ПЛАН
Вступ
1. Короткий огляд літератури
2. Власні дослідження
2.1. Характеристика Наукового навчального клініко-діагностичного центру ДДАЕУ
2.2. Історія хвороби
2.2.1.Попередні відомості про хвору тварину
2.2.2.Клінічне обстеження тварини
2.2.3. Щоденник перебігу і лікування хвороби
2.2.4.Епікриз
3. Висновки
4.Список використаної літератури
5. Додатки
ВСТУП
Бронхіальна астма є досить поширеним і в той же час небезпечним захворюванням, при якому в дихальних шляхах виникає хронічний запальний процес. Дана патологія являється небезпечною як для людей, так і для тварин і на сьогоднішній активно розробляються способи її діагностики, профілактики та лікування. Астматичні захворювання є наслідком впливу досить різних факторів (у тому числі й інших різновидів алергії). З'ясувати, на що саме реагує організм, можна за допомогою проведення різних лабораторних досліджень, зокрема, шляхом виконання різних видів алергопроб.
Бронхіальна астма буває вродженою або набутою внаслідок алергічних реакцій. Страждати від астми може собака в будь-якому віці, хоча найчастіше вона проявляється в середньому віці і у молодих вихованців. Якщо говорити про породні схильності, то найчастіше на астму хворіють пуделі.
Більшість астматичних нападів приводиться в дію природними алергенами. Не виключений вплив неякісної вакцини або екстрактів і барвників, які містяться в комерційних продуктах харчування для собак. Все це завдає імунній системі тварин шкоду і викликає алергічні реакції.
Метою роботи є визначення причин, сучасних методів діагностики, профілактики та ефективного лікування за бронхіальної астми у собак в умовах Наукового навчально-діагностичного центру ДДАЕУ.
За виконання роботи стоїть завдання оцінити розповсюдженість даної патології серед тварин, навчитись проведенню діагностичних, лікувальних, лікувально-профілактичних заходів в боротьбі з приступами бронхіальної астми з метою подальшого застосування набутих навичок в роботі.
1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Бронхіальна астма (Asthmabronchiale) – хронічне захворювання дихальних шляхів, що проявляється у тварин періодичними респіраторними симптомами — нападами задишки, бронхітом, утруднення дихання і нерідко розвитком альвеолярної емфіземи легенів.
Зустрічається у коней, великої рогатої худоби і собак.
Етіологія. У виникненні і розвитку бронхіальної астми у тварин велике значення мають причинні, сприятливі фактори, а також фактори, які сприяють виникненню або загостренню захворювання. До виникнення астми у тварин призводять:
1. Алергени, що знаходяться в приміщенні, де утримують тварин, у т. ч. пилові частинки, плісняві та дріжджові грибки.
2. Алергени, що знаходяться за межами тваринницьких приміщень (зовнішні алергени): пилок рослин, особливо в період цвітіння, плісняві грибки на кормових культурах і т. д.
3. Механічні і хімічні впливи на дихальний апарат (пари кислот, лугів, пилові частинки).
4. Вплив органічних і неорганічних речовин, рослинних білків (надлишок у раціоні тварин пшеничних концентратів), вплив медикаментів.
5. Алергени інфекційної природи (бактерії, віруси, мікоплазми, грибки та ін. мікроорганізми).
6. Вплив на організм метеорологічних і фізичних факторів (різке коливання атмосферного тиску, зміну температури і вологості навколишнього повітря і т. д.).
7. Значне фізичне навантаження (коні, собаки). [3]
До сприяючих чинників у виникненні у тварин бронхіальної астми відноситься атопія — здатність продукувати надмірну кількість IgE у відповідь на вплив різних алергенів. Атопія є генетично детермінованою і успадковується аутосомно — домінантним шляхом.
До чинників, що сприяють виникненню або загостренню у тварин бронхіальної астми,відносяться респіраторні інфекції (грип, парагрип, аденовірусна інфекція, ринотрахеїт та ін), сильна емоційна напруга (у коней і собак).
