Становлення суспільного дошкільного виховання в країнах світу.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. СУСПІЛЬНЕ ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ЗА КОРДОНОМ В XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

ТЕМА 1. СУСПІЛЬНЕ ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В КРАЇНАХ СВІТУ В XIX - НА ПОЧАТКУ XX ст.

План

1. Становлення суспільного дошкільного виховання в країнах світу.

2. Загальнотеоретичні основи педагогічної системи Ф. Фребеля.

3. Про виховний вплив гри. «Дарунки Фребеля».

4. Педагогічна система М. Монтессорі.

Література:

1. Лубенець Н.Д. Фребель і Монтессорі / Н.Д. Лубенец // Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки / за ред. З.Н. Борисової. - К.: Вища школа., 2004. - С. 283-290.

2. Монтессорі М. Метод наукової педагогіки, застосовуваний до дитячого виховання в "Будинках дитини" / М. Монтессорі // Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки / за заг. ред. З.Н. Борисової. - К.: Вища пік., 2004. -С. 104-120.

3. Монтессори М. Помоги мне это сделать самому / М. Монтессори / сост. М.В. Богуславский, Г.В. Корнетов. - М.: Из дат. дом "Карапуз", 2001. - 272 с.

4. Фребель Ф. Дитячий садок / Ф. Фребель // Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки / за заг. ред. З.Н. Бо- рисової. - К.: Вища пік., 2004. - С. 74-103.

5. Ушинський К.Д. Звіт відрядженого для огляду закордонних жіночих навчальних закладів колезького радника К.Д. Ушинського / К.Д. Ушинський // Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки / за заг. ред. З.Н. Борисової. - К.: Вища пік., 2004. - С. 205-208.

6. Фребель Фридрих. Будем жить для наших детей / Фридрих Фребель. - М.: Изд-во У-Фактория, 2005. - 248 с.

 

 

СТАНОВЛЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В КРАЇНАХ СВІТУ.

Традиційно виховання дітей дошкільного віку було справою сім'ї. Першим досвідом створення закладів для маленьких дітей можна назвати притулки, які поширилися Європою ще у XVIII ст. Вони призначалися для дітей-сиріт та являли собою вкрай жалюгідне явище: відсутність будь-яких умов, велика скупченість дітей, антисанітарія. Ці заклади іноді називали "фабриками смерті", оскільки смертність дітей у них була просто вражаючою. Виховний процес був відсутній.

Розвиток капіталістичних відносин призвів до масового включення в суспільне виробництво та громадське життя жінок і відповідно поставив проблему догляду за дітьми матерів, що працювали. Виникла гостра необхідність у створенні інституцій для дітей дошкільного віку. Відповідно до суспільного розвитку потребу в таких закладах відчували жінки, які належали до різних соціальних станів. Крім того, вони мали розв'язувати і проблеми самих дітей: одних, із бідніших прошарків населення, готувати до праці (дітей 5-6 років у ті часи вже наймали на роботу), а іншим, більш заможним - забезпечити загальний розвиток і підготувати їх до школи. Відповідно до цих потреб, із початку XIX ст., у різних європейських країнах почали відкриватися заклади для дітей дошкільного віку.

У становленні та розвитку дошкільної освіти в країнах світу протягом XIX - початку XX ст. простежуються як загальні закономірності й тенденції, так і притаманні тільки окремим країнам особливості, національні риси.

У Німеччині перші виховні заклади для дітей дошкільного віку з'явилися на самому початку XIX ст. Так звані школи для маленьких дітей призначалися для малюків із нижчих прошарків населення. Відкривалися вони громадсько-педагогічними товариствами та існували за рахунок членських внесків і пожертв.

У 1837 р. у Бланкенбурзі німецький педагог Фрідріх Фребель відкрив заклад, який поклав початок новому типу виховних закладів для дітей дошкільного віку. У 1840 р. він дав йому назву "дитячий садок". За задумом Ф. Фребеля, цей заклад "мав не тільки забезпечувати догляд за дітьми дошкільного віку, а й проводити відповідні їхній сутності та потребам заняття, зміцнювати їхні тіла, вправляти органи відчуття, ґрунтовно знайомити із природою та людством, правильно направляти серце й душу та вести до першооснови єдності життя". Ф. Фребель розробив питання організації самого закладу для малечі, педагогічного процесу в ньому, запропонував різноманітні види дитячої діяльності. Особливу роль він відводив грі, вважаючи її найбільш відповідною природі дитини діяльністю. Значне місце в його системі займали ручна праця, зокрема плетіння, складання з паперу, викладання з лучинок, ліплення з глини, малювання. Були передбачені рухливі ігри, марширування, співи. Учений підкреслював значення розповіді та бесід, але не включив до своєї програми навчання дітей читання, письма, рахування. Із німецькою педантичністю Ф. Фребель розробив систему занять, ігор, вправ і дуже детально їх описав. Педагог щиро ділився своїми ідеями. У 1838-1840 рр. він видавав газету "Недільний аркуш", а в 1851 р. - щотижневик "Журнал ідей Фрідріха Фребеля, його спроб упровадження ідеї розвивально-виховного навчання", в яких висвітлював свій досвід і друкував конкретні розробки ігор, занять та ін. Окремими виданнями вийшли "Материнські та пестливі пісні" (1843 р.), "Сто пісень до гри з м'ячем" (1844 р.). Пізніше з цих видань було складено книгу "Педагогіка дитячого садка" (або "Дитячий садок"). Ідеї Ф. Фребеля попали на благодатний ґрунт і відразу "дали добрі сходи". У нього з'явилося багато прихильників і послідовників у різних країнах світу. Але на батьківщині Ф. Фребеля офіційна влада до цього закладу ставилася насторожено. Його звинуватили в атеїзмі й навіть підриві тогочасного соціального устрою. В 1851 р. дитячі садки були заборонені і ця заборона тривала майже десятиріччя.

У 60-70 рр. дитячі садки стали швидко розповсюджуватися по всій Німеччині. Цим займалися приватні особи й численні товариства: фребелівські ферейни, товариства народних дитячих садків, народного виховання тощо. Пізніше до цієї справи долучилися й міські управи. У деяких містах вони повністю брали дитячі садки на своє утримання, в інших - покривали частину витрат.

