Другий напрямок наукової організації управлінської праці - розподіл і кооперація праці (див. тему 3). 6 страница

Пояснювальну записку використовують для пояснен­ня ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків пра­цівника на вимогу керівника, у деяких випадках - за ініціативою підлеглого.

Лист - один з основних засобів зв'язку між грома­дянами, установами, організаціями і підприємствами. До складання службових листів ставляться такі самі вимоги, що й до інших службових документів.

У листі має бути розкрито одне питання. Якщо є потреба одночасно звернутися в установу з кількох різних питань, доцільно складати кілька листів.

У супровідному листі адресату повідомлюють про факт відправлення йому документів, які прикладають до цього листа. Ці листи складають тільки у тих випад­ках, коли адресату необхідно повідомити відомості, яких немає у документі.

Лист-підтвердження використовується для повідом­лення відправника про одержання: відправлених ним документів або цінностей, підтвердження фактів та ін.

Лист-нагадування звичайно містить нагадування про закінчення або наближення встановленого строку, у зв'язку з чим слід вжити необхідних заходів.

Лист-повідомлення використовується для повідомлен­ня або затвердження будь-якого факту і, як правило, по­чинається словами «Повідомляємо», «Доводимо до Вашого відома».

Лист-запрошення адресують конкретній особі або групі осіб, проте його направляють і в установу.

Положення бувають двох видів: про установи, струк­турні підрозділи (комісії, групи, неформальні підроз­діли, громадські організації та ін.), окремі посадові особи і про проведення різних заходів (оглядів, конкур­сів та ін.).

Постанови видають Кабінет Міністрів України, дер­жавні комітети і комісії, а також комісії, створені міс­цевими Радами народних депутатів, - адміністративні, у справах неповнолітніх та ін.

Постановою є також заключна частина протоколу засідання колегіального органу (зборів, правління, президіуму та ін.). Ці постанови включають до протоколу або додають до нього, в разі потреби їх можна оформля­ти як витяг з протоколу.

Датою постанови є дата засідання колегіального ор­гану, де її прийнято. Підписують постанову голова і сек­ретар (керуючий справами) колегіального органу.

Наказ є найважливішим розпорядчим документом, який найчастіше використовується у практиці управлін­ня. Накази видають керівники установ, що діють на основі єдиноначальності.

Накази, як правило, видають з питань створення, організації, ліквідації, перенайменування, зміни масшта­бу діяльності установи або структурного підрозділу; затвердження або зміни положень, інструкцій, правил, планів, структури, призначення, переміщення або звіль­нення працівників та ін.

У наказах висвітлюють також питання адміністра­тивної діяльності установи, що потребують правового вирішення.

Накази із загальних питань видають на виконання директивних вказівок вищестоящих органів, за ініціати­вою керівника, що видає наказ, або підпорядкованих структурних підрозділів.

Наказами щодо особового складу оформлюють при­значення, переміщення, звільнення, заохочення, стяг­нення та ін. Наказ видають на основі доповідних записок, записок керівників підрозділів, заяв гро­мадян.

Текст наказу складається з констатуючої і розпоряд­чої частин. У першій викладають факти і міркування, які є підставою для видання наказу; у другій перелічу­ють дії, які слід виконати. Якщо наказ видають на основі письмової вказівки вищестоящої організації (постанова, наказ, директивний лист та ін.), то в констатуючій части­ні наказу вказують назву виду документу, його номер, дату і заголовок.

Наказ набуває сили з моменту його підписання (де­які пункти можуть мати свої строки набування сили). Призначають і переміщують працівників, якщо строки спеціально не обумовлені, з дня підписання наказу.

Протокол - це документ, що фіксує хід обговорення питань і прийняття рішень на зборах, нарадах, конфе­ренціях і засіданнях колегіальних органів, або документ, складений офіційною особою для посвідчення будь-якого факту. Останній за своїм змістом на­ближається до актів.

Протоколи, що фіксують хід роботи і рішення постій­них колегіальних (колегії, комітети, ради, президіуми, комісії) і тимчасових (конференції, збори, наради, комі­сії) органів, можуть бути трьох видів:

1) короткі - записують питання, що обговорюються, прі­звища доповідачів і тих, хто виступає, прийняті рішення;

2) повні - містять крім вже зазначеного короткий запис виступів доповідачів і учасників;

3) стенографічні - увесь хід засідання запи­сують дослівно.

