Вимоги Міністра Оборони, Командувача Сухопутними військами щодо тактичної підготовки підрозділів і офіцерів

Міністр оборони, Командувач Сухопутними військами у своїх наказах і керівних документах вимагають:

- готувати частини і підрозділи до ведення бойових дій у складній обстановці із сильним і технічно оснащеним противником з повним використанням бойових можливостей штатного озброєння і техніки,

- постійно удосконалювати тактику ведення бойових дій з урахуванням змін в організаційно-штатній структурі і технічній оснащеності,

-відпрацьовувати усі види бойових дій, уміло переходити від одного до іншого,

-більше уваги приділяти вивченню і практичній організації оборонного бою, створенню стійкої й активної оборони.

-освоїти порядок заняття оборони в короткий термін на різних рубежах.

Головну увагу в навчанні військ тактичній підготовці зосередити на підготовці до ведення високоманеврових, активних, тривалих бойових дій, у складній, швидкозмінній обстановці, в умовах широкого застосування ВТО, авіації, бойових вертольотів, масованого вогневого, радіоелектронного і морально-психологічного впливу, руйнування об'єктів хімічної промисловості й атомної енергетики. Вчити війська скритності підготовки бойових дій і виконанням заходів щодо маскування, дезінформації і введенню противника в оману.

При навчанні оборонним діям особливу увагу приділити створенню нездоланної оборони за рахунок умілої побудови бойового порядку організації системи вогню, ефективного сполучення вогню, ударів і маневру силами і засобами, міцного утримання займаних рубежів, широкого використання контратак, Особливу увагу приділити на повне і якісне виконання на кожнім навчанні робіт з фортифікаційного обладнанню позицій, рубежів, пунктів управління і т.д.

При навчанні наступальним діям особливу увагу приділяти способу переходу в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником, швидкого і окритого проведення перегрупування; надійного вогневого враження противника, проведення наступу високими темпами, безупинно вдень і вночі та швидким перенесенням зусиль у глибину, широким застосуванням охоплень і обходів противника, розчленовування його і знищення вроздріб.

Міністр Оборони вимагає з тактичної підготовки мати високий рівень підготовки, твердо знати і уміло виконувати свої обов'язки з організації бою і веденню його механізованим (танковим) взводом, уміло застосовувати штатні озброєння і бойову техніку, домагатися твердого і безперервного управління підрозділами.

Друге навчальне питання: "Основний зміст і порядок вивчення предметів "Тактика" і "Загальна тактика" на кафедрі".

Приступаючи до відпрацювання питання викладач оголошує його, роз’ясняє, відповідає на запитання студентів, добивається єдиного їх зрозуміння поставленої мети.

Викладаючи матеріал використовувати ілюстраційний матеріал. Доведення матеріалу навчального питання проводити з використанням опорних конспектів.

В ході доведення питання основні положення дати під запис. Постійно підтримувати зв’язок з аудиторією.

По закінченню викладання матеріалу питання викликати 2-3 студентів для контролю засвоєння даного питання.

Головна мета вивчення предметів”Тактика“і ”Загальна тактика“ - підготувати офіце­ра-запасу, який:

- має глибокі військові знання з основ теорії застосування підроз­ділів у сучасному загальновійськовому бою;

- знає найновіші досягнення військової науки;

- вміє творчо застосовувати теоретичні положення бойових статутів;

- здібний вводити в практику все нове і передове;

- має організаторські здібності, ініціативу і самостійне мислення.

В результаті вивчення предметів навчання “Тактика” і “Загальна тактика” студенти повинні:

Знати:

- основи сучасного загальновійськового бою;

- організаційну структуру, можливості, тактику дій механізованого (танкового) взводу і роти в різноманітних видах бойових дій;

- порядок і зміст роботи командира взводу та роти з організації бою і управління підрозділом в бою;

- бойові статути і настанови з організації і ведення бойових дій в різноманітних умовах;

- основи взаємодії та організації всебічного забезпечення бою;

- організацію, бойові можливості та основи ведення бойових дій підрозділів (частин) армій провідних країн світу;

- методику проведення занять з особовим складом з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки;

Вміти:

- командувати взводом в бою, застосовувати зброю та бойову техніку взводу і наданих йому вогневих засобів, організувати і вести розвідку в різноманітних видах бою;

- підтримувати боєздатність підрозділу, організувати бій на місцевості, взаємодію і всебічне забезпечення бою;

- проводити заняття з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки з підлеглим особовим складом.

