Конструктивні особливості циліндричних розверток

Розвертки

Розвертка — багатолезовий осьовий різальний інструмент для підвищення точності форми та розмірів отвору та зменшення шорсткості поверхні[1] після попередньої обробки свердлом, зенкером або розточувальним різцем.

Квалітет точності отворів після розвертування (обробки розверткою) становить IT6...IT9, а шорсткість поверхні — Ra 1,25...0,32. При цьому найкращі результати досягаються у випадку дворазового розвертування, коли перше розвертування знімає 2/3 припуску, а друге — решту. Такі ж показники можна одержати при шліфуванні, однак після розветування якість обробленої поверхні вища, тому, що на шліфованій поверхні залишаються частки абразиву, які приводять до прискореного зношування деталей, що сполучаються.

Висока якість обробки забезпечується тим, що розвертка має велике число різальних лез (4...14) і знімає малий припуск. Розвертка виконує обробку при своєму обертанні і одночасному поступальному русі вздовж осі отвору. Вона дозволяє зняти тонкий шар матеріалу (десяті-соті долі міліметра) з високою точністю. Крім циліндричних отворів розвертають конічні отвори (наприклад під інструментальні конуси) спеціальними конічними розвертками.

Розвертки призначені для обробки попередньо оброблених отворів з метою одержання поверхонь з точністю 7-8 квалітету і шорсткістю Ral.25-Ra0.16.

 

Розвертки діляться на:

 

1.Циліндричні ручні: суцільні багатогранні діаметром 3-50мм, котельні, багатогранні однозубі діаметром 0,3-Змм, гвинтові з вставками твердого сплаву діаметром 3-10мм;

2.Розжимні із границею регулювання 0,5-0,8мм, прямозубі і гвинтові діаметром 8-50мм;

З.Регульовані діаметром 1 2-60мм.

Конструкція розвертки збірна, складається з корпуса з пазами для ріжучих ножів і гайок для переміщення вздовж осі під кутом, які забезпечують підйом останніх і збільшення діаметра розвертки;

1.Машинні з хвостовиком: прямозубі діаметром 3-50 мм, гвинтові діаметром 8-50 мм, торцеві діаметром 3-50 мм, з орієнтованими направляючими елементами типу А, Б, В діаметром 10-30 мм, розжимні діаметром 15-32 мм, регульовані з прикрученими ножами діаметром 50-200 мм;

2.Машинні циліндричні насадні: суцільні і армовані(прямозубі, торцеві, гвинтові) діаметром 25-50 мм, дискові діаметром 20-30 мм. Регульовані збірні з пригвинченими ножами діаметром 50-200 мм;

3.Машинні конічні суцільні: багатогранні діаметром 0,3-1,0 мм, комплексні прямозубі типу А, Б, В, спіральні;

4.Машинні циліндричні комбіновані: віджимні діаметром 10-50 мм, спеціальні діаметром 10-50 мм, регульовані збірні діаметром 20-200 мм.

Геометричні параметри визначаються аналогічно параметрам свердла, проте існує ряд особливостей. Число зубів вибирається звичайно парним для здійснення заміру діаметра розвертки мікрометром і залежить від діаметра інструменту:

Діаметр
інструменту,	3-10	11-19	20-30	32-45	46-75
мм
Число зубів

 

 

Зуби нерівномірно розміщують по колу з метою попередження появи в отворі поздовжніх рисок.

Рекомендують слідуючі значення кутів ( в залежності від кількості зубів розвертки).

 

Z						6
	87°05'	92°05'	—	—	—	—
б	58°0'	59053'	62005'	—	—	—
	42°	44°	46°	48°	—	—
	33°	34°30'	36°	37°30'	39°	—
	27°30'	28°30'	29°30'	30°30'	31°30'	32°30'

 

Конструктивні особливості циліндричних розверток

Основними конструктивними елементами розвертки є різальна і калібрувальна частини, кількість і напрям зубів, геометрія, нерівномірність кроку зубів, профіль канавки, конструкція приєднувальної частини.

Кут φ різальної частини визначає співвідношення між шириною і товщиною стружки, складові зусилля різання. Він впливає на видалення стружки, зношення інструменту і якість обробленої поверхні. Зміна співвідношення складових зусилля різання змінює величину пружних деформацій на обробленій поверхні, що призводить до зміни розміру отвору. Малий кут φ сприяє плавному входу і виходу розвертки. Згідно з дослідженням І. І. Семенченка биття, конусність і овальність отвору при обробці сталей машинними розвертками при кутах φ від 5 до 45° знаходяться у межах допуску і кращі результати показували розвертки з φ = 15°. Шорсткість обробленої поверхні при роботі розвертки з кутом φ =(20...40°) вища, ніж при куті φ = 15°. Для крихких матеріалів, наприклад чавуну, кут φ призначається рівним 3...5°.

 

 

Протяжки

 

Протяжка — металорізальний інструмент у вигляді стрижня, на якому послідовно розташовані зуби заданого профілю і кожний наступний зубець виступає над попереднім. Використовується для обробки отворів різних типів а також оброблюють фасонні зовнішні поверхні. Забезпечує: ІТ8..ІТ6, Ra 2,5..0,8, 1,25. Протяжка поїднує у собі різальні та калібрувальні зубці, які дозволяють виконувати чорнову та чистову обробку, що забезпечує необхідну точність. Протяжки поділяють на внутрішні, призначені для обробки внутрішніх замкнутих поверхонь, і зовнішні — для обробки зовнішніх незамкнутих поверхонь.

 

Протяжки можна поділити на дві групи: одна — для внутрішнього протягування, інша — для зовнішнього. Кожна група включає різноманітні види протяжек, які відповідають різній формі поверхонь, що обробляються. За конструктивним виконанням протяжки можуть бути цільними і збірними.

 

За напрямком різальних кромок відносно робочого руху розрізняють протяжки із гвинтовими або кільцевими зубцями.

 

За матеріалом, з якого виготовляються різальні частини, прояжки поділяються на швидкоріжучі, твердосплавні й виготовлені з легованої інструментальної сталі.

 

За схемою різання розрізняють протяжки з профільною, генераторною і груповою схемами різання.

 

За кількістю протяжек в комплекті протяжки бувають однопрохідними і багатопрохідними (комплектні).

Складові частини протяжки

 

Розрізняють такі складові частини протяжек:

Передній хвостовик - призначений для захвату протяжки патроном протяжного верстату;

Шийка - призначена для з'єднання хвостовика з основними елементами протяжки;

Передній конус - призначений для полегшення встановлення деталі перед протягуванням, довжина перехідного конусу 15-20 мм;

Передня напрямна частина - призначена для центрування заготовки перед протягуванням;

Робоча частина протяжки - призначена для одержання необхідних розмірів та точності отвору, що протягується;

Чорнова частина - призначена для зняття основного припуску;

Чистова частина - призначена для остаточної обробки отвору і повинна зобезпечитии необхідну точність та шорсткість обробленої поверхні;

Перехідна частина - призначена для поступового зниження зусиль протягування та виключення поломок протяжки та дефектів на оброблюваній поверхні;

Калібрувальна частина не знімає припуску, вона необхідна для зменшення та виключення розмірів оброблюваного отвору та є резервом для чистової частини після перезагострень;

Задня напрямна частина - призначена для виключення переходу протяжки під час роботи та для підтримання протяжки кареткою протяжного верстату;

Задній хвостовик використовується тільки на автоматизованих протяжних верстатах і необхідний для автоматизованого повернення протяжки у вихідне положення.