Князювання перших князів

ПРАВЛІННЯ КНЯЗЯ ОЛЕГА
(882-912)

Олег у 883 р. приєднав деревлян, 884 р. – сіверян, 885 р. – радимичів.

У 907 р. та 911 р. Олег здійснив вдалі походи на Візантію. Під час першого він на честь своєї перемоги прибив власний щит на ворота столиці Візантії м. Константинополь (Царград). У результаті походу був підписаний вдалий для русичів дипломатичний договір.

У 912 р. Олег помирає. За життя Олега називали Олег Віщий, тобто той, хто знає свою долю. Таке прізвисько Олег отримав після того, як віщун пророкував йому смерть від власного коня.

ПРАВЛІННЯ
КНЯЗЯ ІГОРЯ
(912-945)

Ігор – син Рюрика. У 912 р. Ігор придушує повстання деревлян, приєднує племена уличів та тиверців. У 912-913 рр. вдало воював на Закавказзі. Протягом 915-920 рр. воював із печенігами.

У 941 та 944 р. Ігор здійснив невдалі походи на Візантію. Під час першого кораблі Ігоря були спалені «грецьким вогнем».

У 945 р. під час полюддя відбулося повстання деревлян, які стратили Ігоря.

Полюддя – це збір данини, під час якого князь об’їжджає свої володіння.

ПРАВЛІННЯ
КНЯГИНІ ОЛЬГИ
(945-964)

Ольга – жінка Ігоря. Помстилася деревлянам у 945 р., спаливши м. Іскоростень. Ольга провела перші реформи у державі. Упорядкувала процес збирання данини, замінила полюддя на повоз (данину більше не збирав князь, а її привозили у визначенні місця), поділила державу на погости (осередки князівської влади на місцях) та визначила уроки (фіксований розмір данини).

У 955 – 957 рр. Ольга здійснила дипломатичний мирний візит у Візантію до імператора Костянтина Багрянородного. У Константинополі Ольга особисто прийняла християнство.

У 959 р. Ольга відправила посольство до імператора Священної Римської Імперії Оттона І й встановила з ним дипломатичні відносини. На прохання Ольги до Київської Русі був відправлений єпископ Адальберт з метою поширити християнство на руські землі.

Після приходу до влади князя Святослава, Ольга займалася розбудовою Києва.

ПРАВЛІННЯ
КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА
(964-972)

Святослав – син Ігоря та Ольги, князь-воїн. Був завзятим язичником і перешкоджав поширенню християнства на руські землі. Перед тим як напасти на ворогів, Святослав завжди попереджав їх, посилаючи гінця з висловом «Іду на Ви».

У 964-66 рр. Святослав здійснює «східний похід», під час якого підкоряє Києву в’ятичів, воює з Волзькою Булгарією, знищує Хозарський каганат, приєдную Тмутаракань (невеличка територія на Кримському півострові)

У 968-969 рр. Святослав вдало воював із Дунайською Болгарією. Хотів навіть перенести столицю Руської держави із Києва у м. Переяславець на Дунаї.

У 969 р. Святослав поділив Русь між синами. У Києві посадив старшого сина Ярополка, у деревлян (м.Овруч) – Олега, у Новгороді – Володимира.

У 971 р. військо Святослава зазнає поразки від візантійців в битві під Доростолом. Святослав підписує з Візантією мирну угоди і відмовляється від претензій на Дунайську Болгарію та Крим.

У 972 р. Святослав був убитий печенігами. Хан печенігів Куря зробив з черепа Святослава чашу, на якому написав «Чужого шукав – свого не зберіг».

Печеніги – тюркські кочові племена, що панували в українських степах з Х по ХІІІ ст.

Протягом 972 – 977 рр. на Русі правили сини Святослава: у Києві – Ярополк, у деревлян (м.Овруч) – Олег, у Новгороді – Володимир.

Протягом 977- 980 рр. у Київській Русі тривають міжусобні війни за владу між синами Святослава. Перемогу здобув молодший син Володимир.

Міжусобні війни – внутрішній розбрат, війни між окремими людьми чи суспільними групами в державі.