Бути ознайомленими:

- з призначенням, задачами, бойовими можливостями і загальними принципами бойового застосування підрозділів Сухопутних військ;

Для ВОС 021000, ВОС 021100

 

За змістом предмет «Тактика» включає чотири розділи, які формують 12 тем:

1. Розділ 1. Введення у військову спеціальність.

- Тема 1: "Основи сучасного загальновійськового бою";

- Тема 2: "Бойове застосування приданих та підтримуючих підрозділів".

2. Розділ 2. Основи бойових дій відділення (танка).

- Тема 4: "Відділення (танк) в обороні";

- Тема 5: "Відділення (танк) в наступі";

- Тема 6: "Відділення (танк) на марші, в похідній охороні та в сторожовій охороні";

3. Розділ 3 Основи бойових дій взводу.

- Тема 7: "Взвод в обороні";

- Тема 8: "Взвод у наступі";

- Тема 9: "Взвод на марші";

- Тема 10: "Взвод у розвідці";

- Тема 11: "Розташування на місці та сторожова охорона".

4. Розділ 4. Основи бойових дій роти.

- Тема 12: "Механізована (танкова) рота в основних видах бою та на марші";

5. Навчальний збір.

- Тема 3: "Прийоми і способи дій солдата в бою".

- Тема 7: "Взвод в обороні";

- Тема 8: "Взвод у наступі";

- Тема 9: "Взвод на марші";

 

Виходячи з специфіки вивчення предмету, основними видами занять є:

- лекції;

- групові заняття, що проводяться з використанням класно-лабораторної бази;

- семінарські заняття;

- групові впра­ви,

- тактичні (тактико-стройові) заняття

Лекція – основний вид проведення навчальних занять у ВВНЗ, що призначені для засвоєння теоретичного матеріалу. Вона ма­є за мету дати основи знань з тактики, розкрити стан і перспективи розвитку військової науки, зосередити увагу на найбільш складних та вузлових питаннях. Лекції повинні стимулювати активну пізнавальну діяль­ність студентів, сприяти формуванню творчого мислення.

Групове заняття - це вид навчального заняття, під час якого викладач пояснювально-лекційним методом подає новий навчальний матеріал, шляхом опитування контролює засвоєння студентами цього матеріалу і сприяє його закріпленню.

На груповому занятті реалізуються різні методи навчання: метод обговорення навчального матеріалу, метод самостійної роботи, пояснювально-лекційний метод та інші. На цьому занятті викладач поетапно подає новий матеріал з теоретичних питань, супроводжує його демонстрацією і показом макетів тощо. Потім організовується обговорення цього матеріалу і здійснюється контроль рівня його засвоєння.

Семінарське заняття – це вид навчального заняття, під час якого викладач організовує дискусію навколо попередньо визначеної теми, до якої всі студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться з основних і найбільш складних питань (тем, розділів) програми навчальної дисципліни. Вони стимулюють регулярне вивчення студентами відповідної літератури з предмету, що вивчається та уважне ставлення до лекційного курсу; закріплюють знання, отримані під час прослуховування лекції та самостійної роботи над літературою; розширюють коло знань завдяки виступам товаришів і викладача з усіх питань семінарського заняття; дозволяють студентам перевірити правильність раніше отриманих знань, виділити в них найбільш важливе, істотне; сприяють перетворенню знань у тверді особисті переконання, розсіюють сумніви, які могли виникнути на лекціях і під час вивчення літератури.

На семінарських заняттях студентам прищеплюються навички самостійного мислення, усного виступу з теоретичних питань. Ті, хто навчаються, привчаються вільно оперувати військовою термінологією. Викладачі мають можливість систематично контролювати якість самостійної роботи студентів над навчальним матеріалом, міру уважності та працьовитості на лекціях, а також контролювати себе як лектора і керівника семінару.