Діяльність педагогічних товариств Німеччини є вражаючою. Для розв'язання спільних завдань, що визначали для себе педагогічні товариства, вони об'єднувалися в різноманітні союзи, як Фребелівський союз народних дитячих садків. Діяльність усіх товариств координував Центральний союз опіки дитинства. Спільними зусиллями товариства проводили з'їзди, на яких обговорювалися проблеми виховання дітей дошкільного віку, організації діяльності дитячих садків, психічного та фізичного розвитку дітей та ін. Здійснювали вони й видавничу діяльність. На початку XX ст. у Німеччині видавалися десятки часописів, присвячених вихованню дітей дошкільного віку, у великій кількості друкувалися книги з цієї проблеми. Уряд, за умов такої активності громадськості й муніципалітетів, особливої активності не виявляв.

У 1893 р. в країні налічувалося 372 дитячі садки. Вони призначалися як для дітей із заможних сімей, так і для дітей бідноти. Для останньої категорії дітей відкривалися так звані народні дитячі садки. На початку XX ст. відбувалося подальше збільшення кількості дитячих садків і покращення їхньої діяльності.

Підготовка педагогів для дитячих садків здійснювалася в спеціальних семінаріях для дитячих садівниць (виховательок). Перший такий заклад відкрив сам Ф. Фребель. Підготовка садівниць здійснювалася й в інших навчальних закладах, зокрема у відкритому в 1910 р. у Лейпцигу Вищому Жіночому інституті.

Але застосування системи Ф. Фребеля в більшості дитячих садків Німеччини та її тлумачення німецькими педагогами було далеким від замисленого. Справа в тому, що Ф. Фребель представив свої ідеї, свою педагогічну систему в досить складному, туманно-філософському викладі, який був багатьом не зрозумілим. Водночас педагог залишив добре зрозумілу, "розкладену по поличках" систему роботи, конкретні методичні розробки, детальні описи. Так, він не просто дав обґрунтування доцільності використання й рекомендації щодо застосування свого дидактичного матеріалу, відомого як "Дарунки Фребеля", а й додав численні альбоми, в яких представив практично все, що з цим матеріалом можна робити. У методичній розробці та описові системи Ф. Фребеля повною мірою проявився характерний для німецької педагогіки педантизм. Послідовники педагога залишали поза увагою його теорію й використовували лише представлені ним у чіткій системі практичні розробки різноманітних занять, ігор та ін. При цьому в організації педагогічного процесу в дитячих садках вони використали шкільну модель у найгіршому її вигляді. Ефект був прямо протилежним тому, до чого прагнув Ф. Фребель. Те, проти чого він активно боровся й що мріяв викоренити своєю системою, спостерігалося в дитячих садках, які носили його ім'я, а саме: формалізм, жорстка регламентованість, дидактизм, сувора дисципліна, муштрування та ін. Садівниці формально, сліпо копіювали його розробки, не допускаючи жодного відхилення від них. До того ж, таку заформалізовану, вихолощену модель фребелівського дитячого садка його послідовники стали нав'язувати всьому світові. Вони переконували всіх йти "слід у слід за системою Фребеля", а насправді - за тією системою, яку самі створили, прикриваючись його ім'ям. Позитивно сприймаючи як саму ідею дитячого садка, так і систему Ф. Фребеля загалом, педагоги багатьох країн водночас достатньо активно критикували "фребелівські дитячі садки" й відмовлялися від їх копіювання. Про хиби німецьких дитячих садків писав й К.Д. Ушинський, який під час свого багаторічного педагогічного відрядження (середина 70-х років XIX ст.) побував у кількох німецьких дитячих садках. У деяких країнах дитячі садки були більш фребелівськими, тобто краще відповідали задумам і намаганням видатного німецького педагога, ніж у Німеччині. Іноземці критикували німців за ігнорування вихідних позицій фребелізму, за те, що вони "засвоїли лише зовнішній бік фребелівської системи", "ухопилися за форму, але не прониклися ідеєю". Але й у самій Німеччині ситуація згодом змінилася. У процесі дискусій, під впливом гуманістичної, або, як її називають, "нової педагогіки" початку XX ст., німецькі дитячі садки наближалися до "істинного" Ф. Фребеля.

Дитячі садки в Німеччині за своєю організацією, обладнанням, загальним духом мали значні відмінності. Сучасники високо оцінювали дитячі садки Мюнхена. Вони були надзвичайно добре організовані й їх, як "взірцеві", демонстрували гостям, що приїжджали зі всього світу "повчитися в німців як треба облаштовувати дитячі садки, доторкнутися до першоджерел цієї справи". Організацією дитячих садків у місті тривалий час займалося педагогічне товариство, засноване в 1868 р. Його мета: відкриття в місті дитячих садків, заснованих на системі Ф. Фребеля; підготовка виховательок-садівниць; розробка питань теорії і практики виховання дітей у дитячих садках.

У рік заснування товариства до його складу входило 713 осіб.

У 1905 р. товариство утримувало 20 дитячих садків, їхнє фінансування здійснювалося за рахунок пожертв, членських внесків, а також субсидій від міста. У 1905 р. правління товариства звернулося до міської управи із пропозицією взяти дитячі садки під свою повну опіку й отримало на це згоду. Мюнхен став першим німецьким містом, у якому всі дитячі садки утримувалися за рахунок міської управи. Вони були включені до шкільної системи міста і стали першою її ланкою. Були розроблені єдині правила для всіх дитячих садків. Вони були прив'язані до певних шкіл і підпорядковувалися їхньому керівництву. При будівництві нових шкіл передбачалися приміщення для дитячого садка. Загальне керівництво всіма дитячими садками міста здійснювала старша садівниця. У 1912 р. в Мюнхені функціонувало 28 дитячих садків, які відвідували діти різних верств населення. Плата від батьків була передбачена, але платили "за достатком", а найбідніші взагалі звільнялися від неї. Більшість дитячих садків розташовувалися в спеціально для них побудованих будівлях. Кожен дитячий садок мав кілька просторих залів, кімнати для ігор і занять, гігієнічних процедур. Приміщення були світлими, стіни прикрашені картинами та гравюрами. Меблі відповідали віку дітей. У шафах зберігалися різноманітні матеріали для ігор і занять дітей. Обов'язковим атрибутом дитячого садка було піаніно. Кожен заклад мав невеличкий садочок, майданчики для ігор. У Мюнхені дотримувалися позиції, що дитячий садок не повинен нагадувати школу й потрібно уникати всього, що має "шкільний характер". Акцент робився на грі, ручній праці, заснованій на вільному виборі й бажанні дітей. Було багато співів, музики й рухливих ігор, зокрема під музику. Проводилися колективні заняття невеличкими групами. Діти багато часу проводили на свіжому повітрі. План роботи, розклад складалися, але вони були не обов'язковими й від них можна було відступати в разі педагогічної доцільності. До роботи в дитячому садку допускалися лише особи, які мали загальну освіту й закінчили дворічну педагогічну семінарію для дитячих садівниць. Претендентки обов'язково мали вміти грати на піаніно. Вони також мали бути віком не молодшими ніж 20 і не старшими ніж 25 років при отриманні першої кваліфікації. Навчальне відомство при міській управі затвердило для дитячих садівниць Мюнхена такі кваліфікаційні рівні: помічниця дитячої садівниці (має 4 роки відпрацювати в дитячому садку, з яких перший рік - безкоштовно); виконувач обов'язків дитячої садівниці (3 роки на посаді); садівниця.

