Продуктовий ряд банку у фінансовому менеджменті

 

Фінансовий менеджмент відповідно до об'єкта, предмета і мети його діяльності трансформує грошові кошти банківської клієнтури у фінансові операції банку і за рахунок цього створює додану вартість, забезпечуючи приріст капіталу банку.

З огляду на це визначення, важливою частиною фінансового менеджменту в банку є створення продуктового ряду Для подальшого розуміння предметної сфери фінансового менеджменту розглянемо поняття банківського продукту та банківської операції.

До цього часу в декого викликає нерозуміння термін „банківський продукт”. Часто виникають питання: «Що за продукт може робити банк?», «Чому мова йде про продукт, а не про послуги» і т. ін. Відповіді на них можна знайти навіть у підручниках з політекономії періоду закінчення «перебудови» Наприклад: «Для того щоб бути споживчою вартістю, продукт не обов'язково повинен набувати форму речі, бути матеріальним благом. Споживчими вартостями є й послуги, які є нематеріальними. Це послуги освіти, медицини, сфери культури, побуту. Виробничі потреби людей задовольняються науковими, інформаційними, транспортними й іншими послугами». У цьому визначенні встановлюється тотожність між поняттями «продукт» і «послуга» у випадку, якщо йдеться про споживчу вартість, або, іншими словами, про здатність задовольняти конкретні потреби людей.

Вести мову про банківський продукт у наукових працях з економіки почали порівняно недавно.

Одним з прикладів сучасного аналізу сутності банківського продукту показано на рис. 1.

У даному підході термін «продукт» ставиться вище від поняття «послуга», а послуги формують продукт. На наш погляд, поняття «продукт» і «послуга» тотожні у випадку, якщо йдеться про споживчу вартість.

Крім того, пасивні, активні і комісійні продукти банку хоч і є взаємозалежними, але виступають як цілком самостійні і самодостатні. Це виявляється як з погляду їх призначення, так і з погляду технології їх надання Існує цілий ряд фінансових інститутів, що спеціалізуються на залученні вільних коштів, але обмежених у можливостях здійснювати власне вкладення Наприклад, внески, залучені страховими компаніями і пенсійними фондами, у кінцевому підсумку потрапляють у банківську систему, що й перетворює їх у самозростаючу вартість. Але хіба у зв'язку з цим ми не вважаємо продуктом страхової компанії залучення коштів шляхом продажу страхового поліса? І чому ж тоді не вважати самостійним банківським продуктом залучення коштів шляхом продажу депозитного сертифіката?

 

 

 

Рис. 1. Склад банківського продукту

 

Комісійні продукти банку ще більш незалежні і самостійні. Розрахункові продукти банку — єдина можливість для всіх суб'єктів економіки задовольнити потреби в здійсненні готівкових і безготівкових розрахунків, оскільки ніхто, крім банків, їх не проводить.

Створенні ж платіжних засобів, навпаки, — це не продукт комерційного банку, а прерогатива центрального емісійного банку країни. Депозитна емісія комерційного банку суворо обмежена його можливостями по залученню реальних внесків (якщо не мати на увазі мультиплікаційного ефекту).

Під продуктовим рядом банку слід розуміти повний набір банківських послуг (продуктів).

Для розкриття специфіки потреб, що задовольняються банківськими продуктами, ми пропонуємо дати їх класифікацію за економічною природою і видами клієнтських запитів.

	Прочитайте та законспектуйте класифікацію банківських операцій

 

1. Кредитні послуги (операції).

2. Депозитні операції.

3. Здійснення грошових розрахунків і платежів.

4. Операції з цінними паперами й інвестиційною діяльністю.

5. Трансформація засобів на ринку позичкових капіталів (факторинг, траст і т. ін.).

6. Надання консультаційних і аудиторських послуг.

