МОДУЛЬ І. Управління знаннями та інноваціями

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

В межах теми студенти мають розглянути поняття, цілі та задачі управління інноваціями. Студенти мають знати поняття інновації та новації, особливості інновації, життєвого циклу інновації.

Студенти мають знати ознаки та причини виникнення інновацій.

Необхідно вміти розрізняти інновації-продукти та інновації-процеси.

Студенти мають знати, що існують декілька класифікацій інновацій. З формою інновації поділяють на матеріальні та нематеріальні, за сферою функціонального застосування – на технічні, економічні, соціальні, організаційно-управлінські, освітні та інші. В залежності від ринкової ситуації і обраної стратегії підприємство може здійснювати реактивні чи стратегічні нововведення. Виділяють також базисні, модифікуючи інновації та псевдо інновації.

Студенти мають знати, що масштаб застосування інновації характеризує її значимість. Чим ширше область дифузії (впровадження), тим вище ефективність нововведення.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття інноваційного розвитку.

2. Назвіть можливі внутрішні резерви інноваційного розвитку організації.

3. Наведіть приклади інновацій, пов’язаних зі зміною засобів праці, упровадженням нових технологій виробництва.

4. Наведіть приклади інновацій, що передбачають вдосконалення наявних та / або розроблення нових продуктів.

5. Наведіть комплекс передумов для вибору та реалізації інноваційного типу розвитку в організаціях.

6. В чому полягає особливість реалізації інноваційного розвитку в організації, що самонавчається?

7. В чому полягає сутність прогнозування та планування для здійснення інноваційного процесу?

8. Що являє собою план реалізації інноваційного проекту?

9. В чому полягає суть контролю в управлінні інноваціями?

10. Що означають поняття «комерціалізація нововведення», «зондаж ринку», «дифузія інновації»?

11. Наведіть причини опору інноваційним змінам.

Завдання до самостійної роботи

1. Розробіть схему етапів розробки новації.

2. Наведіть перелік факторів, що впливають на вибір інноваційної ідеї.

3. Складіть план реалізації інноваційного проекту «відкриття підготовчих курсів для абітурієнтів при вищому навчальному закладі».

4. Заповніть таблицю «Види планування інноваційного проекту (за змістом)»:

5. Побудуйте «дерево цілей» та «дерево робіт» для реалізації проекту «Презентація малою групою результатів науково-дослідної роботи на семінарі».

Термінологічний словник ключових понять

Інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, процесу, що використовується у практичній діяльності, або новому підходу до соціальних послуг.

Новація – це нововведення, що розроблене, але не впроваджене у практичну діяльність.

Реактивна інновація – інновація, що забезпечує виживання підприємства, тобто нововведення, що здійснюється у відповідь на дії конкурента.

Стратегічна інновація – інновація, при впровадженні якої фірма розраховує на отримання додаткових конкурентних переваг у майбутньому.

Управління інноваціями полягає в тому, щоб ініціювати, генерувати, контролювати нові ідеї і керувати ними в масштабах всієї організації, а також виводити отримані результати на ринок.

Рекомендована література

[1-3, 10, 12, 20, 22, 28, 30-32]

Змістовий модуль 2. Забезпечення інноваційного розвитку організації

ТЕМА 5. ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ТА ІННОВАЦІЯМИ. ІННОВАЦІЙНА ПОВЕДІНКА

План вивчення теми

1. Необхідні умови для управління знаннями та інноваціями.

2. Інноваційна поведінка.

3. Мотивація персоналу в управлінні знаннями та інноваціями.

Навчальні цілі

Закріпити знання про можливі способи попереджень та розв’язання проблем управління знаннями та інноваціями, методи формування інноваційної поведінки співробітників в організації.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

На початку вивчення теми студентам пропонується ознайомитись із варіантами можливих проблем управління знаннями та інноваціями.

Так, при створенні інноваційних продуктів і послуг, деякі організації можуть не мати достатньої можливості ефективного і стратегічного планування, впровадження послуг і систем, що необхідні для успішного ведення бізнесу. Це може стати перешкодою існування процесу управління знаннями. До інших труднощів відносяться:

• Залучення робочого персоналу. Культура, яка визнає непрямі знання і заохочує працівників до спільного їх використання, є життєво важливою для управління знаннями. Працівників заохочують ділитися своїми знаннями і досвідом, тим, що робить їх індивідами. Також працівники, котрі беруть участь в цьому процесі, можуть бути оцінені на підставі якості або релевантності інформації, яку вони привносять. Програми управління знаннями повинні стверджувати учасників в цих аспектах.