Датою протоколу є дата події (наради, зборів, сесії та ін.). Якщо вона триває два і більше днів, через тире зазначають дати початку і закінчення наради, зборів, наприклад, 22-23 березня 2004 р.

Розпорядження видають Кабінет Міністрів України, районні Ради народних депутатів, адміністрації пред­ставників президента, підприємств у межах прав, які на­даються їм законодавчими актами.

Рішення приймають місцеві органи державної влади і державного управління - місцеві Ради народних депу­татів, а також інші колегіальні органи - колегії мі­ністерств і відомств, науково-технічні та інші ради, комітети та ін.

В процесі вивчення другого питання “Оформлення документації з особового складу” студенту слід запам’ятати наступне.

Основні документи, які утворюються в процесі роботи з кадрами, такі: накази по особовому складу, особові картки, довідки, анкети, заяви, особисті документи гро­мадян - дипломи, атестати, посвідчення, свідоцтва та ін. Документи керівників і спеціалістів формують у осо­бові справи.

Наказ по особовому складу є одним з найважливіших видів організаційно-розпорядчої документації. Ним оформлюють призначення, переміщення, звільнення, заохочення, стягнення та ін. Наказ видають на підставі заяв, доповідних записок, особистих рішень керівників та ін.

Складають накази по особовому складу згідно із загальними вимогами до оформлення організаційно-розпорядчих документів.

Накази по особовому складу оформлюють окремо від наказів із загальних питань. Вони мають окрему само­стійну індексацію, яка починається з початку кожного календарного року. До порядкового номера наказу до­дають букви «о/с» (особовий склад), наприклад: «На­каз № 15 о/с». Якщо на підприємстві відрядження і від­пустки оформлюють виданням наказів, то такі накази виділяють в окремі групи («Накази про відрядження», «Накази про падання відпусток»), кожна з яких має свою індексацію. Це зумовлено тим, що на відміну від інших наказів по кадрах ці накази мають інші строки зберігання.

У наказах по особовому складу пункти розміщують звичайно у такому порядку: призначення на посаду, прийняття на роботу, переміщення, звільнення з роботи та ін. Пункти мають порядкову нумерацію і позначають їх арабськими цифрами.

Накази по особовому складу візують, як правило, працівник кадрової служби і юрисконсульт, їх можуть також візувати і інші працівники.

При оформленні наказів необхідно додержувати ви­мог і правил, що забезпечують їх юридичну силу. Обо­в'язковими в них мають бути такі реквізити: автор доку­мента, назва виду, дата, індекс, місце видання, заголо­вок, текст, підпис керівника установи (підприємства).

Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу підписує керівник підприємства або його заступник, який має на це право, потім ставлять номер і дату. Такий наказ видають і доводять до відома пра­цівника до початку роботи. Підпис працівника на наказі свідчить про його згоду з усіма положеннями наказу.

Наказ набуває сили з моменту його підписання. Окремі параграфи наказу можуть визначати свої строки набуття його сили.

На підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу заповнюють особову картку працівника, роблять запис у його трудовій книжці, а бух­галтерія відкриває особовий рахунок або інший відпо­відний документ.

Переведення на іншу роботу оформлюють наказом (розпорядженням) адміністрації установи (підприєм­ства). Оскільки перевести на постійну роботу можна лише за згодою працівника, цю згоду оформлюють його підписом на наказі (розпорядженні).

У наказі про переведення на іншу роботу слід чітко формулювати мотиви і підстави переведення.

Звільнення з роботи (припинення трудового догово­ру) незалежно від підстави обов'язково оформлюють наказом (розпорядженням) адміністрації під­приємства. На підставі цього наказу (розпорядження) роблять запис у трудовій книжці та особовій картці працівника, а бухгалтерія здійснює з ним розрахунок.

Формулювання у наказах і трудових книжках мають відповідати вимогам про працю і містити посилання на відповідні статті законодавства.

Дія трудового договору припиняється у день, зазна­чений у наказі (розпорядженні). Проте на практиці у двох випадках (в разі звільнення за прогул без поваж­них причин і за вчинення злочину) допускаються від­хилення від цього загального правила.

Надання відпустки здійснюється згідно із графіком відпусток, який адміністрація підприємства зобов'язана складати перед початком кожного календар­ного року. Складання графіку відпусток передбачено законодавством. Його проект готують за попереднім погодженням з керівниками структурних підрозділів. Графік відпусток затверджує керівник під­приємства після погодження з профспілковим комі­тетом.

