Родовий акт закінчується відокремленням оболонок плода. У різних тварин вони відокремлюються в різні строки. У корів послід нормально відокремлюється протягом 6 годин, а деякі вчені вважають, що протягом 12 годин. Якщо в зазначений час послід не відокремлюється, то це вважається затримкою посліду. Безпосередніми причинами затримки посліду є: недостатнє скорочення матки після виходу плода (гіпотонія і атонія матки), зрощення (спайки) плідної частини плаценти з материнською внаслідок запальних процесів, що розвинулися в слизовій оболонці матки в результаті дії мікробів, які потрапили в матку під час вагітності.
Затримка посліду може бути повною, якщо всі оболонки плода не відокремлюються і не вийшли з родових шляхів, і частковою, коли в порожнині матки лишаються окремі ділянки плідних оболонок.
Посередніми причинами, що обумовлюють затримку посліду, можуть бути порушення умов утримання і годівлі тварин.
Часто спостерігається затримка посліду в господарствах, які неблагополучні на бруцельоз. Це буває не тільки при абортах, а й при своєчасних родах.
Визначення діагнозу при повній затримці посліду не становить труднощів, тому що в більшості випадків послід, що затримався, звисає з статевих органів у вигляді червоного чи сіро-червоного тяжа. При частковій затримці посліду, як правило, він знаходиться в верхівках рогів матки.
Затримка посліду у корів та інших тварин шкідливо впливає на статеві органи і на весь організм взагалі. Як правило, внаслідок затримки посліду у корів виникає запальний процес матки, ще більше знижується тонус матки, тварина весь час тужиться. Нерідко внаслідок напружування матка вивертається і випадає. Інколи підвищується температура тіла, зростає частота дихання і пульс та знижується апетит.
Коровам, якщо послід не відокремився протягом 3-6 годин після отелення, дають всередину цукор 200-500 г розчинивши з водою, 40%-ний розчин хлористого кальцію по дві столові ложки два-три рази за день з водою або пійлом, 1-2 л навколоплідних вод, які були зібрані в чистий посуд під час родів; підшкірно або внутрішньом'язево 1%-ний розчин синестролу 4-5 мл, пітуітрину 5-10 мл або рідкий екстракт маткових ріжків – 10-35 г.
Не рекомендується вводити в порожнину матки з метою скорішого відокремлення посліду 5%-ний розчин кухонної солі, розчини лізолу, креоліну, іхтіолу та інші подразнюючі розчини, емульсії, мазі тому що вони є сильними подразниками, дія яких зумовлює виникнення сильних напружувань, в подальшому гіпотонії, атонії матки, затримки лохій, ендометриту та затримки розсмоктування жовтого тіла вагітності і інших ускладнень, що в результаті призводить до неплідності.
Якщо після застосування консервативних методів послід не відокремлюється, то його відокремлюють оперативним шляхом не пізніше 24 годин після народження теляти, як це радить А. Студенцов та інші, тому що затримка з відокремленням викличе розвиток запальних процесів у матці Деякі ветеринарні лікарі та наукові працівники свідомо утримуються протягом 3-4 і більше діб від відокремлення рукою посліду, а деякі зовсім не рекомендують застосування операційного методу лікування, що є неправильним. При затримці посліду його звислі назовні частини під впливом гнильних мікробів, особливо в теплу пору року, швидко розкладаються. Мікроби інтенсивно розповсюджуються і на ту частину посліду, що знаходиться в матці. Наприкінці першої доби в приміщенні, де знаходиться корова з затримкою посліду, відчувається неприємний гнильний запах. Якщо припустити, що мікроби не проникли в порожнину матки, то все рівно буде проходити процес розкладу під впливом ферментів і утворюватимуться продукти, які шкідливо впливають на організм тварини.
При розкладі посліду під впливом гнильних мікробів утворюються отруйні речовини, всмоктування яких з порожнини матки в кров тварини спричиняє інтоксикацію (самоотруєння) організму. У корів погіршується апетит, інколи підвищується температура тіла, різко знижується молочна продуктивність, порушується діяльність шлунково-кишкового тракту і виникає важке запалення матки. М’язи матки стають атонічними, що обумовлює ще більше всмоктування шкідливих речовин з порожнини матки в організм тварини. Тривала затримкам (розклад) посліду веде до великих, стійких змін стінки матки, наслідком яких у подальшому є порушення запліднення і неплідність. До відділення посліду рукою треба приступати не пізніше 24 годин після народження теляти. До відділення посліду рукою і після цього не рекомендуємо вводити в порожнину матки розчинів кухонної солі та інших речовин, оскільки вони послаблюють скорочення матки шляхом гальмування сильним подразненням та призводить до затримки лохій. Найкраще після відділення посліду при всіх обставинах вводити в порожнину матки рукою стрептоцид у порошку один раз 20-30 г в суміші з пеніциліном та стрептоміцином по 1000000 ОД (сухий метод), а в подальшому застосовувати всередину, підшкірно або внутрішньом'язево речовини, які сприяють посиленню скорочень матки і виділенню слизу. Всередину - цукор 300-509 г; внутрішньовено 10%-ний розчин хлористого кальцію 100-150 мл, 20-40%-ний розчин глюкози – 150-200 мл. Рекомендуємо застосування тканинних препаратів підшкірно.
При підвищенні температури тіла тварині необхідно вводити внутрішньом'язево антибіотики в дозах 500000-1000000 ОД дії з інтервалами 6-8 годин протягом 3-4 днів та більше при потребі. Антибіотики слід розчиняти в 0,5%-ному розчині новокаїну або в 1%-ному пірамідону. Потрібно утримуватись від внутрівенного введення розчину хлористого кальцію тваринам з післяродовим сепсисом з помітними крововиливами на слизових оболонках.
