Шляхи життєзабезпечення в умовах хімічної небезпеки.

Основними засобами захисту людини від дії шкідливих речовин є гігієнічне нормування їх вмісту у різних середовищах, а також різні методи очищення газових викидів (адсорбція, абсорбція, хімічне перетворення) та стоків (первинне, вторинне та третинне очищення).

Для послаблення впливу шкідливих речовин на організм людини, для визначення ступеня забрудненості довкілля та впливу на рослинні та тваринні організми, проведення екологічних експертиз стану навколишнього середовища або окремих об’єктів чи районів нині в усьому світі користуються таким поняттям, як якість природного середовища. Нормативи якості виражаються у гранично допустимих концентраціях (ГДК) шкідливих речовин.

   Гранично допустима концентрація – це максимальна кількість небезпечної хімічної речовини в одиниці об’єму (повітря, води тощо) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків.

  Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називаються хімічні сполуки, що в певних кількостях, які перевищують гранично допустимі концентрації, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та інші) і можуть утворюватись при пожежах на об’єктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень).

На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об’єктів та 287 000 об’єктів використовують у своєму виробництві СДОР або їх похідні (у140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для оточуючого середовища і людей. Тільки токсичних відходів в Україні накопичено більше 4 млрд. т, при середньорічному утворенні 103 млн. т.

Аварії на транспорті

Автомобільний транспорт.

Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжуються не тільки позитивним ефектом, а й негативними

7

наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних засобів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це обумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч чоловік і приблизно в 30 разів більша кількість людей отримує травми.

Закон України “Про дорожній рух” визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов’язані:

• забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров’я і дотриманням режиму праці та відпочинку;

• забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації;

• не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або у хворобливому стані, або під впливом ліків, що знижують їх реакцію і увагу;

• не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правилам дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного технічного огляду.

Для забезпечення безпеки руху пішохід зобов’язаний:

• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності – по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;

• перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;

• керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;

• не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці й залізничному переїзді;

• не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;

• стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;                                                                                                                   • не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або

 

8

іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, зобов’язаний:

• здійснювати посадку в транспортний засіб лише зі спеціального майданчика, а в разі його відсутності – з тротуару чи узбіччя;

• здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;

• не відволікати увагу водія від керування транспортним за-собом;

• під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі – в застебнутому мотошоломі.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та необізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, скоять менше помилок під час дійсної аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. 

Повітряний транспорт.

З моменту виникнення авіації виникла проблема забезпечення безпеки авіапольотів. На відміну від інших видів транспорту, відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до неминучих катастрофічних наслідків. У середньому щорічно в світі відбувається біля 60 авіаційних катастроф, у 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Біля двох тисяч людських життів щорічно забирають із собою авіаційні катастрофи.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути від слабкого невротичного шоку до тяжких багаточисельних травм. Це можуть бути ушкодження тазових органів, органів черевної порожнини, грудної клітки, поранення голови, шиї, опіки, переломи, особливо нижніх кінцівок, асфіксія, що настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака.

При катастрофах деяких травм можна запобігти, якщо дотримуватись певних рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь- якій ситуації, а саме:

• коли людина здійснює подорож літаком, найкраще одяг та взуття використати з важкозаймистого матеріалу;

• якщо є можливість вибирати крісло, перевагу віддати тому, що розташоване біля виходу, ближче до середньої або хвостової частини літака;

• при зльоті та посадці необхідно, щоб ремінь безпеки щільно прилягав до стегон;

• зайшовши в літак, визначити, де розташовані основні та аварійні виходи і яким чином вони відкриваються;

• сівши в крісло, подумайте над тим, яке фіксоване положення вам потрібно прийняти на випадок виникнення аварії, така позиція визначить ваше виживання і при аварії;                                                                                            • якщо під час польоту виникла пожежа, необхідно якомога більшу частину

 

9

шкіри закрити від вогню одежею та намагатися менше дихати задимленим повітрям;

• якщо літак зробив посадку, намагайтесь якомога швидше рухатись до виходу пригнувшись;

• покинувши літак, не стійте біля нього, але при можливості надайте допомогу при швидкій евакуації іншим пасажирам.

Залізничний транспорт.

 Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки на потяг. Крім цього, по залізничних коліях перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Обумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика к ількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечним є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик попадання в надзвичайні ситуації, а саме:

• при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче 5 м до крайньої рейки;

• на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися до спуску, який відходить від опори до рейок, а також проводів, що лежать на землі;

• залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішохідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;

• підходячи до переїзду, уважно простежити за світловою та звуковою сигналізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкритому шлагбаумі, а при його відсутності – коли не видно потяга;

• забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває або відбуває;

• під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи;

• підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;

• посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки зі сторони перону і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не попасти в зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;

• на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних площадках, а також не висовуйтесь із вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;

10

• забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски та ін.); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;

• при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, із собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації; надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інвалідам та іншим;

• при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

Морський транспорт.

Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство також пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини. Можливий

ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних, але нижчий, ніж на автомобільних.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8 000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосеред-ньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6 000 чоловік, з яких близько 2 000 – гине.

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення, перекидання, пожежі, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди і таке інше. Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна “Дона Пас” в районі Філіппін забрала 3 132 життя. У тому ж році в катастрофі англійського пасажирського порому “Геральд офф фри ентерпрайз” загинуло 1 193 чоловік. При розслідуванні останньої катастрофи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних кораблів “Михайло Ломоносов” та “Адмірал  Нахімов” при спокійному морі та ясній погоді. Капітан “Петра Васева” проігнорував попередження свого помічника про небезпечне зближення з “Адміралом Нахімовим”, що призвело до катастрофічних наслідків.

 У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля виникає необхідність вжити заходів щодо швидкої евакуації пасажирів. Операція щодо евакуації вже сама по собі пов’язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість покинути в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють у надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні човна, сильних ударах об борт корабля і таке інше. Причиною загибелі пасажирів може бути також удар човна об воду. Втрата шансів на врятування може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6–15 м з борту корабля, який тоне.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпотермія становить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в човнах або на плотах. При

 

11

тривалому перебуванні пасажирів на човнах або на плотах небезпека для життя може виникати внаслідок виснаження організму від відсутності води та їжі.

Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50 % усіх тепловитрат організму припадає на долю голови. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.

Перебуваючи на рятувальному плоті, човні чи у воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, зберігати самовладання та віру в

те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

  5. Пожежна безпека. Причини, класифікація пожеж. Пожежі та вибухи.

   Горіння - це екзотермічна реакція окиснення речовини, яка супроводжується відділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням.

Для виникнення горіння необхідна наявність: горючої речовини, окиснювача та джерела займання.

Розрізняють наступні різновидності горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, самоспалахування, тління.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що надає моральних та матеріальних збитків, а іноді призводять і до загибелі людей.

Коли людина перебуває в зоні горіння, то вона може потрапити під дію наступних небезпечних та шкідливих чинників: токсичні продукти горіння, вогонь, підвищена температура середовища, дим, недостатність кисню, руйнування будівельних конструкцій, вибухи, витікання небезпечних речовин, що відбуваються в наслідок пожежі, паніка.

Класифікація пожеж.

За масштабами та інтенсивністю є такі пожежі:

-  окремі пожежі, що виникають в окремих будівлях (спорудах), або у невеликих ізольованих групах будівель;

-  суцільні пожежі, під час яких одночасно горить більшість будівель і споруд на певній ділянці забудови (понад 50%);

-  вогневий шторм - особлива форма суцільної пожежі. Вертикальний потік нагрітих продуктів горіння, в який з великою швидкістю надходить (втягується) значна кількість свіжого повітря;

-  масові пожежі, що утворюються з окремих і суцільних пожеж.

Залежно від місця виникнення розрізняють такі пожежі:

-  на транспортних засобах;

-  степові й польові;

-  у населених пунктах;

-  підземні пожежі в шахтах, рудниках;

-  торф’яні та лісові, а також пожежі в будинках, спорудах (зовнішні та внутрішні).

12

Пожежна безпека (ПБ) – стан об’єкта, при якому із встановленою вірогідністю виключені можливість виникнення та розвиток пожежі, дія на людей небезпечних факторів пожежі; забезпечується захист матеріальних цінностей.

Забезпечити ПБ об’єкту дуже складно, тому до цього питання підходять комплексно. (схема комплексу).

Профілактика. Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення ПБ об’єкта є:

- система організаційно-технічних заходів;

- система запобігання пожежі;

- система протипожежного захисту;

  Заходи організаційно-технічного характеру розкладаються на організаційні, технічні, режимні, експлуатаційні.

