Висновки до І розділу

Отже,враховуючи вище викладене можна зробити такі висновки,що протягом усього розвитку світової етичної думки проблема щастя знайшла відображення у творчості кожного значущого для власної доби мисленника. Що таке щастя взагалі? Якими мають бути засади людської поведінки, чим слід керуватися особистості, аби забезпечити для себе та інших глибоке й тривале щастя? – ці запитання в різних формулюваннях ставили собі Сократ і Аістотель, Платон і Епікур, Августин Блаженний і Тома Аквінський, Імануіл Кант...

Для когось щастя — це «абсолютна» свобода, бажання діяти так, як заманеться, що у свою чергу завжди робить людину нещасною і в кінцевому випадку вона сама це визнає. Хтось вважає, що щастя — це повна спокійна самовдоволеність власним життям, але ж на світі існує багато різноманітних проблем і рано чи пізно таке задоволення зникне у зв’язку з неминучою старістю чи якоюсь хворобою або ж зі смертю близьких нам людей, а разом з ним зникне і так зване щастя. Можливо хтось почувається щасливим тоді, коли досягає поставленої мети, але ж все тече, все змінюється і колись (а може й відразу після того, як людина зрозуміла що це для неї і є щастя) мета стає недосяжною, а з нею і щастя. Проте багато хто стверджував, що наше щастя тільки у наших руках і ми самі його творим.

Стосовно історії поняття щастя слід сказати, шо вона коливалася між двома крайнощами: між розумінням щастя як досконалого стану і розумінням його як задоволення. А в сучасному вигляді це поняття містить як елементи досконалості, так і задоволення і з цим погождується більшість, але і в одночас кожна людина розуміє щастя по – своему, саме тому виникає багато розбіжностей стосовно цього слова. Чому ж точок зору на те, що таке щастя, так багато? Все тому, що щастя - категорія суб'єктивна. У чоловіка - своє щастя, у жінки своє - жіноче щастя. У кожної людини є свої уподобання в їжі, у спілкуванні, хобі та інших речах, які приносять йому насолоду. У кожної людини є свої устремління душі, інтереси, цінності, реалізація яких робить його щасливим. Ускладнює ситуацію той факт, що людина - істота різнопланова. У неї є потреби тіла, почуттів, розуму і душі. На кожному етапі розвитку на перший план виходить одна зі сфер розвитку.

Щастя - це як смак їжі. Ти не впізнаєш, що це таке, не скуштувавши. Кожній людині в підсумку доводиться «пробувати на смак» і прокладати свою дорогу до щастя. Спочатку ми освоюємо своє тіло, потім «пробуємо на смак» почуття, беремо розум у свої руки і розвиваємо його. Колись доходить справа і до душі.

Нас тягне до щастя. Стародавні Веди пояснюють це вродженим прагненням нашої душі до прекрасного, до абсолютного щастя, до джерела, частиною якого наші душі колись були. Можна знайти й інше, більш наукове пояснення. Природа хитро запрограмувала нас на вічний пошук кращого: будь то їжа, мобільний телефон або чоловік (жінка). Адже це є стимулом людського прогресу і подальшого життя на землі. А щастя є абсолютом кращого і ніщо не може бути краще, ніж щастя.