контурів угідь на плані, ситуації на місцевості.

Довговічність – це властивість об’єкту (виробу) зберігати працездатність до настання певного граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонту.

У землевпорядкуванні показник довговічності реалізується в строках і умовах зберігання та використання планово-картографічних матеріалів.

Економічність як показник стандартизації – багатогранне поняття. Воно включає економічну ефективність від розробки, втілення і застосування стандартів, а також від експлуатації та споживання продукції.

Деякі заходи по стандартизації мають соціальний характер і оцінюються специфічними методами. Так, наприклад, стандарти на уніфіковану документацію полегшують управлінську працю, скорочують обсяги переписки, дозволяють використовувати технічні засоби і вирахувальну техніку. Завдяки їх введенню спостерігається:

- ефективність від підвищення продуктивності праці при оформленні і використанні уніфікованих документів;

- економічна ефективність від здешевлення заповнення документів після їх стандартизації та уніфікації;

- економічна ефективність від зменшення числа помилок і браку в документах.

 

 

 

 

Тема: «Види і категорії стандартів. Принципи стандартизації»

1.Види стандартів.

2. Категорії стандартів.

3. Принципи стандартизації.

 

1. Види стандартів.

Розвиток науки, техніки, економіки, інших сфер людської діяльності в

значній мірі обумовлюється діючими стандартами. Їх розмаїтість класифікують за різними ознаками.

Види стандартів визначають такі класифікаційні ознаки, як зміст стандарту, його призначення, охоплення ним сукупності об’єктів та показників. За цими ознаками стандарти поділяють на чотири основні види:

- стандарти на конкретну продукцію;

- стандарти на групи однорідної продукції, або стандарти загальних технічних вимог;

- загально технічні стандарти;

- організаційно-методичні стандарти.

Кожний з цих основних видів в свою чергу поділяється на підвиди. Так

стандарти на конкретну продукцію поділяють на:

- параметри і розміри виробів;

- типи і типорозміри виробів;

- асортимент продукції;

- марки, конструкції виробів;

- методи контролю якості продукції;

- приймання маркування продукції;

- вимоги до упаковки, транспортування і зберігання продукції;

- технічні умови.

Стандарт на групи однорідної продукції або стандарти загальних технічних вимог поділяють на три підвиди які залежать від рівня підготовки виробництва і відповідають рівню якості продукції на технічному рівні:

1-а ступінь встановлює вимоги, у відповідності з якими виготовляється продукція, що була освоєна раніше і відповідає вимогам споживача;

2-а ступінь встановлює вимоги до заново розроблюваної або модернізуємої продукції, які відповідають вищому світовому рівневі;

3-я ступінь встановлює найвищий світовий рівень перспективних вимог, у відповідності з якими повинна вироблятися продукція у майбутньому.

Загальнотехнічні стандарти поділяють на такі підвиди:

- науково-технічні терміни і визначення;

- умовні позначення (знаки. Коди, мітки, символи, найменування);

- номенклатура типових проектів (наприклад, типових проектів жилих і виробничих приміщень);

- номенклатура показників якості продукції;

- загальні вимоги до типових технологічних проектів;

- загальні вимоги до проектування;

- норми і нормативи;

- методи повірки засобів вимірювань;

- методи проектування.

Організаційно-методичні стандарти поділяють на такі підвиди:

- основні (загальні) положення по організації і проведенню робіт (вишукувальних, знімальних топографо-геодезичних, землевпорядних проектних);

- організація розробки і поставки продукції на виробництво;

- порядок розробки, затвердження і втілення нормативно-технічних документів;

- метрологічне забезпечення якості продукції;

- вимоги до побудови, викладу, оформленню і змісту різних видів документації.

У землевпорядній практиці та наукових дослідженнях із землевпорядкування найчастіше застосовуються стандарти двох видів.

 

2. Категорії стандартів.