Для кожного рівня встановлювалася заробітна плата. Було передбачено й пенсійне забезпечення. На пенсію садівниці могли вийти, маючи 10-річний стаж роботи в дитячому садку. Мали вони й гарантовану щорічну відпуску. Дитячі садівниці у своїх правах були прирівняні до вчителів початкової школи. Міська управа турбувалася про постійне підвищення професійного рівня садівниць, організуючи для них спеціальні курси. Цей опис дитячих садків Мюнхена відноситься до 1913 р. На цей час вони вже пройшли певний шлях свого становлення та розвитку, накопичили певний досвід, позбавилися деяких негативів і недоліків, які спостерігалися в 60-80 рр. Дитячі садки довели свою необхідність й здобули багато палких прихильників.

Коли до німців прийшло розуміння значення Ф. Фребеля й тієї ролі, яку він відіграв у розвитку виховних закладів для дітей дошкільного віку в усьому світі, німецькі педагоги та громадськість прийняли на себе забов'язання зі збереження його пам'яті, популяризації та поширення його ідей, його виховної системи. Він став предметом національної гордості для німецького народу. Німецькі педагоги розповсюджували систему свого співвітчизника по всьому світу. У багатьох країнах саме вони відкрили перші дитячі садки, заснували фребелівські товариства, які мали на меті поширення ідей Ф. Фребеля. З ініціативи німецьких педагогів на початку XX ст. був створений Інтернаціональний союз дитячих садівниць, членами якого були керівниці дитячих садків, організатори фребелівських товариств, викладачі семінарій з підготовки дитячих садівниць та інші зацікавлені цією справою. Регулярно, кожні два роки, союз проводив з'їзди для своїх членів. Вони були досить тривалими (до тижня), завдяки чому їхні учасники встигали прослухати багато доповідей, обговорити наявні проблеми й відвідати показові дитячі садки та семінарії. Проводилися й інші заходи. Так, у 1911 р. у Нюрнберзі пройшов міжнародний конгрес, анонсований як такий, що "присвячений вихованню дітей у дусі Ф. Фребеля". У Бланкенбурзі, в якому Ф. Фребель свого часу відкрив свій перший дитячий садок, було організовано дім-музей Ф. Фребеля, а в Берліні - освітній заклад "Песталоцці-Фребель дім", який став своєрідним науково-методичним центром Ф. Фребеля.

Ф. Фребеля і його педагогічну систему щиро прийняли у всьому світі. Дитячий садок, як тип виховного закладу для дітей дошкільного віку надовго став асоціюватися з його ім'ям, утворюючи назви: фребелівські дитячі садки, фребелічки, фребелівські заняття, фребелівські товариства та ін.

У Франції, країні, в якій суспільне дошкільне виховання набуло значного поширення, на початок XX ст. склалася така система закладів для дітей дошкільного віку: ясла (для дітей від двох неділь до 3 років), материнські школи, дитячі садки (для дітей 3-6 років). Перші ясла були відкриті в 1844 p. у Парижі. У наступні роки вони почали досить швидко розповсюджуватися по містам Франції. Ясла призначалися для дітей матерів, які працювали. У 1847 р. в Парижі було створено "Товариство ясел", яке отримало позитивну оцінку й значну грошову допомогу від Луї Наполеона, що стало прикладом для широкого наслідування підтримки цих закладів. У 1854 р. ясла під свою опіку взяла імператриця. У 1862 р. вони отримали офіційне визнання як "загальнокорисні заклади". Ясла мали фінансування від держави, муніципалітетів, пожертв, внесків від батьків. Хоч ясла й були платними, але порівняно з іншими коштами, що поступали на їхнє утримання, ця платня сприймалася як досить символічна. У 1875 p. у Парижі налічувалося 29 ясел, у передмісті - 6, в інших містах -100. У 1907 р. їхня кількість збільшилася відповідно до - 68, 44, 322.

У яслах дітей забезпечували загальним, зокрема й медичним, доглядом, харчуванням, нерідко й одягом. Діяльність цих закладів була регламентована відповідними циркулярами, але педагогічна робота в них не прописувалася. Показово, що навіть до керівниці закладу не ставилася вимога обов'язкової педагогічної освіти.

Найбільш поширеним у Франції закладом для дітей дошкільного віку була материнська школа. Початок материнським школам поклав французький пастор Оберліні, який у 1771 р. відкрив притулок для маленьких дітей (sale d'asile) у селищі Вогехаз. У цьому закладі діти проводили час в іграх, співах, молитвах, їх вчили ручної праці, передусім плетіння, а також читання та письма. На початку XIX ст. подібні заклади з'явилися в Парижі. Вони відразу здобули офіційне визнання й були підпорядковані урядовій інспекції.

