Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунка, назва та міс­цезнаходження банку), контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок унесення змін до договору (контракту) та ін.

Порядок обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснюється відповідно до Наказу № 136 Міністерства економіки України від 29 червня 2000 р. Розгляд контрактів, їх облік (реєстрація), оформлення та видача карток реєстрації-обліку контракту здійснюється у строк не більше десяти робочих днів з дати подання документів.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладення. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України.

Форма угод з приводу будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.

Правила ІНКОТЕРМС відомі в усьому світі і широко застосовуються в практиці міжнародної торгівлі. ІНКОТЕРМС — це скорочення від англійскогоInternationalcommercialterms — міжнародні торгові терміни. У повному вигляді Правила ІНКОТЕРМС мають назву Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів. Правила видаються Міжнародної торговою палатою. Уперше вони були опубліковані в 1936 р. У подальшому до них уносилися зміни і доповнення в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 та 2000 рр. По сутті Правила є систематизированим збірником міжнародних торгових звичаїв. Хоча вони мають лише рекоменаційний характер, проте, як показує світова практика, це не зменшує їх важливості і значення. Застосування Правил ІНКОТЕРМС спрощує складання і погодження договорів, вони сприяють однаковому розу­мінню і тлумаченню контрагентами різних країн умов поставки, оскільки застосовуються в зовнішньоекономічній діяльності господарюючими суб’єктами більшості країн світу.

Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» з метою однакового тлумачення комерційних термінів суб’єктами підприємницької діяльності України при укладенні договорів, а також учасниками відносин, що виникають у зв’язку з такими договорами, встановлено, що при укладенні суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у редакції 1990 р.

Згідно з указом на Кабінет Міністрів України покладене завдання забезпечувати публікацію наступних змін до Правил ІНКОТЕРМС.

Таким чином, суб’єкти підприємницької діяльності — резиден­ти України можуть застосовувати посилання в зовнішньоекономічних контрактах, що укладаються ними, на Правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р. тільки через десять днів після їх опублікування в газеті «Урядовий кур’єр».

У Правилах ІНКОТЕРМС—2000 містяться 13 торгових термінів, які зведені в 4 групи.