16. Термін - слова чи словосполучення що виражають чітко окреслене поняття певної галузі, науки, культури, техніки, мистетцтва.
Лексика - сукупність слів, будь-якої мови, а також сукупність слів певної сфери вживання. Вона поділяється на блоки:
- за сферою вживання: загальновживана, обмежено вживана.
- за походженням: власне укр., запозичені слова.
- За емоційноекспесивним забарвленням: міжстильова, розмовна, просторічна
- за структурними моделями: одно-, дво-, три-, багатокомпонентні.
Професіоналізм - слова та мовленнєві звороти характернеі для мови людей певних професій, вони не відповідають нормам. Групи: науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні.
17. Фразеологізми - стійкі словосполучення, що містять сконденсовану стилістичну сематику і становлятьо єдине граматичне ціле.
Джерела: прислівя, приказки, вирази, біблійні вислови, військові вправи, крилаті вислови.
Поділяються на 3 групи: фразеологічні зрощення, єдності, сполучення.
18. Термінознавство - наука про терміни. Ознаки термінів: однозначність, точність, стилістична нецтральність, системність, відсутність синонімів чи антонімів, короткість, позбавлені образності, є загальнонауковими та вузькоспеціальними.
Способи творення термінів: суфіксальний, префіксальний,Ю основа та словоскладання,Ю обревіації.
19. Однозначні - слова які мають одне лексичне значення. основне номінативне завдання - пряме, решта - переносні.
Точність мови - точність слововживання (правильний вибір слова і його вживання).
20. Омоніми - однаково пишуться, означають різне, основна вимога до тексту з омонімом - чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту. Поділяються на лексичні, морфологічні, фонетичні.
Пароніми - слова близькі за значенням але відмінні за написанням. (уява/уявлення, компанія/кампанія, плутати / путати;
Синоніми - близькі чи тотожні за значенням (коса, гребінь, ключ).
Антоніми - слова протилежні за значенням.
21. Лексикографія — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Відповідно до цього виділяють практичну й теоретичну лексикографію. Тісно пов'язана з лексикологією. Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос,тобто тлумачення написів на берегах і в тексті рукописів книг.
Лексикографія займається словникарським кодифікуванням лексики якоїсь мови в цілому, зокрема її літературного різновиду (також лексики окремих авторів, див. словник мови письменника), чи в частинах облизько (діалектні словники), чи ділянкових (термінологічні словники), в діахронному перекрої (історичні словники з простеженням розвитку форм і значень включених слів), з розглядом походження слів (етимологічні словники з розкриттям найдавнішої форми й значення та споріднености з їх лексемами в інших мовах), з поданням сучасної правописно-наголосової норми слів (правописні й орфоепічні словники), їх уживання у стійких словосполученнях і фразеологізмах (фразеологічні словники) і стилістичного цінування (стилістичні словники); значення слів можуть подаватися тією самою мовою (тлумачні й енциклопедичні словники) або якимись іншими мовами (перекладні, дво- й кількамовні з поданням еквівалентів з інших мов).
22. Норма - це сукупність визначених правил яким підпорядковується вимова і вибір слів у мові, використання граматичних форм, складання рішень.
Морфологічні норми - це вживання слів у разі їх видозмінювання, тобто загально прийняті правила вживання граматичних форм слів, що вивчає розділ мовознавства.
Орфографічні норми - охоплюють правила написання слів та їз частини.
Іменник: - у ділових документах на позначення соіб вживається іменник чол. роду. - на позначення осіб за місцем проживання або роботи вживаються аналітичні форми (заводчани), - однина може вживатися на позначення множини, якшо предмети не можна перерахувати або немає одиниці виміру, - іменники які заначають речовину можуть бути написані у множині (мінеральні води), вживання закінчення -ові на позначення фізичних або юридичних осіб.
Прикметник: (переважно відносні) - якісні прикметники вживаються в аналітичній формі щоб уникнути субєктивного забарвлення тексту (найповніший - більш повний).
Числівники: - простий кількісний числівник відтворюється у ділових паперах словами, складні і складені числівники записуються цифрами тоді коли з них починається речення, порядкові числівники записуються цифрами з додаванням закінчень якщо цифри арабські, складні слова перша чатсина яких числівник записуються через дефіз, цифри починаючи з тисячі відтворюються комбіновано.
