Перші спроби організованого навчання плаваннюздійснюються в Росії в середині XVII – початкуXVIII століття, у військах. Велика заслуга в цьомуналежить Петру І. Він зробив навчання плаваннюобов’язковим, запропонував проводити його угруповому порядку, вперше включив плавання унавчальні плани морської академії та інших військовихнавчальних закладів.
Однак найбільший розвиток навчання плаванню увійськах дістало у другій половині XVIII століття, колизагальна кількість військових частин і навчальнихзакладів значно збільшилась. Розвиток плавання у цейперіод пов’язують з ім’ям О.В. Суворова. Він вважавплавання за необхідну навичку для досягненняперемоги в бою, використовував його як потужнийзасіб фізичного загартування та удосконаленнясолдата.В цей час починають з’являтися перші друкованіпраці з плавання. Так в „Экономическом месяцеслове”за 1776 р. докладно розбирається питання про те, якувластивість набирає тіло людини, якщо його легенінаповнені повітрям. Це повітря, пише автор, „повиннотримати тіло на поверхні води і не допускати йоготонути”.В „Собрании сочинений” за 1792 р. вперше пірнання застосовували первісні люди. Але дякуючи окремим наскельним зображенням можна припустити, що основним прийомом пересування у воді було плавання з поперемінними рухами руками у поєднанні з різноманітними варіантами рухів ногами: від перемінних ударів голінню або всією ногою у вертикальній площині, як у сучасному кролі на грудях, до горизонтального удару „ножицями” як при сучасному плаванні на боці. Знайдене також зображення на камені, що нагадує техніку плавання брасом: плавець лежить на грудях із зігнутими, як у жаби, ногами й розведеними вбік руками.
З виникненням держав плавання почало застосовуватись не тільки в побуті, а й у військовій справі. Воїни стародавніх єгиптян, греків, римлян вміли добре плавати з різноманітними допоміжними засобами, і без них. Панівні класи використовували в ті часи плавання і як оздоровчо-гігієнічний засіб. Однак слід відмітити, що плавання в ті часи мало й певне спортивне значення. Воно, разом із змаганнями з музики, входило до програми щорічних свят. Підтвердження цьому ми знаходимо у повідомленнях Геродота, який відмічає, що у стародавній Греції не тільки плавання а й стрибки у воду були обов’язковими видами програми великих Істмійських Ігор.
Широке розповсюдження мало плавання і серед слов’янських народів, що населяли територію нашої Батьківщини. Візантійський історик Маврикій у своїй праці „Тактика і стратегія” наводить про це цікаву згадку: „Вони (слов’яни – С.Б.) особливо здатні переправлятися через річки, тому, що більше й краще, ніж інші люди, вміють триматися на воді”.
Таким чином ми бачимо, що основними причинами виникнення плавання були необхідність долати водні перешкоди, полювання та рибальство, торгівля, участь в спортивних змаганнях га святах, військова справа та інші.
Розвиток плавання у дореволюційний період.
Перші спроби організованого навчання плаванню здійснюються в Росії в середині XVII – початку XVIII століття, у військах. Велика заслуга в цьому належить Петру І. Він зробив навчання плаванню обов’язковим, запропонував проводити його у груповому порядку, вперше включив плавання у навчальні плани морської академії та інших військових навчальних закладів.
Однак найбільший розвиток навчання плаванню у військах дістало у другій половині XVIII століття, коли загальна кількість військових частин і навчальних закладів значно збільшилась. Розвиток плавання у цей період пов’язують з ім’ям О.В. Суворова. Він вважав плавання за необхідну навичку для досягнення перемоги в бою, використовував його як потужний засіб фізичного загартування та удосконалення солдата. В цей час починають з’являтися перші друковані праці з плавання. Так в „Экономическом месяце слове” за 1776 р. докладно розбирається питання про те, яку властивість набирає тіло людини, якщо його легені наповнені повітрям. Це повітря, пише автор, „повинно тримати тіло на поверхні води і не допускати його тонути”. В „Собрании сочинений” за 1792 р. вперше описується техніка рухів, яка за своїм характеромнагадує спосіб брас.
Таким чином, ми бачимо, що у другій половиніXVIII століття були закладені наукові основи плавання,дані практичні рекомендації з освоєння цієї навички.
В першій половині XIX століття в Росії починаютьвідкриватись перші школи плавання. Найбільшупопулярність дістала школа, якою керував шведськийвикладач Гейнц Паулі. Вона була відкрита у Петербурзів 1834 році. В ній навчали всім відомим на той часспособам плавання: брасу на грудях, на спині, на боку,дельфіну, „по-собачому” і саженками.Відвідувачів школи навчали також навичкамприкладного плавання: пірнанню; рятуванню
потопаючих; плаванню зі зброєю, в одязі.
В 1832 р. в інженерному корпусі російської арміїбули проведені перші офіційні змагання за спеціальнорозробленими правилами. Згідно з ними званнявідмінного плавця діставав той, хто вмів добре плаватина спині і животі; в одязі; міг стрибати у воду головоюта ногами; пірнати і доставати з дна важкі предмети,виконувати інші складні вправи.
У другій половині XIX століття техніка плавання таметодика навчання продовжували вдосконалюватись.Цьому сприяла поява низки праць з плавання середяких найбільшу цінність представляли книгиЛ. Брусилова, Л. Конкина, П. Плахова і особливоА. Ганіке. Видана ним у 1897 р. книга „Самообучениеплаванню” містить опис основних груп підготовчихвправ та основних прийомів і методів навчанняплаванню. Вперше в історії плавання він запропонував спосіб ковзання, як один з прийомів привчання учнядо впевнених рухів у воді. Цей прийом і зараз зуспіхом застосовується в усіх сучасних школахплавання.Автори посібників того часу пропонували спочаткувивчати плавальні рухи на суші; радиливикористовувати при навчанні у воді корковіпоплавці, надувні мішки, вудки; рекомендуваливиконувати вправи у полегшених умовах і т.п.
Наприкінці XIX, на початку XX століття в Москві,Петербурзі та Києві відкрились 8 невеликих критихплавальних басейнів. Найбільший, розмірами17,5 х 8 м., знаходився у будинку морськогопажеського корпусі міста Петербурга.Велику роль у розвитку плавання відігралаШуваловська школа плавання, яка була відкрита у1908 році. Це була перша спортивна школа плавання,де проводилось навчання усім існуючим на той часспособам плавання: кролю на грудях, брасу на грудяхта на спині, плаванню на боці. Однак основу навчанняв школі складав спосіб брас.Шуваловська школа в значній мірі вплинула нарозвиток плавання в країні. Вона була:
– своєрідною кузнею інструкторсько-викладацьких кадрів, добре володіючих технікоюплавання та методикою навчання;
– методичним та пропагандистським центром зрозвитку та популяризації плавання в країні;
– одним з перших плавальних центрів, де булипідготовлені видатні плавці, які захищали честьБатьківщини на Олімпійських іграх. Шуваловськашкола проіснувала 9 років і закінчила свою роботу у1917 році.
В Україні теж в той час існували школи плавання.Перші з них були відкриті у 1910 році в Чернігові таКиєві, а у 1914 році в Миколаєві, Харкові та іншихмістах.Однак не дивлячись на наявність шкіл плавання,методичних посібників і окремих ентузіастів цієїсправи, масове навчання плаванню населення вдореволюційної Росії не проводилось.
