Міжнародне співробітництво в сфері протидії та запобігання організованій злочинності

В умовах глобалізації світової економіки глобального характеру набувають і криміногенні процеси. Вони детермінують організовану злочинність, яка стає все більш агресивною, давно перетнула кордони національних держав і має транснаціональний характер. Цілком природно, що організована злочинність стала предметом серйозної уваги міжнародної спільноти.

Починаючи з середини 70-х років минулого століття на рівні ООН, а згодом і Ради Європи було прийнято низку міжнародно- правових актів, у яких сформульовано стратегічні принципи протидії організованій злочинності. Найбільш важливими з них є Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року та додаткові протоколи до неї: Протокол про попередження та боротьбу з торгівлею людьми, особливо жінками й дітьми і покарання за неї; Протокол проти контрабанди мігрантами наземними, морськими та повітряними шляхами; Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопад 1990 року, Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму від 15 травня 2005 року, Стратегія Європейського Союзу на початок нового тисячоліття «Запобігання та контроль організованої злочинності»; Рамкове рішення Ради ЄС «Про боротьбу з шахрайством та підробкою безготівкових платіжних засобів» від 28 травня 2001 poкy, Рамкове рішення Ради ЄС від 13 червня 2002 року «Про європейський ордер на арешт і процедурах передачі осіб між державами-членами» та інші. Були проведені відповідні конгреси, семінари з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, на яких порушувалися питання активізації діяльності щодо протидії організованій злочинності. Таю заходи проводилися в Гавані (1990 p.), Суздалі (жовтень 1991 p.), Палермо (2000 p.).

Характерною особливістю міжнародних договорів у сфері протидії організованій злочинності є достатньо широке коло держав-учасниць. Наприклад, до Єдиної конвенції про наркотичні засоби приєдналося 168 держав, до Конвенції ООЕН про боротьбу (стр. 248) проти незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин - понад 158. Україна також уклала десятки міждержавних, двосторонніх договорів з питань правової допомоги у кримінальних справах.

Для того щоб успішно протистояти організованій злочинності, необхідні спільні зусилля, спрямовані на протидію злочинним угрупованням на всьому європейському просторі, спільна мобілізація правоохоронних та судових органів, збалансоване впровадження заходів та інтегрована стратегія, яка встановила б пріоритети та чіткі цілі для виконання відповідних планів дій.

У вищезазначених міжнародно-правових документах визнано за необхідне:

-активно здійснювати міждержавне співробітництво у сфері протидії організованій злочинності, обмін інформацією між правоохоронними органами про діяльність організованих злочинних угруповань;

· налагодити оперативно-технічне співробітництво в різноманітних сферах протидії організованій злочинності;

· розширити консультативні послуги з метою обміру досвідом та новими досягненнями у боротьбі з організованою злочинністю;

· вдосконалити митний, паспортний і транспортний контроль при перетинанні кордону й здійсненні міжнародних поставок товарів; ^Л

· -створювати банки даних на учасників транснаціональних організованій злочинності;

· -залучати фінансові установи до реалізації національних, регіональних і міжнародних програм із запобігання та протидії організованій злочинності;

· надавати взаємну допомогу в галузі здійснення кримінального правосуддя, видачі злочинців та їх екстрадиції;

· -постійно здійснювати заходи, спрямовані на боротьбу з «відмиванням» грошей, здобутих злочинним шляхом, контрабандою, торгівлею людьми, міжнародним тероризмом, піратством, екологічними злочинами тощо;

· активізувати діяльність щодо виявлення підозрілих банківських операцій, пов'язаних з переказом грошей за кордон; (стр. 249)

· здійснювати дійові заходи і приймати відповідні закони, спрямовані на рішучу протидію корупції, яка сприяє діяльності організованих злочинних угруповань;

· розробляти і вдосконалювати конкретні програми підготовки персоналу правоохоронних органів, застосовувати інші механізми міжнародного співробітництва у протидії організованій злочинності.

Головна мета міжнародного співробітництва полягає в тому, щоб протидія організованій злочинності була належним чином забезпечена діяльністю державних установ і скоординована на міждержавному рівні.