Переможний рух

20 січня французи взнали про вагітність королеви, отримавши надію на появу довгоочікуваного дофіна. 5 вересня об 11 годині 30 хвилин народився майбутній Людовік XIV.

Нарешті Франція відкрито вступає в Тридцятилітню війну. Деякий час вдача була на стороні Іспанії, але з часом вона частіше допомагала Французам.

Навесні 1638 року Рішельє спланував операцію для проникнення в країну басків. Не дивлячись на численну перевагу французької армії, принц Конде та герцог Лавалетт провалили битву під Фонтарабі. Це сталося 7 вересня 1638 року. Рішельє був в ярості. Він краще за всіх знав, у скільки обійшлася підготовка операції. Його багатомісячні зусилля зведені на ні за декілька годин!

18 грудня 1638 року Бернгард Саксен-Вернмайрский оволодів Брейзахом. В той же день помер отець Жозеф.

10 серпня 1640 року французи взяли Аррас, найважливіший стратегічний пункт у Фландрії, після чого приступили до звільнення провінції Артуа. Восени 1640 року іспанців витеснили з П’ємонту. Фактично Франція установила в Савойї протекторат.(по П.П. Черкасову).

Сильний удар престижу іспанської корони нанесло повстання в Каталонії в червні 1640 року. В Січні 1641 року повстанці звернулися до короля Франції з проханням захисту та обрали його графом Барселонським, тим самим вони перестали визнавати своїм сувереном короля Іспанії. В результаті війна почалася на іспанській території. Французи перейшли Піренеї.

За словами Роберта Кнехта, капітуляція Перпіньяну була знищувальним ударом для морального духу іспанців. Стверджували, що Оліварес, міністр короля Іспанії, благав дозволити йому викинутися з вікна.

Повстання в Каталонії прискорило вибух в Португалії. В грудні 1640 року в Португалії почалося повстання, і герцог Браганський був коронований Жоаном IV. Роберт Кнехт вважає, що тут не обійшлося без Рішельє.

Франція, Англія, Голландія, Швеція, Данія негайно визнали короля Жоана законним сувереном Португалії.

10. Смерть Рішельє.

Арман Жан дю Плессі де Рішельє помер 4 грудня 1642 року в своему палаці в Парижі. Причиною йогго смерті був плеврит, хоча взагалі його здоров’я бажало кращого. Йому було 58 років. Уже в травні, в Норбонні, де він написав свій заповіт, він був не в силах поставити свій підпис. Але декілька місяців він боровся з хворобою.Навіть перед смертю він продовжував працювати.

«Сір, - сказав Рішельє 2 грудня, - ось ми й прощаємося: залишаючи Вашу Величність, я тішуся тим, що залишаю ваше королівство на вищій сходинці слави та небувалої величності, у той час як ваші вороги знищені або принижені. Єдина нагорода, яку я осмілююсь попросити в Вас за мій труд та службу, це продовжувати покровительствовати моїм близьким та рідним. Я благословлю іх лише при умові, що вони ніколи не придадуть Вашу Величність.»

Рішельє заповідав королю свій палац, сервізи, помістя Сіллері та 1,5 млн. ліврів.

В якості свого законного спадкоємця кардинал обрав свого племінника Армана Жана, сина Франсуа де Пон Курле. Марі-Мадлен, герцогиня д’Егійон отримала ряд подарунків, у тому числі і палац Рюель та була призначена опікуном Армана Жана до його повноліття.

На думку Вольтера, Рішельє був обожнюваний і ненависний. За словами Мішле, «кардинал помер дуже грозним, тому ніхто, навіть за кордоном не осмілилися говорити про його смерть. Боялися що йому вистачить сили волі повернутися назад з того світу.» Для Обера, Рішельє був наче факел, який спалює себе, щоб слугувати іншим. Рішельє любив державу бульше, ніж себе.

На протязі своєї політичної кар’єри Рішельє знищив гугенотську партію, присмирив знать, та збільшив престиж країни та короля.