Послідовність дій під час визначення добового діурезу та водного балансу

1. Сечу, виділену хворим о 6-й годині ранку, вилийте в унітаз (вона не враховується).

2. Визначте кількість виділеної протягом доби сечі (до 6-ї го­дини ранку наступного дня).

3. Протягом доби фіксуйте кількість випитої рідини (вклю­чаючи овочі та фрукти) і кількість уведених парентерально роз­чинів.

4. Дані, отримані при визначенні добового діурезу та водного балансу, запишіть у температурний листок.

Добовий діурез повинен складати не менше як 70—80% від усієї отриманої хворим за добу рідини.

Якщо хворий протягом доби виділяє сечі набагато менше, ніж вживає рідини (від'ємний діурез), це означає, що частина рідини затримується в організмі, збільшуються набряки й накопичується рідина в порожнинах (водянка порожнин).

Якщо хворий протягом доби виділяє сечі більше, ніж кількість випитої рідини, то це позитивний діурез. Він спостерігається у хворих з недостатністю кровообігу в період ліквідації набряків під час приймання сечогінних препаратів.

Стан водного балансу організму можна контролювати також шляхом визначення маси тіла хворого. Збільшення маси тіла свід­чить про затримку рідини й навпаки.

При підвищенні температури тіла понад 37 °С втрата води че­рез легені та шляхом випаровування з поверхні шкіри на кожен градус становить близько 200 мл за добу.

У здорової людини сечовипускання відбувається 5—6 разів на добу, причому переважно вдень. У разі серцевої та ниркової недо-

статності кількість сечі, що виділяється вночі, може перевищува­ти кількість сечі, котра виділяється вдень. Це явище називається ніктурією.