6. Байярд Р.Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. – М.: Просвещение, 1991. – 224 с.
7. Бакли Р., Кэйпл Дж. Теория и практика тренинга. – СПб.: Питер, 2002. – 352 с.
8. Биркенбиль Ф. Коммуникационный тренінг: Наука общения для всех. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 352 с.
9. Бишоп С. Тренинг ассертивности. – СПб.: Питер, 2001. – 208 с.
10. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике – СПб.: Питер, 2000. – 528 с.
11. Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование.– М.: Изд-во МГУ, 1990. – 136 с.
12. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 256 с.
13. Васьковская С.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. – К.: Вища школа, 1996. – 192 с.
14. Вачков И.В. Общие тренинговые методы. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. – М.: Ось-89, 2000. – 224 с.15. Выбойщик И.В., Шакуров З.А. Личностный многофакторный опросник Р. Кеттелла: Учебное пособие. – Челябинск: Изд. ЮУрГУ, 2000. – 54 с.
16. Геберт Д. Организационная психология. Человек и организация. / Пер. с нем. – Х.: Изд-во гуманитарный центр / О.А. Шипилова, 2006. – 624 с.
17. Горбунова В.В. Етичні та правові аспекти психологічних досліджень // Практична психологія соціальна робота. – 2005. – № 3. – С. 18-23.
18. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования. Проблемный подход. – К.: Наукова думка, 1995. – 128 с.
19. Гришин В.В., Лушин П.В. Методики психодиагностики в учебно-воспитательном процессе. – М.: ИКА «Москва», 1990. – 64 с.
20. Гришина Н.В. К вопросу о предрасположенности к конфликтному поведению // Психические состояния / Под. ред. А.А. Крылова и др. – Л., 1982. – С. 90-96.
21. Диагностика эмоционально-нравственного развития / ред. и сост. И.Б. Дерманова. – СПб.: Издательство «Речь», 2002. – 176 с.: ил.
22. Діагностика і корекція емоційних станів молодших школярів / Укладачі: Л.А. Лавренчук, Л.А. Скаковська, Є.С. Клєцова. – Житомир, 2002. – 47 с.
23. Документація психолога / Упорядник Т. Гончаренко. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 120 с.
24. Драгунский В.В. Цветовой личностный тест: практическое пособие. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, 2001. – 448 с., ил.
25. Дубровина И.В. и др. Рабочая книга школьного психолога. – М.: Просвещение, 1991. – 304 с.
26. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – 2-е изд., перераб. – СПб.: Питер, 2001. – 400 с.
27. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 208 с.
28. Ильин Е.П. Методики изучения соотношения первой и второй сигнальных систем / Е.П. Ильин. Дифференциальная психофизиология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 368-373.
29. Інтелектуальні здібності дитини / Упорядники: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 96 с.
30. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л.: Медицина, 1983. – С. 102-115.
31. Кипнис М. Тренинг креативности. – М.: Ось-89, 2005. – 128 с.
32. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 304 с.
33. Комплекс програм і методичних рекомендацій з організації і проведення педагогічної практики з психології / Л.В. Долинська, О.В. Скрипченко, Т.М. Лисянська та інші. – Київ: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2006. – 141 с.
34. Корекційна робота психолога / Упоряд. О. Главник. – К.: Шкільний світ, 2002. – 112 с. – (Психолог. Бібліотека. Вип. 3).
35. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 416 с.
36. Кузікова С.Б. Теорія і практика вікової психокорекції: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 384 с.
37. Лєпіхова Л.А., Татенко В.О. Методика: «Психологічна група ризику – ПГР» // Психологія. Науково-методичний збірник. – К.: Освіта, 1993. – Випуск № 41.
38. Личко А.Е. Личностный опросник Бехтеревского института (ЛОБИ) // Личностный опросник Бехтеревского института // Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб.: Питер, 2007. – 688 с.
39. Ментс М. ван Эффективное использование ролевых игр в тренинге. – СПб.: Питер, 2001. – 208 с.
