Вимоги до оформлення магістерської дипломної роботи

Дипломна робота має бути виконаною і оформленою з додер­жанням усіх технічних вимог до наукових робіт. Текст роботи має бути надрукований через полуторний між­рядковий інтервал на одному боці аркуша білого паперу формату А4. Шрифт Times New Roman, 14 пт. Можна також подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату АЗ.

Текст розміщується на сторінці, яка обмежується полями: лі­вим — не менше ніж 20 мм, правим — не менше ніж 10 мм, верх­нім — не менше ніж 20 мм, нижнім — не менше ніж 20 мм. Від­стань між заголовком і текстом має бути в межах 15-20 мм.

Дипломна робота починається з титульного аркуша, який виконується за формою (додаток 3).

За титульним аркушем розміщують послідовно: реферат (0,5-1 сторінка), в якому слід указати загальний обсяг роботи, кількість таблиць, рисунків, ключові поняття і викласти в дуже стислій формі сутність роботи (зразок наведено в додатку 4); від­гук наукового керівника, зовнішню рецензію, зміст роботи, вступ, перший, другий, третій розділ, висновки, додатки, спи­сок використаної літератури.

У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і па­раграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути однаковими. Реферат, відгук наукового керівника і зовнішню ре­цензію не нумерують.

Вступ, кожний розділ, висновки і список літератури починаю­ться з нової сторінки, а наступний підрозділ — одразу після за­кінчення попереднього.

Розділи, підрозділи, пункти й підпункти слід нумерувати араб­ськими цифрами та друкувати з абзацним відступом.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1, 2, 3 і т. ін.).

Номер підрозділу включає номер розділу і поряд­ковий номер підрозділу, відокремлені крапкою (1.1, 1.2 та. ін.),

Номер пункту включає номери розділу, підрозділу, пункту і порядковий номер пункту, відокремлені крапкою (1.1.1, 1.1.2., 1.1.3 і т.д.).

Після номеру розділу, підрозділу, пункту в тексті роботи крапку не ставлять.

Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати (за винятком додатків) порядковими номерами в межах усього тексту.

Заголовки

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й корот­ко відображають їхній зміст.

Заголовки розділів, підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацним відступом з великої літери без крапки в кінці та без під­креслень.

Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою. За використання набірних друкарських форм заголовки розділів і підрозділів слід виділяти шрифтом.

Переліки

У тексті пунктів або підпунктів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхіднос­ті послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку.

Приклад

а)_______________________________

б)_______________________________

1)_____________________________

2)________________________________

в)___________________________________

Таблиці

Таблиці застосовують для уточнення та зручності порівню­вання показників. Назва таблиці (за наявності такої) має точно стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати над таблицею.

У разі перенесення частини таблиці на наступну або інші сторінки назву ставлять тільки над першою частиною таблиці.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць, як показано на рисунку

Таблиця Х.Х

Назва таблиці

 

1	2	3	4	5

 

Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами наскрізно по кожному розділу (наприклад: Таблиця 2.1 означає, що це таблиця 1 другого розділу).

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті, які складаються зі слова, «таблиця» із зазначенням її номера.

Заголовки стовпців і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки стовпців — з малої, якщо вони є продов­женням заголовка, або з великої, якщо вони. мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки стовпців друкують в однині: Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лі­ніями.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і стовпців діаго­нальними лініями не допускається.

Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, можна не креслити, якщо брак таких не ускладнює корис­тування таблицею.

Заголовки стовпців, як правило, друкують паралельно рядкам; таблиці За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків стовпців.

Головку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту таблиці.

Таблицю (залежно від її розміру) розміщують під текстом з першим посиланням на неї або на наступній сторінці, а за необ­хідності — у додатку до роботи.

Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки. то таблицю ділять на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її го­ловку й боковик.

У разі поділу таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами стовпців і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами стовпці і (або) рядки першої частини таблиці.

Слово «Таблиця» зазначають один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова «Про­довження таблиці» або «Закінчення таблиці» із зазначенням но-| мера (позначення) таблиці.                              Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не креслять.       

Графічний матеріал

 

Графічний матеріал — рисунки (схеми, діаграми і т. ін.) роз­міщують у стандарті для встановлення властивостей або характе­ристик об'єкта, а також для ліпшого розуміння тексту стандарту. На графічний матеріал мають бути посилання в тексті стандарту.

Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній! сторінці, а за необхідності — у додатку.                      

За наявності у стандарті таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу! Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним.                                            :

За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояс­нювальні дані. Слово «рисунок» і назву подають після пояснювальних даних.

Нумерація графічного матеріалу виконується в межах розділу. Номер рисунка складається з номерів розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою (Рисунок 1.1).

Графічний матеріал кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка (Рис. В.З).

Рисунок (діаграму, схему і т ін), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тема­тичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані— на кожній сторінці і під ними друкують «Рис.... аркуш...», якщо є кілька рисунків, і «Рис. 1, аркуш...», якщо є один рисунок.

Формули

 

Формули за винятком тих, які є в додатках, мають нумерува­тися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які друкують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу по­значають (1).

Посилання в тексті на порядкові номери формули дають у дужках.

Приклад:

...у формулі (1).

Формули в додатках нумерують окремо арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед цифрою позначен­ня додатка.

Приклад:

...у формулі (В. 1).

Можлива нумерація формул у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу і порядкового но­мера формули, відокремлених крапкою.

Приклад:

(3.1), (3.3).

У формулі як символи фізичних величин слід застосовувати позначення, встановлені відповідними стандартами або іншими документами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, якщо вони не пояснювалися в тексті, мають, бути наве­дені безпосередньо під формулою.

Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведено у формулі. Перший рядок пояснення має починатися словом «де».

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.