Промивання матки після відділення посліду, як правило, веде до негативних наслідків, тому цієї процедури слід уникати.
В своїх дослідженнях ми провели порівняльну оцінку всіх методів лікування затримки посліду і прийшли до висновку, що вищеописаний метод є найкращим.
Для профілактики затримки посліду необхідні, насамперед, повноцінна годівля та правильне утримання вагітних тварин, встановлення родильних станків, денників, родильних приміщень з профілакторієм і організація правильного ведення родів та допомоги при ускладнених і патологічних родах.
Атонія матки (субінволюція матки, затримка лохій)
Ослаблене скорочення матки (гіпотонія) або відсутність скорочення матки (атонія) після родів найчастіше буває в корів. При цьому захворюванні уповільнюється зворотній розвиток матки (зменшення) до стану, який властивий цьому органу у невагітних тварин, затримуються лохії і не розсмоктується жовте тіло яєчника, яке утворилося при вагітності. В порожнині матки, що не скоротилася, скупчуються лохії, які розкладаються і утворюються шкідливі дня організму тварини продукти.
При проникненні в порожнину матки мікробів, процес розкладу посилюється і його продукти не виділяються з порожнини матки, а всмоктуються в організм та отруюють його, інколи виникає післяродове запалення матки, і це веде до неплідності тварин.
Причини, що сприяють атонії матки після родів, є: відсутність моціону під час вагітності та в післяродовий період, неправильне утримання, недостатня або однобічна за вмістом речовин (неповноцінна) годівля (зокрема недостатність вітамінів і мінеральних речовин у раціоні), годівля кормами, які уражені пліснявими грибами, годівля переважно кислими кормами, груба поведінка обслуговуючого персоналу з тваринами під час родів та в післяродовий період.
Причинами, атонії матки також можуть бути багатоплідна вагітність, багатоводдя, перерозвиненість плоду, порушення функції задньої частини гіпофізу, важкі та затяжні роди, неправильне втручання під час патологічних родів, введення в родові шляхи подразнюючих речовин - мильної води, розчинів марганцевокислого калію, кухонної солі тощо. Довготривала атонія матки призводить до неплідності.
Пониження тонусу матки і відсутність її скорочень можуть виникати в інші, незв'язані з вагітністю та родами періоди життя тварин, внаслідок виснаження, ожиріння і старості. Це також може бути причиною неплідності.
Ознаки і перебіг захворювання. Припинення виділення лохій або їх періодичне затримання, що чередується з сильним витіканням з матки, особливо коли тварина лежить, свідчить про порушення тонусу матки. Ознакою субінволюції матки є також виділення кров'янистих лохій у корів більш 5 днів, інколи навіть протягом двох тижнів після отелення. В загальному стані тварини, в більшості випадків, не спостерігається яких-небудь змін, але інколи помічається загальна млявість, зменшення апетиту, невелике коливання температури тіла.
При ректальному дослідженні виявляється дряблість матки і флуктуація рідини в її розі, який був плодовмістилищем. На масаж матка слабо реагує або зовсім не скорочується. При цьому тічка та охота протягом тривалого часу не проявляються або проявляються слабо. На цьому грунті виникає тимчасова неплідність тварини.
При сприятливому перебігу, після 3-4 неповноцінних статевих циклів осіменіння, тварина запліднюється.
Нерідко внаслідок атонії матки розвивається запалення слизової оболонки матки (ендометрит), яке обумовлює тимчасову або постійну неплідність, якщо несвоєчасно буде подана лікувальна допомога.
Лікування. Для підвищення скорочувальної здатності стінки матки, видалення лохій, що затрималися та підвищення секреції залоз слизової оболонки матки, слід проводити масаж матки через пряму кишку один раз на день, 3-4 рази з інтервалами 2-3 дні, поліпшити годівлю і утримання з достатнім моціоном, застосовувати тканинну терапію, внутрішньовено 20-40%-ний розчин глюкози – 180-200 мл, 10%-ний розчин хлористого кальцію – 100-150 мл, внутрішньом'язево 1%-ний розчин синестролу – 3-5 мл 1-2 ін'єкції з інтервалами 24-48 годин, пітуітрин підшкірно в дозах 5-10 мл, 0,1%-ний карбохолін – 2-3 мл.
Для профілактики та лікування атонії матки професор Флегматов запропонував давати пити коровам їх власні або від інших здорових корів навколоплідні води по 2 л на добу протягом 3-5 днів. Для цієї ж мети рекомендують, щоб корова облизувала новонароджене теля.
Гостре запалення вульви, передвір'я піхви і піхви
Ця група захворювань у корів та інших тварин найчастіше спостерігається після отелу в результаті травми під час родів та внесення брудними руками та інструментами мікробів з хвоста, введення в родові шляхи мильної води, емульсії креоліну, розчину лізолу, іхтіолу та інших подразнюючих речовин.
Запалення вульви, передвір'я і піхви можуть розвиватись самостійно (внаслідок проникнення інфекції) або як ускладнення (травми під час коїтусу, грубих маніпуляцій під час штучного осіменіння та інших травматичних пошкоджень, інколи як ускладнення ендометриту).
За характером запального процесу розрізняють серозну, катаральну, фібринозну, гнійну, флегмонозну, гангренозну та інші форми запалень.