40. Методичні рекомендації по проведенню тренінг-курсу для підлітків з питань просвітницької роботи щодо здорового способу життя. – К.: Міленіум, 2002. – 48 с.
41. Многофакторная личностная методика Р. Кеттелла: Учебно-методическое пособие / А.Н. Капустина. – СПб.: Речь, 2007. – 100 с. (Серия: Практикум по психодиагностике).
42. Морено Я.Л. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе / Пер. c англ. – М.: Академический проект, 2001. – 384 с.
43. Музика О.Л. Теоретичні засади розробки методики вивчення динамічних механізмів розвитку творчих здібностей та тренінгу ціннісної підтримки особистісного росту // Науковий звіт про виконання ІІ етапу наукового проекту ДФФД 07.07.00092 «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків». – Житомир, 2005. – С. 6-27.
44. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. – СПб.: Питер, 2002. – 464 с.: ил.
45. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. Кн. 3: Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 632 с.
46. Овчарова Р.В. Практическая психология образования: Учеб. пособие для студ. психол. фак. университетов. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 448 с.
47. Осадько О. Технології психологічного консультування. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.
48. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2005. – 512 с.
49. Основи психодіагностики. Навчальний посібник. – К.: Главник, 2006. – 144 с. – (Серія «Психологічний інструментарій»).
50. Перькова О.И., Сазанова Л.И. Интеллектуальный тренинг: учебно-методическое пособие для учителей и родителей. – СПб.: Речь, 2002. – 221 с.
51. Практикум з психодіагностики / Укладачі: Музика О.О., Остринська В.М., Остринський В.В. – Житомир: Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 1999. – 167 с.
52. Практикум по арт-терапии / Под ред. А.И. Копытина. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 448 с.
53. Практикум по возрастной и педагогической психологии / Под ред. А.И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1987. – 232 с.
54. Професійно-орієнтовані завдання з психології: Навчальний посібник / За ред. О.Л. Музики. Навчальний посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. – 566 с.
55. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. – М.: Изд-во: Институт практической психологии; Воронеж: НПО "МОДЭК", 1996. – 246 с.
56. Психодиагностика. Проблемы и исследования / Под ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 1981. – 232 с.
57. Психодиагностика: Теория и практика / Под ред. Н.Ф. Талызиной. – М.: Прогресс, 1986. – 208 с.
58. Психологическая служба в вузе / Под ред. Н.М. Пейсахова. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 240 с.
59. Психологічна деонтологія: етичні кодекси: Хрестоматія / Уклад. В.О. Климчук. – К.: МАУП, 2005. – 88 с.
60. Психолого-педагогическая диагностика личности будущего учителя в системе профессиональной ориентации. / Под ред. В.Ф. Моргун. – К.: РУМК, 1990. – 64 с.
61. Робота психолога у закладах освіти. Збірник нормативних документів / Укладач: І.С. Загурська. – Житомир, 2001. – 58 с.
62. Рогов Е.И. Настольная книга школьного психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. – 384 с.
63. Рогов Е.И. Настольная книга школьного психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – Кн. 2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приёмы и упражнения. – 480 с.
64. Розвивальні та корекційні заняття психолога / Упорядник Т. Гончаренко. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 120 с. – (Б-ка «Шк. світу»).
65. Розвиток пізнавальних процесів дитини / Упорядники: С. Максименко, К. Максименко, О. Главник. – К.: Мікрос-СВС, 2003. – 112 с.
66. Рубинштейн С.Я. Методика Коса // Рубинштейн С.Я. Экспериментальные методики патопсихологии и опыт применения их в клинике. – М.: Апрель-Пресс, Издательство Института Психотерапии, 2004. – С.69-71.
67. Семинарские и лабораторные занятия по общей психологии и методические рекомендации к ним для преподавателей пединститутов и педучилищ / Сост. В.И. Абраменко, М.В. Левченко. – Киев: КГПИ, 1987. – 76 с.
68. Сидоренко Е.В. Мотивационный тренинг. – СПб.: Речь, 2001. – 234 с.
