Інші показники надійності.

Повна чи часткова втрата працездатності автомобіля називається відмовленням. Він може відбутися внаслідок руйнування, чи деформації зносу деталей, порушення регулювання механізмів і систем, припинення подачі палива і змащення, а також зміни робочих характеристик автомобіля (утрата потужності, збільшення гальмового шляху), коли вони виходять за межі припустимих у технічним умовам норм.

Відмовлення сучасних автомобілів є, як правило, наслідком помилок, що допускаються при проектуванні, чи виготовленні експлуатації. Тому відмовлення і зухвалі їхні причини можна розділити на конструктивні, технологічні, експлуатаційні і ізносні.

Конструктивні відмовлення зв'язані з недосконалістю конструкції автомобіля – невдало обрана конструктивна схема автомобіля і його агрегатів, не відомі умови експлуатації, погано захищені деталі від влучення абразивів, вологи і т.д.

  Технологічні відмовлення виникають унаслідок неправильно призначеної технології виготовлення деталі, неякісного матеріалу, низької культури виробництва і т.д.

Експлуатаційні відмовлення – наслідок неправильної експлуатації чи автомобіля його елементів, порушення режимів технічного обслуговування й інших факторів.

Природне зношування і старіння чи металів інших матеріалів викликають ізносні відмовлення.

Під несправністю автомобіля розуміють такий його стан, коли він не відповідає хоча б одному з вимог технічної документації. Існують несправності, що не приводять до відмовлень (руйнування фарбування кузова автомобіля й ін.) і зухвалі їх.

Відмовлення і несправності автомобіля можна класифікувати по різних ознаках у залежності від поставленої задачі. По характері процесу їх поділяють на поступові і раптові. Відмовлення, якому передує поступова зміна якого-небудь чи параметра властивості, називають поступовим, а відмовлення, виникнення якого практично можливо в будь-який період експлуатації (залежить тільки від випадкових факторів) – раптовим.

Експериментальними дослідженнями в НІІАТі, МАДІ, КАДІ й інших інститутах установлено, що близько 41—58% відмовлень відносяться до поступових, з яких 60—65% безпосередньо залежать від регулярності і якості технічного обслуговування.

Розподіл відмовлень і несправностей на раптові і поступові в значній мірі умовно і зв'язано з закономірностями зміни технічного стану, з технічними й економічними можливостями регулярного профілактичного контролю параметрів, що характеризують технічний стан більшої чи меншої кількості елементів автомобіля, а також з його конструкцією. Багато раптових відмовлень є такими лише за формою виникнення, і їхнє прогнозування залежить від рівня знань фахівця, контрольно-діагностичних засобів і економічної доцільності їхнього застосування. У ряді випадків розглянута класифікація відмовлень і несправностей зв'язується з технічним обслуговуванням, а також з конструкцією автомобіля. Трансформація раптових і поступових відмовлень може відбутися при наявності (чи відсутності) у конструкції агрегату контрольно-вимірювальних приладів, спостерігання візуально оператором, чи системи автоматичного контролю.

Таким чином, у групі раптових відмовлень доцільно виділити підгрупу відмовлень умовно-раптових, що характеризують динаміку знань про закономірності зміни технічного стану автомобілів. До умовно-раптового відносяться несправності і відмовлення, що виникають у результаті такої поступової зміни параметрів технічного стану, що у даний період вивчено недостатньо і не може бути зафіксовано існуючими приладами і методами, а також несправності і відмовлення, фіксація яких у процесі експлуатації по економічних причинах недоцільна. Кількість умовно-раптових відмовлень складає близько 20%. Група умовно-раптових відмовлень є резервом профілактичних впливів, усе ширше застосовуваних у міру удосконалювання конструкції автомобіля.

Наприклад, термін служби автомобіля ЗИЛ-130 складає 100: 12= 8,3 роки, тому що норма на реновацію складає 12%. У цьому розрахунку не приймаються в увагу багато факторів, що характеризують економіку використання автомобіля і так чи інакше впливають на терміни його служби. До таких факторів відносяться: сума початкових вкладень в автомобіль, рівень собівартості перевезень, тривалість ремонтного циклу і т.д. Усі вони тією чи іншою мірою враховуються в роботах учених, що займаються питаннями визначення оптимальної довговічності машин.

Велике поширення одержала методика визначення оптимальної довговічності машин. Як критерій оптимальності терміну служби машини, прийняте досягнення мінімальної собівартості одиниці роботи, зробленої за допомогою даної машини протягом усього терміну її служби. Стосовно до автомобіля це положення можна сформулювати в такий спосіб: оптимальна довговічність автомобіля визначається величиною його пробігу, при якому собівартість одного кілометра (за весь період експлуатації) досягає найменшого значення. Це положення має сенс у тому випадку, якщо враховуються інтереси автотранспортного підприємства. Однак у ряді випадків, виходячи з вимог народногосподарського ефекту, доцільно продовжити експлуатацію автомобіля навіть тоді, коли собівартість кілометра пробігу значно перевищила мінімальне значення. Це зв'язано з недоліком транспортних засобів, терміновістю перевезень і ін.