Безпека праці і особиста гігієна у разі дослідження та лікування хворих тварин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут біотехнології та здоров’я тварин

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра клінічної діагностики та внутрішніх хвороб тварин

Методи діагностики та принципи лікування ХВОРОБ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМи

У дрібних тварин

Методичні рекомендації

до лабораторних занять студентів ОКР«Бакалавр»

з дисципліни «Діагностика і терапія внутрішніх хвороб дрібних тварин»

 

 

 

Дніпропетровськ – 2016

Методи діагностики та принципи лікування хвороб серцево-судинної системиу дрібних тварин. Методичні рекомендації до лабораторних занять студентів ОКР«Бакалавр» з дисципліни «Діагностика і терапія внутрішніх хвороб дрібних тварин» / [Н.І. Суслова, Н.М. Шульженко, О.В. Семьонов та ін.] // Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет. – Дніпропетровськ, 2016. – 46 с.

 

 

Викладено способи фіксації, особливості діагностики та фармакотерапії захворювань серцево-судинної системи у дрібних тварин. Наведено послідовність обстеження, спеціальні методи дослідження та принципи лікування хвороб серцево-судинної системиу дрібних тварин.

 

Укладачі: Суслова Н.І., Шульженко Н.М., Семьонов О.В., Антоненко П.П., Шкваря М.М.

 

 

Рецензент: Скляров П.М., доктор ветеринарних наук, професор кафедри хірургії і акушерства сільськогосподарськихтварин

 

 

Розглянуто на засіданні кафедри клінічної діагностики та внутрішніх хвороб тварин ДДАЕУ (протокол №6від 10.11.2016 р.)

 

Розглянуто і схвалено до друку методичною радою факультету ветеринарної медицини ДДАЕУ (протокол № 2 від 17.11.2016 р.)

 

 

ЗМІСТ

			стор.
Вступ…………………………………………………………………………			4
	1. Безпека праці і особиста гігієна у разі дослідження та лікування хворих тварин...........................................................		5
	2. Послідовність дослідження у разі захворювань серцево-судинної системи.………….........................................................		14
	3. Спеціальні дослідження за діагностики хвороб серця..........		18
	4. Фармакотерапія серцевої недостатності: кардіоміопатії.…...		27
Рекомендована література…………………………………………………			44

 

 

Вступ

Серед усіх домашніх тварин особливе місце займає собака. Вона вважається «другом» людини з давніх давен. Зображення собак знаходять на найдавніших пам’ятниках Єгипту, пірамідах Абізура і Гінея (3500 років до нашої ери). Деякі дослідники схильні пов’язувати походження слова «собака» із стародавньою державою на берегах Нілу: там було місто Собак, а в ньому – храм, де на честь собак проводились богослужіння й святкування.

Згідно запропонованої професором Г.В. Домрачевим класифікації, у тварин виділяють чотири групи хвороб: хвороби перикарда (перикардит, гідроперикард), міокарда (міокардит, міокардіодистрофія, інфаркт міокарда, кардіоміопатії, ендокарда (ендокардит, пороки серця) та кровоносних судин (тромбоз судин, артеріосклероз).

За статистичними даними хвороби серцево-судинної системи у собак займають одне з провідних місць серед хвороб незаразної етіології і є основною причиною смерті 43 % тварин. Природжені пороки складають 2,4% від загальної кількості серцево-судинних патологій, проте собаки з ними довго не живуть. Частими причинами передчасної загибелі старих тварин є кардіоміопатії (23%) та ураження стулок атріовентрикулярних клапанів (11%).

Мета заняття: прищеплення лікарських навичок з клініко–лабораторного та спеціального дослідження патології серцево–судинної системи та організація проведення лікувально–профілактичних заходів.

Місце проведення заняття: маніпуляційна, аудиторія кафедри.