Організаційні заходи ПБ передбачають: організацію пожежної охорони на об’єкті, проведення навчання з питань ПБ (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацію добровільних пожежних дружин (ДПД) та пожежних технічних комісій (ПТК), проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об’єкту в цілому та ін.

Технічні заходи – суворе дотримання правил та норм, визначених чинними документами, при реконструкції приміщень, будівель та об’єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.

Заходи режимного характеру – передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх осіб у вибухонебезпечних приміщеннях чи об’єктах, регламентацію пожежної безпеки під час проведення вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції.

Система запобігання пожежі – це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на унеможливлення умов, необхідних для виникнення пожежі (горюча речовина, окисник та джерело займання). Окисник разом із горючою речовиною утворює так зване горюче середовище, здатне горіти після видалення джерела займання.Тому система запобігання пожежі включає такі два основних напрямки; запобігання утворенню горючого середовища та виникнення в цьому середовищі (чи внесення в нього) джерела займання.

Запобігання утворення горючого середовища – досягається: застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими;обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; організацію з складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах з застосуванням робочої та аварійної вентиляції; застосуванням в

13

установках горючими речовинами пристроїв захисту від пошкоджень та аварій та ін..

Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела займання – досягається;використанням устаткуванням та пристроїв, при роботі яких не

виникає джерело займання; використанням електроустаткуванням, що відповідає класу пожежо – та вибухонебезпеки приміщень і зон, груп і категорій вибухонебезпечної суміші; виконання вимого щодо сумісного зберігання речовини а матеріалів; використанням устаткування, що задовольняє вимогам електростатичної іскробезпеки; використанням швидкодійних засобів захисного вмикання заземлення устаткування; ліквідацією умов для само спалахування речовин, матеріалів тощо.

Система протипожежного захисту – це сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист об’єкта здійснюється за такими напрямками;

Обмеження розмірів та поширення пожежі – розміщення будівель та споруд на території об’єкта з дотриманням протипожежних розривів та інших вимог пожежної безпеки; дотримання обмежень стосовно кількості поверхів будівель та площі поверху; правильне планування та приміщень(у лікарні) в межах будівлі; вибір будівельних конструкцій необхідних ступенів вогнестійкості; улаштування систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння тощо.

Обмеження розвитку пожежі; обмеження кількості горючих речовин, які одночасно знаходяться у приміщенні; використання оздоблювальних будівельних та конструкційних матеріалів з нормативними показаннями вибухонебезпечності; своєчасне звільнення приміщень від залишків горючих матеріалів тощо.

Забезпечення безпечної евакуації людей та майна; вибір такого об’ємного планувального та конструктивного способу зведення будівлі, щоб евакуація людей була завершена до настання гранично допустимих рівнів факторів пожежі; застосування конструкцій будівель та споруд відповідних ступенів вогнестійкості, для збереження несівних та огороджувальних функцій протягом усього часу евакуації; вибір відповідних засобів колективного та індивідуального захисту; застосування аварійного вимкнення устаткування і комунікацій; улаштування систем протидимового захисту, які запобігають задимленню шляхів евакуації (коридорів, сходових кліток, зовнішніх пожежних дробин),раціональне їх розміщення так та належне утримання.

Створення умов для успішного гасіння пожежі; встановлення у будівлях та приміщеннях установок пожежної автоматики; забезпечення приміщень нормованою кількістю первинних засобів пожежогасіння; улаштування та утримання в належному стані території підприємства, під’їздів до будівельних споруд, пожежних водоймищ.

Серед основних причин, що зумовлюють пожежі в лікувальних закладах та інших установах охорони здоров’я, слід назвати такі;

1.Порушення організаційного і технічного забезпечення системи пожежної безпеки.

14

2.Порушення правил пожежної безпеки медичними і допоміжними (технічними) персоналом як результат недотримання вимог технологічного процесу.

До першої групи причин пожеж у закладах охорони здоров’я слід віднести порушення що випливають з недотримання організаційних заходів і вимог.

Перш за все це недостатній рівень системного вирішення завдань пожежної безпеки в установі. Сюди належать недостатній рівень опрацювань організаційних завдань, організаційно – методичних заходів і технічного забезпечення пожежної безпеки.

