Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕропедевтичн≥ зауваженн€




∆оль

„ј—“»Ќј 2. √јЋ”«≤ —ќ÷≤ќЋќ√≤ѓ

–озд≥л 1. —ќ÷≤ќЋќ√≤я «ЌјЌЌя

ѕропедевтичн≥ зауваженн€

Ѕ≥л€ виток≥в соц≥олог≥њ знанн€. "Ќазад до  анта!"

ѕроблеми соц≥олог≥њ мисленн€ у прац€х  . –. ћегрел≥дзе

"”топ≥€" та "≥деолог≥€" у соц≥олог≥њ знанн€  . ћангейма

ѕропедевтичн≥ зауваженн€

—оц≥олог≥€, €ка формувалас€ в≥д самого початку €к позитивна наука (за визначенн€м њњ творц≥в) ≥ була покликана вит≥снити спекул€тивно-умогл€дну ф≥лософ≥ю з традиц≥йних дл€ нењ сфер, рано чи п≥зно мала довести свою конкурентоспроможн≥сть на приклад≥ роз≠в'€занн€ фундаментальних питань теор≥њ п≥знанн€, €ку вважали непо≠рушною вотчиною ф≥лософ≥в. “им самим вона мимовол≥ перетворю≠валас€ на соц≥альну ф≥лософ≥ю, хоча й цуралас€ ф≥лософських лавр≥в. ” XX ст. про "дуель" ф≥лософ≥њ та соц≥олог≥њ у вигл€д≥ особливоњ та у певному розум≥нн≥ замаскованоњ соц≥альноњ ф≥лософ≥њ було за≠декларовано створенн€м соц≥олог≥њ знанн€. ѕредставники цього напр€му в соц≥олог≥њ своњм головним завданн€м поставили з'€сува≠ти, €ким чином р≥зн≥ форми людських знань (рел≥г≥€, ф≥лософ≥€, мистецтво, наука, пол≥тика тощо) в≥дчувають та перетворюють на св≥й внутр≥шн≥й зм≥ст соц≥альний досв≥д. Ќа к≥нець XX ст. проти≠борство загострилос€, оск≥льки ви€вилос€, що в≥д в≥дпов≥дей на пи≠танн€ про зв'€зок св≥домост≥ з бутт€м залежить не просто розум≥нн€ сутност≥, наприклад, науки, а й орган≥зац≥€ науки €к особливоњ со≠ц≥альноњ ≥нституц≥њ, њњ ф≥нансуванн€ та впровадженн€ њњ дос€гнень у практику промислового виробництва, у соц≥ально-культурну сферу. јле оск≥льки соц≥олог≥€ знанн€ не обмежуЇтьс€ галуззю науки, то не менш важливими Ї науков≥ прогнози та рекомендац≥њ соц≥олог≥в сто≠совно економ≥ки, пол≥тики, права, культури тощо.

« урахуванн€м цього соц≥олог≥ю знанн€ не можна розгл€дати €к виключно теоретичну дисципл≥ну, €ка лише поб≥чно стосуЇтьс€ зло≠боденних проблем сучасного житт€. ѕрактичне значенн€ ц≥Їњ дисципл≥ни ви€вл€Ї себе й у розв'€занн≥ методолог≥чних питань соц≥ального п≥знанн€, й у забезпеченн≥ орган≥затор≥в культури та науки корисними експертними порадами, пропозиц≥€ми, рекомен≠дац≥€ми.

Ѕ≥л€ виток≥в соц≥ологи знанн€. "Ќазад до  анта!"

Ќа думку де€ких вчених, одним з головних джерел сучасноњ со≠ц≥олог≥њ знанн€ Ї погл€ди французьких посл≥довник≥в школи ≈. ƒюркгейма. ¬≥дпов≥дно до цих погл€д≥в вони стверджували, що у сучасн≥й соц≥олог≥њ знанн€ Ї два головних напр€ми Ч етнолог≥чний та соц≥опсихолог≥чний. ќбидва зазначених напр€ми виход€ть з ≥дењ про так зван≥ колективн≥ у€вленн€ (групове визначенн€, псих≥чний склад розуму) та з категор≥њ перцепц≥њ (лат. регсерt≥о Ч у€вленн€, сприйн€т≠т€ в≥д лат. регс≥р≥о Ч в≥дчуваю, сприймаю).

≤нш≥ вчен≥ записують до розр€ду фундатор≥в соц≥олог≥њ знанн€, пор€д з ƒюркгеймом,  . ћаркса та ≥тал≥йського соц≥олога, еконо≠м≥ста ¬. ѕарето.

јвтором назви "соц≥олог≥€ знанн€" був  . ћангейм (1893Ч1947). ¬≥н де€кий час захоплювавс€ вченн€м ћаркса, але був переконаний, що найкраще сусп≥льство може бути дос€гнуте нереволюц≥йним шл€хом. ѕеребував п≥д потужним впливом н≥мецькоњ ≥сторичноњ школи, неокант≥анства й почасти англосаксонського прагматизму.

