1. Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу.
2. Структурно-функціональні прийоми пізнання.
3. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання.
Творчі та практичні завдання
1. Використовуючи системний та синергетичний підходи проаналізуйтетакі явища: громадянство, судова система, політична система, правові відносини.
2. Використайте синергетичний метод пізнання для досліджуваного Вами соціального явища.
3. Проаналізуйте тексти Конституції України, законів України та визначіть правильність застосування структурно-функціональних прийомів та засобів пізнання.
4. Проаналізуйте будь-які наукові публікації та визначіть правильність застосування методів та засобів системного аналізу.
Література
Базова
1. Спицнадель В. Н. Основы системного анализа. – СПб, 2000.
2. Данелян Т. Я. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. – М., 2004
3. Хакен Г. Синергетика / пер. с англ. – М.: Мир, 1980.
4. Шишкин В. В. Синергетический подход в теории права. Автореф. дис…на соиск учен. степ. к.ю.н. – Нижний Новгород, 2007.
Допоміжна
1. Аршинов В.И. Синергетический подход к моделированию общества в кн.: «Синергетика как феномен постнеклассической науки». – М., 1999.
2. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. М., 1973.
3. Блауберг И.В., Мирский Э.М., Садовский В.Н. Системный подход и системный анализ // Системные исследования: Ежегодник. – М., 1982.
4. Веденеев Ю.А. О применении системного подхода в исследовании права (введение в методологию проблемы) // Проблемы государства и права. Труды научных сотрудников и аспирантов. Вып. 9. – М., 1974. – С. 50-60
5. Венгеров А. Синергетика и политика // Общественные науки и современность. – 1993. – № 4.
6. Кузьмин В.П. Место системного подхода в современном научном познании // Вопроси философии. – 1980. – №2.
7. Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика – теория самоорганизации: идеи, методы, перспективы. – М., 1983.
8. Курдюмов С.П. Синергетика – новые направление. – М., 1989.
9. Лоскутов А., Михайлов А. Введение в синергетику. – М. Наука, 1990.
11. Новое в синергетике: загадки мира неравновесных структур. – М.: Наука, 1996
12. Прангишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономорности. – М.: СИНТЕГ, 2000. – С. 11-65
13. Проблемы методологии системного исследования. – М., 1970.
14. Садовский В. Н. Основания общей теории систем. М., 1974.
Тема 5. Спеціально-юридична методологія
1. Порівняльно-правовий метод та засоби дослідження.
2. Методи загальної теорії права. Поняттєво-категоріальний апарат теорії права.
Творчі та практичні завдання
1. Розкрийте співвідношення загальнонаукової та спеціально-юридичної методології. Чи може спеціально-юридична методологія існувати як самостійна підсистема прийомів та засобів пізнання?
2. Використовуючи порівняльно-правовий метод пізнання проаналізуйте систему джерел права у правових системах романо-германського типу.
3. Використовуючи загальнотеоретичний метод проаналізуйте такі явища: «рішення суду», «принципи права», «юридична відповідальність».
Література
Базова
1. Дедов Д.И. Юридический метод: [научное эссе] / Д.И. Дядів. – М.: Волтерс Клівер, 2008. – 160 с.
2. Дністрянський С.С. Загальна наука права і політики – Прага, 1923, Т.1. – 212 с.
3. Кожевников В.В. Проблемы методологии теории государства и права в современной российской юридической науке: критический анализ // Вестник Омского университета. – 2009. – № 3 (20). – С. 5-12
4. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). – К.: Атіка, 2010. – 412 с.
5. Методологія порівняльного правознавства // Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології: Монографія / За ред. Ю. С. Шемчушенка. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вып. 3. – С. 7-36
6. Сырых В. М. Логические основания общей теории права: Логика правового исследования. В 2-х томах. – М.: Юстицинформ, 2004.
7. Тарасов Н.Н.Методологические проблемы юридической науки. – Екатеринбург: Изд-во Гуманит. ун-та, 2001. – 264 c.
8. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. — М.: М. и С. Сабашниковы, 1916. – 704 с.
9. Кельман М.С. Юридична наука: проблеми методології: монографія / М. С. Кельман; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Т.: Терно-граф, 2011. – 492 с.
10. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. - 120 c.
11. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 432 с.
Допоміжна
1. Бобылев А.И. Предмет и методология теории права и государства // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 16-26
2. Врублевски Е.Методологические проблемы сравнительного анализа правовых систем // Сравнительное правоведение. – М., 1978. – с. 152-155.
3. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
4. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. – 120 c.
5. Леже Р. Методология сравнительного уголовного права // Проблемы сравнительного правоведения / Редкол.: И.Л. Бачило, В.Н. Кудрявцев, Б.М. Лазарев. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1978. – С. 99-107
6. Луць Л. А. До питання про теорію порівняльно-правового методу // Матеріали міжнародного науково-практичного семінару «Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний стан і перспективи розвитку». – м. Сімферополь, 28 квітня 2006 р.
7. Петрушев В.А. Проблемы методологии общей теории права // Академический юридический журнал. – 2001. – № 3. – С. 22-29
8. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986.
9. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 448 с.
10. Цвайгерт К., Кетц К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт. – Том I. Основы: Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 480с.