69. Сівак С. Скринінг шкільного життя. Методика комплексного психодіагностичного вивчення стану навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 72 с.
70. Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики: Диагностика межличностных отношений. Выпуск 3. – М., 1990. – 48 с.
71. Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики: Метод цветовых выборов модифицированный цветовой тест Люшера. Выпуск 2. – М., 1990. – 88 с.
72. Собчик Л.Н. Методы психологической диагностики: Стандартизованный многофакторный метод исследования личности. Выпуск 1. – М., 1990. – 76 с.
73. Тренинг для старшеклассников "Я в мире профессий" // Школьный психолог. – 2003. – № 48.
74. Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие / Пер. с нем. 2-е изд., стер. – М. Генезис, 2000. – 256 с.
75. Фридман Л.М. и др. Изучение личности учащихся и ученических коллективов: Кн. для учителя / Л.М. Фридман, Т.А. Пушкина, И.Я. Каплунович. – М.: Просвещение, 1988. – 207 с.
76. Хлєбнікова Т. М. Ділова гра як метод активного навчання педагога: навчально-методичний посібник для викладачів, слухачів ІПО, директорів шкіл, керівників РУО. – Х.: Вид. группа «Основа», 2003. – 80 с. – (Серія «Бібліотека журналу «Управління школою»»; Вип. 7).
77. Худик В.А. Психологическая диагностика детского развития: Методы исследования. – К.: Освіта, 1992. – 220 с.
78. Шевандрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности: Учеб. для студентов высш. учеб. зав. – 2-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВАЛДОС, 2001. – 512 с.
79. Шумакова Н.Б., Щебланова Е.И., Щербо Н.П. Исследование творческой одаренности с использованием тестов П. Торренса для младших школьников // Вопросы психологии. – 1991. – №1. – С. 27-32.
80. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – 382 с.
81. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – 264 с.
ПСИХОлогічна ПРАКТИКА
для студентів ІV курсу
напряму підготовки 6.030102 Психологія
Психологічна практика проводиться у VІІ семестрі.
Вид практики – виробнича.
Тривалість практики – 3 тижні.
Основною метою психологічної практики є ознайомлення з особливостями роботи психолога, поглиблення і закріплення теоретичних знань, удосконалення навичок виконання професійно-орієнтованих завдань, які передбачають вміння організовувати і проводити емпіричні та експериментальні психологічні дослідження (оцінка особистісних якостей, особливостей інтелектуального та емоційного розвитку, специфіки міжособистісної взаємодії), психокорекційні техніки (внесення змін у розвиток окремих психічних процесів, нівелювання особистісної проблематики), вміння проводити консультативну, просвітницьку та профорієнтаційної роботу.
Для виконання завдань психологічної практики студенти направляються у центри практичної психології та соціальної роботи, притулки для неповнолітніх, центри зайнятості населення, центри соціальних служб для молоді, громадські організації, шкільні та дошкільні навчальні заклади.
Студенти ознайомлюються з системою психологічної служби в закладах різного типу (освітньо-виховних, медичних, юридичних, громадських, торгівельних, сфери послуг тощо), її структурою, основними нормативно-правовими документами, що регулюють діяльність психолога, специфікою і напрямками роботи. Студенти виконують професійно-орієнтовані завдання у відповідності з актуальними проблемами, які стоять перед психологом закладу.
Завдання практики:
1. Поглиблення та закріплення теоретичних знань, формування умінь застосовувати знання при виконанні професійно-орієнтованих завдань.
2. Удосконалення вмінь проведення діагностичної та психокорекційної роботи.
3. Стимулювання професійного росту майбутніх психологів.