Групова вправа – це вид навчального заняття, що використовується під час вивчення оперативно-тактичних, тактичних і тактико-спеціальних навчальних предметів.

Групові вправи проводяться з метою прищеплення студентам практич­них навичок з організації бойових дій, бою, управління підроз­ділами та їх всебічного забезпечення. Вони проводяться на картах (схемах, макетах місцевості), в класах і на місцевості. На групових вправах всі студенти, як правило, виконують функції однієї посадової особи. Викладач діє на посаді старшого командира (начальника). Групові вправи в класах проводяться з метою навчання студентів оцінювати обстановку, приймати рішення та графічно його оформлювати. На цих заняттях заслуховуються та аналізу­ються прийняті студентами під час самостійної роботи рішення та їх обґрунтування. У ході заняття викладач заслуховує по кожному учбовому пи­танню 2-3-х студентів, після чого проводить частковий аналіз, вказує на недоліки їх доповідей як за змістом, так і за викладенням, а при необ­хідності дає зразкове формулювання доповіді.

Тактичні (тактико-стройові) заняття є видом занять з тактичної підготовки. Вони мають за мету формування та удосконалення вмінь та навичок студентів з організації та забезпечення бойових дій та управління підрозділами (взводом, ротою) в бою. Тактичні (тактико-стройові) заняття проводяться, як правило, на місцевості. Студенти виконують на заняттях обов’язки командирів підрозділів та інших посадових осіб відповідно до задуму заняття.

Тактичні (тактико-стройові) заняття є етапом, який завершує підготовку студентів за програмою офіцерів запасу, та проводяться під час навчальних зборів, як правило, з комплексних тем. їх метою є закріплення та удосконалення знань, навичок та вмінь студентів з тактичної (тактико-спеціальної) підготовки та інших дисциплін в умовах, максимально наближених до бойових дій, а також дати студентам практику в командуванні підрозділами.

Контроль успішності та якості підготовки студентів розподіляється на:

Поточний контроль засвоєння вивченого матеріалу здійснюється на кожному занятті шляхом проведення усного і письмового опитування, а також за практичні дії. Він здійснюється для перевірки ходу й якості засвоєння навчального матеріалу в період між екзаменаційними сесіями, стимулювання навчальної роботи студентів і вдосконалення методики проведення занять. Результати поточного контролю відображаються в журналі обліку навчальних занять.

Проміжний (модульний) контроль здійснюється з метою виявлення умінь та знань студентів системного характеру в обсязі змістовних модулів (розділів та тем) навчального предмету. Він проводиться, як правило, у формі письмових контрольних робіт, індивідуальних контрольних завдань, тестів з використанням ЕОМ.

Підсумковий контроль здійснюється з метою перевірки рівня та якості підготовки студентів, їх відповідності освітньо-кваліфікаційними характеристикам.

Підсумковий контроль складається з семестрового контролю та державної атестації студента.

Семестровий контроль проводиться у формі заліків, диференційованих заліків та екзаменів з конкретних предметів в обсязі навчального матеріалу, визначеного робочою програмою методом роздільної перевірки рівня теоретичних знань, а також якості практичної підготовки.

Державна атестація студентів проводиться Державною екзаменаційною комісією після завершення навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні з метою встановлення фактичної відповідності рівня підготовки вимогам кваліфікаційної характеристики у формі здачі комплексних державних екзаменів.

Третє навчальне питання: "Основні тактичні поняття, визначення і терміни".

Військова термінологія - сукупність військових термінів-слів і словосполучень, описуючих визначені військові поняття, основну частину військової лексики. Військова термінологія відповідає досягнутому рівню розвитку військових знань та відтворює багатообразність специфічних понять, закріплених відповідними статутами, настановами та іншими офіційними документами, охоплюючи всі галузі військової справи. Вони поповнюються за рахунок слів загальнолюдської мови, запозичених з інших галузей знань та інших мов. (слайд)

Основи загальновійськового бою – це система визначень, понять і категорій теорії і практики підготовки та ведення бою військовими частинами та підрозділами родів військ Сухопутних військ.