Доцільно класифікувати банківські продукти щодо їх зв'язку з функцією банку стосовно перерозподілу грошових ресурсів. Такий підхід до класифікації дає можливість пов'язати конкретні банківські продукти з діяльністю конкретних підрозділів комерційного банку.

Перша група — відсоткові продукти — продукти, пов'язані з діяльністю банку щодо перерозподілу грошових ресурсів. У цю групу входять: а) продукти для вкладників — різні за термінами й умовами види внесків юридичних і фізичних осіб (ці продукти пов'язані з відсотковими витратами банку); б) продукти для позичальників — різні за видами й умовами кредити для юридичних і фізичних осіб (ці продукти пов'язані з відсотковими доходами банку). Оскільки продукти даної групи пов'язані з відсотковими доходами і витратами, пропонується назвати їх «відсоткові продукти».

Друга група — комісійні продукти — продукти, не пов'язані з перерозподілом ресурсів. До них належать усі інші банківські продукти, що приносять банку невідсоткові доходи — трастові операції, депозитарні послуги, консультаційне обслуговування і т. д. Оскільки ці послуги пов'язані з одержанням банком комісії за їх проведення, цю групу назвемо «комісійні продукти».

Варто виділити ще один специфічний вид банківських продуктів, що поєднує у собі особливості відсоткових і комісійних продуктів. Це розрахунково-касове обслуговування клієнтів-підприємств, організацій і приватних осіб, що мають у банку розрахунковий чи поточний рахунки.

З одного боку, залишки коштів на розрахункових і поточних рахунках клієнтів є одним із видів залучення ресурсів, за які банк може виплачувати визначений відсоток. З цього погляду розрахунково-касове обслуговування є відсотковий продукт (продукт для вкладників). З іншого боку, розрахунково-касові операції, проведені банком за дорученням клієнтів, пов'язані з одержанням банком комісії за розрахунково-касове обслуговування. І в цьому випадку їх можна розглядати як комісійний продукт.

Відсоткові банківські продукти допомагають одержувати економічну вигоду як вкладникам банку, так і його позичальникам. Для вкладників економічний інтерес виражається в самозростанні вартості вкладених у банк грошей. Позичальник, вкладаючи отримані від банку ресурси у визначені види бізнесу, також одержує вартість більшу, ніж та, яка була спочатку вкладена. У цьому полягає зміст попиту на відсоткові продукти банку.

Природа ринкового попиту на комісійні продукти банку така сама, як і на всі інші нематеріальні товари (послуги) на відповідних ринках. Якщо, наприклад, людина звертається до юридичної фірми для того, щоб одержати послугу з правових питань, то в банку вона одержує послуги, пов'язані з фінансовими питаннями. І в тому, і в іншому випадку вона використовує спеціалізацію інституту для одержання необхідної послуги. Одержуючи необхідну послугу, покупець оплачує її.

Попит на розрахунково-касові послуги банку аналогічний попиту на комісійні послуги. Специфічним тут є тільки те, що, здійснюючи організацію системи розрахунків між підприємствами, банк служить інтересам не тільки конкретного клієнта, а й інтересам економіки країни в цілому, оскільки функціонування всіх підприємств і галузей пов'язано з можливістю оплати необхідних товарів і одержанням платежів за власну продукцію.

Споживач вибирає товар відповідно до визначених, притаманних даному товару властивостей і характеристик, що відповідають його конкретним споживчим запитам. Цими характеристиками для банківських продуктів є умови прийому внесків, видачі кредитів, здійснення розрахунково-касового.обслуговування.

Останнім часом банки все більше прагнуть розширити коло наданих продуктів, пропонуючи своїм клієнтам додаткові послуги, пов'язані як із традиційними, так і з нетрадиційними видами банківського обслуговування. Розширення асортименту банківських послуг спрямовано, з одного боку, на поліпшення якості обслуговування клієнтури, а з іншого — на можливість диверсифікованості доходних статей банку. Таке розширення набору послуг дає банку можливість одержувати доходи навіть у випадку зміни ринкової кон'юнктури і пов'язаним з нею падінням попиту на окремі види послуг. Сьогодні навіть на прикладі українських банків відзначається зміна структури доходів, яка виражається в підвищенні частки невідсоткової їх складової.

