Профілактика і лікування тромбофлебітів.

Лабор занят.

Венепункція, венесекція і катетеризація вен і артерій

Внутрішньовенне і внутрішньо артеріальне введення лікарських речовин проводиться під час важких або термінальних станів тварини.

Пункцію периферичної вени також проводять при короткочасній інфузійній терапії (2 – 3 дні) або пр. 1 -2 разовому внутрішньовенному введенні лікарських препаратів в невеликому об’ємі, а також для забору крові на дослідження.

Пункцію периферичної вени краще проводити на передніх кінцівках посередині між ліктьовим і зап’ястковим суглобом. Венепункція проводиться з виконанням правил асептики і антисептики. Особливостями цієї маніпуляції є

1. Фіксація вени лівою рукою (шкіру на лапі знизу беруть у складку, щоб обмежити рухливість вени)

2. Після проколу вени голкою останню слід просунути просвітом вени на 1 – 2 см для більш надійної фіксації голки в просвіті судини.

Більш надійною є венепункція спеціальною каню лею, що являє собою поліетиленовий катетер надітий на голку. Після пункції вени голка вилучається і в просвіті вени залишається гнучкий катетер який не травмує стінки судин під час непередбачуваних рухів тварини. Цей катетер можна залишити в просвіті вени для наступних введень лікарських речовин.

Катетеризацію вени можна здійснити за способом Сельдінгера, що полягає в пункції вени товстою голкою через просвіт якої в вену вводять провідник (металевий або леску), потім голка видаляється і по провіднику в просвіт вени обертальними рухами вводиться катетер на 4 – 8 см, а провідник вилучається. В момент вилучення провідника місце пункції притискають стерильним шариком для фіксації катетера. Катетер необхідно фіксувати 2 – 3 прошивними лігатурами.

За неможливості венепункції (паравазальна гематома, набряки, необхідність транспортування, тривалих інфузій, вени які спалися під час термінальних станів – шок, масова крововтрата і т. д.) застосовують вени секцію. Її здійснюють не тільки на периферичних, але і на центральних венах (яремних, стегнових, пахвинних). Техніка вени секції одинакова для периферичних і центральних вен. Особливості визначаються топографоанатомічним розташуванням тієї чи іншої судини вибраної для венесекції.

Етапи венесекції.

З виконанням правил асептики і антисептики готують ділянку шкіри над вибраною веною. Під час катетеризації яремної вени шкіру розсікають поперечним розрізом довжиною 4 – 5 см посередині між кутом нижньої щелепи і плече лопатковим суглобом, або безпосередньо за дорзальним краєм нижньої щелепи, що дозволяє ввести катетер в яремну вену через одну з вен – язикову, верхньощелепну або лицеву.

Під час катетеризації стегнової або пахвинної вени ділянку шкіри готують відповідно в паховій або пахвинній ділянках.

При катетеризациї vcephalica — посередині між ліктьовим і зап’ястковим суглобами). Скальпелем розсікають шкіру і тупим препаруванням (браншами зажима) виділяють вену на протязі 2-3 см, під яку підводять дві кетгутові лігатури. Дистальну лігатуру зав’язують Натягуючи дистально розташовану лігатуру, підтягують і випрямляють вену, і надсікають її кінчиками тонких (очних або судинних) ножиць на 1/5-1/4 її просвіту. В отвір, що утворився вводять катетер наповнений ізотонічним розчином натрію хлориду на відстань 5—20 см в залежності від мети маніпуляції і діаметру судини. Лігатури перев’язують фіксуючи катетер в просвіті судини і в рані. Шкіру зашивають прив’язуючи катетер.

Під час катетеризації центральних вен, після виділення судини можна скористатися способом Сельдингера, а якщо це неможливо, провести катетеризацію центральної вени через будь-яку невелику гілку, що впадає в центральну судину. Виконання цих рекомендацій допоможе уникнути перев’язування центральної вени і пов’язаних з цим ускладнень: кровотечі, тромбозу, набряків відповідної анатомічної ділянки і т. д.

Катетеризація центральної вени дозволяє більш ефективно проводити інфузійну терапію, довше тримати катетер в просвіті вени, а катетеризація зовнішньої яремної вени дає можливість вводити лікарські препарати безпосередньо до серця.

Постійний катетер потребує постійного уходу: кожного дня туалет місця пункції або рани через яку виходить катетер антисептиками і зміна пов’язки. Після інфузій через заглушку в просвіт катетера вводиться так званий «гепариновий замок» 4,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і 0,5 мл гепарину. В період між інфузіями цей розчин вводиться через заглушку кожні 4 – 6 годин. Необхідно слідкувати за тим, щоб катетер не заповнявся кров’ю, так як це призводить до швидкого його трамбування. В таких випадках можлива обережна реканалізація катетера провідником з наступним промиванням його розчином гепарину. Під час задовільного уходу за катетером можливе його використання на протязі до 2 тижнів.

Під час катетеризації вен можливі такі ускладнення як тромбоемболія, пошкодження артерій або нервів, повітряна емболія, інфекційні ускладнення.

Катетеризацію артерій застосовують досить рідко та проводять 4 способами:

1. пункцією через шкіру спеціальним катетером з металічним провідником;

2. за Сельдингером;

3. пункцією артерії після її оголення;

4. введением катетера через артеріотомічний отвір (як під час венесекції).

Найбільш частими ускладненнями є утворення гематоми і тромбоз артерії.

Профілактика і лікування тромбофлебітів.

У тварин які знаходяться у важкому стані в умовах обмеженої рухливості, достатньо часто виникають такі ускладнення, як тромбофлебіти периферичних вен з можливим наступним розвитком тромбоемболії легеневої артерії, дрібних легеневих артерій або артерій мозку з відповідною клінічною картиною (аж до раптової загибелі). Розвиток цих ускладнень пов’язаний з обмеженням рухливості, дегідратацією, порушенням в’язкості крові, коагулопатією.

Профілактикою є внутрішньовенна інфузія ізотонічних розчинів (слід уникати гіпертонічних розчинів, а також препаратів які посилюють коагуляцію крові). Розвиток тромбоемболії профілактують також застосуванням спиртових компресів на кінцівки в місцях внутрішньовенних введень розчинів, рання рухова активність, масаж кінцівок, застосування гепаринової мазі місцево і підшкірне введення гепарину з розрахунку 100 ОД/кг двічі на добу протягом 3 – 4 днів з наступним оральним введенням аспірину 0,01 г/кг з їжею 2 – 3 рази на день.

Постійна катетеризація сечового міхура іноді застосовується після хірургічних втручань, що стосуються сечового міхура, уретри і простати.