· гаряче тиснення (блінтове або фольгою),
· припресовування голограми способом тиснення або ламінування,
· нумерація і персоналізація,
· висічка під оригінальну форму,
· просічки, що зменшують міцність (щоб не було повторного використання упаковки),
· фальцювання та склеювання,
· ламінування.
Сучасні документи на пластиковому носії
Сьогодні в розвинутих країнах світу можна спостерігати стійку тенденцію до використання документної поліграфічної продукції на пластиковому носії у вигляді карток. Пластикові документи дають можливість з високою достовірністю ідентифікувати особу власника, оскільки мають комплекс поліграфічних і електронних способів захисту.
Спрощує процедуру ідентифікації особи власника документа, а також ускладнює його підроблення мікрочип, у пам’яті якого в кодованому вигляді зберігаються не тільки демографічні відомості про власника (прізвище, ім’я, дата та місце народження), але і біометричні дані (цифрове фото, відбитки пальців, зображення райдужної оболонки ока).
Біометричні дані розміщують на чипі безконтактного способу зчитування. Крім цього застосовують такі машинозчитувальні коди:
· лінійний штрих-код;
· двомірний штрих-код;
· код OCR (Optical Character Recognition — оптичне розпізнавання символів);
· код MICR (Magnetik Ink Character Recognition — розпізнавання символів, нанесених магнітною фарбою);
· використання магнітної стрічки;
· використання оптичної пам’яті;
· використання персоналізованої голограми [4].
Технологія виготовлення карток
Картки можуть бути одношарові й багатошарові. При необхідності їх ламінують. Процес виготовлення одношарових карток полягає у їх висіканні з листів пластику або виливанні в спеціальних формах. Одношарові картки широко використовуються як заготовки для карток з чипами, що зчитують та записують інформацію контактним способом. Із цією метою на стадії виливання (або фрезеруванням) формуються поглиблення під мікросхему й контактну панель. Після покриття адгезивом автомат вкладає чип з контактною панеллю в картку. При необхідності заготовки подаються в спеціальний пристрій, де на їх поверхню наноситься магнітна стрічка.
Для виробництва ламінованих карток малими накладами використовується такий спосіб: на пластику за допомогою струменевого принтера друкується зображення. Далі формуються пакети, що складаються з двох шарів пластику, розміщених між шарами ламінувальної плівки. Пакети обробляються в прес-ламінаторі, після чого зі сплавлених листів штампом заданих розмірів висікаються картки.
Аналогічним способом в умовах промислового виробництва виготовляються заготовки для всіх типів безконтактних смарт-карток. У пластикових листах фрезеруються (або формуються на стадії відливання) поглиблення, в які автомат вкладає чипи та антени. З двох шарів пластику формується пакет. Після його сплавлення та висікання заготовки придатні до нанесення інформації.
Матеріал
Для виготовлення документів у вигляді карток сьогодні у світі використовується декілька різновидів пластику. Одним з них і, мабуть, найбільш поширеним, є полівінілхлорид (ПВХ). Термін служби ПВХ-карток становить 24 місяці, або 3 тис. циклів зчитування (для карток з магнітною стрічкою).
З ПВХ виготовляють:
· картки для банківської сфери (кредитні, депозитні тощо);
· картки для сплати послуг (телефон, Інтернет тощо);
· особисті документи (ідентифікаційні картки, посвідчення водія, перепустки тощо).
Сьогодні також набули поширення картки з композитного матеріалу. За структурою він складається з поліефірної серцевини (40 %), що розташовується між двома шарами полівінілхлориду (60 %). Завдяки своїй конструкції картки з такого матеріалу є міцнішими, ніж звичайні полівінілхлоридні. Термін служби карток триває від 48 до 84 місяців — залежно від дизайну та умов використання.
Одним із сучасних напрямів розроблення документів на пластиковій основі є використання багатошарового полікарбонату. Полікарбонат має значні переваги над іншими матеріалами для виготовлення карток. Водостійкість та гладкість поверхні забезпечують високу якість відбитка, зробленого будь-яким способом друку. Матеріал є довговічним: термін експлуатації документа — не менший 10 років. Багатошаровість матеріалу створює для документа унікальні експлуатаційні властивості: високу механічну міцність, пружність, мінімальну залишкову деформацію, стабільність геометричних розмірів, стійкість до розшарування.
Термічне оброблення полікарбонату проводиться при режимах, які можна забезпечити тільки у виробничих умовах на спеціальному обладнанні. Це один із способів захисту документа. Крім того, у внутрішні шари полікарбонату можна вмонтувати додаткові елементи захисту, наприклад, полімерні стрічки. Товщина матеріалу становить від 0,35 до 0,84 мкм, що надає змогу впроваджувати різні види мікрочипів з біометричною інформацією про власника документа.
Однією з головних переваг полікарбонату є можливість застосування принципово нових способів персоналізації — лазерного гравіювання на внутрішньому шарі та лазерної перфорації, що надійно захищає інформацію, внесену до документа.
Ще одним матеріалом, що широко використовується для виготовлення пластикових карток, є теслін — синтетичний водостійкий мікропористий матеріал. Головна його перевага полягає в можливості нанесення інформації як традиційними, так і безконтактними способами друку.
Однак, теслін має недоліки. Його висока пластичність та низька міцність при розтяганні призводять до того, що незначне навантаження, яке виникає під час експлуатації документа, спричиняє його деформацію.