Вимоги системності у вирішенні завдань пожежної безпеки випливають з необхідності створення як розгалуженної технічної основи пожежної безпеки, так і забезпечення її постійної функціональної готовності. У цьому питанні не може допускатися половинчастість. Готовність первинних протипожежних засобів (вогнегасники, гідранти, пожежні щити з відрами, лопатами, баграми, резервуари з піском тощо.), оприлюднення їх місцезнаходження, наявність і технічна надійність технічних засобів зв’язку, оприлюднення згідно з вимогами пожежної безпеки планів евакуації хворих і персоналу, постійна перевірка не захаращеності проходів та евакуаційних шляхів – усе це має поєднуватися з постійною роботою в аспекті роз’яснювальних заходів серед медичного персоналу і пацієнтів. Добре відомо, що недостатній рівень роз’яснювальних заходів щодо небезпеки від вогню може призвести до не поправного лиха.

Особливо небезпечним е недостатній контроль за дотримання правил пожежної охорони у системі загальних вимог охорони праці та безпеки життєдіяльності в лікувально-профілактичних закладах. Є багато прикладів то що грубі порушення вимог пожежної безпеки в лікувально-профілактичних закладах та установах охорони здоров’я, що виявляються у захаращеності приміщень, аварійних виходів, відсутності чітко розроблених оприлюднених планів евакуацій хворих та медперсоналу з приміщень під час пожежі, чітко спланованих дій персоналу в умовах пожежної небезпеки, наказу керівника підрозділу або лікувального закладу про заходи протипожежної безпеки з призначенням відповідальних осіб та ін., неминуче ведуть старших втрат.

До причин технічного порядку слід віднести відсутність вільного шляхового під’їзду до лікувального закладу, непродуманість забезпечення шляхоманевру на його території, що може мати вирішення значення у випадку пожежі. Важливим є забезпечення лікувального закладу аварійно системою водопостачання.

Керівництво закладу охорони здоров’я постійно консультувала зі службою пожежної безпеки під час проведення ремонтних і будівельний як на етапі планування та проектування, так і на етапах виконання робіт їх завершення і приймання.

Особливої уваги керівництва потребує стан загально техніки служб, зокрема автогосподарства і складів, насамперед мастильних і паливних матеріалів, хімічних реагентів, у тому числі із сильно дійними токсинами (СДТР), розчинників, фарб, ліків, ЛЗР і будівельних матеріалів, білизни тощо.

 

15

До причин пожеж організаційного плану слід віднести порушення трудової дисципліни, недотримання лікувального та пропускного режимів в лікувальних закладах. В останньому випадку йдеться про можливість проникнення закладу сторонніх осіб, намір можуть бути найрізноманітнішими особливо це має значення при проникненні сторонніх до господарських,і усім складських, приміщень. Недопустимим є вживання алкогольних напоїв на території лікувальних закладах та їх окремих служб і підрозділів. Виходячи з особливостей життя в країні у досить складній і непередбачуваний політико-соціального становища період, завжди слід пам’ятати про можливість терористичні акції, у тому числі з використанням підпалів. Не менш важним для запобігання запобігання пожежам є постійний контроль за дітьми і підлітками числа пацієнтів. Альтернативою має бути ненав’язлива, коректна роз’яснювальна та виховна робота.

До другої групи причин пожеж у закладах охорони здоров’я мають віднесені:

1) порушення правил електробезпеки при користуванні електричним обладнанням, наприклад при використанні автоклавів, при користуванні опалювальними та освітлювальними приладами (несправність електропроводки, користування не справним електрообладнанням);

2) використання несправної або неправильне використання єлектродиагностичної та електролікувальної апаратури операційних, кабінеті функціональної діагностики,рентгенодіагностичних кабінетів та ін.;

3)порушення правил техніки безпеки при користуванні газоопалювальними приладами;

4)недотримання правил техніки безпеки в операційних(пошкоджена електропроводка, відсутність надійної вентиляції, порушення у системі подавання та відведення наркотичних і газопарових сумішей, недотримання вимог безпеки праці щодо запобігання іскроутворенню, накопиченню статичної електрики та ін.)

5)неправильне зберігання та використання кисню в балонах;

6)порушення правил пожежної безпеки при кремації трупів спалюванні сміття та ін.;

7)порушення техніки безпеки на складах і в підсобних приміщень, особливо при збереженні паливно-мастильних та легкозаймистих та легкозаймистих матеріалів;

8)порушення вимог праці і протипожежних правил робітниками під час проведення ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з використанням вогню (електрозварювання, ремонт електрокабельних і газових комунікацій та електрообладнання, проведення інших ремонтних робіт), Слід пам’ятати, про

недопустимість проведення будь яких ремонтних робіт з використанням сучасних оздоблювальних матеріалів без попереднього узгодження з протипожежними органами, по скільки, як свідчить сумний досвід у нашій країні та за ії межами останнього часу, полімерні матеріалі під час горіння здатні виділяти надзвичайно токсичні сполуки типу фосген, які віднесений до бойових отруйних речовин.