У 1836 p. у Парижі функціонувало 24 школи-притулки, які відвідували 3600 дітей; у провінції - 800 притулків із контингентом 23000 дітей. В 1848 р. було визнано, що ці заклади є освітніми, а не благодійними й на "материнські школи» (ecoles maternelles) Перейменовано ясел, усі материнські школи були безкоштовні_. Початковий досвід відкриття дитячих садків у Франції відноситься до 50-х років XIX ст. Саме тоді, "під першим враженням від Фребелівських винаходів", з'явилися два дитячі садки в Парижі й Орлеані. Але їхнє існування було дуже короткостроковим і непомітним. Першим же дитячим садком уважають заклад, відкритий у 1907 р. у Парижі мадам Мано. Він був приватний і розташовувався у винайманій квартирі. У 1911 р. у Парижі з'явилося Французьке Фребелівське Товариство. Ініціатором його створення була мадам Фанта, вона й стала його головою і зробила дуже багато для популяризації дитячих садків та ідей Ф. Фребеля у Франції. Завдяки її авторитету до товариства ввійшли відомі представники педагогічного й наукового світу Франції. Так, його почесним головою було обрано ві- це-ректора Паризького університету. Протягом 1911-1914 рр. товариство відкрило 6 дитячих садків у Парижі й 8 у провінції. У цей період іншими засновниками в Парижі було відкрито ще 3 дитячі садки. На кінець 1914 р. у Франції функціонувало всього 17 дитячих садків: 9 у Парижі (виховувалося 270 дітей), 8 у провінції (240 вихованців). Дитячі садки були платними, й відвідували їх переважно "діти буржуа". Лише один заклад призначався для дітей народу й він невигідно відрізнявся від інших. Дитячі садки тією чи іншою мірою працювали за системою Ф. Фребеля. У 1911 р. у Парижі, в ліцеї Севіньє, були відкриті дворічні курси з підготовки дитячих садівниць. У перший рік на них навчалося 7 учениць, 1914 р. - 52. У 1913 р. товариство почало видавати свій журнал. Те, що дитячі садки не мали значного поширення у Франції, можна пояснити тим, що їхнє місце вже було зайняте материнськими школами, і саме на них зробив ставку уряд країни. Але в одному автентичному виданні було висловлено думку, що у Франції, на відміну від більшості країн, де заклади суспільного дошкільного виховання поширювалися переважно завдяки приватній ініціативі, громадськість у цій справі виявилася дуже пасивною. Причиною тому було те, що у Франції, де освіта повністю знаходилася в руках держави, громадяни "звикли сподіватися на уряд і не виявляли необхідної ініціативи". Між тим, інтерес до питань виховання дітей, зокрема й дітей дошкільного віку, у французів був традиційно великим.

Англія досить часто згадується як країна, в якій з'явився перший виховний заклад для дітей дошкільного віку. Мається на увазі "школа для маленьких дітей", яку відкрив у 1816 р. філантроп-фабрикант Р. Оуен.

Система виховних закладів для дітей дошкільного віку, що сформувалася на початку XX ст. в Англії, була схожою з французькою та складалася з ясел, дитячих шкіл і дитячих садків. Ясла відвідували діти до 3 років. їхня мережа в Англії була набагато меншою, ніж у Франції. Так, у 1904 р. у Франції функціонувало 388 ясел, а в Англії - 74 (з них 55 знаходилися в Лондоні). На відміну від Франції, де ясла мали значні субсидії від держави і муніципалітетів, в Англії ясла існували виключно на приватні кошти.

Найпоширенішим типом виховних закладів для дітей дошкільного віку були дитячі школи їх відвідували діти від 3 до 5 років. Законом 1870 р. початок навчання в елементарній (початковій) школі визначався п'ятирічним віком. Це було особливістю англійської системи освіти. Ранній початок шкільного навчання пояснювався, з одного боку, бажанням "прибрати дітей з вулиці", з іншого, - "не гаючи часу" розпочати їхню підготовку до трудової діяльності (за тодішнім законодавством початок працездатного віку визначався 10-ма роками). Дитячі школи функціонували як окремі заклади, а також і при початкових школах. На відміну від французьких материнських шкіл, у яких діти перебували з 7 год. до 19 год., дитячі школи в Англії працювали з 9 год. до 17 год., з перервою з 12 год. до 13 год., коли діти мали піти додому на обід. До речі, в материнських школах маленькі французи отримували безкоштовне харчування, ліки і навіть одяг, чого були позбавлені їхні англійські ровесники. В Англії дитячі школи, більш ніж у Франції, були наближені до початкової школи. Діти багато часу проводили за партами. Типовою для дитячих шкіл кінця XIX ст. була картина, коли "сидячи в напівколі амфітеатром 60-70 малюків у віці від 2,5 до 5 років старанно займаються "the 3R-S" (reading, writning, arithmetic), тобто читанням, письмом, рахуванням". Як рудимент "старої школи", в них також збереглися тілесні покарання. Але на початку XX ст. ситуація стала змінюватися на краще. Дитячі школи стали наближатися до дитячих садків. Це відбулося як під впливом останніх, так і загальних гуманістичних тенденцій розвитку педагогічної теорії та практики.

Перший дитячий садок в Англії був заснований у 1851 р. у Лондоні німецьким педагогом, послідовником Ф. Фребеля. Активно поширюватися дитячі садки розпочали в 70-80 pp. XIX ст. У 1888 p. був створений Національний Фребелівський союз.

Але кількість дитячих садків в Англії все ж була невеликою. Усі вони були приватними й призначалися здебільшого для дітей, що належали до середнього класу. Педагогів для дитячих садків готували в спеціальних навчальних закладах, зокрема Інституті дитячих садівниць "Sesame Hause" в Лондоні, в якому навчалося 25 виховательок-садівниць (дані 1913 p.). Учениці жили в пансіоні при інституті. Навчальний заклад також мав свій дитячий садок, у якому здійснювалася практична підготовка майбутніх садівниць.

У Лондоні знаходився й ще один заклад з підготовки садівниць - Фребелівський інститут. Він теж мав свій дитячий садок, який вважався кращим у країні. Його відвідували діти із заможних сімей. Цей заклад був побудований і утримувався на кошти батьків і вражав "своїм комфортом і розкішшю". Тут навіть був обладнаний "чудовий зимовий сад із струмками і птицями".

На початку XX ст. в Англії з'явилися перші дитячі садки для хворих дітей. Спочатку садівниці навідувалися у шпиталі, а потім на базі дитячих відділень із довгостроковим перебуванням хворих дітей були відкриті постійно діючі дитячі садки. У найбільшій "Hospital-school" Лондона перебувало 70 дітей, педагогічний персонал складався з керівниці й трьох учительок-садівниць. Ця ініціатива знайшла підтримку у влади Лондона та інших міст. Досвід створення дитячих садків для хворих дітей був і в Німеччині.

