V питання

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН

За функціональною спрямованістю норм земельного права, на основі яких виникають земельно-процесуальні правовідносини, останні поділяються на: 1) регулятивні; 2) охоронні.

За рівнем індивідуалізації суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин, останні поділяються на: 1) відносини, в яких точно визначені процесуальні права й обов’язки всіхучасників – як уповноважених, так і зобов’язаних; 2) абсолютні, у яких визначена лише одна уповноважена сторона, що є носієм певного суб’єктивного права, а всі інші суб’єкти визнаються зобов’язаними не заважати здійсненнюуповноваженою стороною своїх прав.

За правовим характером в установчій, правотворчій та правозастосовчій сферах діяльності суб’єктів земельно-процесуальних правовідносин такі правовідносини поділяються на: 1) публічно-правові; 2) приватноправові.

За кількістю суб’єктів земельно-процесуальні правовідносини бувають: 1) простими, учасниками яких є лише два суб’єкти (сторони); 2) складні, учасниками яких є три і більше суб’єктів (сторін).

За розподілом функцій, повноважень, прав і обов’язків між суб’єктами земельно-процесуальних правовідносин, останні поділяються на: 1) односторонні, у яких кожна сторона відносно іншої має або лише функції, повноваження, права, або лише обов’язки; 2) двосторонні, у яких кожна зі сторін має як функції, повноваження, права, так і обов’язки.

За характером дій зобов’язаного суб’єкта земельно-процесуальних правовідносин останні поділяються на: 1) активні, у яких зобов’язаний суб’єкт мусить вчинитипевні дії; 2) пасивні, у яких зобов’язаний суб’єкт повинен утриматись від вчинення певних дій.

Нарешті, за волевиявленням суб’єктів земельно-процесуальні правовідносини поділяються на: 1) договірні, для виникнення яких необхідне волевиявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов’язаної сторони; 2) управлінські, для виникнення яких досить волевиявлення лише уповноваженої сторони.

Висновки:

За своїм юридичним змістом найбільш складними є земельні правовідносини, в яких реалізуються права держави як власника землі. Управлінський державний орган, як і будь-який власник, має право повного володіння над землею. Ці відносини держави ще називають абсолютними земельними правовідносинами. Однак це не означає, що держава може нехтувати економічними законами чи нормами права, не рахуючись із законними інтересами землекористувачів. Держава, як і всі інші власники землі, повинна намагатися будувати свої відносини з користувачами її землею на взаємовигідній основі.