Ознаки захворювання. Тварина стає неспокійною, вигинає спину, махає хвостом, часто стає в позу для сечовипускання та стогне. Зовнішні статеві органи набрякають і стають болючими; іноді больова реакція тварин буває настільки різко виражена, що при доторканні до статевих губ вона лягає або падає. Із статевої щілини виділяється серозна, серозно-гнійна рідина, гнійна маса, іноді з домішкою часточок змертвілих тканин сіруватого або блідо-рожевого кольору, неприємного запаху. Запальний процес зовнішніх статевих органів і піхви може ускладнитися флегмоною тазової клітковини та запаленням інших органів. Можуть утворитися також параперіректальні і вагінальні абсцеси в тазовій клітковині, великі рубці та спайки, які призводять до звуження статевих шляхів і неплідності.
Інколи тварини, в яких створилися періпаравагінальні та періпараректальні інкапсульовані абсцеси, приходять в стан тічки та охоти і після осіменіння запліднюються. Наприкінці вагітності у таких корів з фізіологічними набряками статевих органів та тазової клітковини та з пониженою стійкістю проти мікробів абсцеси в тазовій порожнині починають збільшуватися і можуть прориватись в порожнину піхви або прямої кишки. Місця саморозривів абсцесів можуть нагадувати травми статевих шляхів гострими предметами, що наносяться із-зовні різними предметами через статеву щілину або пряму кишку.
Розвиток абсцесів і їх самопроривання, як правило, ускладнюється абортами.
Лікування. Потрібно старанно обмити хвіст та шкіру вульви, хвіст підв'язати набік, щоб уникнути зайвих подразнень вульви. Змазують поверхню зовнішніх статевих органів мазями – 3%-ною іхтіоловою, 5-10%-ною стрептоцидною, 2%-ною ксероформною, 2-3%-ною йодоформною і пеніцеліновою (200000 ОД на 100 г вазеліну) з додаванням 1- 2%-ного новокаїну.
Не слід застосовувати розчинів лізолу, емульсії креоліну та інші. На початку лікування допускаються одно-дворазове зрошення слизової оболонки піхви і передвір'я реверзибільною емульсією стрептоциду на риб'ячому жирі, 3%-ним розчином ментолу або тимолу на маслі.
При наявності ознак сильного запалення чи підвищенні загальної температури тіла тварини, слід застосовувати внутрішньом'язево в ділянці триголового м'яза плеча пеніцилін, стрептоміцин або інші антибіотики по 500000-800000 ОД на 0,5%-ному розчині новокаїну 2-3 рази на добу, а всередину - стрептоцид або норсульфазол по 6-8 г за один прийом 2-3 рази на день. З метою підсилення скорочення матки слід застосовувати внутрішньом'язево 1%-ний розчин синестролу – 4-5 мл, не більше двох введень, внутрішньовено 10%-ний розчин хлористого кальцію – 100-150 мл, 20-40%-ний розчин глюкози – 150-200 мл. Ці речовини сприяють підвищенню скорочень матки і збільшенню виділень слизу матковими слизовими залозами.
Слиз, що виділяється, буде проходити по статевих шляхах і очищати слизову оболонку від продуктів запалення (гною). При цьому слід уникати зайвих вагінальних досліджень, бо вони є факторами, що посилюють запальний процес. Тварину не турбують, добре годують та тримають у чистому просторому приміщенні. На прогулянку слід виводити її, коли ослабнуть запальні процеси.
Лікування неплідних самок
Гострий гнійно-катаральний післяродовий ендометрит - запальний процес слизової оболонки матки з виділенням серозно-слизисто-гнійного ексудату.
Причинами захворювання є травми родових шляхів з внесенням мікробів під час надання допомоги при патологічних родах. Затримка посліду, атонія матки і затримка лохій також обумовлюють запалення матки. Сприятливими факторами, що викликають появу післяродових захворювань матки, можуть бути також подразнюючі речовини, що вводяться в родові шляхи під час родів.
Ознаки і перебіг хвороби. Загальний стан тварин в більшості випадків не має відхилень від норми; іноді спостерігається незначне пригнічення, легка гарячка, зменшення апетиту і секреції молока. Інколи тварина часто стає в позу для сечовипускання, стогне та вигинає спину. Із статевих органів виділяється слиз з пластівцями або слиз з домішкою гною. Чим інтенсивніше запалення, тим рідший слиз і гній. Виділення спостерігається більше під час лежання тварин. Вагінальні дослідження показують, що шийка матки буває трохи відкритою, її слизова оболонка набрякає, червоніє, з устя шийки матки витікають слиз та гній, при важких захворюваннях - суцільний гній. При ректальному дослідженні виявляються збільшення одного або обох рогів матки, флуктуація і слабе скорочення стінки матки або відсутність скорочень взагалі.
У післяродовий період, що триває у корови 18-21 день, виділення лохій легко можна прийняти за катаральний або катарально-гнійний ендометрит. В таких випадках орієнтуються по часу. Якщо час, який потрібний для післяродового періоду очищення лохій, минув, а виділення не припинилися, є підстава ставити діагноз на катаральний чи гнійно-катаральний ендометрит або атонію матки (затримка лохій). В післяродовий період без ендометриту спостерігається тільки виділення лохій, що нагадують, собою слиз з гноєм і. відсутні всі ознаки, що бувають при катарально-гнійних ендометритах. При післяродових ендометритах сильно затримується зворотній розвиток матки. Жовте тіло в яєчнику не розсмоктується (застоюється), в якому нерідко при довготривалій затримці утворюється в центрі порожнина, наповнена рідиною (кіста жовтого тіла яєчника).
