Частота пульсу, споживання кисню і затрати енергії у процесі праці

Частота пульсу, ударів/хв	Валове споживання кисню, мл/хв	Затрати енергії без основного обміну, ккал/хв
90... 100	600... 800	2...3
100...110	1000...1200	4...5
ПО...125	1400... 1600	6...1
125...160	1800... 2200	8...10

 

Частота пульсу досить адекватно відображає функціональне на­пруження організму під час не тільки фізичної, а й розумової та сенсорно напруженої праці. За показником «робочого пульсу» роботи поділяються на такі групи:

дуже легкі — до 80 ударів/хв;

легкі — 80... 100 ударів/хв;

середньої важкості — 100... 120 ударів/хв;

важкі — 120... 140 ударів/хв;

дуже важкі — 140... 160 ударів/хв;

надзвичайно важкі — 160... 180 ударів/хв;

виснажливі — понад 180 ударів/хв.

На думку багатьох учених-фізіологів, тривалість трудових опе­рацій, які виконуються при частоті пульсу більш ніж 140 ударів за хвилину, не повинна перевищувати 6 годин на тиждень. Середньо-змінна частота пульсу у працівників не повинна перевищувати 100 ударів за хвилину.

У процесі праці більша частина крові поступає в розширені судини працюючих м'язів. В органах, які не беруть участі в роботі, судини звужуються і кровопостачання зменшується. Так, якщо в стані спокою до скелетних м'язів поступає 25% крові, то при легкій роботі — 45%, а при дуже важкій роботі — до 88%. Кровопостачання серця при важ­кій роботі збільшується в чотири рази порівняно зі станом спокою.

Збільшення кровопостачання у працюючих м'язах супроводжу­ється не тільки збільшенням кількості розкриття в них капілярів, але І зменшенням протидії руху крові. Проте останнє не повністю від­повідає збільшенню кровотоку, що призводить до підвищення в процесі праці артеріального тиску.

Артеріальний кров 'яний тиск характеризується максимальним (систолічним) і мінімальним (діастолічним) тиском. У здорових

працездатних людей мінімальний тиск під час роботи мало змінює­ться — зменшується або збільшується на 5... 15 мм рт.ст.

Максимальний тиск підвищується до 150 і навіть 200 мм рт. ст. відповідно до потужності виконуваної роботи.

Різниця між максимальним і мінімальним тиском крові називається пульсовим тиском, а середня арифметична цих двох показників — середнім динамічним тиском. Використовуючи показники артері­ального кров'яного тиску, можна обчислити ударний (систолічний) об'єм крові, мл, працівника за формулою Старра:

де Р_п — пульсовий тиск, мм рт. ст.; Р_g — діастолічний (мінімальний) тиск, мм рт. ст.; М — вік, повних років.

Хвилинний об'єм крові У_хв розраховується як добуток ударного об'єму на частоту пульсу п.

Для об'єктивнішої оцінки змін хвилинного об'єму крові праців­ника під час роботи вираховують так званий належний хвилинний об'єм крові, л:

де m — маса тіла, кг; h — зріст, см; k — коефіцієнт (0,162 для жі­нок; 0,167 для чоловіків).

Порівняння хвилинного об'єму крові під час роботи з належним дозволяє більш точно оцінити специфіку функціональних змін у сер­цево-судинній системі працівника, зумовлених дією різних факторів.

Стан серцево-судинної системи працівника залежить від трудо­вих навантажень. Для оцінки її адаптованості до цих навантажень порівнюють показники систолічного кров'яного тиску і частоти пуль­су під час роботи і в стані спокою.

Коефіцієнт підвищення систолічного (максимального) тиску роз­раховується за формулою:

де Р_с.роб — систолічний тиск при роботі, мм рт. ст.; Рс.сп — систолічний тиск у стані спокою, мм рт. ст.

Коефіцієнт підвищення частоти пульсу розраховується за формулою:

 

де Проб — частота пульсу під час роботи; п_сп — частота пульсу в ста­ні спокою.

Якщо КІ > К₂, то регуляція серцево-судинної діяльності відбува­ється нормально; якщо КІ < К₂, то має місце серцева недостатність.

Про рівень тренованості серцево-судинної системи працівника до фізичних навантажень свідчить коефіцієнт витривалості

 

Збільшення коефіцієнта витривалості в зв'язку зі зменшенням пуль­сового тиску є показником детренованості серцево-судинної системи працівника. Другим показником, який характеризує пристосування серцево-судинної системи до фізичних навантажень, є показник якості реакції. Він конкретніше характеризує відновлення кров'я­ного тиску і частоту пульсу після виконання інтенсивної роботи:

де — показник якості реакції; і — пульсовий тиск до і піс­ля роботи; і — частота пульсу до і після роботи.

В нормі < 1. Збільшення цього показника свідчить про несприят­ливу реакцію серцево-судинної системи людини на навантаження.

Існує певний зв'язок між серцево-судинною і дихальною систе­мами під час праці. Цей зв'язок виражається коефіцієнтом співвід­ношення пульс-дихання

де n_n — частота пульсу, ударів/хв; n_д — частота дихань /хв.

В стані спокою К_спд становить 4—5, при роботі він збільшується. Чим більше К_спд наближається до вихідних значень, тим більш зла­годжено працюють системи кровообігу і дихання. Різке збільшення К_спд свідчить про перенапруження серцево-судинної системи, зни­ження — про процеси декомпенсації в дихальній системі.

Робота викликає фізіологічні зрушення в складі крові, ступінь і спрямованість яких залежать від інтенсивності роботи. Спочатку збільшення інтенсивності роботи призводить до збільшення в складі крові еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, що сприяє посиленому забезпеченню тканин киснем і підвищенню працездатності. Подаль­ше збільшення навантажень призводить до погіршення цих показ­ників, а надмірно втомлива робота може викликати патологічні зрушення. Під час роботи у складі крові збільшується вміст фосфор­них сполук, молочної кислоти та вуглекислоти.