Особову картку заводять на кожного працівника при прийнятті його на роботу, її використовують для аналізу складу і обліку кадрів. Картку оформляють на основі представлених працівником документів (паспорту, дип­лому, військового квитку, трудової книжки та ін.).

В особовій картці систематично відображують усі подальші зміни даних про працівника (освіту, місце проживання та ін.). Особа, яку приймають на роботу, ставить свій підпис у картці і зазначає дату її заповнення. Розділ особової картки «Додаткові відомості» при­значений для запису даних, не відображених у інших розділах (про навчання у цей момент, наявність другої професії, роботу за сумісництвом тощо).

Формування особових справ здійснюється протягом усього періоду роботи певної особи на підприємстві. В разі повторного прийняття працівника на підприєм­ство на нього заводять нову особову справу.

Документи в особових справах розміщують у такій послідовності:

- внутрішній опис усіх документів, що є в особовій справі;

- заява про прийняття на роботу, направ­лення або подання; анкета, листок з обліку кадрів;

- автобіографія, документи про освіту, витяги з наказів про призначення, переміщення, звільнення (копії запи­сок про прийняття на роботу, переведення, звільнення);

- доповнення до особової картки з обліку кадрів і за­охочень;

- довідки та інші документи, що стосуються цієї особи (крім довідок з місця проживання, про стан здоров'я та інших документів другорядного значення, які групують окремо від особових справ).

 

Тема 9. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕКСТОВИХ МАТЕРІАЛІВ

 

1. Організація діловодства у підприємстві.

2. Робота з документами, що надходять у підприємство.

3. Робота з документами власного архіву керівника.

4. Контроль за станом документаційного забезпечення управління.

 

При вивченні першого питання “Організація діловодства у підприємстві” студенту слід уяснити, що діяльність управлінських працівників пов¢язана з діловодством - створенням, прийманням-передаванням, зберіганням, опрацюванням документів. Раціональна організація діловодства дає змогу забезпечити ефективний обмін інформацією на підприємстві і прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Відомі три організаційні форми діловодства:

1) централізована: застосовується у великих організаціях з великим документообігом. При цьому вона передбачає виконання усіх операцій з документами в спеціалізованих структурних підрозділах, наприклад канцелярії, друкарському бюро. Ця форма характерна також для невеликих підприємств з малим документообігом, в яких усі операції з документами виконує секретар. Централізована форма діловодства найбільш економічна, оскільки забезпечує раціональне використання технічних засобів, трудових ресурсів;

2) децентралізована: передбачає виконання усіх операцій з документами в структурних підрозділах організацій, якщо вони територіально роз¢єднані. Ця форма забезпечує оперативне і якісне виконання операцій з документами. Однак вона передбачає наявність діловодного персоналу і технічних засобів у структурних підрозділах і тому є неекономічною;

3) змішана: найбільш поширена у підприємствах торгівлі і громадського харчування. При цьому частину операцій роботи з документами (приймання, відправлення, реєстрація, контроль виконання) покладено на спеціалізовані службу, наприклад канцелярію, секретаря, а решту операцій (складання документів, поточне зберігання їх, формування справ) виконують структурні підрозділи. Змішана форма є оптимальною для більшості торговельних підприємств, оскільки документообіг у них не досить великий для централізованої форми діловодства, а використання децентралізованої - економічно недоцільне.

Основною функцією діловодства підрозділів і працівників (секретарів, діловодів) є організація раціонального документообігу, що передбачає організацію руху документів з моменту їх одержання або створення до завершення виконання або відправлення.

Основними вимогами до раціональної організації документообігу у підприємствах є:

1) прямоточність руху потоків документів, що передбачає прямий шлях проходження документації до одержувача;

2) виконання принципу одноразового перебування документа в одному структурному підрозділі або в одного виконавця;

3) додержання принципу паралельності – в разі потреби одночасної роботи з документом кількох структурних підрозділів або виконавців його необхідно копіювати.

Принципова схема документообігу у торговельному підприємстві наведена на рис.9.1.

 

Рисунок 9.1 - Схема документообігу у торговельному підприємстві

 

Основні напрямки удосконалення діловодства і документообігу у торговельних підприємствах:

1. Стандартизація – встановлення єдиних норм і вимог до документів, незалежно від форми власності і розмірів підприємств, їх галузевого підпорядкування.

2. Уніфікація тексту документів.