Бойові дії – форма оперативно-тактичного (бойового) застосування з’єднань, військових частин видів Збройних Сил (далі – ЗС) України для вирішення оперативних (тактичних) завдань у рамках операції міжвидового угруповання військ (сил) або самостійно, а також між операціями.

Основними видами бойових дій є оборона та наступ.

Тактичні дії – це організовані дії військових частин і підрозділів під час виконання поставлених завдань.

Основними формами тактичних дій є бій, удар і маневр.

Бій – основна форма тактичних дій підрозділів, узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр військових частин, підрозділів (кораблів, літаків) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі впродовж короткого часу.

Бій може бути:

r загальновійськовим,

r вогневим,

r повітряним,

r протиповітряним,

r морським.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний і наступальний бій.

Удар – складовий елемент бойових дій, бою, що полягає в одночасному ураженні противника потужною дією на нього зброєю або військами.

Вогонь – ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї (озброєння) для знищення, подавлення, виснаження і руйнування. Вогонь розрізняють за:

Маневр – організоване пересування військових частин і підрозділів у ході бою з метою зайняття вигідного положення стосовно противника і створення необхідних сил і засобів на новому напрямку (рубежі, в новому районі), відведення військових частин та підрозділів з-під ударів противника, а також перенесення вогню для найбільш ефективного ураження противника.

Видами маневру є: охоплення, обхід, відхід, маневр ударами і вогнем.

Охоплення – маневр, який здійснюється підрозділами в ході бою для атаки противника у фланг.

Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для атаки противника з тилу.

Охоплення здійснюється в щільній тактичній і вогневій взаємодії, обхід – у тактичній взаємодії з підрозділами, які наступають з фронту, а іноді й з тактичним повітряним десантом (далі – ТакПД).

Відхід – маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу з-під ударів сил противника, що переважають, виграшу часу та зайняття більш вигідного рубежу (району). Відхід проводиться тільки з дозволу або за наказом старшого командира.

Маневр вогнем полягає в одночасному або послідовному зосередженні вогню по найважливіших об’єктах противника або в розподіленні (розосередженні) вогню для ураження декількох об’єктів, а також у перенацілюванні їх на нові об’єкти.

Стабілізаційні дії – особлива форма застосування військ (сил) для стабілізації обстановки у кризовому районі та недопущення ескалації (відновлення) воєнного конфлікту.

Специфічні дії – форма застосування військ (сил) під час участі в антитерористичних операціях (далі – АТО) і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (далі – НС) техногенного та природного характеру

Бойове завдання - завдання, що поставлене вищестоящим командиром (начальником) підрозділу, частині, з’єднанню для досягнення поставленої мети в бою до встановленого терміну. Зміст бойового завдання залежить від чисельності, боєздатності та бойових можливостей своїх військ та противника.

Під час виконання поставлених бойових завдань механізований взвод (відділення), вирішує завдання вогнем зі зброї БМП (БТР), автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів і застосовують ручні гранати, у рукопашному бою – удари багнетом, прикладом і саперною лопаткою, а танковий взвод (екіпаж танка) – вогнем з гармати, зенітного та спареного кулеметів, а під час дій поза танками – з автоматів і застосовують ручні гранати.

Вогнем із БМП і танків знищуються танки, інші броньовані машини, вогневі засоби і жива сила противника, руйнуються його фортифікаційні споруди, а також уражаються літаки і вертольоти, що низько летять, та інші повітряні цілі.

Автомати і кулемети застосовуються для знищення живої сили і вогневих засобів противника. Крім цього, вони можуть застосовуватися для ураження повітряних цілей на малих висотах.

Снайперська гвинтівка застосовується для знищення важливих поодиноких цілей (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслуги вогневих засобів) противника.

Протитанкові ракетні комплекси, протитанкові гранатомети і реактивні протитанкові гранати застосовуються для знищення танків і інших броньованих машин, а інші гранатомети і ручні гранати – для ураження живої сили і вогневих засобів противника, розташованих поза укриттями, у відкритих окопах, траншеях і за укриттями (у лощинах, ярах і на зворотних схилах висот).