Хоча дошкільна освіта в Англії була здебільшого справою приватною ініціативи й не знаходила суттєвої підтримки з боку держави або муніципальної влади, між тим вона не залишилася без їхньої уваги. Так, у відповідних органах влади були передбачені посади інспекторів дитячих садків і дитячих шкіл. Останні отримували певну фінансову підтримку.

Великі досягнення в дошкільній освіті були в Бельгії.

За визнанням сучасників, ця країна займала "почесне місце в справі виховання раннього дитинства". Цю справу під свою опіку взяв уряд країни. Ще в 1879 р. був затверджений урядовий циркуляр, яким регламентувалася діяльність закладів для дітей дошкільного віку. Документом упроваджувалися типи дошкільних закладів (ясла, притулки, дитячі садки) і визначалися вимоги до кожного з них. Дитячі садки поділялися на громадські (утримувалися за рахунок громади) й ті, що одержували кошти від держави. Для останніх передбачалось обов'язкове інспектування відповідними органами влади (як мінімум два рази на рік). Дитячі садки були безкоштовні для всіх дітей.

У 1912 p. у Бельгії нараховувалося 2771 дитячих садків, у яких виховувалося 258149 дітей віком від 3 до 6 років. Більшість садків були в доброму стані.

Досить розповсюдженими були заклади для дітей дошкільного віку у Швейцарії. У цій країні уряд, взявши на себе забов'язання забезпечити безкоштовним навчанням дітей від 6 до 14 років, опікування дошкільнят доручив кантонам. Швейцарський шкільний закон усіляко заохочував кантони відкривати заклади "первинного виховання" (Kleinkinderanstalten) для дітей 3-6 років. Кантони мали великі свободи щодо організації цих закладів.У різних регіонах вони навіть по-різному називалися. Так, у "німецькій Швейцарії" їх називали "дитячими школами", французькій - "Ecoles enfantines", у тессинському кантоні - "Asile d'infanzia". Але у всіх кантонах дошкільні заклади були безкоштовними, а в деяких навіть обов'язковими. У німецькій частині дотримувалися системи Фребеля, а французькій до змісту виховної роботи було включено навчання грамоти, письма. До роботи в дошкільних закладах допускалися особи, що мали середню освіту, а також пройшли спеціальний курс підготовки дитячих садівниць, витримали іспит, провели "пробний урок у дитячому садку" й продемонстрували вміння спілкуватися з дітьми. Точної статистики щодо Швейцарії немає, але є численні згадки про те, що дошкільні заклади були досить звичним для країни явищем. Так, у 1913 p. у місті Базелі 4000 дітей дошкільного віку відвідували дитячі школи. Ці заклади були "розсіяні по всьому місту й розташовувалися на перших або других поверхах будинків городян". Приміщення були просторі, сонячні, облаштовані дитячими меблями. У кожному закладі на почесних місцях висіли портрети Й. Песталоцці та Ф. Фребеля.

На території Австро-Угорщини перший виховний заклад для маленьких дітей - "сад янгелів" (angyalkert) був відкритий у 1828 р. графинею Брунсвік фон-Коромпа. У 1836 р. виникло "Товариство розповсюдження материнських шкіл в Угорщині", яке мало за мету якнайширше розповсюдження материнських шкіл. У 1869 р. був відкритий перший Фребелівський дитячий садок і Фребелівське товариство. У 1872 р. воно об'єдналося з товариством, що опікувалося материнськими школами. Нове утворення, яке стало називатися Товариством захисту дитинства, намагалося домогтися від уряду суттєвої підтримки суспільного дошкільного виховання. І це йому вдалося. У 1876 р. було відкрито першу материнську школу, яка фінансувалася за державний кошт. У 1891 р. був прийнятий закон, яким відвідування дітьми 3-6 років дошкільних закладів визнавалося обов'язковим. Цей закон забов'язував батьків віддавати дітей у материнські школи й навіть передбачав стягнення в розмірі 10-50 крейцерів за намагання залишити дитину вдома. Паралельно з материнськими школами відкривалися й дитячі садки, які працювали за методикою Ф. Фребеля. В Австрії відкриття закладів для маленьких дітей активізувалося наприкінці 70-х років XIX ст.

У 1895 р. функціонувало 503 материнські школи, а в 1908 р. - 844 дитячі садки. З кінця XIX ст. видавався часопис "Дошкільне виховання". Австрійські й угорські педагоги враховували здобутки відомих європейських систем, але намагалися вибудовувати дошкільну освіту з урахуванням національно-культурних традицій і власних освітніх напрацювань.

Перший дитячий садок у Сполучених Штатах Америки було відкрито в 1855 р. у штаті Вісконсин ученицею Ф. Фребеля К. Шурц. У цьому ж штаті, в 1880 р. був відкритий перший навчальний заклад з підготовки дитячих садівниць. Отже, як і в інших країнах світу, розвиток суспільного дошкільного виховання в Америці розпочинався з приватної ініціативи. Дитячі садки відкривали приватні особи, педагогічні товариства, церква, а також підприємства для дітей своїх співробітників. Починаючи з 90-х років, у відкритті дошкільних закладів активну участь стали брати штати, що сприяло поступовому їх входженню в освітню систему країни. Законодавства більшості штатів визнали дошкільну освіту першою ланкою освітньої системи, а в деяких навіть зробили її обов'язковою. Саме така підтримка забезпечила швидке збільшення кількості дитячих садків. У 1900 р. у СІНА налічувалося 5000 дитячих садків.

У 1915 р. функціонувало вже 9650 дитячих садків, у яких виховувалося 486842 дитини й працювало 10886 співробітників. В одному з найбільших міст США - Нью-Йорку в 1904 р. було 600 дитячих садків, а в Бостоні майже третина всіх дітей дошкільного віку відвідувала дитячі садки.

За загальним визнанням сучасників, на початку XX ст. американці досягли в дошкільній справі найкращих результатів. Ідея дитячих садків прийшла в США з Європи. Її популяризаторами також були прихильники та послідовники Ф. Фребеля зі "Старого світу". Саме в США, як сама ідея дитячого садка, так і педагогічна концепція видатного німецького педагога, попали на найбільш благодатний ґрунт. Американці дуже ретельно вивчали ідеї, систему Ф. Фребеля. Так, у 1911 р. у так званій паломницькій поїздці на батьківщину видатного німецького педагога взяли участь 500 американців. Ф. Фребель користувався в Америці чи найбільшою повагою й визнанням, ніж у себе на батьківщині. Європейці, що побували в Америці побачили, за їх виразом, "культ Ф. Фребеля, який граничив з ідолопоклонством". Ще така зворушлива подробиця, вихованці американських дитячих садків уявляли собі Бога в образі Ф. Фребеля, це вочевидь було наслідком того, що в дошкільних закладах на почесному місці обов'язково висів портрет "батька ідеї дитячого садка", прикрашений квітами, гірляндами.