Використовують такі форми уніфікації тексту документа:

а) анкета – спосіб уніфікації тексту, при якому одну його частину (питання анкети) заносять у документ раніше, а другу (відповіді) заповнює автор під час створення документа;

б) трафарет – спосіб уніфікації, при якому заздалегідь виготовляють докладний текст з пропусками, які заповнюють у процесі створення документу;

в) таблиця дає змогу в найбільш місткій і наочній формі розмістити інформацію.

3. Використання сучасних технічних засобів створення, копіювання, обробки і зберігання документів, комп¢ютерної техніки.

 

В процесі вивчення другого питання “Робота з документами, що надходять у підприємство” студент повинен засвоїти наступне.

Керівнику для розглядання і прийняття рішення слід передавати тільки найважли­віші документи, в основному ті, які не можна викори­стовувати без його вказівки. Практика свідчить, що кількість їх становить 10-20% загальної кількості документів, які надходять.

З метою розподілу документів між виконавцями, підрозділами та їхніми керівниками на підприємствах запроваджено попередній розгляд документів, у ході якого необхідно:

- розподіляти документи між керівниками, начальни­ками структурних підрозділів і виконавцями з ураху­ванням основних критеріїв оцінки їх змісту і забезпечен­ня апарату управління необхідною і достатньою інфор­мацією;

- визначати конкретних виконавців документів, керую­чись розподілом обов'язків, посадовими інструкціями, інструкціями з діловодства, практики, що склалася, та ін.;

- перешкоджати надходженню в апарат управління документів, виконання яких не є його прерогативою;

- визначати потребу у реєстрації документів.

Попередній розгляд документів дає змогу:

- вивільнити керівника від вивчення документів, що не потребують його уваги, а апарат управління - від документів, вико­нання яких не входить до його функцій;

- скоротити доку­ментообіг, безпосередньо направляючи документи виконавцям;

- підвищити оперативність роботи апарату управління скороченням кількості пунктів обробки доку­ментів і часу перебування в них;

- зменшити трудоміст­кість зменшенням кількості операцій взагалі і дубльова­них, зокрема;

- поліпшити якість управлінських рішень, які приймають спеціалісти, що мають необхідну інформа­цію;

- підвищити відповідальність виконавців за вирі­шення документів, що надходять;

- об'єктивно оцінювати можливості окремих виконавців, враховуючи оператив­ність і якість запропонованих ними рішень;

- підвищити технологічність обробки документів;

- проводити комплекс­ний аналіз документації, що надходить, з метою її раціо­налізації і скорочення;

Сучасна організація управлінського процесу перед­бачає, що основна маса (80-95%) документації апа­рату управління має надходити безпосередньо у струк­турні підрозділи або відповідальним виконавцям.

Працівник, який виконує операції, пов'язані з оцін­кою і розподілом документів, повинен докладно знати функції підприємства і його підрозділів, права і обов'язки провідних працівників, систему взаємовідносин, що склалися між ними; мати високий професійний рівень, необхідні навички і знання, користуватися довірою керівника, мати певну інтуїцію.

При розгляданні документів, що надходять, слід праг­нути до зменшення кількості резолюцій на них - не більше ніж одна-дві. Цьому сприяє спрощення органі­заційної структури управління - зменшення кількості рівнів і ланок управління.

У процесі попереднього розглядання може бути встанов­лено, що для оперативного виконання документа керів­нику потрібна додаткова інформація. У цьому випадку добирають необхідні документи і подають керівнику одночасно з ініціативним документом.

Документи, що надійшли на підприємство, слід роз­глядати у день надходження і у той же день направляти виконавцям або повертати секретареві (у канцелярію, загальний відділ, секретаріат). Безпосереднє передавання документів від керівника виконавцю дасть змогу прискорити обробку їх в апараті управління.

Як виняток, керівник може повернути документи наступного дня. Якщо керівник відсутній, їх розглядає заступник.

Керівник підприємства повинен розглядати тільки зареєстровані документи. Він не повинен розглядати документи, передані йому під час відряджень, прийому громадян, працівниками інших організацій до їх реєстрації.

Документи, що надійшли, передає керівнику тільки секретар. Час передавання документів встановлює керів­ник за погодженням із секретарем. При цьому врахову­ють час надходження пошти, умови роботи організації, розпорядок робочого дня керівника, можливості діло­водної служби. Час повертання документів секретареві встановлюють таким чином, щоб у цей же день вони згідно з резолюцією були передані виконавцю.

