Чинники формування безробіття

Безробіття становить макроекономічну проблему, оскільки чинники, які на нього впливають, є передусім економічні, а саме:

- структурні зрушення в економiцi, які призводять до масштабних змін у структуpi й кiлькостi попиту на робочу силу i мають особливо тяжкі наслідки в періоди стагнації або зниження ділової активності;

- зниження темпів економічного розвитку, що спричинюються до зменшення кiлькостi робочих місць, порушення збалансованості чисельності працівників з кiлькiстю робочих місць;

- недостатній сукупний попит;

- інфляція, яка виявляється в скороченні капітальних вкладів (зменшення інвестицій призводить до скорочення виробництва, а отже, i зайнятості), а також у зниженні реальних доходів населення, що зумовлює збільшення пропонування робочої сили за умови зниження попиту на неї;

- спiввiдношення цін на фактори виробництва, яке веде до переважання працеощадних технологій;

- сезонні коливання виробництва, які викликають зміни в попиті на робочу силу;

- НТП, наслідки якого посилюють безробіття через комплексний вплив, котрий виявляється, по-перше, у впровадженні працеощадних технологій, автоматизації виробництва, що витискає велику кiлькiсть неквалiфiкованої праці; по-друге, в ускладненні виробництва, що неминуче спричинюється до спеціалізації, а отже, збільшення структурних диспропорцій мiж попитом i пропонуванням робочої сили.

Соцiальнi чинники:

- недосконале трудове законодавство як результат компромісу мiж вимогами працівників i профспілок, з одного боку, i державою — з другого, посилює негнучкість ринку праці, призводить до скорочення попиту на живу працю в підприємців, зменшуючи її питому вагу;

- трансфертні платежі, що впливають як на зниження, так i на підвищення безробіття;

- недостатня професійна i територіальна мобільність робочої сили;

- недостатній розвиток програм зайнятості;

- низький рівень i статус системи освіти, професійної підготовки i перепідготовки;

- брак інформації про вiльнi робочі місця;

- низька економічна активність різних груп населення.

Демографічні чинники:

- зміни в чисельності населення;

зміни статевовікової структури.

Наведені фактори не вичерпують складності причинно-наслідкових залежностей безробіття i це тільки найпоширенiшi її пояснення.

Безробіття як результат трансформації всієї економічної системи, соціальних і політичних перетворень – це, певною мірою, новий для вітчизняної статистики об'єкт, i цим пояснюється складність його вивчення.

 

Види безробіття

Безробіття — це складне, багатопланове явище, яке має безліч форм та виявів.

Безробіття проявляється у двох формах: абсолютне і відносне.

До абсолютного належить:

1) фрикційне безробіття, яке пов’язане з переміщенням осіб з однієї роботи на іншу, з однієї місцевості — до іншої. Отже, це своєрідна соціальна, суперечність, яку розуміють як проблему пошуку відповідної роботи;

2) структурне безробіття, яке виникає в результаті структурних зрушень в економiцi, що впливають на структуру сукупного политу на робочу силу: на одні професії попит підвищується, на інші — падає;

3) циклічне безробіття, яке виявляється в умовах спаду як фази економічного циклу.

Відносне безробіття включає в себе:

1) добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він не задоволений рівнем оплати праці, умовами роботи, психологічним кліматом в колективі;

2) вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація проводить скорочення персоналу;

3) конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії i перепрофілюванням підприємств військово-промислового комплексу на випуск цивільної продукції;

4) технологічне — пов’язане з переходом до нової техніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і наймом працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікацій;

5) сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво);

6) інституційне – це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.);

7) застійне безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навіть якщо вдається знайти робоче місце.

Відповідно, міжнародна статистика звертає увагу на загальний рівень безробіття понад 12 місяців, так зване тривале застійне безробіття.