Категорії стандартів формуються за сферою їх дії, за рівнем в системі управління, на якому вони мають певний юридичний статус. В національній стандартизації розрізняють такі категорії стандартів:

- Державні стандарти;

- Галузеві стандарти;

- Стандарти підприємства.

Державні стандарти розробляються на такі об’єкти:

- промислова і сільськогосподарська сировина, матеріали, паливо. корисні копалини загального користування;

- машини, обладнання, прилади та інші вироби масового і серійного виготовлення;

- деталі, вузли, агрегати машин і обладнання, технологічне оснащення та інструменти міжгалузевого застосування;

- норми і засоби охорони праці, техніки безпеки та охорони оточуючого середовища;

- найважливіші види товарів народного споживання;

- єдині методи випробувань всіх видів продукції;

- контрольно-вимірювальні прилади і апарати, що проходять державні випробування;

- загальнотехнічні системи стандартів;

- загальні правила і норми для розрахунку і проектування промислових виробів;

- загальні правила і норми по монтажу і експлуатації найбільш важливих машин і споруд;

- науково-технічні терміни, позначення величин і одиниці вимірів4

- системи класифікації та кодування;

- довідкові дані про величини фізичних констант, про властивості речовин і матеріалів.

Галузеві стандарти обов’язкові для всіх підприємств і організацій даної

галузі, а також тих галузей, де продукцію застосовують або споживають. Вони затверджуються ведучими у виробництві відповідного виду продукції міністерствами та відомствами. Галузеві стандарти встановлюють вимоги до груп однорідної продукції галузевого призначення та до конкретної продукції, яка закріплена за даним міністерством. Вони розробляються на продукцію, яка не є об’єктом державної стандартизації і встановлюють правила, вимоги, терміни і позначення, що необхідні для упорядкування виробничо-технічної діяльності підприємств галузі та для встановлення оптимального рівня якості продукції.

Додатково до перерахованих категорій стандартів на території України використовують стандарти, які є продуктом міжнародної стандартизації. Це такі категорії:

- міждержавні стандарти (наприклад, стандарт єдина система стандартів у галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання ресурсів);

- міжнародні стандарти (наприклад, стандарт Овочі. Номенклатура.)

Міждержавні та міжнародні стандарти дають можливість одержати інформацію про рівень проектування, виробництва продукції. Особливостях експлуатації різних виробів в найбільш розвинутих країнах і своєчасно використати її при розробці і перегляді національних стандартів. Крім того, є іноземні стандарти (стандарти інших країн), які мають ознайомче, інформативне значення для робіт із національної та міжнародної стандартизації.

 

3. Принципи стандартизації.

Комплекс стандартів державної системи стандартизації не може розглядатись як якась абсолютно стабільна догматична сукупність організаційно-методичних положень і правил. Цей комплекс постійно змінюється і поповнюється новими стандартами. Діючи стандарти переглядаються, вдосконалюються і поповнюються. Виконання цих робіт базується на таких основних принципах:

- обов’язковість дотримання стандартів;

- перспективність робіт із стандартизації (конкурентноздатність продукції, випереджаючі стандарти);

- динамічність національної стандартизації;

- оптимальність (ефективність стандартів);

- комплектність стандартизації;

- системність у проведенні робіт.

Обов’язковість додержання стандартів у нашій країні встановлена декретом Кабінету міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення».

Перспективність робіт із стандартизації забезпечується по перше, втіленням стандартів на конкретно здатну продукцію і по друге, розвитком випереджаючої стандартизації. Конкурентноздатність продукції, її асортимент, номенклатура, технічний рівень визначаються аналізом і врахуванням ринкових змін кон’юктури (співвідношення попиту і пропозиції0 продукції.

Динамічність національної стандартизації полягає у періодичному перегляді та аналізі діючих нормативно-технічних документів з метою визначення відповідності їх науково-технічного рівня сучасним досягненням.