У деяких організаціях кореспонденцію передають керівнику один раз на день, як правило, о 10-12 год., в інших - два рази на день - о 10 і 16 год. Телеграми, термінові документи передають керів­нику негайно.

 

Вивчення третього питання “Робота з документами власного архіву керівника” передбачає засвоєння студентом наступного.

Як правило, офіційні документи у керівника не зберігають. До виконання їх зберігають у виконавця, після - у справі.

Офіційні документи, що стосуються діяльності під­приємства, належать до архівного фонду підприємства і їх зберігають у його справах. Порушення цієї вимоги ускладнює пошук документів, знижує оперативність їх вико­нання, дезорганізує роботу апарату управління.

У процесі виробничої, громадської і творчої діяльно­сті керівника утворюється комплекс документів, що ста­новить його власний архів (зібрання документів, що утворилися в процесі виробничої, громадської і творчої діяльності керівника і не належать до архів­ного фонду підприємства).

До власного архіву керівника, як правило, входять такі документи:

- копії деяких внутрішніх документів (наказів, актів, протоколів, довідок, службових і доповідних записок), які керівник вважає за необхідне зберігати певний час на своєму робочому місці, а також копії деяких доку­ментів, виготовлені за його вказівкою (оригінали або завірені копії цих документів зберігають у справах, що формуються у підрозділах згідно з номенклатурою справ);

- копії деяких вихідних листів та інших документів, підписаних керівником (завірені копії їх також збері­гають у структурних підрозділах);

- підготовчі і чорнові матеріали деяких документів;

- примірники текстів доповідей, довідок, службових записок та інших документів, у підготовці яких брав участь керівник;

- особисті документи (довідки, грамоти, характеристи­ки, посвідчення, дипломи) і документи власного похо­дження (звернення, заяви, листи, анкети) та ін.;

- різні публікації і матеріали до них;

- відбитки друкованих видань;

- витяги і вирізки з періодичної преси і книг, фото­графії;

- документи творчої діяльності керівника (рукописи, рисунки, креслення та ін.);

- власне листування;

- відгуки, рецензії, висновки тощо;

- робочі блокноти, зошити із записами, зробленими під час відряджень, відвідання виставок, експозицій, на засіданнях, нарадах;

- проспекти виставок, інститутів, підприємств і подіб­ні до них видання, переклади іноземних джерел;

- запрошення, проспекти семінарів, нарад та інші до­кументи.

Ефективне використання власного архіву керівника передбачає раціональну систематизацію документів, створення довідкового апарату до них, забезпечення їх збереження. З цією метою документи власного архіву розподіляють за окремими групами (комплексами), їх систематизують за ознаками таких архівів:

1. Тематичний або предметно-запитальний (соціаль­ний розвиток підприємства, застосування прогресивних технологій, форм організації праці, закордонні відря­дження, громадська робота та ін.).

2. Авторський (кореспондентський) - документи міністерства і об'єднання, НДІ, проектних і гро­мадських організацій, власні документи та ін.

3. Хронологічний (документи, розподілені за певними періодами).

4. Номінальний (інструкції, рішення, накази, листи, проекти, кошториси, договори, доповіді).

5. Географічний (по регіонах України, інших країнах).

6. Алфавітний (у цьому разі використовують пріз­вища авторів, назви установ і адміністративно-територі­альних одиниць, об'єктів, предметів).

Іноді доцільно поєднувати кілька ознак, наприклад предметно-запитальних з хронологічними, номінальних з авторськими.

Документи кожного комплексу зберігають в окремій справі (справах). Кожна справа повинна мати заго­ловок, складений так, щоб виключити можливість по­трапляння однакових або аналогічних документів у різні справи.

 

При вивченні четвертого питання “Контроль за станом документаційного забезпечення управління” студенту необхідно усвідомити, що з метою підвищення оперативності роботи апарату управління і відповідальності працівників за доручену справу, поліпшення виконавської дисципліни і докумен­таційного забезпечення управління керівник підприєм­ства (структурного підрозділу) здійснює контроль за станом документообігу.

У процесі контролю використовуються методи, наведені у табл.9.1.