Матеріальне забезпечення: дрібні тварини; інструменти для загальноклінічного дослідження тварин (ртутні і електронні термометри, фонендоскопи, перкусійні молоточки, плесиметр, спирт, вазелін, вата, халати, рушник, мило); прилади і реактиви для дослідження крові (підрахунку формених елементів, виведення лейкоцитарної формули, визначення ШОЕ, гемоглобіну), сечі (визначення відносної щільності, визначення рН, виявлення білка, глюкози та ін.); електрокардіограф, УЗД–прилад; 10 %–й розчин натрію хлориду, бинти або серветки.

БЕЗПЕКА ПРАЦІ І ОСОБИСТА ГІГІЄНА У РАЗІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ТВАРИН

Місце роботи з твариною повинно бути просторим, добре освітленим, підлога – рівною, чистою та сухою, без сторонніх предметів.

При проведенні діагностичних або лікувально–профілактичних заходів створюють умови, що виключають можливість травмування тварин і людей. Під час дослідження тварини не допускається присутності сторонніх осіб. Тварину надійно фіксують.

Слід прагнути, щоб навколишня обстановка була спокійна: не допускаються крики, різкі звуки, шум.

Тварини підкорюються людині при сміливому до них підході й не підпускають до себе при появі нерішучості. При невиконанні цих правил тварина може злякатися від несподіваності, сильно вдарити чи вкусити. У Поводження з тваринами має бути спокійним, ласкавим, сміливим, але обережним, без грубих окликів, різких рухів і побоїв. Підходити до тварини безпечніше тоді, коли біля неї знаходиться господар чи обслуговуючий персонал, який знає повадки тварини і може застерегти від укусів чи ударів. Необхідно пам’ятати, що тварина реагує на підхід до неї, на поводження з нею відповідним чином. Ласкаве, сміливе, але обережне поводження заспокоює тварину, викликає довіру та полегшує дослідження.

Не слід підходити до тварини непомітно, так як це лякає його і викликає захисну реакцію.

Забороняється раптовий дотик до якого–небудь ділянці тіла, особливо до пахової області або тазових кінцівок, що може викликати переляк і занепокоєння тварини. Потрібно працювати з твариною так, щоб вона бачила або відчувала всі рухи, тоді будь–які маніпуляції можна провести успішно, без ризику.

Виходячи з цього, у кожному окремому випадку залежно від виду тварини, її вдачі і темпераменту, а також характеру хвороби вирішують, який метод фіксації краще забезпечить безпеку і ефективність проведеної роботи. Спосіб і метод фіксації вибирають з урахуванням характеру і тривалості майбутньої процедури. Ймовірно, при цьому перевагу віддають більш зручному і гуманному.

Уважно спостерігаючи за поведінкою тварини за різних обставин можна встановити її норов, який необхідно враховувати при роботі з нею. Зазначимо, що реакція тварин на проведення лікувальних маніпуляцій може бути різною, в залежності від типу їх нервової діяльності та норову, особливо коли тварині завдають біль при проведенні лікування чи фіксації. Тому агресивним, злобним тваринам великих розмірів та маси тіла при тривалих дослідженнях та лікуванні доцільно застосовувати нейролептики або транквілізатори.

В момент наближення людини до тварини або коли її підводять до лікаря, вона проявляє певну реакцію: злі – збуджуються, оглядаються. Деякі тварини бувають настільки агресивні, що кидаються на людину, намагаються вкусити чи вдарити. Тварини із добрим норовом мають спокійний погляд, витягують голову, очікуючи ласки чи ласого корму. Необхідно пам'ятати, що при виловлюванні та виконанні болісних процедур у тварин незалежно від норову, включається рефлекс самозахисту і вони стають небезпечними для людини.

Якщо ласкаве поводження не досягає мети, то використовують методи фіксації та приборкання. Однак, при цьому клініцист не завжди отримує достовірні дані, так як вони можуть бути спотворені застосовуваним фізичним примусом і больовими прийомами.

Диких тварин для дослідження, лікування, переміщення, транспортування необхідно виловлювати або застосовувати заспокійливі (транквілізаційні) засоби, а до спокійних, приручених треба знати, як підходити, і вміти фіксувати.