Оптимальність (ефективність стандартів) передбачає розробку та прийняття таких норм, правил і вимог, які при застосуванні їх в народному господарстві забезпечують оптимальні з точки зору економіки затрати засобів та ресурсів.

Принцип оптимізації може реалізуватись різними шляхами:

1. Методом прямого прогнозування за допомогою екстраполяції;

2. Пошуком оптимальних параметрів об’єктів стандартизації;

3. Розробкою економіко-математичних моделей (ЕММ) з розв’язанням

їх на електронно-обчислювальних машинах – ЕОМ), зокрема на комп’ютерах.

Комплексність стандартизації забезпечується тим, що одночасно стандартизуються не тільки готові вироби, але і сировина та матеріали, з яких вони виготовляються, а також технологічні процеси, методи підготовки і організації виробництва.

Системність стандартизації безпосередньо пов’язана з поняттям комплексності, оскільки системний підхід до об’єкту стандартизації передбачає виявлення всієї сукупності технічних, соціальних та економічних процесів і знаходження функціональних зв’язків між ними. Це дає можливість ефективно управляти згаданими процесами і всім комплексом в цілому.

Система – це упорядкована множина елементів. Пов’язаних певними співвідношеннями для здійснення загальної функції. Прикладом системи служать складові системи та елементи проекту внутрігосподарського землеустрою. Таким чином, принцип системності здійснюється шляхом врахування максимальної кількості факторів, що впливають на досягнення кінцевого результату при проведенні робіт із стандартизації.

 

Тема: «Методичні основи, порядок розробки, затвердження і втілення стандартів»

1. Методичні основи стандартизації.

2. Порядок розробки, затвердження і втілення стандартів.

 

 

1. Методичні основи стандартизації.

При розробці нормативно-технічних документів (стандартів, технічних умов, нормативних керівних документів) використовуються наступні методи стандартизації: симпліфікація, уніфікація, типізація, агрегатування, класифікація.

Симпліфікація (просте обмеження) – різновид або метод стандартизації, який полягає у раціональному обмеженні номенклатури об’єктів (типів, видів, розмірів, процесів) шляхом простого скорочення їх різновидів до технічно і економічно необхідної кількості.

Уніфікація – різновид або метод стандартизації, який полягає у встановленні оптимальної кількості об’єктів однакового функціонального призначення шляхом створення нових або вдосконалення існуючих об’єктів із взаємозамінюваних уніфікованих елементів.Згідно міжнародній стандартизації, уніфікація – це форма стандартизації, яка полягає в тому, що два або декілька документів (об’єктів стандартизації) об’єднуються в один таким чином, щоб одержані об’єкти були взаємозамінюваними при використанні. Уніфікація землевпорядної документації, зокрема звітно-облікової, дозволяє запроваджувати її в автоматизовані системи управління (АСУ), досліджувати склад земель, їх культуртехнічний стан на місцевому і регіональному рівнях, аналізувати та прогнозувати використання земельних ресурсів.

Типізація – різновид або метод стандартизації, який полягає у встановленні типових об’єктів для певної сукупності, які приймаються за основу (базу) при створенні інших об’єктів, близьких за функціональним призначенням.

Агрегатування – метод стандартизації, запозичений із конструювання. Він полягає у створенні виробів шляхом компоновки їх із обмеженої кількості стандартних і уніфікованих елементів різного функціонального призначення, що багаторазово використовується.

Класифікація – різновид або метод стандартизації, який передбачає упорядкований розподіл множини об’єктів на групи за певними класифікаційними ознаками.

В землевпорядкуванні використовується класифікація земельних і сільськогосподарських угідь при складанні експлікацій.

 

2. Порядок розробки, затвердження і втілення стандартів.