Але незважаючи на таку прихильність та симпатію до Ф. Фребеля і його системи, саме американці чи не найпершими критично подивилися на його спадщину та створену його послідовниками "класичну модель" фребелівського дитячого садка. Американцям вдалося дійти до першооснов Ф. Фребеля, зрозуміти його істинні замисли й намагання. І саме американці розпочали сміливі експерименти з модернізації дитячого садка, його перетворення на відповідних реаліям і вимогам нового часу засадах.

Чому саме американцям Ф. Фребель виявився більш зрозумілим, ніж європейцям? В основу системи засновника дитячого садка було покладено ідею максимального врахування вікових особливостей і природних потреб дітей дошкільного віку, сприяння їхньому розвиткові за допомогою найбільш притаманних цьому віку видів діяльності, забезпечення їм максимальної свободи, самодіяльної активності, створення атмосфери веселості й життєрадос- ті. На жаль, намагання романтика й гуманіста Ф. Фребеля були не зрозумілі й навіть неприйнятні для німецької педагогіки першої половини XIX ст., коли відбувалося перше перенесення з теорії в практику його ідей. Водночас ідеї свободи й активності дитини, покладені в основу його педагогічної концепції, ментально були близькі американцям. Крім того, американці не відчували такою мірою як європейці, гнітючого впливу середньовічної школи. Але основним було те, що процес активного поширення дитячих садків збігся з бурхливим розвитком у країні дитячої психології, або, як її там називали, "Child study" (вивчення дитини). Результати наукових досліджень у галузі дитячої психології суттєво вплинули на розвиток теорії і практики дошкільної освіти в Америці на початку XX ст. і сприяли використанню ідей Ф. Фребеля на якісно новому, але більш наближеному до першоджерела, рівні. Проте ідеї Ф. Фребеля, зі свого боку, стали для американців, за їхнім визнанням, "філософією виховання", межі якої виходили за дошкільний вік і дитячий садок та сприяли утворенню оригінальної і своєрідної американської освітньої системи. Особливо цей вплив відбивався на початковій школі. Наслідуючи дитячий садок, початкова школа змінила характер вивчення окремих дисциплін, включила до програми рухливі ігри. У багатьох школах з'явилися "гральні кімнати" та ін.

На початку XX ст. Америка з великим інтересом і ентузіазмом сприйняла появу педагогічної системи виховання дітей дошкільного віку італійки Марії Монтессорі. Учена кілька разів особисто приїздила до СІНА, виступала з лекціями, демонструвала "метод Монтессорі" в дії. Її ідеї користувалися популярністю та знайшли багато прихильників і послідовників.

Підготовка педагогічного персоналу для дитячих садків в Америці здійснювалася в різноманітних навчальних закладах. Це були і спеціалізовані навчальні заклади, які готували лише садівниць, і такі, де зазначена підготовка існувала поруч з іншими спеціальностями. Так, відділення для підготовки садівниць були при багатьох учительських семінаріях і кількох університетах. Відділення з підготовки садівниць "і взагалі з дошкільного виховання" функціонували й при загальноосвітніх середніх школах.

У багатьох штатах видавалися часописи, присвячені проблемам виховання дітей дошкільного віку, наприклад, часопис "Дитячий садок", перший номер якого вийшов у світ у 1891 р. у Чикаго.

Прийнявши свого часу естафету фребелізму з Європи, СІНА, зі свого боку, також сприяли його подальшому поширенню по світу. Так, наприкінці XIX ст. на острові Куба американці відкрили декілька дитячих садків. У 1901 р. у Гавані був утворений Інститут дитячих садів, який здійснював підготовку дитячих садівниць. Термін навчання - 2 роки. Серед іншого вивчалася й "педагогіка Фребеля". У 1913 р. на Кубі було ВЖ6 59 дитячих садків.

Американські місіонери принесли ідеї Фребеля й до Китаю. Наприкінці 90-х років XIX ст. вони відкрили перші дитячі садки в найбільших містах країни. Згодом дошкільні заклади стали відкривати й китайці. У багатьох містах Китаю виникли товариства, котрі, як і в інших країнах, мали на меті розповсюдження дитячих садків. До 1913 р. вони об'єдналися в Центральне товариство китайських дитячих садків. Дошкільні заклади були приватними й орієнтованими на дітей із заможних сімей, але потім стали відкриватися й безкоштовні народні дитячі садки. Китайські дитячі садки працювали за системою Фребеля, хоча застосовувалася вона достатньо творчо й доповнювалася національними виховними традиціями. Фребелівські матеріали завозилися з-за кордону, але потреба була такою, що навіть ставилося питання про їхнє виробництво в Китаї. Для підготовки дитячих садівниць були відкриті семінарії, у яких спочатку викладали американці, а пізніше китаянки, що отримали спеціальну підготовку в Америці або в себе на батьківщині.

Є відомості й про існування виховних закладів для дітей дошкільного віку в Японії. Перший дитячий садок фребелівського типу відкрила в 1876 р. у Токіо німкеня Клара Цидерманн. Починаючи з 1882 р., Міністерство освіти стало відкривати дитячі садки для дітей бідноти. У 1900 р. були затверджені офіційні правила, що регламентували діяльність дитячих садків. У 1894 р. у Токіо з'явилися перші ясла.

На початку XX ст. виховні заклади для дітей дошкільного віку були в більшості країн світу.

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що становлення й розвиток дошкільної освіти в країнах світу мало певні закономірності та спільні риси.

Заклади для дітей дошкільного віку почали з'являтися в багатьох країнах світу на початку XIX ст. У цьому виникла нагальна потреба, а також з'явилися відповідні передумови й умови.

У більшості країн поява закладів для дітей дошкільного віку була наслідком приватно-громадської ініціативи. Діяльність громадськості в популяризації та утвердженні ідеї суспільного дошкільного виховання, утворення закладів для дітей дошкільного віку була вирішальною. їй вдалося привернути увагу влади до цієї проблеми й тією чи іншою мірою взяти участь у її розв'язанні. В окремих країнах дитячі садки навіть були визнані початковою ланкою освітньої системи.

