Вступ
1. Поняття про «Дендрологія і лісівництво» та мета вивчення начальної дисципліни
2. Ліс, як об’єкт природи і господарської діяльності
Питання 1:
Дендрологія (від грец.“dendron”, що означає дерево, і “logos”, що означає вчення, наука) – наука про деревні рослини, їхню морфологію, систематику, екологію, фітоценологію, географію та використання в народному господарстві [1, ст.4].
Для вивчення дисципліни будемо використовувати підручники, навчальні посібники, визначники рослин, гербарії (пагони з листками та у безлистому стані, шишки, плоди, насіння, проростки), колекції, презентації, плакати, навчальні фільми та інше.
Лісівництво вивчає та природу найскладнішого на земній суші рослинного угрупування – лісу, а також процеси поновлення, росту, формування лісів з метою раціонального господарювання в них, підвищення продуктивності, поліпшення якості, захисних та естетичних властивостей. [2, ст.5]
Мета вивчення навчальної дисципліни «Дендрологія і лісівництво»:
ü набуття навичок по визначенню деревних порід;
ü оволодіти вміннями визначати складові елементи лісу та відмінні ознаки;
ü оволодіти знаннями взаємовпливу клімату та біотичних факторів на ліс;
ü оволодіти знаннями про поновлення лісу та його видами, а також заходами для прискорення та покращення умов росту насіннєвого поновлення;
ü прищепити студентам уміння самостійно користуватись літературою з дендрології і лісівництва, а також додатковою літературою.
Питання 2:
Ліс – тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. (Лісовий кодекс України).
Тема 1. Основи вчення про вид та його ареал
1. Поняття про вид і його ареал.
2. Основні життєві форми деревних рослин. Характерні особливості дерев, кущів, напівкущів, ліан.
3. Групи росту деревних рослин.
4. Особливості онтогенезу деревних рослин (СВ [1,с.122-127] або [5, с.57-60]).
5. Інтродукція деревних рослин та її значення (СВ [1, с.24-27] або [5, с.72-75]).
Питання 1:
Вид – це сукупність поколінь, що походять від спільного предка, і під впливом середовища та боротьби за існування відособлені добором вд решти живих істот; разом з тим вид є певним етапом у процесі еволюції. Назва виду є бінарною: вона складається із двох слів – назви роду з видовим епітетом, наприклад калина звичайна (Viburnum opulus L.). У науковій і в більшості випадків у навчальній літературі після видової назви рослини пишуть повне чи скорочене (до однієї чи кількох букв) прізвища автора, який першим описав цей вид.
Ареалом (з лат. area – площа) вважають визначену ділянку земної поверхні, зайняту певним таксоном рослин чи рослинним угрупуванням [1, ст. 8-16].
Питання 2:
Під життєвою формою розуміють своєрідний габітус (зовнішній вид) певних груп рослин, які виникли в результаті росту і розвитку і історично складені в певних умовах зовнішнього середовища як вираз пристосованості до цих умов.
Всі життєві форми деревних рослин відносяться до двох відділів –
деревні рослини (дерева, чагарники, чагарнички, деревовидні і чагарникові ліани, рослини-подушки) і напівдеревні рослини (напівчагарники, напівчагарнички, напівчагарникові і напівчагарникові ліани).
Деревом називають життєву форму рослин, що має добре виражений головний, задерев’янілий, розвинутий, з розгалуженою кроною та розвиненою кореневою системою стовбур від 2 до 150 метрів висотою, що зберігається протягом усього життя – від кількох десятків до кількох тисяч років. Види окремих родів, зокрема горобина, жостір та інші можуть ости у формі дерева чи куща. Окремі види деревних рослин (граб звичайний, вільха чорна та інші) після рубання за рахунок сплячих бруньок можуть формувати інші стебла.
Чагарник – життєва форма рослин, у якої головний стовбур формується тільки на початку життя, а згодом відмирає чи не виділяється серед кількох рівноцінних розгалужених надземних скелетних осей, утворених із сплячих бруньок біля поверхні ґрунту. кущі досягають висоти 1-10 м та доживають до 3-40 чи більше років.
Чагарничок – життєва форма без чуткого вираженої головної осі. За рахунок інтенсивного галуження біля основи материнської осі із сплячих бруньок формується кілька рівноцінних надземних скелетних осей, пов’язаних підземною (брусниця, чорниця) чи надземно. Висота кущів змінюється в межах 50-70 см чи до 1 м.Доживають вони до 10 років. Серед кущиків переважають вічнозелені (верес, брусниця, журавлина), але є і листопадові (буяхи) або такі, як чорниці: до 10-12 років вона вічнозелена, пізніше стає листопадною.