Патогенез. Під впливом тієї чи іншої причини тварина входить в стан алергії, відбувається посилення збудливості легеневих гілок блукаючого нерва. В результаті у таких тварин навіть при незначному впливі або подразнення дихального тракту починається судомне скорочення гладкої мускулатури бронхів, відбувається уповільнення струму крові в легенях, бронхіальні залози в просвіт бронхів виділяють значну кількість в'язкого секрету. Все це призводить до утруднення надходження під час дихання повітря в легені і відповідно кисню в кров, в організмі тварини настає кисневе голодування, відбувається зниження активності АТФ, настає порушення обміну речовин, особливо в клітинах головного мозку. В організмі тварини відбувається накопичення продуктів проміжного обміну, настає інтоксикація організму і посилене потовиділення. Вищевказані відхилення в організмі періодично послаблюються, а потім повторюються з колишньою або більшою силою.
Основу цього алергічного процесу становить еозинофільне запалення, що характеризується інфільтрацією паренхіми легень еозинофілами, підвищенням цитозу у бронхоальвеолярному змиві, а також різким збільшенням кількості еозинофілів і нейтрофілів у бронхоальвеолярномулаважі.[6]
При бронхіальній астмі в компонентах аерогематичногобар’єру відбувається ряд суттєвих змін. Перш за все відмічаються порушення кровообігу в капілярах міжальвеолярних перегородок. При цьому просвіт судин часто виглядає розширеним, а в ньому містяться формені елементи крові, в першу чергу еритроцити. [5]
Зі сторони ендотеліальних клітин звертає на себе увагу різке збільшення кількості мікропіноцитозних везикул в цитоплазматичних відростках. Міжклітинні контакти між ендотеліальними клітинами виглядають розширеними, становляться рихлими і приймають вигляд каналів або щілин, що свідчить про більш чи менш різке підвищення проникності судинної стінки. В ряді випадків центральна частина ендотеліоцитів збільшується і виступає в просвіт капіляра, звужуючи його просвіт. Інтерстицій на значному протязі розширяється і приймає вид гомогенної середньої електронної щільності стрічки, що, як видно, являється наслідком порушення транскапілярного газообміну и набряку ендоліальної і епітеліальної базальних мебран.[5]
Аналіз периферичної крові у тварин з модельованою бронхіальною астмою показав, що розвиток патологічного процесу супроводжується вираженим лейкоцитозом, лімфоцитозом, еозино- та нейтрофілією, підвищеною кількістю еозинофілів в бронхах, в периваскулярному просторі і лімфоїдній тканині, гіперплазією тучних клітин, а також підвищенням продукції слизу в малих бронхах.[2]
Для верифікації атопічної бронхіальної астми досить позитивних результатів шкірних проб на чутливість до побутових і/або епідермальних алергенів, окрім того, концентрація IgE в сироватці крові повинна знаходитись в діапазоні 30-700 МО/мл. Найбільш часто застосовуються скарифікаційні, внутрішньошкірні та ін’єкційні тести, але в ряді випадків кожні тести приводять до хибнонегативних чи хибнопозитивних результатів, тому альтернативою служить дослідження вмісту IgE в сироватці крові. [11]
Недостатність постачання киснем тканин слизової оболонки бронх пригнічує енергетичні процеси в клітинах епітелію, сполучної тканини і гладеньком’язових елементах, приводить до посилення процесів обструкції бронхіальних шляхів. [10]
Відомий вплив на виникнення приступів БА здійснюють метеорологічні умови. Приступи частіше виникають в сиру, вітряну і холодну погоду. В гірській місцевості і областях із спекотним, сухим кліматом приступи задухи трапляються рідше і меншої інтенсивності.[9]