Виловлювати та фіксувати диких тварин рекомендується тільки за крайньої необхідності. Це призводить до сильних патологічних стресів, а у деяких тварин – до шокового стану і навіть загибелі.

У зв’язку з цим, підходити до тварини потрібно повільно, впевнено, не роблячи різких рухів, при цьому необхідно витягнути вперед руку, щоб погладити тварину. При наближенні до тварини промовляють ласкаві слова. Підійшовши, кладуть руку на спину, гладять її, щоб заспокоїти – собаки люблять погладжування в різних частинах тіла, котів гладять між вухами і по спині.

Фахівцю ветеринарної медицини бажано проводити дослідження тварини з помічником, який слідкує за поведінкою тварини чи фіксує її. До кожного виду тварин застосовують різний підхід, що слід завжди пам'ятати при клінічному дослідженні чи лікуванні.

Дослідження собак несе підвищену небезпеку. Особливо небезпечні собаки великих розмірів, відрізняються своєю агресивністю певні породи собак – найбільш агресивні собаки порід ротвейлер, тер'єри. Ці собаки можуть зненацька нападати на людей, звалити з ніг, завдати значних укусів.

Дуже складно мати справу з полохливими, схильними до паніки тваринами, або тими, що домінують над своїм власником.

У зв’язку з цим, собак в лікувальний заклад ветеринарної медицини приводять їх господарі або доглядачі в намордниках та нашийниках на повідку. Дослідження проводять тільки в присутності господаря.

Перш ніжприступити до обстеженнятварини, темперамент якогоневідомий, необхідновжитизаходівобережностіщодореакціїтварини, використовуючи при цьомуспеціальніприйомиутримання. Цевдаєтьсятрохилегше, якщолікар поводиться спокійно, розмовляєвпевненим голосом. Собаки зазвичайстаютьдоступніпісляспокійноїрозмови з ними. Тодіпростягають руку до тварини, спокійнопогладжуютьйого по спині, потім по шиї внапрямку до голови. Якщоце невикликаєагресивноговідповіді, то лікарутримує собаку за шию і голову руками (рис. 1).

Рис. 1. Фіксація голови і шиї собаки за допомогою рук

В цей час асистентзавʼязуємордушовковоїтасьмою, утворюючи петлю (рис. 2).

Рис. 2. Накладання тасьми на щелепи собаки

 

Для того, щоб уникнути ослаблення петлі і можливості розтиснути щелепи, петлю обовʼязковозавʼязують вузлом спочатку на верхній щелепі, потім внизу під нижньою щелепою і вже потім за вухами (рис. 3).

Рис. 3. Фіксація щелеп собаки за допомогою тасьми

 

Не можнапокладатися на запевненнявласника, що собака не кусається. Собака в клініціведе себе спокійніше і кращесприймаєкоманди, якщонанеїнадітийнашийник. Нашийниксобаці служить сигналом чіткоговиконання команд.

Для оглядутварининайбільшзручновикористовуватимедичнийстіл з гідравлічнимпідйомником і гладким цинковимпокриттям, щоб собака не травмувалалапи, ковзала по поверхні стола і не могла відштовхнутися.

На стіл для обстеження собаку піднімають, захопившиоднією рукою за шкірку, а інший–під черево (рис. 4).

Рис. 4. Піднімання собаки на фіксаційний стіл

 

Маленьких собак другою рукою зазвичайпідхоплюютьпід грудину. Не можнапідніматиїх за переднілапи, так як при цьомуможливерозтягненням'язів плеча.

Якщо собака дуже агресивна, на шию її, крім нашийника, надягають мотузяну петлю-зашморг, за допомогою якої притягують до грат клітки або батареї опалення. В цей час асистентбере собаку за хвіст і тягне з силою в протилежнунатягненнюмотузки сторону. Тепер голова і заднячастинатіла собаки фіксовані і можнаспокійнонадітитиснучу петлю на морду (рис. 5).

