Соціальне партнерство і передумови його виникнення

ТЕМА 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО

Соціальне партнерство (СП) і передумови його виникнення.

Суб’єкти соціального партнерства.

Рівні системи колективно-договірного регулювання.

Соціально-трудові відношення як джерело трудових конфліктів.

Моделі соціально-трудових відношень в системі соціального партнерства.

 

Л і тература

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Конвенції і рекомендації, прийняті Міжнародною Конференцією праці, 1919 — 1956, 1957 — 1990рр.

3. Закон України "Про підприємства в Україні" // Закони України. - Т. 1. — К.: Ін-т законодавства, 1996.

4. Закон України "Про колективні договори і угоди" // Закони України. - Т. 6. — К.: Ін-т законодавства, 1997.

5. Закон України "Про оплату праці" // Закони України. - Т. 8. — К.: Ін-т законодавства, 1997.

6. Закон України "Про зайнятість населення // Закони України. –Т. 1. - К.: Ін-т законодавства, 1996.

7. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" // Закони України. - Т. 19. — К.: Ін-т законодавства, 2000.

8. Закон України "Про організації роботодавців // Офіційний вісник України. - 2001.- №25, ст. 1097.

9. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" // Закони України. - Т.15. — К.: Ін-т законодавства, 1999.

10. Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю.     — К.: Праця, 1997.

11. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2006. - С. 249-278.

12. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособ. – К.: Кондор, 2003. - С. 102 – 133.

13. Заверюха А.В. Социальная политика: Опорный конспект лекций. – Одесса: ОДЕУ, 2002. - С. 224 – 242. 

14. Качан Є.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. посіб. - К.: “Юридична книга”, 2003. - С. 177 – 209. 

15. Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С.63-71.

16. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія та практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – С.30-79.

17. Лукашевич В.М. Економика праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. - Львів: «Новий світ -2000», 2004. - С. 209 – 220.  

18. Максма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини:. Навч.посіб. – К.: Вид-во Европ.ун-ту. 2003. - С. 167-179.

19. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Розділ 2 «Соціально-трудові відносини на ринку праці» для самостійної роботи студентів 3 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей (Укл. Т.І. Богданова, Л.В. Іванова, Т.П. Збрицька). – Одеса: ОДЕУ, ротапринт. 2006. – С. 27-40.

20. Богданова Т.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Опорний конспект лекцій для студентів 3 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей / Т.І. Богданова, А.В. Завірюха, Л.В. Іванова та інш. - Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008. – С. 77-92.

 

Соціальне партнерство і передумови його виникнення

В умовах переходу до ринкової економіки все більшу актуальність мають соціально-трудові відносини. Людство все гостріше відчуває необхідність рішення таких проблем як забезпечення повної зайнятості, підвищення продуктивності суспільної праці, розв’язання протиріччя між працею і капіталом, підвищення матеріального добробуту населення. Усі вище зазначені проблеми стосуються соціально-трудової сфери, а їх рішення багато в чому залежить від типу соціально-трудових відносин країни.

Як відомо, залежно від методів і способів вирішення трудових протиріч основними типами соціально-трудових відносин є:

Ø Патерналізм: характеризується жорсткою державною регуляцією соціально-економічних процесів.

Ø Соціальне партнерство:  передбачає  соціальний діалог, пошук компромісу в задоволенні господарсько-трудових відносин всіх сторін соціально-трудових відносин.

Соціальне партнерство:                         

- це сумісна діяльність суб’єктів соціально-трудових відносин, яка спрямована на узгодження інтересів і рішень проблем праці, в певшу чергу, в соціальній та виробничій діяльності людей;

- це специфічний вид суспільних відносин між різними соціальними групами, прошарками та класами, які мають суттєво різні соціально-економічні та політичні інтереси;

- це система правових норм і організаційних форм та методів узгодження інтересів партнерів в різних соціальних групах і структурах для забезпечення їх конструктивної взаємодії;

- це загальна діяльність уряду, підприємців і профспілок, яка спрямована на узгодження інтересів і рішень проблем, перш за все в соціальній та виробничій діяльності людей;

- це метод оптимізації, досягнення балансу інтересів роботодавців і найманих працівників;

- це сукупність соціально-економічних відносин між представниками найманих робітників, роботодавців і держави, які спрямовані на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій відносно прийняття ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин, що виражають принципи соціальної політики держави.

Ідеологія соціального партнерства: соціальні конфлікти між обома сторонами розв'язуються не за рахунок протистояння різнохарактерних соціальних груп, а шляхом встановлення соціального миру, не за рахунок „конфліктного" суперництва, а за рахунок „конфліктної" співпраці.

Метою соціального партнерства є:

- забезпечення випереджаючого темпу росту продуктивності праці над темпами росту заробітної плати;

- постійне збільшення ВВП;   

- безперервне вдосконалення техніки, технологій, впровадження НТП в виробництво;

- постійне покращення рівня життя населення;

- реалізації інтересів найманих працівників і роботодавців.

Соціальне партнерство виконує три функції:

- організаційну: гласність і чітко визначений порядок висновку угод, їх стандартизація;

-   захисну: вирівнювання шансів працівників, недопущення змін в умовах праці не на користь працівника;

-   „миротворчу”: на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові умови.

Основні напрями соціального партнерства:

- залучення працівників до участі в управлінні виробництвом;

- заключення систем угод і колективних договорів;

- проведення переговорів на національному, регіональному та місцевому рівнях.   

Напрями і передумови