Відповідно до наявних умов заклади дошкільної освіти в багатьох країнах набули значного поширення й навіть утворили системи дошкільної освіти й розгалужені мережі. Проте в різних країнах світу вони мали свої відмінності й вибудовувалися під впливом багатьох чинників.

У багатьох країнах майже до кінця XIX ст. більшість закладів для дітей дошкільного віку як в організації, так і змісті педагогічного процесу копіювали шкільну модель. Але поступово ситуація змінювалася, й утвердилася позиція, що виховання дітей дошкільного віку має здійснюватися на інших, специфічних засадах.

Значний вплив на розвиток дошкільної освіти в усьому світі мала система німецького педагога Ф. Фребеля й запропонований ним тип виховного закладу для дітей дошкільного віку - дитячий садок. Але вона не уникнула перекручень і формалізації з боку його послідовників, що викликало критику на адресу самого педагога та його системи.

Важко чітко визначити різницю між дитячими садками та іншими закладами для дітей дошкільного віку, що діяли в той період. Ф. Фребель не включив у програму дитячих садків читання й письмо, але водночас запропонував різноманітну дитячу діяльність, зокрема й так звані "фребелівські заняття". Проте непоодинокими були випадки, коли в дитячих садках дошкільнят учили читати й писати, а організація педагогічного процесу була наближена до шкільної моделі. Водночас у дитячих (материнських) школах досить часто використовували запропоновані Ф. Фребелем для дитячого садка види діяльності й конкретні його розробки ігор і занять. Іноді школи для маленьких дітей більш нагадували дитячі садки, ніж заклади, що мали таку назву.

Розвиток дошкільної освіти на початку XX ст. відбувався в руслі так званої нової педагогіки. Багато відомих прогресивних педагогів того часу звернулися до дошкільного дитинства, як першого й найвідповідальнішого періоду в житті людини. Утвердилася думка, що саме з дитячого садка мало розпочатися оновлення всієї освітньої галузі на засадах гуманізму й дитиноцентризму.

2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ Ф. ФРЕБЕЛЯ. Світогляд Ф. Фребеля (1782-1852), його педагогічні позиції були просякнуті панівним на той час філософсько-релігійним ученням пантеїзму, за яким природа і Бог тотожні: природа - це Бог, розчинений у речах. Відстоюючи ідею єдності природи і людини, Ф. Фребель у своєму фундаментальному творі "Виховання людини" писав, що всюди діє і керує вічний закон, в основі якого лежить єдність усього світу, природи і духу. Вона, ця єдність, виявляється і зовні - в природі, і внутрішньо - в духовності, в житті. Єдність - це Бог.

Ф. Фребель вважав, що рушійною силою розвитку є саморозвиток, закладений у природі людині. Потяги та інстинкти спонукають до прояву себе в зовнішніх діях - зображувальних, пізнавальних, мовних та ін. Розвиток - це безперервний процес як прояв руху внутрішньої сили людини. У ході його проглядаються основні етапи духовного розвитку попередніх поколінь.

Дитина, розвиваючись, повторює пройдене попередніми поколіннями не сліпо, а в творчій самодіяльності - у мовленні, малюнках, будуванні, іграх. З перших кроків вона носить своє життя в собі та власною діяльністю розвиває його. Пізнає світ емпірично завдяки властивим їй рухам і органам чуття, але сутність своїх дій усвідомлює лише тоді, коли досвід (емпірія) збуджує внутрішній світ. Здатність передавати своє внутрішнє зовнішніми діями є ознакою того, що дитина переходить від періоду немовляти у власне період дитинства, вважає Ф. Фребель. Досі її внутрішній світ був нерозчленованим цілим, позбавленим розмаїття. Тому виховання в ранньому; віці має поєднувати обидва моменти, тобто робити зовнішнє внутрішнім і навпаки. Саме завдяки цьому, на думку Ф. Фребеля, люди розуміють себе й один одного.

Процес саморозвитку, тобто вияв внутрішнього в зовнішньому, повинен забезпечуватися відповідними умовами, які дають цим внутрішнім силам розвиватися й реалізуватися зовні.

Ідучи за Й. Песталоцці, Ф. Фребель розвивав ідеї при- родовідповідності у вихованні дітей. Його не задовольняла "Книга матерів", складена Й. Песталоцці, - бачив у ній переважання мертвих слів; сам же він процес виховання в дитячих садках наповнив живим змістом. До принципу унаочнення навчання додав свій - принцип самодіяльності. Людина, стверджував він, є творча істота, а тому треба виховувати людину діла, бо саме в діяльності і творчості гармонійно розвиваються та формуються сили і здібності.

Й. Песталоцці розумів виховання як рух від нерозчле- нованого до розчленованого, від одиничного до загального. Цей принцип Ф. Фребель доповнив у своїй системі виховання малят принципом єдності й цілісності розвитку дитини в процесі її виховання.

Це яскраво виявляється в його ігровій системі, в єдності різноманітних засобів впливу. Водночас Ф. Фребель дбав про збереження в цьому розмаїтті засобів виховного впливу людської індивідуальності, яка забезпечується в саморозкритті дитини у вільній творчості. Тут мають враховуватися її зовнішній і внутрішній досвід.

Виховання покликане урівноважувати внутрішнє єство, закладене в інстинктивних потребах і потягах, із зовнішніми умовами життя, бо тільки врівноважування суперечливих факторів робить дитину людиною, здатною діяти в умовах складного суспільного життя. Сьогодні цей процес називають адаптацією до умов життя, або соціалізацією.

Система виховання, яку обстоював Ф. Фребель, повинна відповідати віковим особливостям розвитку дитини. Таку систему, на його думку, можуть забезпечити мати, родина і дитячий садок, який ґрунтується на принципах природовідповідності.

Дотримуючись позицій відповідності виховання та навчання дитини її природі, Ф. Фребель у своїх творах і педагогічній практиці підкреслював єдність психічного та фізичного розвитку людини. Основу такої єдності він убачав у природжених інстинктах і потребах - на цьому підґрунті під впливом виховання розвиваються внутрішні якості особистості дитини. Подібні погляди Ф. Фребеля тлумачилися як ідеалістичні в нашій країні навіть після революції, хоча спеціальні дослідження й практика довели дієвість природженого в житті та діяльності людини.