 

16

Варто враховувати, що пожежа в закладах охорони здоров’я практично завжди, зокрема при перекиданні вогню на складські приміщення, супроводжується вивільненням інших речовин, як правило токсичних, отруйних, легкозаймистих. З одного боку, це може сприяти посиленню пожежі, наприклад при загоранні резервуарів зі спиртом, ацетоном, толуолом, бензолом, іншими органічними розчинниками, паливними і мастильними матеріалами, а з іншого – наприклад при горінні складів аптек, лабораторій тощо, - стати джерелом появи ще більш токсичних речовин з наслідками, які нерідко важко передбачити, такі аварії можуть стати осередком надзвичайних ситуацій для великих місць і цілих регіонів.

Вибухи та їх наслідки – пожежі – відбуваються на об’єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся в основному чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашкової кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

За останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов’язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реакторів, ємностей, трубопроводів тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які знаходяться під напругою, опалювальних систем.

Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть мати дані офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:

• несправність електрообладнання – 23 %;

• паління в неналежному місці – 18 %;

• перегрів унаслідок тертя в несправних вузлах машин – 10 %;

• перегрів пальних матеріалів – 8 %;

• контакти з пальними поверхням. через несправність котлів, печей, димоходів – 7 %;

• контакти з полум’ям, запалення від полум’я горілки – 7 %;

• запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання – 5 %;

• самозапалювання пальних матеріалів – 4 %,

• запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу – 4 %.

Більше 63 % пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко виростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.

Основним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація, особливо у вибухо і пожежонебезпечних

17

приміщеннях. Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І,В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) зони.

Вибухонебезпечна зона ― це простір, в якому є або можуть з'явитися вибухонебезпечні суміші.

    Пожежонебезпечна зона ― це простір, де знаходяться або можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях, а також при їх складуванні.

Законодавча база:

1. «Кодекс цивільного захисту» Кодекс України від 02.10.2012, №5403-VI;

2. Правила пожежної безпеки в Україні.

Використана література:

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М. Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності, навчальний посібник.2002 р. ст.188-200

2. В.С. Тарасюк, Г.Б. Кучанська «Охорона праці В лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності 2013р.Підручник. ст..223-257, 324-342

3. В.С. Джигерей, В.Ц. Жидецкій, Безпека життєдіяльності, Львів «Афіша» 2001р., стр.154-168.

 

Додаток 2

ТЕХНОГЕНН ЫЕ КАТАСТРОФ Ы

Катастрофы происходят зачастую из-за нелепого совпадения событий и приводят к непоправимым последствиям. Последнее время наиболее часто происходят экологические катастрофы, оставляя огромные шрамы на теле нашей планеты. Мы подготовили подборку самых крупных катастроф, которые обошлись человечеству в рекордные суммы. Итак, вашему вниманию 10 самых крупных и дорогих техногенных катастроф, большая часть из которых произошла в течение последнего столетия

На первом месте самая глобальная техногенная экологическая катастрофа – взрыв на Чернобыльской АЭС. Эта катастрофа обошлась миру в 200 млрд долларов, при том что работы по ликвидации не закончены даже наполовину. 26 апреля 1986 г. на Чернобыльской АЭС в бывшем СССР произошла самая страшная ядерная авария в истории. Более 135000 человек, проживавших в радиусе 30 километров (19 миль) от разрушенного реактора — и 35000 голов скота — были эвакуированы; вокруг станции, расположенной вблизи украинско-белорусской границы создали беспрецедентную по размеру зону отчуждения. На этой запретной территории природа должна была сама справляться с высоким уровнем радиации, вызванным катастрофой. В результате зона отчуждения по сути превратилась в гигантскую лабораторию, где ставился эксперимент — что происходит с растениями и животными в условиях катастрофического ядерного заражения местности? Сразу после катастрофы, когда всех волновали тяжелейшие последствия радиоактивных осадков для здоровья людей, мало кто думал о том, что произойдет с дикой природой внутри зоны — и уж тем более о мониторинге происходящего.