При відповідних сприятливих умовах утримання і годівлі, своєчасному належному лікуванні тварини протягом 1,5-2 тижнів видужують. Якщо не створити відповідних умов, хвороба часто набирає затяжного характеру і переходить у хронічний катаральний або катарально-гнійний ендометрит, який обумовлює неплідність.
Лікування гострих післяродових запалень матки. Тварині забезпечують відповідну годівлю з достатньою кількістю вітамінів та мінеральних речовин (доброякісне сіно, доброякісний силос, зелений корм, морква, кормові буряки, добрі пасовище, концентровані корми, мінеральні корми - трикальційфосфат кормовий 40-80 г на добу, м’ясокісткове борошно, рибне борошно, кухонна сіль та необхідні мікроелементи). Тварин з нормальною температурою тіла і збереженим апетитом треба випускати на прогулянку і пасовище.
Для посилення скорочень матки і звільнення її порожнини від ексудату застосовують масаж матки через пряму кишку один раз на день 2-3 рази з інтервалами 1-2 дні; внутріньом'язево масляний 1%-ний розчин синестролу – 3-5 мл 1-2 введення з інтервалами 24-48 годин або під шкіру 0,1%-ний розчин карбохоліну – 2-3 мл, пітуітрину – 5-10 мл; внутрішньовенно - 10%-ний розчин хлористого кальцію – 100-150 мл, 20-40%-ний розчин глюкози – 150-200 мл; під шкіру в ділянці триголового м’яза плеча - тканинний препарат печінки в кількості 20-25 мл на одне введення 1-2 рази з інтервалом 8-10 днів. Всередину 40%-ний розчин хлористого кальцію по 2 столові ложки 2-3 рази на день з водою. Не слід вводити тампони з різними лікарськими речовинами і робити спринцювання матки різними дезинфікуючими розчинами та гіпертонічним розчином кухонної солі, бо ці розчини можуть призвести до погіршення перебігу захворювання.
При підвищенні загальної температури тіла тварині забезпечують спокій, доброякісний корм, масаж матки протипоказаний. Крім згаданого вище медикаментозного лікування, необхідно застосовувати внутрішньом'язево антибіотики по 500000-800000 ОД на 0,5%-ному новокаїновому розчині (3-4 рази на добу); всередину - стрептоциди по 6-8 г (3-4 рази на добу).
Профілактикою післяродових захворювань потрібно займатись ще в період вагітності та особливо після родів, шляхом правильної годівлі, утримання із забезпеченням достатнього моціону. До профілактичних заходів належать також правильна організація проведення нормальних родів і відповідна допомога при патологічних родах. Під час сухих родів не можна в родові шляхи вводити подразних розчинів і мазей (мильного розчину лізолу, марганцевокислого калію, кухонної солі, емульсії креоліну, іхтіолової мазі тощо). Для зволоження родових шляхів при патологічних родах слід застосовувати індиферентні стерильні мінеральні (вазелінове масло, вазелін) і рослинні масла та слизові відвари крохмалю, алтейного кореня, льону, ячменю тощо. Через 3-4 дні після родів при нормальній температурі тіла тварину виводять на прогулянку. Згодовують взимку добре сіно, буряки, моркву, доброякісний силос, концентрати; влітку - зелену масу кукурудзи, люцерну тощо. У перші години після родів потрібно давати коровам пити досхочу чистої теплої води з додаванням кухонної солі - одну столову ложку на відро води і частково пійло.
Хронічний ендометрит
Хронічним ендометритом називається хронічне запалення слизової оболонки матки, що супроводжується стійкими органічними змінами і обумовлює неплідність корів.
Ця хвороба у корів найчастіше розвивається з гострого післяродового або післяабортального ендометриту. Рідше після природного або штучного обсіменіння брудними інструментами. Іноді він буває трихомонозного або бруцельозного походження.
При затяжному перебігу ендометриту під дією різних подразників (мікроби - стрептококи, диплококи, ентерококи, кишкова паличка, токсини тощо) виникають стійкі патологічні зміни: слизова оболонка товстішає за рахунок розростання сполучної тканини, переродження епітелію, місцями з наступним розпадом та злущуванням його. Процес зморщування або рубцювання розрощеної міжзалозистої сполучної тканини призводить до стиснення судин, здавлювання і атрофії трубчастих залоз матки, до закриття їх вивідних отворів та наступного утворення кіст.
За характером виділення ексудату розрізняють такі форми хронічного ендометриту: хронічний катаральний ендометрит (супроводжується виділенням головним чином слизистого серозного ексудату); хронічний катарально-гнійний ендометрит (із статевих органів виділяється слизувато-гнійний ексудат).
Основними характерними ознаками хронічного катарального ендометриту є постійне виділення мутного тягучого слизу, іноді з домішкою крові. Статеві цикли порушуються в своїй періодичності та інтенсивності або зовсім випадають. У піхві знаходять смугасту гіперемію, скупчення мутного, із згустками слизу слабкокислої реакції. Піхвова частина шийки матки збільшена і гіперемійована, канал її відкритий, з устя шийки виділяється тягучий мутний слиз із згустками. При ректальному дослідженні виявляють збільшення та опущення матки в черевну порожнину, нерівномірне потовщення стінки тіла і її рогів, матка при масажі слабо або зовсім не скорочується.