Особливості проходження психологічної практики
Студенти-практиканти виконують 2 професійно-орієнтованих завдання та одне профорієнтаційне заняття. Студенти самостійно розподіляють завдання по днях і тижнях, керуючись програмою практики та нормативами часу на основні види роботи психолога:
– психодіагностичне дослідження групи (проведення, обробка результатів, написання висновків та рекомендацій) – 16,5 годин;
– індивідуальне психодіагностичне дослідження (проведення, обробка результатів, написання висновків та рекомендацій) – 6 годин;
– підготовка до проведення тренінгового заняття, ділових ігор, групової дискусії тощо – 7 годин;
– підготовка до проведення навчального заняття – 3 години;
– підготовка до просвітницької бесіди – 3 години;
– робота в бібліотеці, самопідготовка – всього 8 годин за час проходження практики.
інші види роботи – корекційно-відновлювальна робота, навчальна діяльність, психологічна просвіта, консультаційна робота – фактично використаний час.
Загальний час роботи на тиждень – 40 годин.
Загальний час проходження практики – 120 годин.
При проведенні психологічних досліджень студент-практикант виходить з актуальних проблем установи (закладу, організації, робочого колективу) і власного досвіду виконання професійно-орієнтованих завдань в межах навчальних дисциплін, які вивчав. Студент-практикант зобов’язаний знати про діагностичні можливості, особливості інтерпретації та обмеження методів дослідження і психокорекційних технік, дотримуватись правил взаємодії з досліджуваним та клієнтом.
Проводячи діагностичну роботу, студент-практикант повинен досконало знати процедуру дослідження та інструкцію, складати протокол, чітко реєструвати емпіричні показники, зіставляти результати діагностики з результатами спостереження за поведінкою досліджуваного. Протоколи індивідуальних досліджень повинні містити інформацію про особливості виконання досліджуваним тестових завдань. Зокрема, має бути відображено особливості встановлення контакту психолога і досліджуваного, ступінь інтересу досліджуваного до завдань, спосіб виконання, темп роботи, рівень працездатності тощо.
Надання психологічної допомоги передбачає відвідування та аналіз просвітницьких виступів, консультативних та психокорекційних занять психолога закладу, спільну розробку та проведення з ним певних форм надання психологічної допомоги.
Профорієнтаційне заняття передбачає використання інформаційних, діагностичних, корекційно-розвивальних методів, що допомагають старшокласникам розширити увлення про світ проесій, свої нахили та здібності, здатність рефлексувати.
студенти денної форми навчання здають матеріали практики лаборанту випускової кафедри впродовж трьох днів після її завершення.
студенти заочної форми навчання повинні подати організатору практики відношення із закладу, в якому проходитимуть практику. Матеріали проходження психологічної практики подають лаборанту випускової кафедри у перших три дні зимової заліково-екзаменаційної сесії.
Студенти заочної форми навчання, незалежно від того, чи працюють на посаді практичного психолога, не звільняються від проходження психологічної практики.
За результатами проходження психологічної практики виставляється диференційований залік. Оцінка залежить від якості виконання завдань і кількості виконаних завдань з діагностичної роботи та роботи з надання психологічної допомоги. Особлива увага звертається на самоаналіз пройденої практики.
Зміст психологічної практики
Виконуючи професійно-орієнтовані завдання, які ставить психолог закладу, студент може виконувати всі основні види діяльності практичного психолога: діагностичну, консультативну, психокорекційну та відновлювальну, просвітницьку, навчальну та організаційно-методичну роботи.
За допомогою психолога організації (менеджера з персоналу) студент-практикант формулює професійно-орієнтовані завдання, які, наприклад, пов’язані з колом психологічних чинників, що впливають на працездатність працівників (вивчення особливостей динаміки професійно важливих якостей, умінь і навиків у звичайних умовах, дослідження функціональних станів працівників, особливостей мотиваційної сфери, індивідуальних властивостей особистості тощо).
Студент-практикант проводить групові та індивідуальні дослідження, що вивчають психологічні чинники виникнення проблеми.
Студент-практикант розробляє програмупсихологічної допомоги особам із метою нівелювання психологічної проблеми, яка може включати консультативну, психокорекційну, розвивальну, тренінгову та просвітницьку роботу.
Профорієнтаційна робота передбачає проведення окремого заняття у формі групової бесіди просвітницького характеру, психологічного тренінгу.