Чернобыльская катастрофа надолго останется самой крупной и дорогостоящей экологической катастрофой.

 На втором месте взрыв американского шаттла Колумбия, который обошелся в 13 миллиардов долларов, что в 20 раз меньше по стоимости, и в миллионы раз меньше по последствиям воздействия на окружающую среду.

Шаттл «Колумбия» был первым действующим многоразовым орбитальным аппаратом. Его изготовили в 1979 году и передали Космическому центру НАСА имени Кеннеди. Шаттл «Колумбия» был назван по имени парусника, на котором капитан Роберт Грей в мае 1792 года исследовал внутренние воды Британской Колумбии. Шаттл «Колумбия» погиб в результате катастрофы 1 февраля 2003 года, при входе в атмосферу Земли, перед посадкой. Это было 28-е космическое путешествие «Колумбии». Информацию с жесткого диска Колумбии удалось восстановить, были выявлены причины крушения, что позволило избежать таких катастроф в будущем.
На третьем месте снова экологическая катастрофа. 13 ноября 2002 года нефтяной танкер Prestige взорвался, 77000 тонн горючего ушло в океан, что стало крупнейшим в истории Европы разливом нефтепродуктов. Убытки в ходе работ по устранению нефтяного пятна составили 12 миллиардов долларов.

Четвертое место – гибель шаттла Челленджер. Ни что не предвещало трагедию во время старта космического шатла Челленджер 28 января 1986 года, но через 73 секунды после старта он взорвался. Американским налогоплательщикам эта авария обошлась в 5,5 миллиарда долларов.

На пятом месте Взрыв на нефтяной платформе Piper Alpha — произошел 6 июля 1988, который признан самой ужасной катастрофой за всю историю нефтедобывающей отрасли. Авария обошлась в 3,4 миллиарда долларов.

Piper Alpha — единственная в мире сгоревшая нефтедобывающая платформа. В результате утечки газа и последующего взрыва, а также в результате непродуманных и нерешительных действий персонала погибло 167 человек из 226 находившихся в тот момент на платформе, только 59 осталось в живых. Сразу же после взрыва на платформе была прекращена добыча нефти и газа, однако в связи с тем, что трубопроводы платформы были подключены к общей сети, по которым шли углеводороды с других платформ, а на тех добычу и подачу нефти и газа в трубопровод долгое время не решались остановить (ждали разрешение высшего руководства компании) огромное количество углеводородов продолжило поступать по трубопроводам, что поддерживало пожар.

 

На шестом месте снова экология. Разлив нефти из танкера компании Exxon Valdez — произошел 24 марта 1989Это самый масштабный разлив нефти за всю историю человечества. В воду попало более 11 млн. галлонов нефти. На ликвидацию последствий этой экологической катастрофы было потрачено 2,5 миллиарда долларов.

 

Седьмое место – взрыв бомбардировщика-невидимки B-2. Катастрофа произошла 23 февраля 2008, и стоила налогоплательщикам США полтора миллиона долларов. К счастью, никто не пострадал, последовали только финансовые затраты.

 

Восьмое место — Крушение пассажирского поезда Metrolink. Столкновение поездов, произошедшее 12 сентября 2008 года в Калифорнии, относится больше к халатности. Столкнулись два поезда, 25 человек погибло, компания MetroLink потеряла 500 миллионов долларов

На девятом месте столкновение топливной автоцистерны и легкового автомобиля - произошло 26 августа 2004 г. на мосту Wiehltal в Германии. Эту катастрофу, которая произошла 26 августа 2004 года, можно отнести к авариям на дорогах. Они часто происходят, но эта по масштабности превзошла все. Машина проезжая по мосту на всей скорости врезалась в едущий на встречу полный бензовоз, произошёл взрыв, который практически уничтожил мост. Кстати, на восстановительные работы моста ушло 358 миллионов долларов

 

Замыкает десятку самых дорогих катастров гибель Титаника. Трагедия произошла 15 апреля 1912 г. и унесла 1523 человеческие жизни. Расходы на строительство корабля составили 7 млн долларов (в пересчете на сегодняшний курс — 150 млн долларов).

Стоит добавить, что список составлен американским порталом WreckedExotics в результате тщательного оценивания многих факторов. Советую Вам также изучить подборку о негативном влиянии человека на природу, где также есть над чем задуматься.