Культуру прийнято поділяти на матеріальну і духовну. При цьому теоретики, як правило, висловивши кілька загальних фраз із приводу матеріальної культури, надалі всю увагу зосереджують на аналізі духовної. До певної міри це виправдане, бо сфера духовної культури значно багатша, багатоманітніша і справді є основною формою існування культури.
Разом із тим поділ культури на матеріальну і духовну, а також розуміння самої суті матеріальної та духовної культури не є усталеними. Культурологи висловлюють із цього приводу різні погляди. Одні вважають духовною культурою наслідки духовного виробництва людства, інші зараховують до нього й саме духовне виробництво. Одні ототожнюють матеріальну культуру з матеріальним виробництвом, інші – зі способом виробництва загалом, укладаючи сюди і частину науки, зокрема технічні знання, які застосовують у виробництві. Виникають іноді парадоксальні ситуації. Якщо, наприклад, технічні знання використовує інженер на виробництві, то їх відносять до матеріальної культури, а якщо ті ж знання використовує викладач вищої школи – це вже духовна культура. Тоді до якої культури віднести скульптуру, архітектуру, дизайн?
Про що це свідчить? Про те, що поділ культури на матеріальну і духовну відносний. По-перше, вони не існують цілком відірвано одна від одної, а становлять єдину систему культури як її складові частини. По-друге, цінності матеріальної культури завжди містять певний елемент духовної культури через їх художнє оформлення (наприклад, житло, одяг, речі домашнього вжитку тощо). У свою чергу, цінності духовної культури базуються на матеріальній основі (кіно, книги, художні картини, телебачення тощо). По-третє, сучасна цивілізація визначила досить стійку тенденцію в розвитку культури – інтеграцію її складових частин. З одного боку, швидко розвивається і збагачується матеріальна сторона духовної культури – преса, радіо, телебачення, кіно, комп’ютерна та інша сучасна техніка, що використовується у цих видах мистецтва; з другого – спостерігається все більше насичення виробів матеріальної культури духовними цінностями (наприклад, сучасні автомобілі, побутові речі, житло тощо).
Відповідно до двох основних форм людської діяльності культуру поділяють на:
| МАТЕРІАЛЬНА | ДУХОВНА |
| 1. Житло | 1. Мова |
| 2. Їжа | 2. Освіта |
| 3. Речі повсякденного вжитку | 3. Наука |
| 4. Знаряддя праці | 4. Мистецтво. |
| 5. Техніка | 5. Звичаї та обряди |
| 6. Транспорт | 6. Релігія |
| 7. Комунікації | 7. Етика (мораль) |
| 8. Право | |
| 9. Політика |
Деякі культурологи виділяють в окрему структурну частину художню культуру (мистецтво). З точки зору вивчення специфіки художньої культури як наслідку художньо-образної діяльності людини і такої ж практики людства взагалі доцільність цього виокремлення цілком обґрунтована. Проте більшість культурологів не виокремлюють мистецтво, а відносять його до духовної культури.
Є й інші підходи до питання про структуру культури – за її функціями в суспільстві, організаційними формами існування (держава, церква, школа), за рівнями (особистісний та суспільний) тощо.
