Пункція перикарда і плевральної порожнини.

Пункція перикарду здійснюється при тампонаді серця, травматичному гемоперикардиті, масивному ексудативному перикардиті. Пункція перикарду здійснюється в положенні тварини на спині, бажано потім седації. Місце проколу знаходиться в куті між реберною дугою і мечоподібним відростком. Після знеболення місця уколу 0,5% розчином новокаїну товсту голку пункції направляють дещо медіально в сагітальній площині і під кутом 45° - у фронтальній на глибину від 2 до 5 см, подаючи проведенню голки новокаїн до відчуття легкого опору перикарду; при проколюванні останнього отримують вміст серцевої сумки. У важких випадках гнійного перикардиту можлива катетеризація перикарду за методикою, схожою з катетеризацією по Сельдингеру. Крім того, пункцію перикарду можна здійснювати в 4-му міжреберному просторі в місці переходу кісткової частини ребра в хрящову.

Під час пункції перикарду можливе поранення серця (по голці товчкоподібно виділяється кров); ушкодження коронарних артерій, що може привести до зупинки серця або наступного інфаркту; пневмоторакс, поранення органів черевної порожнини при діафрагмальній грижі.

Пункція плевральної порожнини здійснюється при травматичному гемо- або пневмотораксі, ексудативному напруженому плевриті, що супроводжується легеневою недостатністю. Пункцію плевральної порожнини проводять у 7-8-му міжреберних проміжках по лінії плечолопаткового суглоба. При пункції зсовують шкіру на 1-2 см; голкою, надітою на шприц, проколюють шкіру і м'язи по передньому краю ребра (щоб уникнути поранення міжреберної артерії), що пролягає нижче, і вводять голку на 3-4 см. За наявності пневмотораксу при натягуванні шприца поршень не повертається в початкове положення. У шприці можуть бути сліди крові або гною. У разі потреби евакуації повітря з плевральної порожнини на товсту голку надівається гумова трубка і герметизується в місці з'єднання. Після плевральної пункції вміст її евакуювався активно (Мал. 26) шприцом Жанэ (при цьому періодично пережимають трубку затискачем) або пассивно за Бюлау.

Дренування за Бюлау проводиться за допомогою довгої трубки, на одному кінці якої знаходиться голка, а на іншому - клапан. Клапан виготовляється з гумового наконечника, отвір якого прив'язується на трубку, а кінець розрізається на 1,5-2 см В ділянці розрізу можна встановити розпірку (сірник) для кращої роботи клапана. Клапан опускають в посудину з фурациліном Під час вдиху надлишок повітря з плевральної порожнини виділяється через клапан. За необхідності тривалого дренування плевральної порожнини, особливо при закритих ушкодженнях грудей, розриві легень вдаються до торакоцентезу.

Торакоцентез здійснюється за допомогою троакара, просвіт якого має бути досить широким, щоб через нього провести дренажну трубку. Після знеболення міжреберного проміжку грудна стінка проколюється троакаром, стилет витягається, і в плевральну порожнину вводиться перфорована дренажна трубка на глибину 10-15 см, яка потім герметично підшивається до шкіри грудної стінки.За відсутності троакара торакоцентез здійснюють таким чином: розтинають шкіру в ділянці грудної стінки на відстані 2-3 см; шкіру з раневим отвором зсовують на 2-2,5 см, щоб рана знаходилася над переднім краєм ребра (для попередження поранення міжреберної артерії).

Після додаткового знеболення міжреберного проміжку в плевральну порожнину різким колючим рухом вводять затиск Бильрота із затиснутою в ньому дренажною трубкою. Трубку вводять на 10-15 см в плевральну порожнину, а затискач видаляють. Рану герметизують швами, трубку підшивають до шкіри двома лігатурами з шовку. Вміст плевральної порожнини евакуюють активно за допомогою шприца Жанэ, а потім переводять на дренування по Бюлау.