Листи-нагадування;

листи-підтвердження;

листи-відмови;

супровідні листи;

гарантійні листи;

листи-повідомлення;

рекомендаційний лист.

За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні й колективні листи. Звичайний лист надсилають на адресу однієї інстанції, циркулярний лист - низці установ, колективний лист - на одну адресу, але пишуть його від імені керівників кількох установ.

Службові листи пишуть чи друкують на бланку або чистому аркуші паперу. Основні реквізити листа за державним стандартом такі:

1. Державний Герб. Має бути розташований у центрі верхнього берега або над серединою рядка з назвою організації.

2. Емблема організації, установи чи підприємства (не відтворюють, якщо на бланку розміщено зображення Державного Герба України).

3. Зображення державних нагород. Розташовуються у верхньому лівому кутку на рівні реквізитів 07,08.

4. Код організації установи чи підприємства. Зазначається за ЄД-РПОУ після реквізиту "Довідкові відомості про організацію" (09).

5. Повна назва установи, організації чи підприємства - автора листа. Відтворюється угорі ліворуч за допомоги штампа або друкарським способом.

6. Назва структурного підрозділу. Дозволяється друкувати машинописним способом у верхньому лівому кутку.

7. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа, номери телефону, факсу. Розташовують у верхньому лівому кутку, оформляють відповідно до поштових правил. Для здійснення розрахунково-грошових операцій на бланках листів указують номер розрахункового рахунка у відділенні банку.

8. Дату (день, місяць, рік) записують здебільшого словесно-цифровим способом (24 серпня 2009 р.). На бланках дату листа ставлять ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці. Якщо лист написаний не на бланку, то дату вказують під текстом зліва.

9. Адресат. Листи адресують організації, установі чи підприємству, службовій або приватній особі. Назву установи і структурного підрозділу подають у називному відмінку, а найменування посади й прізвище - у давальному.

10. Будь-який службовий лист повинен мати заголовок до тексту, що містить стислий виклад його основного змісту. Він має точно передавати зміст листа і відповідати на питання "про що?". Заголовок до тексту службового листа оформлюють від межі лівого берега без відступу; максимальна довжина рядка - 28 друкованих знаків. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

11. Текст листа складається з двох частин: опису фактів або подій, що послужили підставою для написання листа; висновків і пропозицій.

12. Позначення про наявність додатка роблять ліворуч під текстом із нового рядка.

13. Підписує службовий лист переважно керівник установи (організації, підприємства), його заступник чи керівник структурного підрозділу. Якщо лист написано на бланку установи, то зазначають лише посаду, ініціали та прізвище особи, яка підписує лист.

 

32.Українська термінологія в професійному спілкуванні

Офіційно-діловий стиль, крім загальновживаної лексики, послуговується термінами. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, щоб розуміти, яке поняття вкладати в той чи інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст та межі.

 

33.Термін та його ознаки. Термінологія як система

Термін з латинської мови — межа кінець. Це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексик: математичну, фізичну, мовознавчу, літературознавчу, філософську, фінансову, хімічну, біологічну, музичну, спортивну тощо.

Термінологія це

1.Розділ мовознавства що вивчає терміни

2.Сукупність термінів певної мови або певної галузі.

Сукупністю термінів конкретних галузей називають термінологічними системами.

Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків: логічними і мовними. Термінологія це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

Науку що вивчає термінологію називають термінознавством.

Біля витоків творення українського термінознавства стояли науковці: Вернадський, Левицький, Курило, Огоновський, Пулюй та інші. Існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна, як особливої мовної одиниці.

Основні ознаки терміна:

-Системність-кожний термін входить до певної терміносистеми

-Точність — термін повинен якнайповніше і якнайточніше передавати зміст поняття, яке він визначає.

-Прагнення до однозначності у межах своєї терміносиситеми, більшість термінів однозначні.

-Наявність дефініції, кожний науковий термін має дефініцію, яка чітко окреслює і обмежує його значення.

 

34.Загальнонаукова, міжгалузева й вузькоспеціальна термінологія. Способи творення термінів.

В залежності від ступеня значення терміни поділяються на 3 групи:

1.Загальнонаукові терміни - такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення.

2.Міжгалузеві терміни - це терміни які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях.

3.Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі.

Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, для термінологічної системи характерні такі способи творення:

1.Морфологічний