Типи господарських операцій та їх вплив на баланс

 

Бухгалтерський баланс є не тільки однією зі складо­вих методу бухгалтерського обліку, а й одним із найважливіших джерел інформації для управління.

Складові (елементи) методу бухгалтерського обліку взаємо­пов'язані, оскільки вони випливають із форм і методів ведення обліку й контролю та обумовлюються ними.

Поділ господарських операцій на типи має теоретичне і прак­тичне значення, яке треба враховувати в процесі затвердження форми балансу, визначення його будови та змісту, використання для оцінки фінансового стану й платоспроможності підприємства.

Перший тип господарських операцій стосується тільки ак­тиву балансу, вносячи зміни у склад та розміщення необоротних і оборотних активів, витрати майбутніх періодів. При цьому валю­та балансу не змінюється, охоплюючи нематеріальні активи, не­завершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, запаси, де­біторську заборгованість за товари, роботи, послуги, дебіторську заборгованість за розрахунками, поточні фінансові інвестиції, кош­ти та їх еквіваленти, витрати майбутніх періодів. Господарські опе­рації набирають характеру вихідної інформації, що вносить не про­сто зміни в активи підприємства, а й стає передумовою відповідних змін у складі й розміщенні власного капіталу та зобов'язань.

Другий тип господарських операцій стосується тільки паси­ву балансу, вносячи зміни в склад та розміщення власного капі­талу й зобов'язань. При цьому валюта балансу не змінюється.

Більшість господарських операцій другого типу веде до зміни статей балансу в межах одного розділу. До таких операцій нале­жать: відображення суми ПДВ у рахунках підрядчиків і проект­них організацій; відображення внеску за вартістю, що наведена в засновницьких документах (у цьому разі стаття балансу «Статут­ний капітал» збільшується, а стаття «Неоплачений капітал» змен­шується на таку саму суму); відображення суми зносу малоцін­них і швидкозношуваних предметів у разі переведення їх до складу основних засобів (зменшується «Знос інших необоротних матеріальних активів» і збільшується «Знос основних засобів» — у балансі статтю «Знос» розміщено в активі як таку, що регулює оцінку відповідних цінностей); відображення депонованої заробіт­ної плати (у поточному бухгалтерському обліку зменшується за­боргованість із заробітної плати і збільшується сума розрахунків із депонентами — у балансі це відбувається в межах однієї статті «Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці»).

Третій тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в бік збільшення, тобто валюта балансу за активом і па­сивом збільшується на рівновеликі суми.

Операції третього типу проводяться в порівняно значній кіль­кості. Вони охоплюють різноманітні ситуації і процеси виробни­чої та фінансово-господарської діяльності підприємства і завжди перебувають у динаміці. Найбільш характерними операціями цьо­го типу є: придбання основних засобів за плату — відображення суми за договором поставки (збільшення суми за статтею «Неза­вершене будівництво» активу балансу і збільшення суми за стат­тею «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» пасиву балансу); відображення сум за консультаційні, інформа­ційні, посередницькі, реєстраційні, транспортні послуги та інші витрати, пов'язані з придбанням основних засобів (зміни відбу­ваються на тих самих статтях, що й за попередньої операції); одержання цільового фінансування на будівництво із зовнішніх джерел (збільшення сум за статтею «Грошові кошти та їх еквіва­ленти» активу балансу і за статтею «Цільове фінансування» па­сиву балансу).

Четвертий тип господарських операцій впливає на актив і пасив балансу в бік зменшення, тобто валюта балансу одночасно зменшується на рівновеликі суми і за активом, і за пасивом. Про­ти господарських операцій першого й третього типів, операцій четвертого типу проводиться значно менше. Найхарактернішими з них є: відображення зносу реалізованих, ліквідованих, переда­них основних засобів; видача з каси заробітної плати працівни­кам (зменшується сума за статтею «Поточні зобов'язання за роз­рахунками з оплати праці» пасиву балансу і сума за статтею «Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті» активу балансу).

На кожному підприємстві, залежно від його галузевих особ­ливостей та обсягів виробництва, щоденно здійснюється велика кількість господарських операцій. Якщо їх розглядати в цілому по підприємству, то операцій першого і третього типу відбуває­ться близько 70%, причому кількість операцій обох цих типів є майже однаковою. Кількість операцій другого і четвертого типу теж майже однакова і в цілому на них припадає близько 30% усіх операцій.

Усі господарські операції, незалежно від типу, відображають­ся на рахунках бухгалтерського обліку.

 

 

4. Система рахунків і подвійний запис

 

План лекції

1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку.