Розширення продуктового ряду банку включає такі складові:

а)виявлення потреб клієнтів у нових банківських послугах;

б)розробка постановки завдання зі створення продукту, реалізація якого забезпечить надання необхідної послуги;

в)розробка регламенту надання необхідної послуги;

г)розробка методики інформаційного забезпечення процесу надання послуги;

ґ)вирішення організаційних питань щодо створення робочої групи для надання послуги;

д)вирішення питань, пов'язаних з оцінкою вартості надання послуги;

є)вирішення питань, пов'язаних із матеріальним стимулюванням виконавців послуги та розробників продукту;

є)розробка комплекту документації та угоди із замовником, що регламентують надання послуги.

На сьогоднішній день, крім основних послуг, банк пропонує своїм клієнтам великий перелік додаткових послуг, пов'язаних з наданням основних.

1. Додаткові послуги з кредитно-розрахункового обслуговування:

– допомога в розробці і реалізації програми фінансового оздоровлення підприємства;

– розробка пропозицій щодо прискорення, скорочення і здешевлення документообігу при здійсненні розрахунків;

– економічне обґрунтування ефективності витрат на організацію нових і модернізацію діючих виробництв, у тому числі з залученням банківських кредитів;

– перевірка забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей, прийнятих покупцем на відповідальне збереження;

– здійснення перевірки товарності пред'явлених до оплати документів;

– укладання договорів від імені і за дорученням клієнтів;

– надання допомоги в проведенні ревізій на підприємствах, що обслуговуються на прохання їхніх вищестоящих організацій.

2. Послуги з касового обслуговування клієнтів:

– повторне перерахування грошей при неправильному вкладенні в інкасаторські сумки; попередня підготовка і доставка клієнтам готівки для виплати заробітної плати;

– надання клієнтам належної банку лічильно-грошової техніки.

3. Послуги в зовнішньоекономічній діяльності клієнтури:

– сприяння в підборі іноземного партнера для спільних підприємств та інших видів співробітництва;

– розробка оптимальних схем фінансування зовнішньоторговельних операцій;

– підготовка висновків за умовами зовнішньоторговельних контрактів;

– оформлення документів з міжнародних розрахунків.

4. Консультаційні послуги:

– консультації з питань застосування законодавчих та інших актів, що не пов'язані з банківською діяльністю;

– консультації з організації бухгалтерського обліку та його проведення на підприємстві;

– організація і проведення економічного навчання та його ведення з питань кредитування, фінансування, розрахунків тощо.

5. Послуги з обліково-операційної роботи:

– розшук сум, що не надійшли на рахунок клієнта, шляхом прямого виходу на банки, що обслуговують платник;

– підготовка і відправлення запитів за дорученнями клієнтів;

– забезпечення клієнта необхідними нормативними документами чи витягами з них.

6. Послуги, що стосуються роботи з цінними паперами:

– підготовка проспекту емісії;

– ведення реєстру акціонерів і депозитарна діяльність;

– андеррайтинг.

Перелік нових додаткових банківських послуг може бути продовжений. Однак уже з наведеного можна зробити, що банки на сьогоднішній день є, по суті, центрами державного і приватного бізнесу.

Загальну схему фінансового менеджменту в банку показано на рис. 2:

 

Рис. 2. Основні напрями фінансового менеджменту в банку

 

 

Питання для самоконтролю.

1. Зміст банківського менеджменту та місце в ньому фінансового менеджменту.

2. Предмет діяльності та мета фінансового менеджменту.

3. Функції фінансового менеджменту.

4. Підсистеми фінансового менеджменту.

5. Класифікація банківських і послуг.

 

 

Розділ 2.2. Стратегічне управління банківською діяльністю.