• Дозвіл технологіям диктувати правила управління знаннями. Управління знаннями не є концепцією, заснованою на технології. Таким чином, організація не повинна вводитися в оману щодо запровадження програми управління знаннями тільки на підставі обіцянок будь-якого інструменту співпраці. Технологія може підтримувати управління знаннями, але вона не є відправною точкою будь-якої програми управління знаннями.

• Відсутність конкретної ділової мети. Програма управління знаннями повинна охоплювати якусь конкретну бізнес-ціль.

• Постійне оновлення процесу управління знаннями. Вміст програми управління знаннями має постійно оновлюватися, виправлятися або видалятися, програма управління знаннями не може бути статичною.

• Внесення інформації в знання. Організації мають бути обережними з інформаційним перевантаженням. Суттю програми управління знаннями є ідентифікація і поширення коштовних перлин знань з океану інформації.

Щодо інноваційної поведінки, то їй притаманні: а) цілеспрямованість як прагнення до суспільно значущої мети; б) вмотивованість як властивість особи зацікавлено та дієво ставитися до пошуку нового, удосконалення існуючого; в) цілісність, під якою криється повнота репрезентації особистісних властивостей і рис, що забезпечують здатність особи виступати в ролі суб'єкта перетворюючої діяльності; г) організованість, вміння підпорядкувати себе певному порядку виконання дій відповідно до заздалегідь розробленого та встановленого плану; д) результативність (продуктивність, ефективність).

Студенти мають знати, що виділяються кілька стратегій інноваційної поведінки: а) самостійна розробка новацій та їх активне впровадження в життя; б) активність при впровадженні нововведень; в) участь у реалізації інновацій без виявлення самостійної активності, яка може зникнути з появою труднощів; г) пасивне здійснення нововведень.

Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику проблем управління знаннями та інноваціями.

2. Наведіть приклади розв’язання основних проблем управління знаннями та інноваціями.

3. Перелічіть інформаційні фактори функціонування організації.

4. Поясніть сутність творчості.

5. Наведіть умови креативного та інноваційного мислення співробітників.

6. Наведіть способи заохочення персоналу до навчання, зворотного зв’язку, експериментів, висування ідей.

7. Поясніть сутність та стратегії інноваційної поведінки.

8. Розкрийте поняття бюрократії як чинника управління знаннями та інноваціями.

9. В чому полягає сутність інноваційної поведінки та творчості?

10. Які інформаційні системи є актуальними на даному етапі управління на мікрорівні?

11. З якою метою створюються співтовариства знань?

12. Як перетворити знання у дії, а дії у результати?

13. Розкрийте сутність актуальних в управлінні знаннями та інноваціями методів мотивації персоналу.

14. Розкрийте проблеми рекламної та збутової політики в управлінні комерціалізацією інновацій.

Завдання до самостійної роботи

1. Розробіть план заходів, що сприятимуть обміну ідеями в конкретній організації.

2. Складіть перелік факторів, що заважають обміну ідеями в конкретній організації.

3. Заповніть таблицю «Збутові схеми реалізації інновацій»:

Термінологічний словник ключових понять

Інноваційна поведінка — форма соціальної поведінки, у якій реалізується здатність особи орієнтуватися на мету розвитку, виявлення ініціативи, формування пошуку способу життя, вихід її активності за межі звичного соціоекономічного контексту життєдіяльності.

Псевдоінновації – рішення, що являють собою незначні зміни базових новацій.

Рекомендована література

[3, 9, 11, 15-18, 20]

ТЕМА 6. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

План вивчення теми

1. Джерела інформації для створення інноваційного продукту.

2. Вимоги стандартів і норм на інноваційні продукти.

3. Маркетинг результатів наукових досліджень.

Навчальні цілі

Поглибити знання про особливості інформаційного забезпечення для створення інноваційного продукту.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Студентам пропонується на початку вивчення теми визначитись з методами збору інформації, необхідної для створення інноваційного продукту, внутрішніми і зовнішніми джерелами формування портфелю інноваційних ідей.

Студенти мають знати, що значному зменшенню ризику інноваційної товарної політики сприяє достатнє та своєчасне інформаційне і нормативно-правове забезпечення всіх етапів створення сучасної наукомісткої та високотехнологічної продукції.

До зовнішніх джерел формування портфелю інноваційних ідей відносяться:

1. наукові розробки, що виконуються науково-дослідними інститутами;

2. результати маркетингових досліджень;

3. розробки, що надаються по каналах комерційного технологічного обміну (в тому числі по ліцензіях);

4. патентна інформація;

5. розробки потенційних конкурентів.

До внутрішніх джерел формування портфелю інноваційних ідей відносяться:

1. ноу-хау фірми;

2. раціоналізаторські пропозиції у галузі техніки, технології, організації, управління.