Ймовірний перелік
професійно-орієнтованих завдань:
– участь у здійсненні професійного відбору працівників;
– зниження показників рівня працездатності працівників;
– низька результативність праці;
– збільшення кількості виробничих конфліктів;
– велика кількість виробничих помилок у діяльності;
– втрата інтересу до результатів професійної діяльності (зміна ціннісних орієнтації, зниження трудової мотивації);
– висока плинність кадрів.
Психодіагностична робота відповідно до закладу, де проходить практика, може здійснюватися за допомогою таких методів:
1. Діагностика особистісних характеристик:
– методика діагностики акцентуацій характеру К. Леонгарда;
– методика діагностики акцентуацій характеру Х. Шмішека;
– методика діагностики рівня шкільної тривожності Філліпса;
– 16-факторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла;
– методика дослідження особистості «Дім-Дерево-Людина»;
– шкала оцінки психічного розвитку дитини В. Манової-Томової (від 4 до 52 тижнів; від 1 до 3 років;
– методика «Психологічна група ризику – ПГР» (Л.А. Лєпіхова, В.О. Татенко);
– каузометрія (Є. Головаха, О. Кронік).
2. Діагностика психічних станів:
– методика діагностики оперативної оцінки самопочуття, активності і настрою (САН);
– методика «Особистісний опитувальник Бехтеревського інституту»;
– методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Даркі;
– методика діагностики самооцінки Ч.Д. Спілберга і Ю.Л. Ханіна;
– кольоровий тест М. Люшера;
– методика діагностики рівня невротизації Л.І. Вассермана;
– методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В. Бойка;
– експериментально-психологічна методика вивчення фрустраційних реакцій С. Розенцвейга;
– методика експрес-діагностики властивостей нервової системи за психомоторними показниками Є.П. Ільїна;
– методика експрес-діагностики рівня психоемоційної напруги О.С. Копіна, К.О. Суслова, Е.В. Заікіна.
3. Діагностика міжособистісних стосунків у колективі:
– методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі;
– методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда;
– методика «Q-сортування» В. Стефансона;
– методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса;
– методика діагностики між особистісних стосунків («соціометрія») Дж. Морено;
– методика вивчення особливостей спілкування школярів у класному колективі та комунікабельності як характерологічної риси особистості В.І. Абраменка, М.В. Левченка;
– методика оцінки психологічної атмосфери в колективі А.Ф. Фідпера;
– експрес-методика вивчення соціально-психологічного клімату в колективі О.С. Михалюка і А.Ю. Шалито.
4. Діагностика професійно важливих якостей працівників:
– опитувальник внутрішньої мотивації Р. Раяна (адаптація В.О. Климчука, О.Л. Музики);
– методика професійного самовизначення (тест Голландка);
– методика вивчення динаміки здібностей (МВДЗ) О.Л. Музики;
– карта дослідження особистості К.К. Платонова;
– методика діагностики готовності до навчання в школі дітей шестирічного віку (Н.М. Стадненко, Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обухівська);
– методика діагностики особистості за допомогою психометричного тесту С. Деллінгера;
– методика вивчення професійно важливих якостей спеціалістів системи «людина-техніка»;
– малюнковий тест «Ділові ситуації» Н.Г. Хитрової;
– методика самооцінки ділових й особистісних якостей керівника (менеджера);
– методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса;
– методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т. Елерса;
– ергономічна контрольна карта.
