Міністерство оборони України

Міністерство фінансів України

Оперативне командування (вид Збройних Сил, обласний військовий комісаріат)

військова частина (районний військовий комісаріат)

Виходячи з існуючої схеми фінансування і в залежності від обсягів наданих прав, розпорядники бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України розрізняються за ступенями:

· головний розпорядник коштів;

· розпорядники коштів 2-го ступеню;

· розпорядники коштів 3-го ступеню.

Головним розпорядником коштів є Міністр оборони України.

Розпорядниками коштів 2 ступеню є: командувачі видів Збройних Сил України, оперативних командувань, військові комісари Автономної Республіки Крим, обласних, Київського міського військових комісаріатів.

Розпорядниками коштів 3 ступеню є командири військових частин, установ, підприємств та організацій Міністерства оборони України.

Розпорядники коштів всіх ступенів здійснюють свої права та повноваження по розпорядженню коштами через відповідні фінансові органи.

3. Організація та ведення діловодства фінансово-економічної служби.

Діловодство, яке організовує і веде начальник фінансово-економічної служби, є однією з важливих і відповідальних ділянок його роботи. В першу чергу, дотримання всіх вимог Інструкції з діловодства у ЗС України, затвердженої наказом МО України 1998 року №400, забезпечує зберігання державної таємниці.

Як правило, у військовій частині здійснюється службове листування з фінансових питань з такими організаціями:

1) із забезпечуючим фінансовим органом;

2) з іншими військовими частинами;

3) із установами банків та Держказначейства України;

4) з постачальниками;

5) з підрядчиками;

6) з окремими громадянами - з питань, що торкаються їх особистих прав та інтересів;

7) з органами податкової інспекції;

8) з місцевими фінансовими органами;

з іншими організаціями

У повсякденній роботі начальнику фінансово-економічної служби доцільно мати такі папки з клапанами:

з документами на доповідь командирові частини;

з виконаними первинними документами, але ще не проведеними за обліком;

з документами для підшивання в справи;

з документами для перевірки їх змісту, законності здійснення фінансових операцій та їх візування начальником фінансового органу військової частини;

з меморіальними ордерами та накопичувальними відомостями відпрацьованими та за поточний місяць; ці папки формуються на кожен номер меморіального ордеру.

4. Завдання фінансового планування у військовій частині. Основні фінансово-планові документи, які використовуються військовою частиною в процесі фінансового планування.

Фінансове планування -це діяльність по формуванню, розподілу й використанню цільових централізованих і децентралізованих грошових фондів, які спрямовуються на задоволення потреб Збройних Сил України.

Фінансове планування у військовій частині – це науково обґрунтований процес визначення потреби в коштах для забезпечення виконання поставлених завдань, належного рівня боєздатності, життєдіяльності та соціального захисту особового складу на підставі прийнятих командиром військової частини рішень на повсякденну діяльність, бойову та мобілізаційну підготовку

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

- правильне визначення потреби в коштах на підставі планів (програм) бойової підготовки, матеріального і технічного забезпечення, господарських планів та інших вихідних даних;своєчасне витребування коштів від забезпечувального фінансового органу та служб забезпечення; - здійснення попереднього контролю на всіх етапах фінансового планування щодо доцільності запланованих видатків; - забезпечення планового, законного та ефективного використання коштів та матеріальних засобів;

Основні фінансово-плановІ документи військової частини

1) кошторис військової частини;

2) план асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) за видатками загального фонду, затвердженими у кошторисі для загального фонду;

3) план асигнувань за видатками спеціального фонду (за винятком власних надходжень військової частини), затвердженими у кошторисі для спеціального фонду;

4) зведення показників спеціального фонду кошторису (з додатками до них, у яких показники доходів і видатків приведені у відповідність до класифікації видатків за кошторисом МО України у розрізі кодів економічної класифікації та статей витрат);

5) розрахунок потреби в коштах за фондом грошового забезпечення та заробітної плати;

6) розрахунок потреби в коштах за окремими статтями витрат (форма 1/фс);

7) розрахунок надходжень коштів від господарської діяльності (форма 1а/фс);

8) повідомлення про призначення коштів;

9) лімітні довідки про бюджетні асигнування;

10) заявка на потребу в коштах на відповідний період;

11) донесення про зменшення бюджетних асигнувань (форма 10/фс);

12) заявка на кошти до кінця року (форма 9/фс).