Різновидністю, хронічного катарального ендометриту є прихований ендометрит, при якому мають місце зміни, що не виявляються клінічними дослідженнями в міжтічковий період. При цьому процесі ритм статевих циклів, як правило, не порушується, тічка й охота проходить регулярно, багаторазові осіменіння залишаються безрезультатними.
Основними діагностичними орієнтирами є неплідність та сильне виділення під час тічки тягучого мутного або прозорого слизу з домішкою згустків та білих включень, що нагадують гній. Таким чином, остаточно діагноз хронічного катарального (прихованого) ендометриту встановлюється під час тічки і охоти, за наявністю мутних, подібних до гною включень у тічковому слизі, що виділяється.
Якщо під час тічки і охоти із статевої щілини виділяється слиз тягучий та прозорий як скло, без наявності мутних включень і останні не виявляються на стінках піхви, в такому разі виключається хронічний катаральний (прихований) ендометрит (тут треба звернути увагу на стан яйцепроводів і яєчників).
При цьому варто застерегти від помилкового встановлення захворювання під час тічки.
Як відомо, на початку тічки у корів із статевих органів витікає слиз злегка мутнуватий і скоро змінюється на прозорий, наприкінці тічки він мутніє та стає густіший.
Прогноз при своєчасному лікуванні прихованого ендометриту сприятливий, протягом 20-30 днів зникають причини, які перешкоджали заплідненню.
Хронічний гнійно-катаральний ендометрит. При цьому захворюванні спостерігаються постійні жовтувато-білі або білі слизувато-гнійні виділення з статевої щілини (більше під час лежання тварини).
Гнійно-катаральне запалення матки нерідко супроводжується погіршенням загального стану, ослабленням апетиту, схудненням, а іноді й підвищенням температури тіла тварини. Тічки та охоти або зовсім не буває, або вони проявляються нерегулярно.
При вагінальному дослідженні виявляється, що шийка матки відкрита (можна ввести 1-2 пальці), виділяється гнійно-катаральна маса, слизова оболонка піхви і устя шийки матки гіперемійована та місцями вкрита виразками. При ректальному дослідженні спостерігається збільшення матки в різній мірі, флуктуація, нерівномірне потовщення стінки матки, місцями дряблість стінки і рубцеве ущільнення. Матка слабо або зовсім не скорочується при масажі через пряму кишку.
Правильним лікуванням часто вдається припинити розвиток процесу та ліквідувати його наслідки, відновити здатність до розмноження.
Гідрометра і піометра. Гідрометра - нагромадження серозно-слизової рідини в порожнині матки. Це захворювання виникає при хронічному катаральному ендометриті, в результаті сильного набрякання шийки матки і закриття її каналу. При цьому катаральна рідина не виділяється назовні, а збирається в порожнині матки, розтягуючи її стінки до значних розмірів.
Піометра - нагромадження гною в порожнині матки. Це своєрідний хронічний гнійно-катаральний ендометрит з нагромадженням гнійних мас у порожнині матки в результаті непрохідності каналу шийки матки. Піометра може розвинутись внаслідок абортів з розплавленням (мацерацією) плода.
Гідрометру і піометру можна прийняти за двоплідну вагітність.
Вагітність виключається ректальним дослідженням за змінами стінки матки, відсутністю плода і карункулів, однаковою пульсацією лівих і правих маткових артерій, за однаковим збільшенням рогів матки. Якщо піометра є наслідкам аборту, то при цьому може бути один ріг (плодовмістилища) більший за другий. Загальний стан тварин при гідрометрі та піометрі, як правило погіршується.
Лікування хронічного катарального і гнійно-катарального ендометриту, гідрометри та піометри. Для успішного лікування необхідно насамперед забезпечити тварин відповідними кормами високої якості з достатнім вмістом білка, жиру, вуглеводів, мінеральних речовин та вітамінів, правильно утримувати тварин, забезпечити їм достатній моціон.
З метою посилення скоротливої функції матки, збільшення виділення слизу із залоз матки і кращого розкриття шийки матки слід застосовувати масаж матки через пряму кишку один раз на добу 3-6 разів з інтервалами 1-2 дні, підшкірно або внутрішньом'язево масляний 1%-ний розчин синестролу по 3-6 мл на одне введення, 1-3 введення (вводити синестрол не більше трьох раз) з інтервалами 24-48 годин в залежності від інтенсивності та тривалості дії, а також можна застосовувати під шкіру пітуітрин – 5-10 мл, фолікулін – 1500-2000 ОД, 0,1%-ний карбохолін – 2-3 мл. Внутрішньовено 20-40%-ний розчин глюкози – 100- 150 мл, 10%-ний розчин хлористого кальцію (100-150 мл на одне введення) також сприяє підвищенню тонусу матки навіть краще, ніж синестрол. Введення глюкози і хлористого кальцію можна повторювати через 12-48 годин в залежності від потреби.
Якщо, при наявності ендометриту наступає тічка та охота, не слід застосовувати синестрол, пітуітрин, карбохолін, прозерін та інші, бо тічковий стан є лікувальним фактором.
Для підвищення стійкості організму тварин проти різних мікробів, які проникли в порожнину матки і викликають запалення, з метою підвищення тонусу матки та ліквідації наслідків запалення (структурних змін) у статевих органах рекомендуємо застосовувати поряд із згаданими вище засобами тканинну терапію за Філатовим. Тканинний препарат (фетоплацентат) за допомогою шприца і голки вводиться під шкіру в ділянці триголового м'яза плеча в дозі 20-25 мл (по 5 мл на 100 кг живої маси) на одне введення, 2-3 введення з інтервалами 8-12 днів. Перше введення можна робити одночасно з іншими препаратами.