Під час виконання тактичних завдань механізований, гранатометний і протитанковий взводи залежно від обстановки діють у похідному, передбойовому і бойовому порядках, танковий взвод – у похідному і бойовому порядках.

Похідний порядок – шикування підрозділів для пересування в колонах. Він повинен забезпечувати високу швидкість руху; швидке розгортання в передбойовий та бойовий порядки; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника; підтримання стійкого управління підрозділами.

Передбойовий порядок – шикування підрозділів для пересування в колонах, які рознесені по фронту та вглибину. Він повинен забезпечувати швидке розгортання в бойовий порядок; високі темпи просування з подоланням бар’єрних рубежів, загороджень, зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень; найменшу уразливість від ударів усіма видами зброї противника, підтримання стійкого управління підрозділами.

Бойовий порядок – шикування підрозділів для ведення бою.

Він повинен відповідати поставленому завданню, замислу бою та забезпечувати:

ü успішне ведення бою як із застосуванням звичайної зброї, так і в умовах застосування противником ЗМУ та інших засобів ураження;

ü найбільш повне використання бойових можливостей підрозділів;

ü своєчасне зосередження зусиль на вибраному напрямку (в районі);

ü надійне ураження противника на всю глибину його бойового порядку;

ü швидке використання результатів ВУП і вигідних умов місцевості;

ü нарощування зусиль у ході бою і здійснення маневру;

ü можливість відбиття ударів противника з повітря, знищення його повітряних десантів і диверсійно-розвідувальних груп;

ü найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї;

ü підтримку безперервної взаємодії і зручність управління підрозділами.

 

З метою більшої самостійності під час ведення загальновійськового бою механізованим і танковим підрозділам можуть бути додані або виділені для підтримки підрозділи інших родів військ і забезпечення.

Додані підрозділи цілком підпорядковуються загальновійськовому командиру і виконують поставлені ним завдання.

Підтримуючі підрозділи залишаються в підпорядкуванні старшого командира (начальника) та виконують поставлені ним завдання, а також завдання, які поставлені командиром підрозділу, що підтримується в межах виділеного ресурсу (наряду) сил.

Зброя - пристрої та засоби, що призначені для ураження противника у збройній боротьбі. Звичайно складається з засобів ураження та засобів їх доставки до цілі.

Сучасний бій може вестися з використанням ядерної зброї та інших засобів ураження або з використанням тільки звичайної зброї.

Ядерна зброя – різновид зброї масового ураження, що при вибуху використовує внутрішню ядерну енергію боєзаряду. Вона включає різноманітні ядерні боєприпаси, засоби доставки їх до цілі (носії) та засоби управління.

Звичайна зброя включає усі вогневі й ударні засоби, які застосовують артилерійські, авіаційні, стрілецькі боєприпаси, ракети, ракето-торпеди, торпеди і глибинні бомби у звичайному спорядженні, боєприпаси об’ємного вибуху, термобаричні, запалювальні боєприпаси і суміші.

У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артилерії, танків, бронетранспортерів (бойових машин піхоти), зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя

Високоточна зброя - зброя, що дозволяє уражати ціліз імовірністю більшою ніж 0,5, як правило з першого пострілу в любий час доби, при любих метеоумовах та сильній протидії противника. До високоточної зброї відносяться: керовані балістичні ракети, крилаті ракети, керовані авіаційні ракети, касети, бомби, артилерійські снаряди, міни, ЗРК, ПТКР, а також розвідувально ударні комплекси (РУК): ПЛСС, "Джісак" та інші.

Запалювальні боєприпаси і суміші застосовуються для ураження живої сили і вогневих засобів противника, що розміщуються відкрито або у фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, техніки та інших об’єктів.

Нетрадиційні (спеціальні й особливі) засоби ураження складають бойові засоби, уражаючі дії яких засновані на використанні властивостей речовин спеціальної дії (лазерне, прискорювальне, надвисокочастотне, радіохвильове).

Бойовий порядок підрозділу складається з елементів та має фронт, фланги та тил. Між підрозділами та частинами в бойовому порядку є стики та інтервали (проміжки).

Фронт - сторона бойового порядку підрозділів, звернена до противника.