5. Порядок визначення потреби в коштах на грошове забезпечення військовослужбовців та заробітну плату працівників.

. Потреба в коштах на виплату грошового забезпечення та заробітної плати на плануємий період визначається, виходячи з:

· штату військової частини;

· фактичної чисельності особового складу;

· норм грошового забезпечення і заробітної плати;

· плану відпусток;

· зміни розмірів вислуги років.

Ці дані начальник фінансово-економічної служби отримує в штабі військової частини.

При плануванні витрат начальник фінансово-економічної служби повинен враховувати контрольні суми.

Контрольна сума – це суми фондів грошового забезпечення та заробітної плати, підраховані на штатну чисельність особового складу військової частини. Для розрахунку фонду грошового забезпечення необхідно підрахувати окремо оклади за військовим званням (в середньому) по кожній категорії військовослужбовців за 12 місяців та посадові оклади (в середньому) по кожній категорії військовослужбовців. Виходячи з отриманих даних, підраховується надбавка за вислугу років, надбавка за службу в Збройних Силах України, інші види грошового забезпечення, премії, грошова допомога на оздоровлення, вихідна допомога при звільненні та винагорода за тривалу безперервну службу. Після цього підраховується загальний підсумок.

6. Призначення реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків військової частини в органах Державної казначейської служби України, порядок їх відкриття та закриття.

Реєстраційні рахунки – це рахунки які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам коштів усіх ступенів як складові Єдиного казначейського рахунку для обліку витрат загального фонду, передбачених кошторисами розпорядників коштів відповідно до бюджетної класифікації.

Спеціальні реєстраційні рахунки – це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам коштів усіх ступенів як складові Єдиного казначейського рахунку для обліку витрат спеціального фонду, передбачених кошторисами розпорядників коштів відповідно до бюджетної класифікації видатків (згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку встановлені субрахунок 321 “Реєстраційні рахунки”, а спеціальні реєстраційні рахунки мають субрахунки 323,324, 326).

ПОРЯДОК ВІДКРИТТЯ РАХУНКІВ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА визначено наказом ДКУ №221 від 02.12.2002 року. Згідно Порядку розпорядникам коштів нижчого рівня (в тому числі військовим частинам) відкриваються бюджетні рахунки для операцій клієнтів за бюджетними коштами, тобто рахунки для здійснення операцій за асигнуваннями, передбаченими на виконання відповідних програм і заходів у Державному та місцевих бюджетах, які відкриваються розпорядникам та одержувачам коштів. Рахунки поділяються на реєстраційні рахунки та спеціальні реєстраційні рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів бюджетів за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків для обліку операцій з виконання, відповідно, загального та спеціального фондів кошторисів.

Бюджетні рахунки відкриваються щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. У разі неприйняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік відкриваються рахунки попереднього бюджетного періоду. Спеціальні реєстраційні рахунки, на яких зберігаються залишки коштів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення, відкриваються у наступному бюджетному періоді з перенесенням невитрачених у попередньому періоді залишків коштів, які були одержані на виконання відповідних завдань. При відкритті рахунків до органу Державного казначейства військовою частиною подаються наступні документи:

1. Заява про відкриття рахунків встановленого зразка за підписом командира та начальника фінансово-економічної служби військової частини.

2. Дозвіл на відкриття рахунків, виданий ЗФО. Дозвіл є бланком суворого обліку. Бланки дозволів брошуруються в зошити, які зберігаються і обліковуються у ЗФО. Бланки дозволу складаються з чотирьох частин:

· безпосередньо самого дозволу;

· корінця дозволу;

· підтвердження про відкриття рахунку;

повідомлення про відкриття рахунку

7. Вимоги щодо забезпечення схоронності коштів під час їх доставки з установи банку та при зберіганні у військовій частині.