Клінічна картина. В клінічній картині бронхіальної астми прийнято розрізняти 3 періоди. Перший період-період провісників, який у тварин може тривати від декількох хвилин до декількох днів і характеризується появою наступних симптомів – рясне виділення водянистого секрету з носа, чхання, з'являється свербіння очей і шкіри, задишка, пригнічення, з'являється нападоподібний кашель, у тварини збільшується виділення кількості сечі. Другий період-період задухи – у тварини з'являється задуха, сильна експіраторна задишка. Вдих стає коротким, видих повільним і супроводжується чутним на відстані тривалим свистячим хрипом. Тварина горбиться, рот розкритий. Видимі слизові оболонки анемічні і синюшні, на шкірі з'являється холодний піт. Характерний зовнішній вигляд тварини з нападом бронхіальної астми – крила носа роздуваються, міжреберні проміжки втягуються, часто западають, яремні вени набряклі. Під час нападу у тварини з'являється кашель, під час якого відбувається виділення в'язкої і густого мокротиння. При проведенні перкусії легень отримуємо звук з тимпанічним відтінком. При аускультації легень під час дихання чутно велику кількість сухих, свистячих хрипів. Тони серця приглушені, пульс прискорений, слабкого наповнення. Період задухи у одних тварин може закінчитися швидко, в інших може тривати кілька годин і навіть діб. Третій період – період зворотного розвитку, має різну тривалість. По закінченню нападу дихання у тварини стає вільним, з'являються розлиті вологі хрипи, кашель. У тварини продовжує відзначатися слабкість, млявість. Рефлекторна збудливість підвищена, як правило присутняеозинофілія (у коней доходить до 18%), нерідко реєструється синусова аритмія. При повторних приступах бронхіальної астми у тварини виникає альвеолярна або інтерстиціальна емфізема легень, пневмосклероз, серцева недостатність. Бронхіальна астма у тварин протікає при нормальній або дещо підвищеній температурі тіла. Працездатність і продуктивність на початку розвитку у тварин бронхіальної астми знижується незначно, але в подальшому, при появі у тварини ускладнень, працездатність і продуктивність може бути втрачена повністю. Прогноз в не ускладнених випадках сприятливий, при розвитку хронічної альвеолярної емфіземи сумнівний. [3]
Раптово, частіше вночі, виникає сильна задишка, яка триває від декількох хвилин до годин. У період нападу сильно утруднений видих, він відбувається за участю м'язів черевної стінки. Тварини стоять на широко розставлених ногах, розкривши носові отвори або рот. Телята часто лягають і витягають голову вперед. У хворих виражений сильний ціаноз слизових, з'являється пітливість. При аускультації легень виявляють шуми писку, свисту, а пізніше - хрипи. При перкусії виявляють гучний коробковий звук на великих ділянках легеневого поля. Після нападу чутні хрипи, виникає кашель проявляється синусова аритмія, потім зазначені відхилення поступово слабшають. При повторних нападах виникають альвеолярна абоінтерстиціальна емфізема легень, серцева недостатність.
Патологоанатомічні зміни. На початку захворювання просвіт бронхів заповнений руйнують епітеліальними клітинами, лейкоцитами і слизом, містить місцями спіралевидну структуру (спіралі Кушмана); на більш пізніх стадіях розвивається перибронхітіз спаданням окремих бронхів, розширенням альвеол з витонченням і місцями розривом їх стінок і утворенням значних порожнин.
Діагноз. Діагноз на бронхіальну астму ставлять на підставі наявності у тварини респіраторної симптоматики (періодична задишка, свистячі хрипи, кашель, утруднене дихання і ін), що підсилюється після фізичного та емоційного навантаження, вірусних інфекцій, контакту з різними алергенами. При постановці діагнозу на бронхіальну астму ветеринарний фахівець повинен виключити спазм і пухлини гортані, крупозний бронхіт, аспірацію бронхів сторонніми тілами, інтерстиціальну емфізему, бронхостеноз, гіповітаміноз В1, отруєння пліснявими кормами.