При лікуванні гідрометри або піометри необхідно спочатку звільнити порожнину матки від її вмісту за допомогою синестролу та інших тонізуючих засобів, які вводяться під шкіру або внутрішньом'язево, а також з допомогою масажу (ректально). Після видалення основної маси вмісту матки слід застосовувати тканинну терапію і аутогемотерапію.
При підвищенні температури тіла тварини при піометрі (що рідко буває) слід внутрішньом'язево застосовувати пеніцилін, стрептоміцин та інші антибіотики.
При лікуванні прихованого ендометриту (хронічного катарального), якщо при цьому будуть виявлені незначні включення мутних згустків та прожилків у прозорому тічковому слизі, можна взагалі обмежитися застосуванням тільки тканинної терапії. При відсутності тканинних препаратів треба застосовувати аутогемотерапію.
Методика аутогемотерапії така: стерильним шприцем Жане з гумовою трубкою та голкою, зволоженими зсередини 5%-ним розчином лимоннокислого натрію, беруть кров з яремної вени, спочатку підготувавши місце для уколу голкою. Взяту кров вводять під шкіру в ділянці триголового м'яза плеча в дозі 25-40 мл при першому введенні і в дозах 30-50 мл при другому та наступних. Всього рекомендується зробити 2-3 введення з інтервалами в 5-8 днів.
У випадках, підшкірного застосування крові інших видів тварин дози зменшуються в 3-4 рази.
Тканинні препарати для корів слід готувати з печінки та плаценти корів, плаценти кобил для інших видів тварин - також з печінки того самого виду тварин.
Методка виготовлення і застосування тканинного препарату. Одержана від здорової тварини після забою тканина печінки, сім'янників чи селезінки або з плаценти кобил та інших органів кладеться в чистий посуд та витримується в льодовні або електрохолодильнику 5-7 днів при температурі 2-4°. Після цього тканину розрізають на маленькі шматочки розміром 3 х 3 см, складають у каструлю і заливають фізіологічним розчином з розрахунку дві частини розчину на одну частину тканини, після чого кип'ятять протягом 30-40 хвилин. Проварена тканина печінки або інших органів подрібнюється на м'ясорубці та протирається через густе сито разом з бульйоном, в якому вона варилася. Одержану масу після проціджування перемішують до одержання рівномірної суспензії і розливають у флакони. Наповнені тканинною суспензією флакони затикають гумовими корками, накривають паперовими ковпачками і прив’язують їх нитками чи марлевою тасьмою до шийки флаконів, ставлять потім в автоклав і стерилізують при температурі 110-120° протягом 40-60 хвилин. Після стерилізації та охолодження, натискуючи на ковпачки щільно закривають флакони і після зняття паперових ковпачків заливають менделєєвською замазкою або сургучем.
Препарати зберігають у темному місці при температурі не більше 10° С 8 місяців.
Препарат вводиться тваринам з допомогою шприца “Рекорд” та голки Боброва або Дефо під шкіру в ділянці триголового м’яза плеча. Шерсть на місці уколу вистригають на рівні плечового суглоба, відступаючи 4 - 5 см від заднього краю триголового м'яза плеча.
Доза тканинного препарату для великих тварин – 15-25 мл, для дрібних – 2,5 мл (по 5-6 мл на 100 кг живої маси). Кількість ін’єкцій – 2-4 з інтервалами 8-12 днів.
Досвід застосування тканинних препаратів. Найбільш поширеним методом лікування гінекологічних захворюваннях є введення різних дезинфікуючих розчинів та інших лікувальних форм у статеві шляхи тварин. Однак практика показала, що таке лікування часто не дає бажаних наслідків.
Колектив факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного університету на великій кількості корів та нетелів перевірив вплив тканинних препаратів у ветеринарній гінекології при різних запальних процесах і функціональних порушеннях статевих органів.
Тканинні препарати виготовлені на кафедрі акушерства та хірургії ДАУ з плаценти кобили, корови, печінки, селезінки, сім’яників і крові вводили окремо або в поєднанні з антибіотиками (канаміцин, неоміцин, гентаміцин, стрептоміцин) та іншими препаратами (синестрол, карбохолін, прозерін, пітуітрін, окситоцин, іхтіол, іхглюковіт, фолігон, хорулон, гонадестрін, хертагіл) і сульфаніламідними, нітрофурановии препаратами, вітамінами, розчином новокаїну для блокад. Їх ефективна дія підтверджена при фолікулярному вестибуліті, різних формах вагінітів, гіпотонії та атонії матки, гіпофункції і афункціональному стані яєчників, запаленні гартнерових ходів й бартолінових залоз, ендометриті, цервіциті, фолікулярних і лютеїнових кістах, склерозі та атрофії одного із яєчників. Співробітниками кафедри розроблена система застосування біологічно активних речовин для профілактики патології отелення, акушерсько-гінекологічних захворювань у корів і підвищення життєздатності новонароджених телят. Для лікування корів рекомендується підшкірне введення суспензії в ділянці лопатко-плечового суглобу не більше ніж 20 мл в одну точку введення для великих тварин (8 мл на 100 кг живої маси на одне введення). Такі дози суспензії вводять 3-5 раз з інтервалом 8 діб. З профілактичною метою - тільним коровам по 5 мл на 100 кг живої маси на одне ведення. Такі дози суспензії вводять 3 рази з інтервалом 10-12 діб.