3. Ф. ФРЕБЕЛЬ ПРО ВИХОВНИЙ ВПЛИВ ГРИ. «ДАРУНКИ ФРЕБЕЛЯ». У своїй системі виховання маленьких дітей Ф. Фребель найбільшу увагу приділяв ігровій діяльності. Діяльність дитини, зокрема творча, найширше виявляється в іграх, тому він радив як можна ширше спиратися на них. Ігри дітей, їхня самодіяльність, підкреслював Ф. Фребель, є проявом інстинктивного потягу до рухів і дій, до самовиявлення внутрішніх станів. Унаслідок цього внутрішнє в ігровому процесі втілюється в різні форми зовнішнього. Завдання вихователя — розпізнати ці внутрішні потяги та знайти зовнішні об'єкти-стимули, у які вони будуть втілюватися. Ось у чому полягає найбільше виховне значення ігор. У них, залежно від засобів ігрової діяльності, вправляються тіло дитини, зір і дотикова чутливість, рухи стають спритнішими, розвиваються сприймання, мислення, уява, мова, збагачуються знання. Ігри сприяють пізнанню природи, зближують дітей одне з одним, із дорослими.

Виходячи з власного розуміння ігрової діяльності, її ролі в розвитку дитини, Ф. Фребель побудував систему своїх відомих шести Дарунків для ігор. Вони спрямовувалися не лише на сенсорний і моторний розвиток дитини, а й на її всебічний розвиток, з них випливала система різноманітних занять у дитячому садку, які мали на меті розвивати потенційні творчі сили дитини. Цим реалізувався принцип єдності розвитку й виховання в навчальній діяльності. Ф. Фребель передбачав супровід гри словом і піснею (тексти складав він сам).

Дарунок перший - різноколірні м'ячі. М'яч - перша дитяча іграшка. Малятам пропонуються м'ячі кольорів райдуги, а також білий і чорний. Кожний на мотузочці, що дає змогу вільно маніпулювати ним. Усією сукупністю своїх якостей м'яч задовольняє пізнавальні й рухові потреби дитини з раннього віку. Спостереження його в спокійному стані розвиває уявлення про цілий предмет, його форму. Рухові дії з м'ячем (праворуч - ліворуч, вперед - назад, вгору-вниз) формують сприймання простору, а повільні та швидкі рухи - відчуття часу. Забарвлення іграшок навчає розрізняти кольори в навколишньому світі.

Дарунок другий - куля, кубик, циліндр. Ці тіла, починаючи з другої половини 1 -го року життя, знайомлять дитину з різними формами предметів та їх властивостями. Протилежні за формою куля, V «    і кубик, поєднуючись і роз'єднуючись в іграх, дають уявлення про ціле й окреме.

Куля, як і м'яч, демонструє рухові можливості сферичних предметів, кубик - статичні стани, а в різних положеннях у просторі - грані і кути. Круговий рух кубика, підвішеного на ниточці, дає уявлення про циліндр, але в цей час губиться сприймання його граней і кутів.

Дарунок третій - куб, поділений на 8 кубиків. Дії з кубом як з цілим предметом і з кубиками як частинами його формують уявлення про ціле і частини. Діючи з кубом або з кубиками, щось будуючи, дитина водночас додає, віднімає, ділить куб навпіл, на 4 чи 8 частин, множить. В іграх з кубиками вона засвоює, за визначенням Ф. Фребеля, три форми життя: будування,

Дарунок четвертий - куб, поділений на 8 брусків-площин. Граючись чи за завданням будуючи з брусків різні предмети, фігури, дитина ознайомлюється з лінійними, кутовими та площинними особливостями будівель, із довжиною, шириною, товщиною, висотою, з правилами рівноваги, стійкості, тобто із основними архітектурними поняттями. Як і в попередніх іграх, діти ознайомлюються з різними формами краси та пізнання.

Дарунок п'ятий - куб, поділений на 27 кубиків, 3 із цих кубиків поділені навскіс по діагоналі навпіл, а 3 із них навскіс, по діагоналі поділені на чверті. З усіх цих елементів можна скласти різноманітні комбінації споруди, фігури прямокутної та гострокутної форми. Значно розширюється знайомство із властивостями предметів, з поняттями, представленими попередніми Дарунками. Побудова багатокутних предметів сприяє засвоєнню геометричних фігур.

Дарунок шостий - куб, поділений на 27 цеглинок, з яких 3 поділені навпіл уздовж і 12 поділені навпіл упоперек. Дії з цими цеглинками потребують відчуття реальності та спритності. Пошук назви будівлі розвиває уяву, збагачує мову дитини.

Значний внесок у теорію і практику виховання вніс Ф. Фребель своїми творами про рухливі ігри та заняття з дітьми. На його думку, дитина прагне, навіть не усвідомлюючи того, виявити своє життя зовнішньо, спостерігати його на зовнішніх предметах, зробити його об'єктом спостереження. Для цього їй потрібен матеріал - нехай шматочок дерева чи камінчик, з якого вона робить щось. Ігрові та інші рухи справжньою своєю основою мають внутрішню сутність життя, яка усвідомлюється завдяки зовнішньому відображенню її в предметах. В іграх-подорожах, у пластичних рухах дитина пізнає світ, а зображуючи щось - творить. Кожний самостійний рух викликає в неї радість уже завдяки відчуттю сили, яке він збуджує.

Велику увагу приділяв Ф. Фребель навчальній діяльності, в якій дитина, пізнаючи зовнішній світ - природу, суспільні явища, розкриває і збагачує своє внутрішнє єство. Уже з п'яти років вона може складати з паперу предмети різної форми, викладати з паличок прямокутні, гострокутні й тупокутні фігури, показувати за допомогою паличок їхній стан і напрямок (вертикальний, горизонтальний, похилий).

Педагогічній системі Ф. Фребеля закидали формалізм і штучність у побудові ігор, надмірну регламентацію виховних заходів, але загалом прогресивна педагогічна громадськість високо оцінила теоретичні позиції та практику виховання маленьких дітей.

Ф. Фребель говорив: "Доля народів знаходиться більше в руках жінки, ніж тих, у чиїх руках влада". Він надавав великої уваги підготовці жінок до виховної роботи з дітьми.