Тил - сторона бойового порядку, протилежна фронту.

Фланг - права і ліва сторони бойового порядку підрозділів. Фланг є, як правило, найбільш вразливою частиною бойового порядку, тому забезпечення флангів при веденні бою - найважливіший обов’язок командирів усіх ступенів.

Стик - місце поєднання флангів або проміжок (інтервал) між флангами сусідніх підрозділів у їхньому бойовому порядку. Стики, як і фланги, найбільш вразливі місця для удару противника. Тому при організації бою передбачаються заходи щодо забезпечення флангів та стиків.

Проміжок (інтервал ) - відстань по фронту між бойовими порядками підрозділів.

Успіх сучасного загальновійськового бою багато в чому залежить від своєчасного і ретельного його бойового забезпечення.

Усебічне забезпечення бою полягає в підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на підтримання підрозділів у високій бойовій готовності, збереження їх боєздатності та створення їм сприятливих умов для виконання поставлених завдань.

Усебічне забезпечення бою поділяєтьсяна бойове, морально-психологічне, матеріально-технічне та медичне.

Бойове забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для успішного ведення бою, ефективного застосування підрозділів, збереження їх боєздатності, недопущення раптового нападу противника, зниження ефективності його вогню (ударів) по підрозділах, створення сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій.

Морально-психологічне забезпечення – це комплекс заходів, який проводиться з метою формування, підтримання в особового складу високого морально-психологічного стану, морально-бойових якостей, необхідних для успішного виконання бойових завдань.

Матеріально-технічне забезпечення – це вид забезпечення, що включає: комплекс організаційно-технічних заходів, які організуються і здійснюються з метою підтримання бойової готовності і боєздатності підрозділу шляхом накопичення до встановлених норм запасів матеріально-технічних засобів і своєчасного забезпечення ними; зберігання і підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до використання за призначенням; освоєння особовим складом зразків ОВТ, а також своєчасного відновлення ОВТ при пошкодженнях (несправностях); поповнення запасів матеріально-технічних засобів підрозділу замість втрачених і витрачених.

Матеріально-технічне забезпечення включає технічне і тилове забезпечення.

Технічне забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до встановлених норм запасів ОВТ, ракет, боєприпасів, військово-технічного майна та інших видів матеріально-технічних засобів і своєчасного забезпечення ними підрозділу, зберігання і підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до використання за призначенням, освоєння особовим складом зразків ОВТ, а також своєчасного відновлення ОВТ при пошкодженнях (несправностях), поповнення запасів матеріально-технічних засобів підрозділу замість витрачених і втрачених.

Тилове забезпечення включає комплекс заходів з накопичення до встановлених норм запасів пально-мастильних матеріалів, продовольства, речового майна та інших видів матеріальних засобів і своєчасного забезпечення ними підрозділу, зберігання і підтримання цих засобів у стані, що забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до використання за призначенням, а також поповнення запасів матеріально-технічних засобів у підрозділі замість витрачених і втрачених, а також задоволення побутових і фінансових потреб підрозділу.

Медичне забезпечення у бойовій обстановці організується з метою розшуку поранених і хворих на полі бою, своєчасного надання їм першої медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) їх з поля бою та підготовки до евакуації, а також з метою запобігання виникненню та поширенню в підрозділах захворювань.

 

Тема 1/2

 

Перше навчальне питання: "Організаційна структура Збройних Сил України. Види ЗС України, їх склад і призначення. Склад і призначення родів військ, спеціальних військ і тилу Сухопутних військ".

 

Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні Сили України із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.

Збройні Сили України – військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Збройні Сили України забезпечують:

r стримування збройної агресії проти України та відсіч їй;

r охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України;

r у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися:

r до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану;

r посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення;

r ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

r надання військової допомоги іншим державам;

r а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Організаційна структура Збройних Сил встановлена Законом України "Про внесення зміни до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" (2004р.) і складається:

- з Генерального штабу Збройних Сил України як головного органу військового управління,

- трьох видів Збройних Сил — Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили,

- та з’єднань, вій­ськових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, що не належать до видів Збройних Сил.