 

 

Таблиця 9.1 - Методи контролю за станом документаційного забезпечення управління

Об'єкт контролю	Метод
Наявність і виконання ін­струкції з документаційного забезпечення управління	Вибіркова перевірка виконання основ­них вимог інструкції.
Наявність і виконання поса­дових інструкцій секретарем, діловодом, інспектором з контролю виконання та ін­шими працівниками діловодства	Вибіркова перевірка виконання основ­них вимог інструкції. Відсутність кон­фліктів, зумовлених неправильним розподілом функцій.
Наявність і використання бланків, якість оформлення документів	Перевірка оформлення основних видів документів.
Оперативність документообігу	Перевірка картотек, журналів і доку­ментів з погляду наявності позначен­ня про виконання і додержання стро­ків проходження документів в апара­ті управління. Виявлення причин, що затримують проходження документів.
Наявність і використання карткової системи реєстрації документів	Перевірка картотеки.
Додержання виконавської дисципліни	Виявлення динаміки зниження (збіль­шення) питомої ваги документів, строк виконання яких не витримано, у загальному обсязі виконаних доку­ментів (по підприємству в цілому, підрозділах, виконавцях), а також причин, що затримують виконання до­кументів.
Наявність і використання номенклатури справ	Перевірка наявності справ, передба­чених номенклатурою, і неврахованих справ, правильності їх ведення.
Організація зберігання доку­ментів	Перевірка і забезпечення засобів збе­рігання документів у робочий і неро­бочий час, наявність відповідальних за це осіб.
Обсяг документообігу	Виявлення динаміки зниження (збіль­шення) кількості оброблених доку­ментів в апараті управління. З'ясу­вання причин збільшення обсягу доку­ментообігу.
Продовження таблиці 9.1
Організація роботи з пропо­зиціями, заявами і скаргами громадян	Перевірка виконання службою доку­ментаційного забезпечення відповід­них інструкцій, строків виконання, правильності обліку, реєстрації і збе­рігання цих документів.
Підготовка і передавання справ у відомчий архів	Перевірка роботи експертної комісії, протоколів її засідань, додержання строків списання справ і правил пере­давання їх у відомчий архів.
Нормування праці персона­лу, зайнятого документацій­ним обслуговуванням (секретарі, діло-води та ін.)	Наявність норм часу і перевірка їх вико­нання.
Підвищення каліфікації діловодного персоналу	Перевірка періодичності навчання пра­цівників служби документаційного забезпечення в інститутах підвищення кваліфікації, на курсах і семінарах.

 

За результатами контролю керівник приймає рішен­ня, які в разі потреби оформлюють у вигляді відповід­них розпорядчих документів.

 

Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ НАРАД І ЗБОРІВ

 

1. Види ділових нарад.

2. Технологія проведення ділової наради.

3. Особливості проведення нарад різних видів.

 

В процесі вивчення першого питання “Види ділових нарад” студенту слід запам’ятати, що наради, засідання, збори являють собою різні форми участі персоналу організації у розгляді, обговоренні, вирішенні будь-яких питань.

Наради і засідання - найбільш поширені методи керівництва, способи підготовки і прийняття управлін­ських рішень, вивчення і формування думки колективу, оцінки здібностей підлеглих. Уміле проведення наради, щира зацікавленість присутніх в її рішеннях дають змогу залучити до активної дискусії навіть інертних людей, що рідко виступають.

Існує певна відмінність між такими формами колективної роботи, як нарада, засідання і збори.

Нарада - це форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників управлінського процесу.

Засідання - це форма організації роботи постійно діючого органу (комітету, колегії, ради, комісії, групи).

У більшості випадків проведення засідання передбачається статутом, хоча іноді засідання може проводитися за ініціативою керівника.

Збори - це спільна присутність у певному місці людей, об'єднаних конкретною метою (збори працівників підприємства, підрозділу, членів товариства та ін.).

Слід відзначити, що у практиці управлінської діяльності переважають наради.

Наради мають як позитивні, так і негативні сторони.

До позитивних сторін ділової наради належать:

- можливість оперативно та у короткий термін одержати потрібну інформацію, ознайомитися з різними точками зору на проблему і шляхи її вирішення;

- прийняття колегіальних рішень.

При цьому нарада є ефективною та економічно доцільною, якщо вона виступає засобом одержання, перевірки та обліку, а не видання інформації.

До негативних сторін ділової наради належать:

- їх висока вартість;

- невизначеність колективної відповідальності.

Класифікація ділових нарад:

1. За цілями:

- навчальні (мета наради – передати учасникам певні знання, і тим самим підвищити їх кваліфікацію);