Принципи і методи лікування жіночої неплідності.

Впровадження системного підходу до діагностики непліддя дозволило розробити диференційний підхід до лікування різних форм непліддя чи поєднаних форм.

1. При виявленні перенесеного чи існуючого запального процесу рекомендується комплексне протизапальне лікування, санаторно-курортне лікування;

2. При ендокринному неплідді найперше слід відновити менструальну функцію.

3. При наявності менструального циклу можна починати з призначення оральних комбінованих контрацептивів строком на 3 — 4 місяці. Розраховують при такому методі на "ребаунд-синдром" — синдром відміни препарату.

4. При ановуляторному циклі приміняються індуктори овуляції: кломіфен, кломід, клостильбегід — від 50 до 150 мг на прийом, з 5 по 10 день менструального циклу, протягом 4 — 6 циклів. Слід контролювати гіперстимуляцію яєчників УЗ методом дослідження.

5. При синдромі галактореї-аменореї призначають парлодел (бромкрептин, норпролак) по 2,5 — 5 мг на добу під контролем базальної Х° або УЗД. При настанні вагітності слід рекомендувати хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ) або прегніл по 5 — 10 тис, одиниць (профазі, прималют) з 15 дня менструального циклу. На сучасному етапі при гіпоталамо-гіпофізарній недостатності стимуляцію овуляції проводять препаратами хумігон, який містить по 75 МО активного ФСГ і ЛГ. Препарат вводять з 1 по 7 день в дозі 75 МО, з 8 по 15 день — дозу подвоюють. При дисфункції ФСГ і нормальному ЛГ (чи навіть збільшеному) приміняють препарат метродін ВЧ, який містить високоочищений ФСГ. Прийом препаратів контролюється УЗД (визначають появу домінантних фолікулів), а з 14 — 15 дня також призначають ХГК, профазі, прегнія. При склерозі чи нолікістозних яєчниках використовується клостіль-бегід, кломіфен, а при необхідності — операції в об'ємі клиновидної резекції чи декапсуляції (фенестрації) яєчників з наступним застосуванням антиестрогенів (кломід, кломіфен). При неплідді, зумовленому наднирниковим генезом, за наявності гірсутизму, лікують призначенням 1/₂ — 1/ ₄ таблетки дексаметазону щодоби протягом 6 місяців, в сполученні з кломіфеном. За наявності імунологічного генезу непліддя — рекомендують штуч­не запліднення, кондомтерапія 1—2 роки, кріодеструкція епітелію шийки матки.

Крім штучного запліднення, можна використовувати екстракорпоральне запліднення і пересадку в матку зиготи на стадії 3 бластомерів.

Допоміжні методи лікування репродукції.

Метод ШФГП — спільний переніс гамет в маткові труби, де відбувається запліднення.

Метод ЗНФТ — перенесенння зигот в маткові труби.

Мікрометодики:

1. Часткове руйнування прозорої оболонки яйцеклітини.

2. Субзональне запліднення — сперматозоон вводять під прозору оболонку.

3. ЩІС — інтроцитоплазматична ін'єкція 1 сперматозоону.

4. Сурогатне материнство.
Хірургічне лікування

Ендоскопічні методи відновлення проходження труб, резекція чи декапсуляція яєчників; збереження труби при операціях з приводу позаматкової вагітності.

Сурогатне материнство — запліднення спермою донора або чоловіка (за бажанням неплідної пари). Дозволяється спеціальними комісіями з питань права і етики.

65.Консультування з питань планування сімї.

Планування сім’ї – важливий етап у житті жінки, який передбачає народження лише бажаних дітей. У нашій країні нині висока частота штучних абортів, що традиційно є основним методом планування сім’ї.

На Україні існує також багато соціальних служб. В системі цих служб працюють: соціологи, медики, соціальні педагоги, психологи, юристи.

Діють спеціалізовані служби в різних областях до яких відносяться такі як:

– Служба соціальної підтримки сім’ї “Родинний дом”;

– Кризові центри соціально-психологічної допомоги різним категоріям сімей, дітям, молоді;

– Служба “Телефон довіри”;

– Служба планування сім’ї;

– служба вторинної зайнятості молоді.

Служба планування сім’ї розпочала свою дію 13 вересня 1995 року, коли Кабінет міністрів видав постанову: “Про провадження в життя національної програми планування сім’ї”.

11 червня 1997 року видано наказ “Про організацію роботи медичних центрів планування сім’ї і репродукцію планування сім’ї”.
Служба планування сім’ї займається такими видами діяльності:

1. Інформація та консультування населення з питань планування сім’ї;

2. Організація служб планування сім’ї;

3. Забезпечення населення засобами контрацепції;

4. Лікування неплідності та сексуальних розладів;

5. Поглиблена та поширена робота із статевим вихованням дітей та підлітків;

6. Підготовка батьків до сексуального розвитку дітей;

7. Медична консультація служб планування сім’ї.

До завдань і перспектив служби планування сім’ї можна віднести такі пункти:

1. Вивчення основ сексуальної поведінки та методів контрацепції в учбових закладах і центрах для молоді;

2. Розповсюдження сучасних методів контрацепції;

3. Запобігання захворювань, що передаються статевим шляхом;

4. Надання допомоги жінкам та дівчатам-підліткам – жертвам насильства;

5. Широка інформаційна діяльність служби планування сім’ї.

У службі планування сім’ї є однин з головних напрямків роботи, це медико-генетичне консультування, від якого значною мірою залежать пренатальна і дитяча смертність, народження дітей з вадами, мимовільні викидні, мертвонароджені.

Отже, служба планування сім’ї, хоч і недавно ввійшла в роботу, але вже дуже багатьом молодим людям надала допомогу у складних життєвих питаннях.