Для перевезення готівки з установи банку до каси військової частини та, при необхідності, у зворотному напрямку командир військової частини зобов’язаний забезпечити касира озброєною охороною та транспортним засобом З метою контролю за збереженням готівки під час її транспортування орган Держказначейства вимагає також подання гарантійного листа. Гарантійний лист складається за формою, встановленою обслуговуючим органом Державного казначейства, і містить відомості про надання командиром військової частини озброєної охорони, марку, державний номер виділеного для перевезення готівки транспортного засобу, прізвище водія. Як правило, гарантійний лист подається при отриманні готівки в сумі понад 5000 гривень.

Одержані в банку кошти повинні бути оприбутковані до каси військової частини в той самий день у повній сумі. Не пізніше наступного дня командир військової частини зобов’язаний перевірити своєчасність та повноту оприбуткування отриманої в банку готівки і зробити про це відповідний запис в касовій книзі Схоронність грошей і цінностей у військовій частині забезпечують командир військової частини і начальник фінансово-економічної служби відповідно до вимог Статутів Збройних Сил України і Положення про фінансове господарство військової частини.

Готівка і цінності нагородного фонду повинні зберігатись у вогнетривкому (залізному) грошовому сейфі частини, що щільно закривається і має надійний внутрішній замок. Забороняється зберігати гроші і цінності в дерев’яних шухлядах, шафах і столах.

Готівку і інші цінності протягом робочого дня начальник ФЕС зберігає в робочій кімнаті (в касі), у залізному сейфі. По закінченні робочого дня вся готівка і цінності складаються в грошову скриньку, яка переноситься в залізний сейф, що також опечатується і здається під охорону варти. Проте, що залізний сейф здається під охорону, робиться запис в табель постам варти.

 

 

8. Порядок та документальне оформлення отримання коштів готівкою в органах Державної казначейської служби України.

Напередодні дня отримання готівки начальник ФЕС військової частини повинен замовити письмово або усно (по телефону) в органі Держказначейства суму готівки, необхідну для отримання в установі банку. При цьому вказується тільки загальна сума потреби в готівці.

Дані про потребу в готівці для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям і заробітної плати робітникам та службовцям начальник фінансово-економічної служби бере з підсумків граф “До видачі на руки” роздавальних відомостей.

Для отримання готівки на виплату грошового забезпечення, заробітної плати, допомоги, видатків на службові відрядження та на інші виплати та видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, військові частини подають до органів державного казначейства встановленої форми заявку на видачу готівки. Заявка виписується на касира, з яким укладено Договір про повну матеріальну відповідальність. Під час отримання готівки на виплату грошового забезпечення, заробітної плати разом із заявкою на видачу готівки обов’язково подаються платіжні доручення на перерахування за належністю податків та інших обов’язкових платежів, утриманих з особового складу сум, та додається реєстр фінансових зобов’язань розпорядників коштів, тобто вказуються платежі, які здійснюються військовою частиною. У заявці на видачу готівки зазначаються суми податку на доходи з громадян, відрахувань до фондів соціального страхування України та страхових внесків до Пенсійного фонду України, інших податків та обов’язкових платежів, які утримані з особового складу та нараховані на фонд оплати праці. У заявці на видачу готівки військові частини відмічають наявність чи відсутність заборгованості зі сплати податків.

Крім того, оформляється платіжне доручення на суму, що буде отримуватись, на перерахування грошей з рахунку військової частини на рахунок органу Держказначейства групи 257 “Кошти для виплати” в установі банку.

Установа банку видає готівку на підставі поданого грошового чеку. У зв’язку з тим, що військова частина отримує готівку з рахунку органу Держказначейства в установі банку, грошовий чек підписується начальником та головним бухгалтером відділення Держказначейства і засвідчується його гербовою печаткою. Записана в чеку сума готівки видається тій особі, яка безпосередньо зазначена в грошовому чеку. Бухгалтеру банку в операційному залі подається грошовий чек і паспорт (посвідчення особи офіцера). Бухгалтер ретельно перевіряє правильність заповнення всіх реквізитів чеку, підписів і відбитку гербової печатки на ньому із зразками підписів та печатки і тільки після цього підписує грошовий чек. Перевірений бухгалтером чек також підписує контролер банку. Після цього від грошового чеку відривається контрольна марка, що містить таку саму серію і номер, що й на грошовому чеку та передається особі, яка буде отримувати готівку по даному грошовому чеку, а сам грошовий чек працівником банку передається до виконання в касу установи банку. Після того, як сума, вказана в чеку буде підготовлена до видачі, на спеціальному табло в касовому залі висвітиться номер цього грошового чеку (або буде повідомлено по гучномовцю). Після цього представник військової частини повинен пред’явити в касу установи банку контрольну марку, і йому буде видано готівку.

 

9. Порядок видачі коштів під звіт. Терміни та порядок звітування про витрачання підзвітних сум.

Видача коштів військовослужбовцям і службовцям під звіт дозволяється в наступних випадках:

v на витрати при службових відрядженнях;

v для здійснення витрат на господарські та інші цілі;

v для здійснення розрахунків з відділеннями зв’язку за відправку службових телеграм, листів та посилок і в разі отримання службової кореспонденції після оплатою;

v на витрати з грошового та матеріального забезпечення військово-службовців, які супроводжують військові вантажі (людей).

 

Законодавчими та нормативними документами встановлено відповідальність за порушення авансової дисципліни. При цьому, з прийняттям Закону України “Про податок з заходів фізичних осіб” ускладнено правове регулювання такої відповідальності через встановлення норм звітування за отримані кошти, що суперечать вимогам касової дисципліни. П ідзвітні особи зобов'язані подати звіт про витрачання коштів, одержаних під звіт, разом з поверненням готівки в такі строки:

Ø на витрати за службовими відрядженнями - протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження;

Ø на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту – протягом 10 робочих днів з дня одержання підзвітної суми;

Ø на всі інші потреби – наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Порядок складання звіту про використання коштів, наданих

на відрядження або під звіт

Форма Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003р. №440. Зразок заповненого звіту доцільно показати на дошці документації фінансово-економічної служби.

На лицьовій стороні звіту підзвітна особа заповнює:

- дані, що її ідентифікують (прізвище, ім’я, по-батькові, ідентифікаційний номер, посаду, відділ або підрозділ, номер військової частини, код ЕДРПОУ);

- призначення авансу, дані про залишок (перевитрату) за попереднім авансом, номери документів, за якими видано аванс та його суму, обсяг витрачених коштів, суму залишку (перевитрати);

- кількість документів, що додаються до звіту;

- дату та підпис підзвітної особи.

При поданні звіту підзвітна особа зобов’язана додати до нього всі документи, що підтверджують виконання завдання, проведені витрати та оприбуткування матеріальних цінностей. Ці документи вказуються на зворотній стороні звіту. При вказівці виправдального документу зазначаються назва документа, його укладач, номер та дата документа. Якщо за документом сплачена сума з урахуванням податку на додану вартість, окремо вказуються сума без ПДВ та сума податку. Рядок “Дебет” підзвітною особою не заповнюється. Вільні строки у переліку доданих до звіту документів прокреслюються. Зазначається загальна сума та ставиться підпис підзвітної особи та дата складання документу.

Складений звіт командир частини перевіряє на відповідність проведених витрат завданню, про що робить підпис із зазначенням дати у полі “Доцільність проведеної витрати підтверджую”.

Далі звіт подається для перевірки та проведення кінцевого розрахунку до фінансово-економічної служби. Звіту надається номер та зазначається дата операції. При прийнятті документа працівник бухгалтерії видає підзвітній особі розписку, яка є відривним купоном до звіту. В розписці вказується від кого прийнято звіт, його номер, дата, сума, яку виправдовує звіт, кількість доданих документів, дата видачі розписки та підпис особи, яка прийняла звіт.

При прийнятті звіту начальник ФЕС повинен виконати наступні дії:

- впевнитись в правильності оформлення звіту, перевірити наявність запису командира військової частини про доцільність проведених витрат;

- перевірити, чи відповідають документи, вказані в описі, та їх сума доданим до звіту;

- перерахувати суму доданих документів;

- перевірити законність представлених до оплати документів: наявність всіх необхідних реквізитів, правильність арифметичних розрахунків;

- впевнитись, чи всі необхідні документи представлені підзвітною особою.

Про всі виявлені недоліки, які вплинуть на кінцевий розрахунок, начальник ФЕС повинен зазначати на вільному місці документів, що перевіряються, із власним підписом та датою.

10. Організація розрахунків платіжними дорученнями, порядок їх оформлення в різних випадках.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача (згідно Інструкції про безготівкові розрахунки). Тобто це наказ банку на перерахування коштів з одного рахунку на інший. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти календарних днів з дня виписки.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами:- за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);- у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків установлено законодавством України та/або обумовлено в договорі;- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку, установленого законодавством України;- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в банках;- для сплати податків і зборів/страхових внесків (обов'язкових платежів) до бюджетів та/або державних цільових фондів;- в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або законодавства України.

Фінансовий орган подає до органу Держказначейства комплект платіжних доручень, який складається з двох примірників, на першому з яких ставляться відбиток гербової печатки та підписи відповідальних осіб військової частини. Крім цього, військовою частиною одночасно подається ідентична інформація на магнітному електронному носії, яка після обробки повертається начальнику фінансового органу. Після перевірки в органі Держказначейства поданих для оплати документів платіжні доручення приймаються ним до виконання. В цьому випадку орган Держказначейства передає необхідну інформацію про платіж до свого обслуговуючого банку по електронній системі "клієнт-банк".

Платіжні доручення, що подаються до відділення Держказначейства військовою частиною, повинні мати наступні обов’язкові реквізити:

- № платіжного доручення повинен відповідати загальній нумерації платіжних доручень у військовій частині, яку веде начальник фінансового органу;

- Дата складання - число ставиться цифрами (наприклад, "03" або "23"); місяць - прописом (якщо документ заповнюється за допомогою технічних засобів, то допускається зазначення місяця цифрами (01-12)); рік - цифрами. Дата складання повинна відповідати даті його фактичного подання до органу Держказначейства або наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу;

- Платник – умовна назва військової частини;

- Код за ЄДРПОУ - восьмизначний ідентифікаційний код військової частини;

- Банк платника - орган Держказначейства і його місцезнаходження, умовний шестизначний номер за МФО;

- Дебет рахунку - номер рахунку, відкритого в органі Держказначейства;

- Одержувач - повна назва або офіційне скорочення організації, якій перераховуються кошти. Якщо кошти перераховуються на адресу організації; яка не має відкритих рахунків в установі банку, натомість їй відкрито реєстраційний рахунок в органі Держказначейства, тоді в реквізиті " Одержувач " зазначається назва органу Держказначейства, який обслуговує цю організацію;

Код за ЄДРПОУ - восьмизначний ідентифікаційний код отримувача коштів;

- Банк одержувача - назва банку, який обслуговує організацію, його місцезнаходження та шестизначний номер за МФО;

- Кредит рахунку - номер банківського рахунку отримувача коштів;

- Сума цифрами - зазначається цифрами сума гривень і копійок, розділовим знаком, при цьому є кома;

- Сума словами - сума гривень вказується літерами з великої букви. Якщо сума складається тільки з копійок, то обов'язковим є написання суми “Нуль грн.” Сума копійок вказується цифрами, в разі відсутності обов'язковим є написання слів “00 коп.”;

- Призначення платежу - заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу; вказується вид платежу (наприклад, договір, рахунок, товарно-транспортна накладна тощо) із зазначенням номеру і дати документу, після чого зазначається код програмної та економічної класифікацій видатків, на які слід віднести дану витрату коштів. Посилання на суму податку на додану вартість (ПДВ) платник робить у випадках, передбачених законодавством України;

- підписи командира та начальника

11. Порядок укладання господарських договорів та розрахунків за ними. Основні реквізити договору. Обов’язки начальника фінансово-економічної служби військової частини у зв’язку з укладанням договорів.

Господарський договір - це майнова угода господарюючого суб’єкта з контрагентом, яка встановлює зобов’язання сторін у сфері господарської діяльності при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.

Проекти договорів складають начальники служб військової час­тини, до розпорядження яких відноситься предмет договору. Усі договори підписуються командиром частини. До підпису договори повинні бути перевірені начальником фінансово-економічної служби на предмет їх відпо­відності до чинного законодавства, встановлених цін та забезпеченості їх коштами. Без візи начальника фінансово-економічної служби, а також без візи юрисконсульта, договори командиром не підписуються. Кожний договір повинен містити в собі обов’язкові реквізити (дані), без яких він не має юридичної сили. Отже такими реквізитами є:

1) номер договору, дата і місце його укладання;2) найменування сторін та їх повноваження, прізвище, ім^’я та по-батькові осіб, які підписують договір, їх посади та підстави пов­новажень для підписання договору;3)найменування, кількість та в необхідних випадках асортимент продукції, яка підлягає до поставки, або вид і обсяг робіт, які мають бути виконані;4) якість і комплектність, номери стандартів, технічних умов, або зразки продукції;

5) загальний термін дії договору і термін поставки продукції або виконання робіт, порядок приймання продукції;

6) ціни на продукцію і загальна сума договору, вимоги до тари та упаковки;7) порядок здійснення розрахунків по договору;

8) обов’язки та відповідальність сторін за невиконання умов договору, форс-мажорні обставини;9) розрахункові та інші документи, які підлягають передачі від постачальника до замовника; 10) розрахункові та поштові реквізити сторін, а також вантажні реквізити замовника та постачальника;

11) умови договору, порядок врегулювання спорів, порядок внесення змін і доповнень;

12) підписи сторін, які скріпляються печаткою.

На начальника ФЕС покладається відповідальність за вірне оформлення договорів, які укладаються військовою частиною.

1) У поданих йому для перевірки проектах договорів, угод він повинен, насамперед, перевірити, щоб договір не суперечив чинному законодавству.

2) Далі перевіряється економічна доцільність укладання договору. Коли, наприклад, укладається договір на ремонт бочок, котрий буде дорожче придбання нових, то, зрозуміло, укладання такого догово­ру не можна признати доцільним. Також недоцільно також укладати договори, угоди з підрядними організаціями, фізичними особами на виконання робіт, які можуть бути виконані силами особового скла­ду без шкоди бойовій та гуманітарній підготовкам (обладнання полігонів, місць фізичної підготовки та ін.).

3) Перевіряючи проект договору щодо забезпеченості його коштами, начальник ФЕС повинен встановити, коли нас­тупають платежі по договору та у яких сумах, чи має військова час­тина призначення коштів, які необхідні для розрахунків по договору.

4) Начальник ФЕС перевіряє дотримання у договорі цін, які затверджено встановленим порядком і при необхідності домагається обґрунтування цін, які вказані у проекті договору. Коли за­мовлена продукція є новою і затверджених цін на її немає, началь­ник ФЕС перевіряє попередню калькуляцію, яка додаєть­ся до договору. Також перевіряється правильне підрахування загаль­ної суми по договору.

5) Порядок розрахунків по договору перевіряється начальником ФЕС з точки зору чинності форми розрахунків, що перед­бачається договором, її прийнятність та зручність для військової частини.

 

12. Матеріальна відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі. Види матеріальної відповідальності військовослужбовців.