Особлива складність в дослідженні БА заключається в тому, що на її початку і на всьому протязі хвороби в складних і недостатньо пояснених взаємовідношеннях знаходяться 3 феномени – атопія, гіперреактивність бронхів і запальний процес. В діагностиці застосовується цілий ряд методів: оцінка анамнезу і клінічних симптомів; функціональні методи дослідження, такі як спірографія, що дозволяє оцінити ступінь порушення функції зовнішнього дихання, а також алергологічні методи для з’ясування факторів ризику и тригерів.
Визначення стану тяжкості бронхіальної астми залежить від таких лабораторних показників як рівень протизапальних цитокінів, С-реактивного білка, вмісту сечової кислоти, рівня супероксидидисмутази. (А.В. Ильин, современніе методі диагностикибронхиальной астмі (обзорлитературі))
Лікування. Необхідно прийняти заходи щодо усунення алергенів, в тому числі виключення з раціону годівлі недоброякісних, пліснявих кормів. Згодовують корми, багаті вітаміном В1, у раціон вводять відсутні мікроелементи. Напад бронхіальної астмикупіруютьзастосуванням адреноміметиків: ефедрин, теофедрин, адреналін, бензогексоній та ін. Застосовують антигістамінні препарати: димедрол, дипразин, інтал, супрастин, тавегіл, фенкарол, тощо. Гормони кори надниркових залоз та їх синтетичні аналоги: кортизону ацетат, гідрокортизон, преднізолон, метипред, кеналог-40, беконтид, бекломет. Спазмолітичні препарати – кордарон, міофедрин, атропіну сульфат, но-шпа, папаверин, еуфілін та ін. Одночасно рекомендується застосовувати хворим тваринам загальнозміцнюючі препарати – хлористий кальцій, глюконат кальцію. При проведенні лікування хворим тваринний світ роблять інгаляцію парів ментолу, застосовують відхаркувальні засоби. Хворим тваринам, у яких супутнім захворюванням єсинусит, застосовують антибактеріальні препарати. При наявності поліпозу показано оперативне лікування. [3]
Профілактика. Власники тварин не повинні допускати згодовування тваринам неякісних кормів, забезпечувати раціон годівлі достатньою кількістю вітаміну В1. У тваринницьких приміщеннях підтримувати нормальний мікроклімат. Займатися профілактикою інфекційних захворювань, особливо вірусної етіології. Не допускати у тварин значного фізичного та емоційного навантаження. Рекомендується тварин, що мають схильність до захворювання, не допускати до розведення.
ХАРАКТЕРИСТИКА НАУКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНОГО ЦЕНТРУ ДДАЕУ
Науково-дослідний центр біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК включає такі відділи:
1.Відділ фізіології, біохімії і хіміко-токсикологічного аналізу. У відділі виконуються так види досліджень як визначення гематологічних і біохімічних показників крові, мінерального і вітамінного статусу тварин на основі дослідження тканин організму і продуктів тваринництва (кісток, печінки, м’язів, яєць та ін.), оцінка поживності і якості кормів (за вмістом поживних речовин, мікотоксинів, тяжких металів), оцінка води за фізико-хімічними властивостями і наявністю токсичних елементів. Дослідження, що проводяться, дозволяють:
- контролювати фізіологічний статус тварин на різни етапах технологічного циклу і своєчасно виявляти виникаючі порушення обміну речовин;
- ефективно розробляти і об’єктивно оцінювати ефективність проведення профілактичних і лікувально-профілактичних заходів;
- здійснювати контроль за якістю і біобезпекою кормів, кормових добавок, води і отримуваної продукції.
У склад відділу входить 2 лабораторії. Співробітники відділу –Єфимов В.Г.,завідуючий відділом, старший науковий співробітник; Тригуб І.Д.,науковий співробітник лабораторії хіміко-токсикологічних досліджень; Береза И.Р., науковий співробітник лабораторії клінічної біохімії; Якуніна Л.В.,молодший науковий співробітник лабораторії хіміко-токсикологічних досліджень. В лабораторії клінічної біохімії проводиться ряд досліджень, що дозволяють охарактеризувати стан тварини за різними показниками, в тому числі гематологічне, біохімічне дослідження крові, дослідження сечі, дослідження тканин і органів на наявність мінерально-токсичних речовин і вітамінів.
