До підприємницької діяльності фізичних осіб, здійснюваної без утворення юридичної особи, застосовуються правила ЦК, які регулюють діяльність комерційних організацій, якщо інше не випливає з норм права чи істоти правовідносини (п. 2 ст. 22 ЦК). Індивідуальним підприємцем може бути будь-яка фізична особа, що володіє повною правоздатністю, дієздатністю, має прізвище, власне ім'я та по батькові, а також місце проживання. Фізична особа в силу вироку суду може бути обмежена у праві бути індивідуальним підприємцем на певний строк.
Державна реєстрація індивідуальних підприємців проводиться у відповідності з Положенням про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, затвердженого Декретом Президента Республіки Білорусь від 16 січня 2009 року №1 "Про державну реєстрацію та ліквідації (припинення діяльності) суб'єктів господарювання".
Державна реєстрація індивідуальних підприємців здійснюється виконавчим комітетом за місцем проживання. Громадянин повинен представити наступні документи:
- заява про державну реєстрацію;
- фотографію громадянина, який звернувся за державною реєстрацією;
- оригінал або копію платіжного документа, що підтверджує сплату державного мита (п. 14 Положення).
На підставі поданих для державної реєстрації документів уповноважена посадова особа реєструвального органу в момент подачі заяви здійснює реєстрацію суб'єкта в якості індивідуального підприємця.
Якщо рішення ухвалено на користь особи, які йому:
1) присвоюється реєстраційний номер;
2) видається дозвіл на право виготовлення печаток;
3) документи, що підтверджують постановку на облік в податкових органах, в органах Фонду соціального захисту;
4) видається свідоцтво про державну реєстрацію.
Відмова в державній реєстрації може виникнути при заборону на заняття даним видом діяльності та у разі неподання відповідних документів, що фізична особа повідомляється протягом 15 днів.
Здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації є правопорушенням і тягне адміністративну чи кримінальну відповідальність у залежності від обсягу отриманого в результаті такої діяльності доходу, який стягується до відповідного бюджету.
Під ліквідацією індивідуального підприємця розуміється припинення його діяльності. Індивідуальний підприємець може бути ліквідовано добровільно або в примусовому порядку за рішенням суду або реєструючого органу, в тому числі і при неплатоспроможності (банкрутстві).
Підстави для примусової ліквідації суб'єктів господарювання в судовому порядку регламентуються нормами ЦК, Положенням про ліквідацію (припинення діяльності) суб'єктів господарювання, затвердженого Декретом Президента Республіки Білорусь від 16 січня 2009 року №1 "Про державну реєстрацію та ліквідації (припинення діяльності) суб'єктів господарювання".
Діяльність індивідуального підприємця може бути припинено з підстав, передбачених для ліквідації юридичних осіб, а також у разі анулювання державної реєстрації індивідуального підприємця.
Документальне підтвердження факту смерті фізичної особи, зареєстрованої як індивідуального підприємця, є підставою для внесення запису в Єдиний державний регістр юридичних осіб і індивідуальних підприємців про виключення з нього цього індивідуального підприємця.
При припинення діяльності індивідуального підприємця в реєструючий орган подається заява про припинення діяльності за формою, встановленою Міністерством юстиції, із зазначенням у ньому відомостей про порядок та строки припинення діяльності, притягнення фізичних осіб за трудовими договорами і (або) цивільно-правовими договорами, яка підписується індивідуальним підприємцем.
Після проходження процедури ліквідації індивідуальний підприємець подає до реєструвального органу:
1) печатки або заяву про їх неизготовлении або відомості про публікації оголошень про їх втрати:
2) оригінал свідоцтва про державну реєстрацію індивідуального підприємця, а при його відсутності - заяву про його втрату з додатком відомостей про публікацію оголошення про втрату;
3) повідомлення про завершення процесу припинення діяльності із зазначенням відомостей про завершення розрахунків з кредиторами