Рис. 5. Накладання петлі у агресивних собак

У разінеможливостівиконання будь-якихскладнихманіпуляцій через надмірнурухливостітварини (наприклад, чау-чау) або при необхідностівиконатискладнухворобливу процедуру доцільноспочатку ввести седативну (заспокійливу) засіб, наприклад 2% розчинромпун в дозі 0,1 мл/кг.

Для виконанняструменевихвнутрішньовеннихвливань собаку зазвичайукладають в бічнеположення на столі. Безболісневкладаннятваринного на біквиконується в наступнійпослідовності: власникобома руками з-під живота захоплюєкінцівкипротилежного боку тварини і тягнеїх на себе, завалюючи собаку.

Асистент в цей момент притримує голову руками, щоб собака не вдарилася нею об стіл (рис. 6).

Рис. 6. У клада ння собаки в бічнеположення на столі

 

Потім асистент обходить собаку з боку спини, придавлює шию і живіт ліктями рук, захоплюючи кистями нижчележачі кінцівки, і так утримує тварину (рис. 7).

Якщо планується тривале внутрішньовенне крапельне вливання рідини, то собаку прив'язують до столу мотузками Петлі накладають на зап'ясті і заплюсни кожної кінцівки роздільно, а іншим кінцем мотузки прив'язують до столу, витягаючи ноги собаки в різні боки. Додатково петлю мотузки протягують під пахвою грудної кінцівки, лежачої зверху, натягують її убік спини і також прив'язують до столу (рис. 8).

Рис. 7. Фіксація собаки на столі за допомогою рук

 

Рис. 8. Фіксація собаки на столі за мотузками

 

В окремихвипадках для знерухомленнядужезлих собак при проведенніскладнихлікувальних процедур застосовуютьфармакологічнізасоби (міорелаксанти). Застосовуватирізніспособифіксаціїтваринслід так, щоб вони не викликали у них небажанихнаслідків.

Перед наданнямлікувальноїдопомоги к оту йогозагортають в щільнуматеріюабо в шкіряниймішок, залишаючивільноютільки голову. Дуженеспокійнимкішкамдоцільнозав'язуватищелепи бинтом так само, як і собакам.

Під час хірургічнихоперацій та іншихскладнихманіпуляцій собак і кішокфіксують на спеціальному столику для дрібнихтварин.

Для фіксації котів можна використовувати спеціальні намордники та сумки (рис. 9-10).

 

Рис. 9. Намордники для фіксації котів

 

Рис. 10. Сумки для фіксації котів

Беруть кота однією рукою за складку шкіри на потилиці, а другою за поперек і притискують до столу. В цьому положенні при болючих операціях тварина може подряпати руки, тому кота тримають удвох: один тримає за шию, другий – за задні лапи.

Фіксація передніх або задніх кінцівок «в замок» – кладуть обидві лапи в долоню, вказівний палець просовують між передніми або задніми лапами в області між зап'ястком і ліктьовим суглобом, а великим і вказівними пальцями міцно стискують обидві лапи «в замок».

Фіксація за загривок і передні лапи – утримуючи кішку «хваткою старшого», сильно відводять голову назад, щоб кіт не зміг дотягнутися зубами до руки, що утримує передні лапи «в замку».

Фіксація за загривок і задні лапи – кладуть кота на бік або на живіт і, утримують «хваткою старшого» загривка і задніх лап «в замку», як би розтягують його на поверхні з достатньою силою, не допускаючи, щоб він вирвалася.

Піднімають кота, поклавши руку йому на грудну клітку з боку живота під передніми лапами, а іншою рукою притримують тварину з боку спини в області хвоста. Кладуть великі пальці обох рук пахви кота з боку живота, рештою пальців обхвачують його за тулуб і піднімають. Кіт як би висне на долонях між великим і вказівним пальцями.

Невірно брати кота спереду за лапи і тягнути його вгору – можна вивихнути лапи.

 

Рекомендована література: [11, 12, 14, 20-21,].

Запитання для самоконтролю

1. Яка техніка безпеки та способи фіксації у разі дослідження та лікування собак?

2. Яка техніка безпеки та способи фіксації у разі дослідження та лікування котів?