В лабораторії хіміко-токсикологічних досліджень проводиться ряд досліджень, що дозволяють виявити наявність токсичних речовин в продуктах харчування, кормах, продукції і патматеріалі, в т.ч. виявлення мікотоксинів, визначення вмсту нітратів і нітритів, кількісний аналіз тяжких металів.
2. Відділ морфологічних досліджень. В склад відділу входить 2 лабораторії: лабораторія патоморфології і паразитології, лабораторія гістології і імуногістохімії. Основний напрям фундаментальних досліджень – визначення особливостей структурно-функціональної організації, закономірностей гісто- і цитогенезу органів кровотворення і імунного захисту тварин із використанням класичних і імуноцитохімічних методів: закономірності морфогенезу паренхіми органів кровотворення та імунного захисту в нормі та під впливом антропогенних факторів, особливості зональної структурно-функціональної спеціалізації паренхіми лімфоїдних органів на різних рівнях структурної організації у ссавців і птахів, розробка критеріїв для оцінки імунного статусу тварин за допомогою імунохімічних методів.
Основнінапрямиприкладнихдосліджень:
- повний патологоанатомічний розтин трупів тварин;
- гістологічне дослідження трупного, операційного та біопсійного матеріалу;
- цитологічні дослідження біоматеріалу;
- імуногістохімічні та імуноцитохимічні дослідження;
- комплексні паразитологічні дослідження;
- мікроструктурний аналіз м'ясної сировини, м'ясних і комбінованих продуктів і напівфабрикатів;
- мікроструктурний аналіз кормів, кормових добавок та сировини.
Проведені дослідження дозволяють:
- підтвердити прижиттєвий або встановити заключний діагноз, визначити морфологічні зміни в органах і тканинах і причини смерті тварин, перевірити правильність та ефективність лікувально-профілактичних заходів;
- діагностувати інфекційні захворювання на основі виявлення якісного і кількісного) антигенів збудника, а так само їх розподіл в органах та тканинах хворих тварин;
- виявити вид патологічного процесу в досліджуваних тканинах і встановити патогістологічний діагноз;
- становити мікроструктурні і біохімічні (цитохімічні) зміни в клітинах і тканинах;
- встановити тропізм збудника та оптимізувати відбір зразків для молекулярно-генетичного аналізу;
- провести диференційну діагностику новоутворень у дрібних домашніх тварин;
- здійснювати моніторинг патоморфологічних змін в організмі продуктивних тварин в умовах промислових технологій;
- провести гістологічну оцінку характеру і ступеня ураження органів і тканин з метою оптимізації відбору зразків для ПЛР-аналізу і імуноблотінгу;
- діагностувати гельмінтози, протозоози, арахнози і ентомози тварин;
- здійснювати контроль якості м'ясної сировини, м'ясних і комбінованих готових продуктів і напівфабрикатів;
- виявити фальсифікацію кормів і кормових добавок.
Співробітники відділу - ГаврилінПавлоМиколайович, ПрокушенковаОленаГеннадіївна, Лєщова Марина Олексіївна.
3.Відділ імунохімічного і молекулярно-генетичного аналізу. Основний напрямок фундаментальних досліджень - розробка і впровадження у ветеринарну медицину і тваринництво інноваційних молекулярних методів діагностики хвороб тварин, контролю якості та біобезпеки ресурсів АПК, удосконалення і оптимізація технологічних параметрів методів імуноблотінг, іммуноелектрофорез і ПЛР-аналіз з метою діагностики інфекційних хвороб ссавців і птахів, виявлення контамінації продукції птахівництва вакцинними штамами мікроорганізмів, ідентифікації тварин білків в кормах, ідентифікації генетично модифікованих організмів у продуктах харчування і кормах для тварин.
Прикладні напрямки діяльності:
- діагностика інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин і птиці;
- діагностика інфекційних захворювань домашніх тварин;
