Класифікація деревних та чагарникових порід по відношенню до родючості та вологості ґрунту

ТЕМА 2. Основи екології деревних рослин

1. Класифікація екологічних факторів

2. Відношення деревних порід до світла.

3. Класифікація деревних та чагарникових порід по відношенню до родючості та вологості ґрунту.

4. Відношення деревних порід до температурного режиму.

Класифікація екологічних факторів

Взаємовідносини між рослинами і умовами їх існування, або факторами зовнішнього середовища, називаються екологічними. Всі рослини слід розглядати не відірвано від окремих факторів зовнішнього середовища, а в єдності з ним, так як не лише середовище впливає на рослину, а і рослина в свою чергу впливає на середовище зростання і в тій чи іншій мірі її змінює, перетворює, видозмінює.

Багатогранність факторів зовнішнього середовища, які впливають на ріст і розвиток рослин, можна звести до декількох важливих груп (рис.1).

Відношення деревних порід до світла

Без світла неможливий фотосинтез. Потреба в світлі у різних видів рослин не однакова. Одні види потребують багато світла і при його недостачі розвиваються погано, такі види називаються світлолюбні (модрина, береза, сосна звичайна).

Деякі деревні породи менш вибагливі до світла, процеси асиміляції у них протікають при меншій освітленості. Під наметом таких порід значно краще виживає підріст. Такі породи називають тіньовитривалими (ялиця, ялина, кедр, тис, бук, граб, клен, липа). Проміжне становище між цими двома групами рослин займають відносно світлолюбні або відносно тіньовитривалі, деревні рослини, до яких належать дуб, ясен, в'яз, горобина, яблуня, груша та інші [4, с.22].

Класифікація деревних та чагарникових порід по відношенню до родючості та вологості ґрунту

По своїм фізичним, хімічним і біологічним властивостям ґрунти різні і дають різний рослинний ефект. Потреба окремих видів дерев до поживних елементів ґрунту різна, тому поділяються на:

- оліготрофи (мало вибагливі до грунту) - сосна звичайна, береза, ялівець.

- мезотрофи (середньо вибагливі до ґрунту) - дуб черешчатий і скельний, осика, горобина, ялина, модрина.

- мегатрофи (вибагливі до грунту) - ясен, бук, граб, клен гостролистий і явір, в'яз, горіх, ялиця і інші.

Мало вибагливі до ґрунту породи можуть добувати необхідну кількість поживних речовин на бідних ґрунтах за рахунок, як правило, добре розгалуженої кореневої системи.

Для визначення відношення деревних порід до тепла, вологи, світла, ґрунту в лісівництві розроблені відповідні шкали. По енергії росту дерева поділяються на швидкорослі, помірного росту і повільноростучі. Деякі з них можуть бути повільноростучими в молодості, деякі - в старості.

Без достатньої кількості вологи в ґрунті і вологості повітря неможливий нормальний розвиток рослин. Але потреба рослин у воді також різна.

 

Рис.1 Класифікація екологічних факторів

 

 

 

Гідатофіти – рослини, що живуть занурившись у воду.

Гідрофіти – рослини, що живуть у воді і в дорослому стані їх верхня частина знаходиться над водою.

Гігрофіти вимагають дуже багато води. Це жителі сирих і надмірно зволожених місць (вільха чорна).

Достатньо велика група рослин пристосована до достатньо зволожених місцезростань - мезофіти (ялина, ялиця, кедр, модрина, береза повисла, дуб, клен гостролистий, липа, осика, в'яз, горобина, яблуня, ліщина і інші).

Жителі більш сухих або недостатньо зволожених місцезростань називаються ксерофітами. Вони переважають в степовій і пустельній зонах, а в лісостеповій і лісній зонах приурочені до найбільш сухих місцезростань: схилами пагорбів, піщаними пагорбами, кам’янистим схилам південних експозицій і т. д. (ялівець, саксаул, лох, фісташка).