Перехід до ринкової економіки ставить перед всіма галузями народного господарства завдання підвищити вимоги до розробки і додержання стандартів на продукцію та послуги, привести їх у відповідність до світового рівня. Це вимагає координації робіт із стандартизації, забезпечення організаційно-методичної єдності при розробці стандартів та залучення до цієї роботи зацікавлених організацій і підприємств.

Стандарти розробляються науково-дослідними інститутами, проектно-конструкторськими організаціями, центральними лабораторіями і ведучими підприємствами.

Держстандартом України встановлено наступні чотири стадії розробки стандарту:

1) Організація розробки стандарту, складання і затвердження технічного завдання на розробку стандарту;

2) Розробка проекту стандарту в першій редакції та розсилання його на відгуки;

3) Опрацювання відгуків, розробка проекту стандарту в кінцевій редакції і подання його на затвердження;

4) Затвердження, державна реєстрація і видання стандарту.

На першій стадії розробки стандарту призначаються керівники і відповідальні виконавці по окремих темах стандарту, визначаються строки виконання робіт. Далі проводиться збір і вивчення матеріалів по даній темі – про об’єкт, що стандартизується (існуючих стандартів, патентів, каталогів, іншої технічної документації), - та їх аналіз з точки зору сучасних досягнень науки, техніки і передового досвіду та перспектив у майбутньому. Складається технічне завдання на розробку стандарта, в зміст якого входять:

- підстав для розробки стандарта;

- мета і задачі розробки;

- характеристика об’єкту стандартизації (тип, якісні та техніко-економічні показники);

- основні розділи стандарту і попередній перелік вимог, які ним встановлюються;

- зв'язок проекта стандарту з іншими стандартами;

- джерела, які необхідно використати при розробці стандарту;

- основні етапи робіт по створенню стандарту та строки їх виконання;

- організації – виконавці робіт і організації, яким проект стандарту повинен бути направлений на відгуки та узгодження.

На другій стадії у відповідності із технічним завданням розробляється проект стандарту в першій редакції. Якщо при розробці проекту стандарту виявляється необхідність зміни, доповнення або відміни діючих стандартів, то організація, що розробляє стандарт, одночасно з розробкою проекта стандарту готує обґрунтовані пропозиції з цього питання. Пропозиції направляються організаціям, що затвердили ці стандарти і організаціям, за якими ці стандарти закріплені. На час затвердження розроблюваного стандарту організація, що розробляє стандарт, повинна одержати висновок по проектах змін або відміни.

На третій стадії розробки стандарту обробляються відгуки на проект. Відгук являє собою документ, що містить зауваження і пропозиції щодо розглянутого проекта стандарту. Він виготовляється у двох примірниках і відсилається організації, яка розробляє стандарт. Вона складає зведення відгуків і повинна привести свої обґрунтовані висновки. У випадку, коли зауважень немає або вони не суттєві, складається кінцева редакція проекта стандарту.

Проводиться науково-технічна експертиза розробленого проекта стандарту, під час якої перевіряють мету і задачі розробки, характеристику типів, видів та марок стандартизованої продукції, а також фактичний рівень якості. Крім того, порівнюються техніко-економічні показники з кращими закордонними і вітчизняними зразками аналогічної продукції.

На затвердження проект стандарта подається у трьох примірниках. До кожного примірника додається така документація: пояснювальна записка, зведення відгуків на проект стандарта, копія технічного завдання, проект плана заходів по втіленню та інші матеріали.

Якщо поданий проект стандарта відповідає встановленим вимогам, його передають на затвердження. Не прийняті до затвердження проекти стандартів повертаються з конкретними вказівками на доробку.

На четвертій стадії проекти стандартів розглядають на спеціальній нараді з участю представників основних зацікавлених організацій. На цій нараді представник організації, що розробляє стандарт, викладає суть проекта стандарту, мету розробки і проводить аналіз показників.

Після затвердження стандарт реєструється, йому надається реєстраційний номер і рік. Далі здійснюється видання стандарту, публікація інформації про нього і розповсюдження стандарту.