Досягнення мети

З погляду Е. А. Асратяна, відомі нам форми рефлекторної діяльності мозку можна розташувати в наступній ієрархічній послідовності:

1) безумовні рефлекси;

2) натуральні умовні рефлекси, окремим випадком яких є імпринтинг;

3) рефлекси, що замикаються після однократного поєднання індиферентного і безумовного подразників («образна поведінка») і екстраполяційні рефлекси; 4) класичні умовні рефлекси, щофіксують тимчасову послідовність явищ;

5) каузальні і інструментальні умовні рефлекси.

Проте, на думку Е. А. Рушкевича (1977), немає підстав для виділення каузальних умовних рефлексів в окрему групу. Так, наприклад, у собак можна утворити умовні рефлекси і виробити диференціювання на предмети, тобто на комплексні зорові подразники. Комплексний подразник, тобто предмет, викликає в нервовій системі сукупність пунктів збудження, між якими виникає асоціативний зв'язок. А це є проявом вищого синтезу, що створює «нервову модель стимулу», тобто образ предмету.

Отже, в умовному рефлексі на предмет можна бачити і пізнавальні асоціації, в яких цей предмет відображається, і сигнальну асоціацію. Обидва види асоціацій тут виступають в єдності. Треба врахувати, що умовні подразники в природних умовах звичайно є комплексними подразниками, і, отже, в натуральних умовних рефлексах у тварин обидва види асоціацій також з'єднано. У собак, мавп і деяких інших тварин можна утворити умовні рефлекси на відносини подразників, що свідчить про те, що їм доступна елементарна форма абстракції—той процес, який в розвинутій формі служить у людини могутнім знаряддям пізнання дійсності. Значить, в

умовних рефлексах тварин на відносини є не тільки сигнальний зв'язок, але і інші тимчасові зв'язки, на яких грунтується саме уловлювання і узагальнення відносин, елементарне абстрагування.

Предмети і явища об'єктивного світу, їх зв'язки і відносини відображаються в мозку тварин, звичайно, не так повно і абсолютно, як у людини. Можна припустити, що тваринам доступно пізнання дійсності в основному на рівні явищ, яке здійснюється за допомогою простих асоціацій. Людина, маючи дві сигнальні системи, пізнає дійсність, проникаючи в суть речей. Завдяки другій сигнальній системі вона використовує логічні зв'язки, користується абстрактним логічним мисленням і дійсність відображається у неї не тільки у відчуттях, сприйняттях і уявленнях (що, очевидно, тільки і є у вищих тварин), але також в поняттях, думках, висновках, зв'язаних з використанням слів і різних систем символіки. У тварин же існують тільки зачатки здатності до абстрагування, тобто елементарна абстракція (Е. А. Рушкевич, 1977).

На думку філософа Ф. В. Басіна (1971), навпаки, у вислові І. П. Павлова про асоціації у антропоїдів «міститься пряма і недвозначна вказівка на те, що існують форми пристосувальної роботи мозку, які не можуть розглядатися як умовнорефлекторні, і що саме ці форми підготовляють другосигнальну активність, розвинуте мислення, засноване на використовуванні мовної символіки і створюваної мовою здатності до абстракції і узагальнень». (Питання філософії, 1971 № 4, з. 163.) Отже, на вищих рівнях організації поведінки принцип «асоціації» не є провідним принципом формування зв'язків, що лежать в основі пристосувальної діяльності мозку. Таким чином, вважає Ф. В. Басін, «І. П. Павлов сам встановив межу, за якою ідея умовного рефлексу незастосовна». (Питання філософії, 1971 № 4, з. 163.) Е. А. Асратян, проте, не згоден з подібним трактуванням висловлювання І. П. Павлова і приводить різні аргументи на доказ правомочності причислення нового типу часових зв'язків до каузальних умовних рефлексів. (Питання філософії, 1972 № 6, з. 178—183.) І. П. Павлов в своїх працях використовував термін «умовний рефлекс» в широкому значенні, вкладаючи в нього той же зміст, що і в терміни «тимчасовий зв'язок», «асоціація». Деякі дослідники вищої нервової діяльності використовують поняття «асоціація» як особливий вид тимчасового зв'язку між кірковими пунктами, при якій участь підкірки не обов'язкова (Ф. П. Майорів, 1948).

Останнім часом при вивченні вищої нервової діяльності людини переважно використовується термін «умовний зв'язок», «тимчасовий зв'язок», «нейроасоціація» і менше користуються терміном «умовний рефлекс». В цьому виявляється законне прагнення відрізняти тимчасові зв'язки у людини і тварин.

Складні форми поведінки і процеси мислення у антропоїдів. Розглянемо деякі фізіологічні дослідження складної поведінки антропоїдів. Наприклад, в дослідах з ящиками, щоб дістати високо підвішену приманку, мавпа повинна

була підтягти ящики до того місця, над яким висіла приманка, поставити ящики один на одного, а потім стати на них. Спочатку мавпа розглядала і обмацувала ящики руками, потім довго і безрезультатно перетягувала їх з місця на місце. Після багатократного підкріплення рухової навички «ставити щось на щось» мавпа почала ставити ящик на ящик. При такій постановці дослідів задовго до утворення стійкої спеціалізованої рухової реакції у мавпи спостерігалося явище генералізації, що полягає в тому, щоб піднімати предмети і класти їх один на одного незалежно від конкретної ситуації. І в тих випадках, коли багатократні спроби дістати підвішену приманку закінчувалися невдало, мавпа брала ящик і ставила собі на голову.

Проте в процесі вироблення навички ті рухові реакції з ящиками, які завершувалися безумовним підкріпленням, швидко закріплювалися, а ті, які не підкріплювались, згасали. В результаті цього мавпи через деякий час вже цілеспрямовано маніпулювали великою кількістю ящиків самої різної форми. Спеціальні досліди показали, що мавпи добре розрізняють форму предметів і їх призначення (мал. 4).