Паталогоанатоічні зміни, лабораторна і диференціальна діагностика

Паталогоанатомічні зміни. При розтині загиблих від міксоматозу кроликів в підшкірній клітковині голови, шиї, аногенітальної ділянки, кінцівок знаходять сметаноподібні інфільтрати різних розмірів. При прогресуючому процесі відмічається вогнищева пневмонія з гострим запаленням слизової оболонки дихальних шляхів. У загиблих кроликів при інфекції, яка була викликана ослабленим вірусом, знаходять множинні вузлики розміром від просяного зерна до голудинного яйця, але звичайного набряку навколишніх тканин, яка є в класичній формі, немає [3].

Діагноз грунтується на аналізі епізоотологічних даних, характерної клінічної картини захворювання, паталогоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень [3].

Лабораторна діагностика. Заключається в постановці біологічної проби на кролях та гістологічному дослідженні патологічного матеріалу від кролів. Останнім часом розроблені серологічні методи РІФ, РЗК, РДП, РН. Ретроспективну діагностику міксоматозу не розроблено [39].

Строк дослідження – 15 днів. В лабораторію для дослідження доставляють 2 – 3 клінічно хворих кролів або їх трупи (не пізніше 2 год після моменту загибелі) або патологічний матеріал (ділянки шкіри разом з інфільтрованою підшкірною клітковиною) в термосі з льодом або 50%-ному розчині хімічно чистого гліцерину. При цьому дотримуються заходів, щоб уникнути розповсюдження інфекції [34].

 Для гістологічного дослідження беруть шматочки шкіри разом з драглистоподібною зміненою підшкірною клітковиною, фіксують в 10-15% нейтральному формаліні. Після фіксації шматочки патологічного матеріалу заливають в парафін, зрізи фарбують гематоксілін-еозіном, тіоніном або крезілвіолетом (на виявлення слизу - фарбування слизу в синій колір) [3].

При міксоматозі в клітинах епідерми шкіри та кореневої піхви волосин спостерігають вакуолізацію цитоплазми, каріолізис та каріорексис, цитоплазматичні та ацидофільні включення. Жирова тканина в ділянках проліферації жирових клітин не виявляється. Ендотелій судин не відшаровується внаслідок чого проникність їх підвищується. В дермі та підшкірній клітковині знаходять серозний інфільтрат, специфічні міксомні (слизові) клітини, набухлі фібробласти, що утворюють пухку сітку, заповнену слизовою рідиною. М'язи атрофовані, спостерігається міоліз, між’язова клітковина інфільтрована. В селезінці та лімфовузлах установлюють переповнення кров’ю, й гіперплазію, в міокарді, легенях, сім’яниках – специфічну інфільтрацію слизовими клітинами. В міксоматозних інфільтратах виявляють гістіоцитарні клітини зі специфічними вірусними включеннями [3].

У разі негативних гістологічних досліджень ставлять біопробу на 2-х кролях масою по 1,5 – 2 кг. Патологічний матеріал вводять внутрішньошкірно в заздалегідь вистриженій ділянці боку в дозі 0,1 – 0,2 мл, а також по одній краплі в кон’юнктивальні мішки обох очей. У разі позитивних результатів біопроби на 3 – 6-у добу – кон’юнктивіт і риніт. При набряковій формі хвороби в ділянці голови, вух, ануса та зовнішніх статевих органів спостерігають драглисті інфільтрати в підшкірній клітковині. З очей виділяється серозно-фібринозний або гнійний ексудат. Через 7-16 діб після зараження кролі гинуть. При вузликовій формі в ділянці голови, вух, повік та інших частин тіла утворюються вузлики, які згодом некротизуються [14].

Для бактеріологічного дослідження відбирають від вимушено забитих або загиблих кролів змінені ділянки шкіри біля повік, губ, носа, вух, геніталій, анусу, вздовж хребта. В стерильні чашки Петрі вирізають ножицями шматочки драглисто-набряклої підшкірної клітковини разом з дермальним шаром шкіри, промивають фізіологічним розчином або розчином Хенкса з антибіотиками (пеніцілін 1000ОД/мл і стрептоміцин 500мг/мл). Потім шматочки тканини переносять в стерильні ступки, подрібнюють, ретельно розтирають, розводять фізіологічним розчином або розчином Хенкса до 10%-ної суспензії, центрифугують при 1 –2 тис. об/хв протягом 10хв. Надосадову рідину обробляють антибіотиками у вищезазначених дозах, видержують при кімнатній температурі впродовж 2год. та перевіряють на стерильність шляхом висіву на поживні середовища. При відсутності росту мікрофлори на поживних середовищах надосадову рідину використовують для зараження кролів [12].

Лабораторний діагноз на міксоматоз кролів вважається встановленим при одержанні позитивних результатів біологічної проби на кролях та гістологічного дослідження [26].

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключння інфекційного фіброматозу та стафілококозу. Інфекційний фіброматоз супроводжується утворенням у різних частинах тіла невеликих підшкірних пухлин, що безслідно зникають через кілька тижнів. У новонароджених кроленят хвороба має гострий перебіг з високою летальністю. При стафілококозі підшкірні абсцеси містять густу білу гнійну масу, якої не буває при міксоматозі. Ураження очей і драглиста інфільтрація підшкірної клітковини відсутні. Бактеріологічними дослідженнями встановлюють збудника хвороби [6;15].

Лікування та імунітет

Лікування. Ефективних засобів лікування міксоматозу не знайдено. Проте є відомості про успішне застосування імунної сироватки, або крові від імунізованих кролів внутрішньом’язевим введенням [32].

Імунітет. Після перехворювання на міксоматоз кролі набувають тривалого нестерильного імунітету [30].

У кроликів, що вижили, розвивається активний імунітет. Молодняк, що народився від матерів-реконвалесцентів до 5-тижневого віку стійкий до інфекції завдяки пасивно переданим материнським (колостральним) антитілам [33].

Для специфічної профілактики хвороби запропоновані вакцини двох типів: вакцина з гетерогенного вірусу фіброми Шоупа, яка формує імунітет строком на 3 міс, і вакцина з атенуйованого гомогенного штаму вірусу міксоми, яка формує імунітет строком на 9 – 12 міс. В Україні виготовляють суху живу культуральну вакцину з штаму В-82 проти міксоматозу кролів, яка призначається для профілактичної імунізації здорових кролів у благополучних, загрозливих та неблагополучних щодо міксоматозу господарствах та населених пунктах, і створює імунітет тривалістю 9 міс. Молодняк щеплюють дворазово в 28-45-денному віці з наступною ревакцинацією через 3міс. Найбільш надійним може бути імунітет при дворазовому її введенні через 2-3 тижні у прийнятих дозах по 1мл підшкірно. У вакцинованих тварин, які знаходяться в інкубаційному періоді, можуть бути випадки клінічного захворювання. Таких тварин забивають і спалюють зі шкуркою. Клінічно хворих тварин вакцинувати заборонено. Лікувальних властивостей вакцина не має. Щеплення рекомендують проводити навесні до появи основних переносників збудника хвороби – комарів [37;39].