Дієслово: вживання у 1 чи 3 особі множини має значення позачасовсті, наказовість перадається за допомогою інфінітива або безособових форм.
23. офіційно-діловий стиль передбачає точний, логічний виклад думки, шляхом використання синтаксичниї конструкцій. Вибір варіантів побудови простих і складних речень, регулюють синтаксичні норми. ЇЇ вивчають у межах синтаксису.
Синтаксис - розділ граматики що вивчає будову простих і складних речень, їх типи, норми вживання. Мовним засобом офіційно=ділового стилю властиві консервативність і сталість через його незначну експресивність. Тому мова ділових паперів характеризується великою кількістю словосполучень, які є мовним кліше (доводжу до вашого відома, у звязку з...).
Комунікативній функції ділового мовлення притаманний іменний зарактер. у діловому професійному мовленні використовуються віддієслівні іменники, основним завданням яких є уникнення двозначності (з метою створення створити). Для ОДС характерне використання простих речень. Речення ділових паперів має прямий порядок слів, що пердає загальний зміст без спеціального виділення окремих його елементів. Підмет стоїть перед присудком. Узголжене означення перед означуваним словом, неузгодлжене після нього, вставлені слова на початку речення, бо вказують на висловлену думку, систематизують виклад, пояснюютть окремі слова та словосполучення. Непрямий поярдок слів моде бути тоді коли наголос падає на присудок. присудок вживаютьу формі тепер. часу зі значенням позачасовості, постійності.
Ознакою ОДС є розміщення кількох слів підрях у одному відмінку.
Синтаксис ділової документації характеризується наявністю узвичайних інфінітивних конструкцій неозначено-особових і безособових речень резролюційного змісту (допускається до захисту роботи...).
З метою економіївисловлень з точністю відтворення думки у документах поширені дієприслівникові і дієприкмеетникові звороти.
Для ОДСхарактерно вживання непрямої мови, пряма мова має місц у подіях коли цитують документи, акти, тощо. У простому реченні не завжди можна відобразити складність взаємозвязків між факторами, ієрархічну посідовність, тоді використовуються складні речення.
Різні типи синтаксичних структур сприяють якнайточнішому вираженню змісту ділових паперів. До звязку компонентів думки найчастіше обирають займенникові звороти (цей, той, такий).
24. Документ - є центральним, фундаментальним у системі документування, широко використовується у всіх сферах діяльності. Документ - це матеріальлний обєкт, який містить у зпфіксованому вигляді інформацію, оформлений у визначеному порядку, має певне юридичне слово.
Ознаки документа: наявність інформації - змісту, постійна матеріальна форма, функціональне призначення для передачі інформації в посторі і часі, тобто для використання комунальних каналів.
Загальні функції документа: інформаційна (для збереження та пердачі інформації), соціальна (документ - соціальнозначущий обєкт, бо він потрібний), комунікативна (слугує засобом звязку між певними елементами структур), культурна (це засіб закріплення і передачі традицій).
Спеціальні функції документа: управлінська (засіб управління), правова (засіб закріплення і змін правових норм), історичну (длжерело істтричних відносин про розвиток суспільства у певну епоху).
25. Реквізити документа: герб, емблема організації, зображення нагород, код підприємства, код документа, назва міністерства чи відомства, назва підприємства, назва структурного підрозділу, додаткові відомості 9 інфекс, пошта, телефон), назва виду документа, дата, індекс, посилання на індека і дату вихідного документа, місце складання чи видання, гриф обмежений доступ,адресат, гриф затвердження, резолюції, заголовок до тексту, позначка про контроль, текст, позначка про наявність додатка, позначка про виконання документа і направлення його до справи,Ю позгачка про наявність електронної копії, позначка про надходження, відмітка про державну реєстрацію.
26. Класифікація документів:
За змістом і спеціальністю: загальні (стосуються діяльності установи законом), спеціалізовані (стосовно певного підрозділу чи особи).
За призначенням: щодо особового складу, організаційні (визначають основні завдання діяльності установи чи посади), розпорядчі, довідково-інфомаційні, господарсько-договорчі (стосуються господарської діяльності між установами), обліково-фінансові (стосуються обліку матеріальних чи гранових цінностей).
27.