Студенти мають знати сутність методів генерування ідей, таких як: «мозковий штурм», синектика, метод асоціацій та аналогій, метод фокальних об'єктів. Коли застосування будь-якого методу генерування ідей в творчому колективі приводить до досягнення одностайності думок — це ознака консенсусу в точці «закриття на рішенні». Динамічність процесу генерування ідей залежить від особистості керівника творчого колективу, взаєморозуміння його членів, швидкості обміну інформацією. Схематично пошук спільної думки може мати вигляд так званої спіралі консенсусу (рис. 1).

Рис. 1. Спіраль консенсусу

Студенти мають знати принципи управління інноваційними проектами:

1. селективного управління;

2. системності;

3. комплексності;

4. забезпеченості.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність інноваційного процесу.

2. Перелічіть внутрішні і зовнішні джерела формування портфелю інноваційних ідей.

3. Поясніть сутність методів генерування ідей, таких як: «мозковий штурм», синектика, метод асоціацій та аналогій, метод фокальних об'єктів.

4. Поясніть сутність принципів управління інноваційними проектами.

5. Поясніть вислів відомого економіста Вільяма Давидоффа: «Великі винаходи з’являються в лабораторії, а великі продукти — у відділі маркетингу».

6. Розкрийте особливості зарубіжного досвіду інформаційного забезпечення для створення інноваційного продукту.

7. Поясніть вираз: «Процеси управління інноваційним продуктовим проектом проходять з різною інтенсивністю, інколи паралельно. Результат виконання одного етапу становить вихідну інформацію для наступного».

Завдання до самостійної роботи

1. Зробіть відповідними стовпчики у таблиці «Головні етапи процесу створення інноваційного продукту (нового товару)»:

2. Класифікуйте нижченаведені чинники створення інноваційного продукту на правові, інституційні та ринкові:

3. Поясніть взаємозв’язки, вказані на рисунку «Взаємодія підрозділів підприємства у створенні продуктової інновації»:

Термінологічний словник ключових понять

Інноваційний менеджмент - це управлінська діяльність спрямована на формування і досягнення цілей інноваційного розвитку підприємства шляхом ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Він передбачає програмно-цільову форму управління.

Інноваційний проект - це сукупність взаємообумовлених і взаємопов’язаних по ресурсах, строках та виконавцях заходів, спрямованих на досягнення інноваційних цілей підприємства.

Метод асоціацій та аналогій - полягає у застосуванні асоціацій та аналогій при формуванні ідеї; використовуються пряма, особова і символічні види аналогій.

Метод фокальних об’єктів - полягає у присвоєнні ознак випадково обраних об’єктів до об’єкта, що змінюється, який лежить як би мовити у фокусі переносу. Цей об’єкт називається фокальним.

«Мозковий штурм» - метод стимулювання творчої діяльності членів трудового колективу з вироблення неординарних рішень, що полягає у сумісному висуванні ідей по проблемі, що цікавить, з подальшим вибором найбільш раціональної думки.

Особова аналогія - входження в образ, в якому розробники нової продукції ототожнюють себе зі споживачами даної продукції та використовують власні відчуття для визначення запитів покупців.

Програмно-цільове управління - передбачає здійснення розробки і реалізації цільових комплексних програм (інноваційних проектів).

Пряма аналогія - порівняння характеристик нового продукту (процесу) з параметрами аналогічного (еталонного, базового)продукту (процесу).

Символічна аналогія - узагальнена аналогія, в якій використовуються символи (напр., економіко-математичні моделі).

Синектика - метод стимулювання творчої діяльності членів трудового колективу з вироблення неординарних рішень, що полягає у залученні фахівців із різних галузей, суміжних із тією, в якій сформульована проблема.

Рекомендована література

[1-3, 14-18]

ТЕМА 7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ЗНАНЬ ТА ІННОВАЦІЙ

План вивчення теми

1. Поняття інформаційної безпеки знань та інновацій.

2. Політика інформаційної безпеки щодо знань та інновацій.

Навчальні цілі

Поглибити знання щодо напрямів забезпечення захисту знань та інновацій.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Студентам слід ознайомитися із законами України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. №2657-XII та «Забезпечення інформаційної безпеки підприємства/організації В Україні забезпечення інформаційної безпеки здійснюється шляхом захисту інформації — у випадку, коли необхідність захисту інформації визначена законодавством в галузі захисту інформації. Для реалізації захисту інформації створюється Комплексна система захисту інформації. Суб'єкти можуть реалізувати політику інформаційної безпеки наступними шляхами:

· міжнародними стандартами ISO. Тоді на підприємстві створюється Система управління інформаційною безпекою (СУІБ), яка повинна відповідати усім вимогам міжнародних стандартів в галузі інформаційної безпеки;

· власними розробками.