Напівчагарник – життєва форма рослин, що формуються за принципом чагарників, але відрізняються меншими розмірами, неповним здерев’янінням стовбурців (дерев’яніють тільки опорні тканини), меншою тривалістю скелетних осей (5-8 років). Напавчагарники щорічно витрачають (всихають), в дорослому стані після цвітіння, всю верхню частину річних квітконосних пагонів (до ¾ загальної висоти пгона).
Напівчагарничок – життєва форма рослин близьких за будовою до напівкуща, але на відміну від них в напівкущиках відмирають усі пагони, залишаються над землею лише «пеньки»в кілька сантиметрів, на яких і залишаються бруньки відновлення (полини, солянки).
Ліани — життєва форма рослин з гнучкими нестійкими стеблами, які для свого росту у висоту потребують опори[1, ст. 111-122].
Деревні рослини-подушки – життєва форма яка виникає в надзвичайно важких умовах існування (пустині, тундра, високогір'я). Для них (види рути, астрагала, вовче ягідника, молочаю) характерний мізерний приріст пагонів, сильна редукція листків, вирівняна поверхня подушки висотою від 0,1 до 1 м.
Питання 3:
Крім життєвих форм у деревних рослин та кущів прийнято виділяти певні групи росту.
Соколов С.Я. для дорослих особин, що ростуть в оптимальних для них умовах зростання, виділив по чотири групи росту:
- для деревних видів:
ü дерева 1 величини (вище 25 м) – модрина європейська, сосна звичайна, дуби, ясен звичайний та інші;
ü дерева 2 величини (від 15 до 25 м) – вільха чорна, верба біла граб звичайний, липа дрібнолиста та інші;
ü дерева 3 величини (від 10 до 15 м) – груша звичайна, верба ламка яблуня лісова та інші;
ü дерева 4 величини (до 10 м) – горобина звичайна, клен татарський, черемха звичайна та інші;
- для кущів:
ü чагарники 1 величини або високі (вище 3 м) – ялівець звичайний, ліщина звичайна, калина звичайна та інші;
ü чагарники 2 величини або середні (від 2 до 3 м) – бруслина європейська, бузина червона, маслинка вузьколиста та інші;
ü чагарники 3 величини або низькі (від 1 до 2 м) – барбарис звичайний, смородина золотиста, спірея верболиста та інші;
ü чагарники 3 величини або дрібні (до 1 м) – ялівець козацький, спірея японська та інші.
Питання 4:
Протягом тривалого періоду життєві процеси в рослинному організмі зумовлюють його ріст, розвиток, дозрівання, розмноження та старіння.
Під ростом деревних рослин розуміють один з проявів індивідуального розвитку, що триває протягом усього життєвого циклу та полягає у збільшенні їхніх розмірів і маси за рахунок утворення нових клітин, тканин та органів.
Під розвитком деревних рослин розуміють ряд взаємопов’язаних послідовних біохімічних, фізіологічних та морфолого-анатомічних змін, які відбуваються впродовж життя, від запліднення до відмирання.
Під онтогенезом (від грец. існуюче і розвиток) розуміють індивідуальний розвиток організму від зародження до природної смерті, що складається з сукупності взаємопов’язаних послідовних морфолого-анатомічних, біохімічних, фізіологічних та ін. змін у будові та життєдіяльності під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників. У процесі онтогенезу відбувається реалізація спадкових властивостей організму, закладених на генетичному рівні.
Онтогенез складається з послідовних вікових етапів (періодів): ембріонального, ювенільного, віргінільного, генеративного та етапу старіння і відмирання [1,с.122-127].
Питання 5:
Переселення в будь-яку область або країну інших видів або форм рослин, раніше там не зростаючих з певною метою називається інтродукцією. Цей процес може здійснюватися стихійно шляхом заносу насіння рослин птахами і іншими тваринами під час сезонних перельотів, кочувань, переселень, за допомогою вітру, води та інших факторів. Але в значно більших масштабах цей процес здійснюється людьми свідомо, коли вони ввозять в свою країну певні види рослин і культивують їх в нових умовах.
Поступове пристосування нових видів рослин до нових умов середовища називається акліматизацією рослин. Кращим способом акліматизації рослин є перенесення рослин висівом насіння, зібраного з більш молодих рослин [1, с.24-27].