Тканинні препарати поновлюють моторну функцію матки, сприяють розсмоктуванню потовщення стінки порожнини рогу матки. Це сприяє тому, що до 10-ї доби стан матки приходить в норму. Відновлюються статеві цикли, нормальна тічка, запліднення й нормальний перебіг вагітності.
Дослідами проведеними в приватних сільськогосподарських підприємствах “Україна” та “Саверці” Попільнянського району Житомирської області протягом п’яти років (1999-2004 рр.) хворим на хронічний ендометрит із затримкою розсмоктування жовтого тіла в яєчнику тваринам застосовували комплексно тканинні препарати, антибіотики, новокаїн, окситоцин, іхглюковіт Досягли повного розсмоктування жовтого тіла у 30% корів через 8-13 діб, у 56% корів – через 14-18 діб і 24% корів – через 19-21 добу.
У переважної більшості корів статева охота і тічка з’являються у 7% (3-4 до 7-ї доби) після першого введення тканинного препарату, після другого введення 63% (3-7 доба), третього – 21% корів, четвертого та п’ятого введення – 9% корів.
При атрофії, склерозі одного із яєчників, зумовленій порушенням норм годівлі і утримання, досить 1-2 разового введення препарату (з обов’язковим поліпшенням годівлі та умов утримання, дотримання правил проведення активного моціону) щоб у корів з’явилась статева охота.
При фолікулярних вестибулітах 3-х разове введення препарату в комплексі з антибіотиками, іхгюковітом та новокаїновими блокадами, вузлики на слизовій оболонці розсмоктуються без будь-яких ускладнень і лікування закінчується значно раніше. Добрий лікувальний ефект досягнуто при гострих і хронічних катаральних і катарально-гнійних процесах 3-4-х разових введеннях тканинних препаратів у поєднанні з синестролом, карбохоліном, прозеріном, окситоцином, новокаїном, їхтіолом або нітрофурановими препаратами. Препарати вводили за загально прийнятими інструкціями по схемам відпрацьованим в господарствах області співробітниками кафедри акушерства, терапії і хірургії Державного агроекологічного університету м. Житомир.
Заразні захворювання статевих органів
Серед великої рогатої худоби зустрічаються такі заразні захворювання статевих органів як трихомоноз, інфекційний фолікулярний вестибуліт, інфекційний пухірцевий висип вульви і передвір'я піхви, вібріоз та інші.
Широке впровадження у практику тваринництва методу штучного осіменіння спермою здорових бугаїв-плідників сприяло ліквідації статевих інфекцій та інвазій серед тварин, а також застерегло від цих захворювань корів та бугаїв.
Подальший розвиток і удосконалення техніки штучного осіменіння і застосування його на практиці допоможе зовсім позбавитись від заразних захворювань статевих органів тварин.
Оскільки вищезазначені заразні захворювання ще і тепер зустрічаються серед тварин, працівникам тваринництва потрібно знати шляхи розповсюдження, клінічні ознаки, методи діагностики, лікування та їх профілактики. Основним профілактичним заходом є як було відмічено, штучне осіменіння.
Інфекційний пухірцевий висип - хвороба зовнішніх статевих органів корів та інших тварин. Він викликається вірусом і передається від хворої тварини до іншої під час природного осіменіння.
Через 3-6 днів після статевого акта з'являється почервоніння і болісний набряк соромітних губ та передвір'я піхви. Слизова оболонка передвір'я стає рожевою, на ній з'являється велика кількість дрібних червоних плямок, вузликів, які незабаром перетворюються в пухірці завбільшки від зернини проса до горошини. Із статевої щілини виділяється гній.
Видужання настає протягом 1-2 тижнів. Якщо попадають гноєтворні мікроби, пузирковий висип ускладнюється.
Лікування. 2-3 змащування вульви передвір'я з інтервалом один-два дні стрептоцидною емульсією на риб'ячому жирі, пеніциліновою або 2-3%-ною іхтіоловою мазями та іншими не сильно подразнюючими мазями з додаванням 1-2%-ного новокаїну. Слід також застосовувати присипки білого стрептоциду. Подразнюючі речовини застосовувати не слід.
Хворих бугаїв піддають лікуванню методом введення в препуціальйий мішок дезинфікуючих розчинів. Основним профілактичним заходом є штучне осіменіння.
Фолікулярний вестибуліт корів. За літературними даними, фолікулярний вестибуліт – це заразне захворювання слизової оболонки передвір'я піхви, яке викликається специфічним збудником - стрептококом. Заражується тварина під час статевого акту, при штучному осіменінні (недодержанні ветсанправил), через підстилку.
Через 1-10 днів після статевого акта з хворим бугаєм у корови з'являється почервоніння і болісний набряк вульви та передвір'я піхви. Слизова оболонка вкривається слизовими або слизово-гнійними виділенням, іноді слизово-гнійна рідина у великій кількості виділяється із статевих органів. Навколо клітора і на його складках з'являються вузлики темно-червоного кольору завбільшки як зерна проса (збільшені і змінені лімфатичні фолікули). Іноді запальний процес ускладнюється появою виразок та фіброзно-дифтеритичним запаленням.
Хвороба перебігає гостро і хронічно.
Гостра форма через два-три тижні переходить у хронічну, що супроводжується всіма ознаками запалення. При цьому вузлики бліднуть, набувають жовтуватого або сіро-жовтого кольору, стають твердішими і гладенькими.
На великій кількості тварин нами встановлено, що з такими ознаками перебігають запальні процеси, викликані іншими агентами: біологічними (трихомоноз), хімічними, фізичними і механічними.
