Врахування при призначенні покарання неповнолітньому рівня його розвитку та інших особливостей його особи

Важливе значення при призначенні неповнолітньому покарання має врахування рівня розвитку та інших особливостей особи неповнолітнього. Рівень розвитку характеризується станом мисленнєвої, пізнавальної діяльності, запасом знань, параметрами емоційно-вольової сфери тощо неповнолітнього. У необхідних випадках для встановлення стану загального розвитку неповнолітнього повинна бути проведена експертиза спеціалістами в галузі дитячої та юнацької психології (психолог, педагог) (ч. З ст.433 КПК).
Інші особливості особи неповнолітнього, що є суттєвими при вирішенні питання про призначення покарання неповнолітньому, який вчинив злочин, це ставлення його до суспільних цінностей і існуючих у суспільстві вимог щодо правил поведінки, готовність до їх сприйняття і коригування своєї поведінки, здатність до спротиву негативним впливам оточуючого середовища, наявність і вираженість особливостей характеру, пов'язаних з віком (підвищена збудливість, неврівноваженість, запальність, схильність до неадекватних реакцій, наявність психічних відхилень, що не виключають осудності), тощо. Ці обставини мають враховуватись судом при виборі міри покарання та ступеня його тяжкості (як і при вирішенні інших питань, зокрема, звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності чи від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру). Як показують дані педагогіки та психології, а також судова практика, є суттєва особистісна різниця між неповнолітніми віком 14-15 та 16-17 років, що теж має бути предметом уваги при розгляді кримінальної справи неповнолітнього.
Враховуються й інші обставини, наприклад, наявність розумової відсталості неповнолітнього, не пов'язаної з психічним захворюванням, що може відобразитись на повноті усвідомлення ним значення своїх дій та керування ними.

Призначення покарання неповнолітньому з врахуванням загальних начал призначення покарання. Проблема врахування загальних засад призначення покарання у судовій практиці при призначення покарання неповнолітньому.

При призначенні неповнолітньому покарання крім передбачених у статтях 65-67 КК обставин (загальні засади призначення покарань, обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання) суди відповідно до ч.1 ст. 103 КК мають враховувати також умови його життя та виховання, вплив на нього дорослих, рівень розвитку й інші особливості його особи.

Висновки суду про наявність чи відсутність обставин, які пом'якшують покарання еповнолітнього, мають бути вмотивовані у вироку.

Призначаючи покарання неповнолітньому, суд повинен врахувати більш широке коло обставин, ніж при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин після досягнення повноліття.

Серед них:

1) загальні засади призначення покарання, вказані у ст. 65, обставини, які пом’якшують та які обтяжують покарання (ст. ст. 66 — 67);

2) особливості застосування до неповнолітніх окремих видів покарань, передбачені ст. ст. 98-102;

3) обставини, які названі у ч. 1 ст. 103, — умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, інші особливості особи неповнолітнього.

Відповідно до ст. 23 КПК України при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину.

Також слід враховувати, що з огляду на біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон, по-перше забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге передбачає особливості притягнення їх до відповідальності, звільнення від відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання і його відбування.

Відповідно до ст.. 65 КК суд повинен призначити покарання в межах санкції відповідної ст.., однак для неповнолітніх розміри (строки) покарань мають «пільговий» характер:так, позбавлення волі на певний строк відповідно до ст. 102 КК для неповнолітніх становить 6 м. – 10р. (і лише за умисні тяжкі чи особливо тяжкі злочини або сукупність вироків чи сукупність злочинів – не >15р.)А тому, якщо санкцією ст.. передбачено покарання до 12 р п/в – то для неповнолітніх покарання не може перевищувати 10 р. п/в.

Також законом передбачено(ч. 2 ст. 102), що позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Також в загальних засадах призначення покарання передбачено, що покарання призначається відповідно до положень Загальної частини. Стосовно неповнолітніх береться до уваги розділ XVПризначення покарання неповнолітнім.

У п. 3 ч. 1 ст. 65 зазначається що суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання. Так, крім соціальної, психологічної характеристики особи винного, суд (відповідно до ст.. 103)призначаючи покарання повинен враховувати умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші індивідуальні особливості неповнолітнього.

А серед обставин які пом’якшують покарання (п. 3 ч. 1 ст 66)законом передбачено таку обставину, як вчинення злочину неповнолітнім, що вже говорить про більш «пільгові» умови призначення покарання.

Також ч. 2 ст 65 передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А тому, якщо суд дійде висновку, виправлення неповнолітнього без реального відбування визначеного покарання, неповнолітнього можуть звільнити від відбування покарання з випробуванням (ст..104), із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст.. 105).