” своњй перш≥й ≥ найголовн≥ш≥й прац≥ "≤деолог≥€ та утоп≥€" (1929) ћангейм стверджував, що акт п≥знанн€ не треба розгл€дати €к зусилл€ суто теоретичноњ св≥домост≥, оск≥льки людська св≥дом≥сть обт€жена нетеоретичними елементами, €к≥ виникають з людськоњ сп≥впричетност≥ до соц≥ального житт€, а також з потоку волеви€в≠лень. ” зв'€зку з цим в≥н напол€гав на тому, що традиц≥йна теор≥€ п≥знанн€, м≥цно прив'€зана до ф≥лософсько-спекул€тивноњ метаф≥≠зики, маЇ бути зам≥нена на нову дисципл≥ну у вигл€д≥ соц≥олог≥њ знанн€, €ка враховуЇ соц≥альну зумовлен≥сть наших знань.

«г≥дно з ћангеймом, м≥ж ≥деолог≥Їю та утоп≥Їю ≥снуЇ своЇр≥дний посередник, €ким Ї ц≥лком рац≥онал≥стична думка, що функц≥онуЇ без особливих розб≥жностей всередин≥ певноњ життЇвоњ структури, атакованоњ з р≥зних бок≥в пол€рними соц≥альними силами. ÷ей остр≥вець охорон€Ї науково-техн≥чна ≥нтел≥генц≥€, найближча за ус≥х до ≥стинного розум≥нн€ сут≥ справи. ≤ншими словами, справжн€ й достеменна ≥стина може бути знайдена т≥льки незалежними в≥д парт≥йних уподобань ≥нтел≥гентами, не прив'€заними н≥ до €коњ пол≥тичноњ позиц≥њ й наст≥льки в≥льними, що вони мають можлив≥сть стати на будь-€ку позиц≥ю (мисленнЇву або реальну). «авд€ки цьому незалежна ≥нтел≥генц≥€ дос€гаЇ розум≥нн€ вс≥х ≥деолог≥й з ус≥х точок зору. ƒл€ ф≥ксуванн€ ц≥Їњ позиц≥њ, здатноњ синтезувати конфл≥ктуюч≥ точки зору, ћангейм уводить пон€тт€ "тотальна (всеохоплююча) перспектива". “аке пон€тт€ спри€Ї подоланню одноб≥чност≥ тих чи тих точок зору на ≥стину, €ку належить не т≥льки п≥знавати, але й переживати. “ому ћангейм вважаЇ, що традиц≥йне у€вленн€ про в≥дпов≥дн≥сть думки реальност≥ маЇ бути зам≥нене на у€вленн€ про в≥дпов≥дн≥сть думки конкретн≥й соц≥о≥сторичн≥й ситуац≥њ, ун≥кальн≥й у своЇму род≥.

«начне м≥сце ћангейма у галуз≥ соц≥олог≥њ знанн€ часто по€сню≠ють тим, що його книжка "≤деолог≥€ та утоп≥€" була першою пра≠цею англ≥йською мовою, у п≥дзаголовку €коњ використано вираз "соц≥олог≥€ знанн€" (англ. sociology of knowledge).

—вою роль у розвитков≥ ≥дей соц≥олог≥њ знанн€ в≥д≥грав ≥ н≥мець≠кий ф≥лософ ћ. Ўелер (1874Ч1928), один з фундатор≥в акс≥олог≥њ та ф≥лософськоњ антрополог≥њ. ¬≥н п≥дходив до соц≥олог≥њ знанн€ з нам≥ром подолати й перевершити €к марксизм, так ≥ позитив≥зм, але з цього н≥чого путнього та ориг≥нального не вийшло.

ƒл€ Ўелера характерне гостре в≥дчутт€ кризи Ївропейськоњ куль≠тури, джерело €коњ в≥н вбачав у пануванн≥ буржуазного духу з його культом вигоди та розрахунку. ѕроте самого т≥льки в≥дчутт€ недос≠татньо дл€ того, щоб констатувати кризу, розкрити њњ причини, а також знайти шл€хи виходу з кризи. ћ≥ркуванн€ Ўелера про бага≠томан≥тн≥сть ≥сторичних умов, €к≥ перешкоджають або спри€ють зд≥йсненню р≥зних життЇвих, духовних та рел≥г≥йних ц≥нностей, не нов≥. ƒостатньо згадати ≤.  анта й п≥д≥йти до оц≥нки його ф≥ло≠софськоњ спадщини без упередженост≥.

¬изнаючи €к незаперечний факт ≥снуванн€ науки,  ант ставить питанн€ про рац≥онально-лог≥чне виправданн€ ≥снуючого типу нау≠кового знанн€. –озв'€занн€ цього питанн€ починаЇтьс€ з ви€вленн€ умов, €к≥ визначають перетворенн€ науки з можливост≥ на факт д≥йсност≥.