В окремих випадках студенти-практиканти можуть розробляти анкети, які, наприклад, розкривають зовнішні і внутрішні мотиваційні фактори праці для конкретного виду діяльності. Анкета закритого типу може вивчати різні сторони праці: престиж, професійний зміст роботи, кар’єрні питання, соціальну та особистісну значущість, умови праці, особливості колективу тощо і містити шкалу оцінки за таким принципом:
Для того, щоб успішно навчатися професії психолога, я володію такими важливими уміннями:
а) аналізувати події у житті людей
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
б) вислуховувати людину
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
в) виділяти з прочитаного ключові ідеї
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
г) переконувати людей у доцільності певних дій
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
д) під час розмови ставити влучні запитання
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
е) відчувати ситуацію іншої людини (ставити себе на місце іншого)
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
є) проводити соціально-психологічні дослідження
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
Програма надання психологічної допомоги може включати:
– психокорекційні заняття;
– психологічне консультування (зазначити, коли і з ким проводилась консультація, коротко розкрити зміст);
– психологічну просвіту (текст виступів, вказати тему виступу і список використаної літератури);
– тренінгові заняття (ділова гра, мозковий штурм, групова дискусія, в яких зазначається мета, завдання, методи роботи, розробити критерії ефективності заняття).
Психокорекційні заняття проходять відповідно до спеціально розробленої програми і можуть бути спрямовані на:
1) вирішення проблем шкільної дезадаптації (проблема невротизації, низького поведінкового самоконтролю, недостатнього розвитку окремих психічних процесів);
2) подолання страхів і високої тривожності;
3) оптимізація самооцінки у певних сферах життєдіяльності;
4) подолання комунікативних бар’єрів та високого рівня деструктивної конфліктності;
5) нівелювання дисгармонії особистісного розвитку.
Психокорекційна робота розробляється й узгоджується обов’язково спільно з керівником психологічної практики, а також психологом організації, і проводиться лише в присутності чи за прямої участі останнього.
Профорієнтаційне заняття відбувається у старших класах у формі просвітницької бесіди чи тренінгу з елементами психодіагностики.
Студент-практикант попередньо повинен:
1. Сформулювати мету заняття.
2. Сформулювати назву заняття (цікаву, яка відповідає меті).
3. Продумати конкретні завдання, які будуть вирішуватися на занятті: про що інформувати, що обговорити, які психологічні особливості діагностувати, що розвинути, сформувати, актуалізувати тощо.
4. Роздати агітаційні матеріали соціально-психологічного факультету.
5. Визначити структуру заняття (вступна, основна і заключна частини), вправи.
6. Описати використані вправи.
7. Оформити роботу за зразком
Профорієнтаційне заняття для учнів 10-11 класів
(тема)
Мета заняття:
Завдання:
1.
2.
Час заняття: 45 хвилин
Структура заняття:
| № | Назва вправи | Час (хв.) | Матеріали |
Зміст заняття
(описати вправи з вказівкою на інструкцію, інформаційними повідомленнями, питаннями і можливим напрямом обговорення)
Звітна документація
1. Щоденник проходження практики, який включає характеристику роботи студента-практиканта, підписана керівником установи та психологом (менеджером по персоналу) і затверджена мокрою печаткою установи.
2. Програма психологічної практики, в якій керівником практики проставлені відмітки про виконання трьох професійно-орієнтованих завдань.
3. Загальні відомості про організацію:
п овна назва
а дреса
т елефон
Прізвище, ім’я, по батькові директора
Прізвище, ім’я, по батькові психолога
4. Виконані за алгоритмом професійно-орієнтовані завдання.
Результати емпіричних та експериментальних досліджень, в яких мають бути представлені:
– бланки відповідей;
– обробка результатів кожної методики;
– інтерпретація результатів по кожній методиці;
– загальна психологічна характеристика досліджуваних.
Бланки відповідей, малюнки нумеруються і розміщуються у додатках. Обов’язково слід вказати про особливості взаємодії досліджуваного та психолога, про ступінь інтересу досліджуваного до запропонованих завдань, про спосіб їх виконання, про темп та працездатність досліджуваного.
Результати групового дослідження, в якому мають бути представлені:
– бланки відповідей групи;
– обробка та інтерпретація результатів кожного досліджуваного;
– узагальнена таблиця результатів;
– інтерпретація результатів.
Бланки відповідей нумеруються і розміщуються у додатках. Обов’язково слід вказати про особливості взаємодії досліджуваної групи та психолога, про ступінь інтересу досліджуваних до запропонованих завдань, про спосіб їх виконання, про темп та працездатність досліджуваних.