2. Метод подвійного запису, його контрольне і інформаційне значення.

3. Рахунки синтетичного і аналітичного обліку.

 

1. Поняття про рахунки бухгалтерського обліку

 

На кожному підприємстві щодня скоюється велика кількість господарських операцій, які зрештою відображаються в бухгалтерському балансі. Як вже наголошувалося, баланс складається на 1-е число місяця (кварталу, року), тому за допомогою його не можна повсякденно стежити за змінами, що відбуваються у складі майна, зобов'язань підприємства, джерел їх формування. Для поточного обліку і контролю використовується система рахунків бухгалтерського обліку.

У теорії і методології бухгалтерського обліку системі рахунків бухгалтерського обліку належить особлива роль, оскільки з їх застосуванням реалізується проблема подвійного віддзеркалення інформації, її накопичення і узагальнення. Запис в рахунки виробляється з використанням методу подвійного запису.

Рахунок бухгалтерського обліку— це спосіб угрупування, поточного контролю і відображення господарських операцій, які скоюються з майном, джерелами його формування, господарськими процесами. Рахунок — це також накопичувач інформації, яка потім узагальнюється і використовується для складання різних зведених показників і звітності.

На рахунках відображають господарські операції як в кількісному, так і у вартісному виразі.

Ліва частина рахунку називається дебетом (скорочено Д-т), а права частина — кредитом (скорочено К-т). Отже, «дебет» і «кредит» рахунку відповідають його сторонам.

Для позначення залишків на рахунках бухгалтерського обліку користуються терміном «сальдо» (залишок рахунку). Звичайно сальдо на початок проведення операції (на початок звітного період) позначається як С1, а залишок на кінець проведення операцій (на кінець звітного періоду) —С2.

Для віддзеркалення господарських операцій на рахунках необхідне документальне підтвердження, як яке можуть бути паперові первинні документи, машинні носії, дискети і т. п., причому будь-який з них повинен мати юридичну силу.

Відповідно до балансу всі рахунки бухгалтерського обліку діляться на активні і пасивні, виходячи з цього, є дві схеми записів на рахунках.

Активні — церахунки бухгалтерського обліку, на яких враховуються різні види майна, їх наявність, склад, рух. Наприклад, рахунок «Основні засоби», рахунок «Матеріали», рахунок «Каса в національній валюті», рахунок «Поточний валютний рахунок» і т.д. На активних рахунках залишки (сальдо) тільки дебетові.

Пасивні — церахунки бухгалтерського обліку, на яких враховуються джерела формування майна (власний капітал), їх наявність, склад, рух, а також зобов'язання. Наприклад, рахунок «Статутний капітал», рахунок «Короткострокові кредити банків» і ін. На пасивних рахунках залишки тільки кредитові.

По активному рахунку відображаються:

по дебетовій стороні рахунку — залишки на початок і кінець проведення операцій і господарські операції, що викликають збільшення залишку;

по кредитовій стороні счета—лише господарські операції, що викликають зменшення залишку.

Для визначення залишку по активному рахунку на кінець проведення операції можна використовувати таку формулу:

С2=С1+Об.Д — Об.К. (1)

По пасивному рахунку, на якому враховуються джерела формування майна, відображаються:

по кредитовій стороні рахунку — залишки на початок і кінець проведення операцій і господарські операції, що викликають збільшення залишків;

по дебетовій стороні рахунку показуються лише господарські операції, що викликають зменшення залишків.

Використовуючи раніше приведені позначення, для визначення залишку по пасивному рахунку на кінець звітного періоду складемо таку формулу:

С2==С1+Об.К-Об.Д. (2)

Залишки по активних рахунках, на яких відображається майно підприємства, і по пасивних рахівницях, на яких показуються джерела формування цього майна, потім ув'язуються і відповідно відображаються в активі і пасиві балансу.

Але бувають також і активно-пасивні рахунки, які мають ознаки як активних, так і пасивних рахунків. У таких рахівницях залишок може бути і дебетовим, і кредитовим або одночасно дебетовим і кредитовим (розгорнене сальдо).

Розгорнене сальдо в активно-пасивних рахунках в звичному порядку визначити неможливо, для цього необхідні дані аналітичного обліку. Аналітичний облік дає інформацію про стан розрахунків з кожним підзвітним лицем (наприклад, з працівником підприємства) і з кожним кредитором (наприклад, працівником підприємства якому наше підприємство повинне гроші), тобто виводиться сальдо по кожній підзвітній особі окремо, а потім підраховується загальна сума дебіторської і кредиторської заборгованості.