Часто спостерігається збільшення лімфатичних фолікулів передвір'я піхви (вузлики) у корів і телиць, які ще не осіменялись ні природно, ні штучно на початку пасовищного утримання, особливо під час тічки і охоти.
Корів, у яких під час тічки виявляються на слизовій оболонці передвір'я тільки збільшені лімфатичні фолікули, бліді чи гіперемійовані з жовтуватим відтінком і із статевих органів витікає тягучий прозорий слиз, що не містить у собі мутного слизу або гною, слід допускати до штучного осіменяють.
Лікування. При гострій формі захворювання не слід застосовувати подразних ліків та водних розчинів. Добре діє 5-10%-на стрептоцидна мазь (2-3 змазування слизової оболонки передвір'я з інтервалом 2-3 дні) з додаванням 1%-ного новокаїну, 3%-на ментол-тимолова мазь та інші бактеріостатичні не подразнюючі препарати. При цьому необхідно старанно очищати і дезінфікувати приміщення, обмивати корінь хвоста та вульву дезинфікуючими розчинами.
При хронічній формі захворювання також не слід застосовувати подразних засобів (розчини мідного купоросу, сірчанокислого цинку, формаліну, листочків парат-блетхен і взагалі нічого місцево). Дає добрі лікувальні наслідки тканинна терапія і аутогемотерапія (2-3 введення). Одним з важливих профілактичних заходів є штучне осіменіння. Хворих плідників не допускають до осіменіння і піддають лікуванню.
Трихомонозний вестибуліт, вагініт і ендометрит. Викликається це заразне захворювання джгутиковими найпростішими збудниками (трихомонадами). Спостерігається частіше у корів і бугаїв та рідше в інших тварин. Заражуються корови при природному і штучному осіменінні спермою хворого бугая. Бугаї заражаються під час статевого акту з хворими коровами.
Типова форма захворювання проявляється через 1-10 днів після зараження. Характеризується вона почервонінням та набряком вульви, слизової оболонки передвір'я і піхви, а якщо процес поширюється, то й шийки матки. Слизова оболонка статевих шляхів стає набряклою та болючою. Її поверхня вкривається слизово-гнійним ексудатом, який виділяється через статеву щілину зовні. Одночасно на слизовій оболонці стінок передвір'я з'являються вузлики темно-червоного кольору завбільшки з зернину проса в різній кількості в залежності від інтенсивності процесу.
Трихомонозний запальний процес часто переходить на слизову оболонку шийки матки і матки. Якщо у тварини поряд з цим розвивається вагітність, то трихомонозний запальний процес, що поширився, призводить до аборту.
Як правило, трихомонозні аборти спостерігаються в першу половину вагітності і клінічно проявляються найчастіше вигнанням плода та плодових оболонок.
В більшості випадків трихомоноз у бугаїв перебігає безсимптомно.
Трихомоноз діагностується за клінічними ознаками, а також лабораторно.
Лікування. Перед тим як приступити до лікування, треба точно встановити діагноз на трихомоноз. У корів при добрій годівлі та правильному утриманні з достатнім моціоном трихомонозний вагініт і ендометрит самовиліковується протягом 10-84 днів. Особливо прискорюється самовиліковування під час тічки і охоти, а також влітку при пасовищному утриманні. Нерідко після аборту з повним вигнанням плода та оболонок через 24-48 годин в статевих органах корови, що абортувала, не виявляють збудника трихомонозу і протягам 5-10 днів тварина в таких випадках здебільшого самовиліковується.
Для швидкої ліквідації трихомонозного процесу в усіх випадках потрібно поряд з повноцінною годівлею та відповідним утриманням застосовувати лікарські речовини. З цією метою вводять внутрішньом'язево або під шкіру 1%-ний синестрол по 3-6 мл на одне введення 1-2 введення, фолікулін -1500—2000 ОД, пітуітрин – 5-10 мл, 0,1%-ний карбохолін – 2-3 мл та інші; внутрішньовенно вводять 20-40%-ний розчин глюкози – 100-150 мл, 10%-ний розчин хлористого кальцію – 100-150 мл. Під час тічки і охоти не слід застосовувати вищезгадані ліки.
Для підвищення стійкості організму тварини щодо трихомонад і ліквідації продуктів запалення, особливо при хронічних процесах, слід застосовувати тканинні препарати в дозах 15-25 мл або аутогемеотерапію. Не рекомендується спринцювання і промивання матки дезинфікуючими подразниками та іншими водними розчинами.
У тих випадках, коли після статевого акту трихомонозний запальний процес розвивається тільки у передвір'ї і на слизовій оболонці піхви, а шийка матки закрита і немає ознак запалення та важко визначити, чи розвивається вагітність чи ні, слід застосовувати місцеве лікування - зрошення слизової оболонки піхви 1-2 рази розчином риванолу 1:500-1000, 3%-ним розчином ментолу або тимолу на маслі та інші у поєднанні з тканинною терапією або аутогемотерапією.
Лікування трихомонозних бугаїв-плідників недостатньо розроблене. Якщо трихомонади знаходяться тільки на слизовій оболонці препуціального мішка, застосування дезинфікуючих розчинів дає позитивні наслідки. При прониканні трихомонад в уретру і придаткові статеві залози застосування всіх рекомендованих засобів, як правило, безрезультатне.
Профілактика трихомонозу. Основним профілактичним заходом є організація штучного осіменіння тварин спермою від здорових бугаїв.
Почему я выбрал профессую экономиста
Почему одни успешнее, чем другие
Периферийные устройства ЭВМ
Нейроглия (или проще глия, глиальные клетки)
Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника
