Послідовність дій під час виконання процедури. Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по­слідовність проведення процедури.

3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця вели­чина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

4. Хворого посадіть на кушетку.

5. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою сте­рильний зонд. Правою рукою — на відстані 10—15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.

6. Уведіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зро­бити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просо­вуйте зонд у глотку. Якщо з'явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

7. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився.

8. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій познач­ці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).

9. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом ЗО хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна пройти че­рез воротар шлунка.

 

10. За допомогою повітряного поштовху визначте місце зна­ходження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шпри­ца введіть 10 см³ повітря. Якщо хворий відчує поштовх у право­му підребер'ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипа­лій кишці. Якщо поштовх хворий відчуває в надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтати зонд до другої позначки.

11. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер'я гарячу грілку.

12. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стіль­чику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

13.У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зон­да самостійно виділяється рідина жовтуватого кольору. Зовніш­ній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виді­ляється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20—30 хв виділяється близько 15—40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірно 1 мл 0,1% роз-

чину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера за-11 п.ної жовчної протоки.

14. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд по­
пу ново за допомогою циліндра шприца введіть один з ентераль-
них подразників (50 мл 33% розчину магнію сульфату, підігріто­
го до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40% розчин глюкози
або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на
спині протягом 10 хв.

Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутріш-ьом'язово.

15. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте
онд, і з нього почне надходити більш густа і в'язка жовч темно-
ливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50—60 мл
ротягом 20—30 хв.

У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збіль-■уватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі ієї порції може зменшуватися.

16. Після другої порції з'являється печінкова жовч — пор-ія С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

17. Після одержання третьої порції витягніть зонд.

18. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабо-аторії якомога швидше у зв'язку з продовженням дії ферментів, кі руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст відправте о лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

Запам'ятайте!

1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування при­пніть і повідомте лікаря.

2. Розчин магнію сульфату не всі хворі сприймають добре: у дних виникає біль у правому підребер'ї, у інших — пронос. У та-ому разі 33% розчин магнію сульфату слід замінити на інший нтеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко-ендується призначати хворим з колітами зі схильністю до про-осів.

3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо-аторії, додайте в кожну пробірку 5—8 крапель 10% розчину фор-аліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів,
о перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий при­
ймає один раз на ніч по 6 крапель 0,1% розчину атропіну сульфа­
ту за призначенням лікаря.

Надання допомоги у разі можливого ускладнення. Концентрова­ний (33%) розчин магнію сульфату спричинює не тільки випорож­нення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетатив­ної нервової системи, у результаті чого у хворих може спостерігати­ся слабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повіль­но 10 мл 10% розчину кальцію хлориду, який є антагоністом маг­нію сульфату.