Для оцінки того, наскільки вигідна країні зовнішня торгівля, використовується показник "умови торгівлі" - відношення експортних цін розглянутої країни до її імпортних цін:
То = Рх / Рм.
Зростання даного показника означає підвищення добробуту нації, а його падіння свідчить про зниження добробуту.
Якщо ціни на експортні товари даної країни на світовому ринку підвищаться у порівнянні з імпортними цінами, то це означає, що на одиницю свого експорту країна може придбати більше імпортних товарів. Отже, країна одержує більший виграш від зовнішньої торгівлі.
Зміна умов торгівлі є одним з показників, що характеризують зміну положення країни у світовій торгівлі.
Самі умови торгівлі, у свою чергу, залежать від коливань попиту на світовому й національному ринках, від змін в умовах виробництва, від ступеня монополізації ринків окремих товарів.
Разом з тим розмір виграшу, що одержує країна від міжнародної торгівлі, залежить не тільки від зміни цін, але й від фізичних обсягів експорту й імпорту, тому не завжди правильно робити висновки про добробут країни на підставі показників умов торгівлі.
Так, якщо зниження цін на експортну продукцію викликане підвищенням ефективності виробництва, то при наявності еластичного попиту на світовому ринку низькі ціни можуть бути компенсовані підвищенням обсягів експорту продукції.
Треба, однак, звернути увагу на так звану проблему зростання, що розоряє, коли розширення експорту призводить до такого погіршення умов торгівлі, що добробут нації знижується. Ця проблема може виникнути для багатьох країн, що розвиваються, у яких можливості економічного зростання обумовлені розширенням видобутку й експорту сировини. Оскільки попит на сировину часто характеризується низькою еластичністю, швидке нарощування експорту призводить до такого падіння світових цін на сировину, що перекриває позитивний ефект від економічного росту. У цьому випадку зростання експорту, що розоряє, може стати невигідним.
Парадокс В. Леонтьєва
Відомий американський економіст Василь Леонтьєв (див. розділ 7) у середині 50-х років почав спробу емпіричної перевірки основних висновків теорії Хекшера - Оліна.
Він шляхом декількох емпіричних тестів показав, що умови теорії Хекшера - Оліна на практиці не дотримуються. Після другої світової війни США вважалися однією із найбагатших і капіталонасичених країн з відносно високим у порівнянні з іншими державами рівнем оплати праці, тому відповідно до теорії вони повинні були експортувати капіталомісткі товари. Однак в американському експорті переважали відносно трудомісткі товари, а в імпорті - капіталомісткі.
Парадокс Леонтьєва: теорія співвідношення факторів виробництва Хекшера - Оліна не підтверджується на практиці - трудонасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені - трудомістку,
Ще кілька разів теорія Хекшера - Оліна перевірялася економістами з використанням сучасного рівня обчислювальної техніки для більшої кількості країн і більшого числа товарів. Найбільш серйозний тест розпочали у 1987 році американці Г. Боузн, 3. Лимер і Л. Свейкаускас, які зробили розрахунки для 27 країн по 12 факторам виробництва. Результати були обескураживающими: для /3 факторів виробництва заснована на них торгівля розвивалася відповідно до подань Хекшера - Оліна тільки в менш ніж 70 % випадків. У інших вона йшла у прямо протилежному напрямку [26].
Спроби розв'язання даного парадокса збагатили теорію факторів виробництва, тому що були виявлені додаткові обставини, що впливають на міжнародну спеціалізацію:
1 Необхідно поділяти робочу силу на кваліфіковану й неквалі-фіковану. У США є надлишок кваліфікованої робочої сили й відносна недостатність некваліфікованої робочої сили
2 У структурі видобувної промисловості країн, що розвиваються, представлені капіталомісткі виробництва, у той час як капітал не є надлишковим чинником у цілому по країнах, що розвиваються. США імпортують велику кількість сировини, видобуток якої вимагає більших витрат капіталу.
3 Протекціонізм ряду промислово розвинених країн. Тест Леонтьєва не враховував факту існування американського імпортного тарифу, що створювався не в останню чергу для того, щоб відгородити від іноземної конкуренції трудомісткі галузі американської промисловості, перешкоджаючи тим самим імпорту трудомістких товарів.