Безпека інформаційно-технічної інфраструктури поділяється на безпеку:

- машинно-технічних засобів (автоматизованих систем та мереж);

- програмного забезпечення;

- режиму захисту від несанкціонованого витоку інформації.

Студенти мають знати, що підтримка інновацій на рівні підприємства може відбуватися шляхом впровадження інформаційних систем та створення служби інформації. Інформаційна система підприємства (в оптимальному варіанті) покликана реалізовувати:

1) інформаційне управління інноваційними процесами підприємства (виробництвом, маркетингом, логістикою, відносинами із клієнтами тощо);

2) відтворення в системі поточного документообігу компанії - потоків вхідної, вихідної і внутрішньої інформації;

3) зберігання всіх інформаційних ресурсів підприємства з імовірністю ефективного пошуку, незалежно від їхнього формату;

4) діяльність інформаційної служби на підприємстві, у якості якої можуть виступати інформаційні підрозділи, центри науково-технічної інформації, науково-технічні бібліотеки;

5) генерацію аналітичних звітів, а також офіційних документів компанії (відповідно до вимог міжнародних, державних стандартів та інформаційних потреб підрозділів і співробітників);

6) запровадження технологій організації спілкування і взаємодії співробітників (наприклад, взаємодії команд у ході реалізації інноваційних проектів);

7) дистанційний доступ усіх користувачів до веб-сайту компанії.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття інформаційної безпеки знань та інновацій.

2. Назвіть завдання підрозділів підприємства, що забезпечують інформаційну безпеку знань та інновацій.

3. В чому полягає сутність конфіденційності інформації?

4. Поясніть роль інформаційної системи підприємства в аспекті управління знаннями та інноваціями.

5. В чому полягає сутність політики інформаційної безпеки щодо знань та інновацій.

6. Розкрийте можливості захисту новацій, що пропонуються до розроблення, від фірм-конкурентів і вивчення ймовірності паралельного освоєння нововведень конкурентами.

7. Поясніть, як попередня перевірка (тестування) інноваційного продукту (товару) може дати можливість конкурентам, що не проводять тестування, наздогнати фірму, що провадить інновації.

8. Поясніть сутність захисту носіїв знань.

9. Поясніть сутність захисту ланцюжка знань.

10. Поясніть вислів «Специфікація прав найманого працівника і фірми щодо інтелектуального продукту − важливий напрям захисту знаннєвих ресурсів».

Завдання до самостійної роботи

1. Розробити заходи запобігання витоку інформації у підрозділах, причетних до розробки інноваційних продуктів.

2. Знайдіть відповідність між видами загроз інформаційній безпеці та їх поясненням у таблиці:

3. Знайдіть відповідність головних чинників безпеки інтеграції знань з назвою їх групи:

Термінологічний словник ключових понять

Безпека інформаційно-технічної інфраструктури - це стан захищеності, який забезпечує її ефективне використання та захист від можливого інформаційно-технічного впливу.

Інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання, порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації; стан інформаційного розвитку (технічного, інтелектуального, соціально-політичного, морально-етичного), за якого сторонні інформаційні впливи не завдають суттєвої шкоди національним інтересам.

Інформаційна безпека організації — цілеспрямована діяльність її органів та посадових осіб з використанням дозволених сил і засобів по досягненню стану захищеності інформаційного середовища організації, що забезпечує її нормальне функціонування і динамічний розвиток.

Інформаційна безпека особи - це стан захищеності психіки та здоров'я людини від деструктивного інформаційного впливу, який призводить до неадекватного сприйняття нею дійсності та (або) погіршення її фізичного стану.

Інформаційний вплив - організоване цілеспрямоване застосування спеціальних інформаційних засобів і технологій для внесення змін у свідомість особи чи населення (корекція поведінки) та (або) інформаційно-технічну інфраструктуру об'єкта та (або) фізичний стан людини.

Інформаційно-психологічний вплив − вплив на свідомість особи і населення з метою внесення змін у їх поведінку та (або) світогляд.

Інформаційно-технічний вплив − вплив на інформаційно-технічну інфраструктуру об'єкта з метою забезпечення реалізації необхідних змін у його роботі (зупинка роботи, несанкціонований витік інформації, програмування на певні помилки, зниження швидкості обробки інформації та ін.), а також вплив на фізичний стан людини; становить загрозу безпеці інформаційно-технічної інфраструктури та фізичному стану людини.

Конфіденційність − властивість не підлягати розголосові; довірливість, секретність, суто приватність.

Конфіденційність інформації − властивість інформації, яка полягає в тому, що інформація не може бути отримана неавторизованим користувачем і (або) процесом. Інформація зберігає конфіденційність, якщо дотримуються встановлені правила ознайомлення з нею.

Рекомендована література

[3, 11, 13, 15-18]

3. ПЛАНИ ТА методичні рекомендації до СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