«осередившись на ви€вленн≥ сутност≥ наукового знанн€, н≥мець≠кий ф≥лософ намагаЇтьс€ реорган≥зувати ≥снуюч≥ теор≥њ з метою ефективного по€сненн€ наукових метод≥в п≥знанн€. √носеолог≥€ в його розум≥нн≥ перетворюЇтьс€ з теор≥њ будь-€кого знанн€ (знанн€ взагал≥) на теор≥ю виключно наукового п≥знанн€, €ка усуваЇ себе в≥д досл≥дженн€ ≥ндив≥дуальних рис суб'Їкта п≥знанн€ та емп≥ричних умов ≥ндив≥дуальноњ п≥знавальноњ д≥€льност≥. ќсь чому у кант≥вськ≥й теор≥њ п≥знанн€ таке принципове дл€ психолог≥њ п≥знавальноњ д≥€ль≠ност≥ питанн€ про причину виникненн€ в≥дчутт≥в, не маЇ абсолют≠но н≥€кого значенн€.

¬ельми показово, що представник≥в сучасноњ ф≥лософ≥њ науки пе≠редус≥м приваблюЇ у  анта його ор≥Їнтац≥€ на математичне приро≠дознавство, п≥д сильним впливом €кого формувалас€ кант≥вська ф≥лософ≥€. ‘≥лософ полюбл€в при нагод≥ згадати, що у кожн≥й галу≠з≥ п≥знанн€ ст≥льки ≥стинно наукового знанн€, ск≥льки у н≥й матема≠тики. Ќе випадково ≥сторики ф≥лософ≥њ п≥дкреслюють, що вс€ тео≠ретична ф≥лософ≥€  анта €вл€Ї собою осмисленн€ математичного природознавства.

 ант не проти того, що знанн€ маЇ бути узгодженим з п≥знава≠ним предметом, але досв≥д його попередник≥в з-пом≥ж емп≥рист≥в не влаштовуЇ ф≥лософа. ѕосилаючись на приклад польського астроно≠ма ћ.  оперника (1473Ч1543),  ант пропонуЇ погл€нути на завдан≠н€ п≥д новим кутом зору: предмети мають в≥дпов≥дати нашим знан≠н€м, заф≥ксованим у пон€тт€х, а не навпаки, €к це зазвичай заведе≠но робити й розум≥ти.

” цьому раз≥ мова маЇ йти не про механ≥чну зм≥ну кута зору, а про принципово нове баченн€ завдань та можливостей наукового п≥знанн€. ѕредмет п≥знанн€ дл€  анта Ч не дов≥льний предмет, €кий привернув до себе увагу людини, а предмет науки. ‘≥лософ хо≠че сказати, що людина не створюЇ природу мов €кийсь "божествен≠ний творець", а вона ознайомлена з природою у тому вигл€д≥, в €ко≠му њњ розум≥ють ≥ подають р≥зн≥ науки, в≥дпов≥дно до своњх власних м≥рок та можливостей. «окрема, та природа, €ку знаЇ  ант, дана у книжках природодосл≥дник≥в, ≥ передус≥м у "ћатематичних принци≠пах ф≥лософ≥њ природи" ≤. Ќьютона (1643Ч1727). “аким чином, м≥ж людиною та природою €к такою стоњть своЇр≥дний екран, на €кий ми проектуЇмо своњ знанн€ природних процес≥в та €вищ. якою ж Ї природа сама по соб≥ Ч цього ми не знаЇмо й н≥коли не знатимемо в ус≥й вичерпн≥й повнот≥.

÷€ дивна й незрозум≥ла дл€ багатьох ф≥лософська позиц≥€ видат≠ного н≥мецького мислител€ дала прив≥д дл€ звинуваченн€ його в ≥де≠ал≥зм≥, суб'Їктив≥зм≥, агностицизм≥ (в≥д грецьк. agnostos Ч неп≥знаваний; ф≥лософське вченн€, €ке заперечуЇ п≥знаван≥сть об'Їктивного св≥ту) та багатьох ≥нших гр≥хах. ќсобливого усп≥ху дос€гли у ц≥й "критиц≥" представники д≥алектичного матер≥ал≥зму, вихован≥ на гегел≥вськ≥й д≥алектиц≥, €ких надихало бажанн€ зм≥нити соц≥альний св≥тоустр≥й в≥дпов≥дно до своњх утоп≥чних у€влень про свободу та справедлив≥сть. якби вони погодилис€ з  антом, њм довелос€ б по≠годитис€ ≥ з тим, що на реальну соц≥альну д≥йсн≥сть вони дивл€тьс€ кр≥зь стор≥нки " ап≥талу", твору дещо суперечливого й до того ж недописаного.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-10-01; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 300 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕольшинство людей упускают по€вившуюс€ возможность, потому что она бывает одета в комбинезон и с виду напоминает работу © “омас Ёдисон
==> читать все изречени€...

1513 - | 1285 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.