Основні поняття і положення феноменологічного підходу.

Особливе значення надається піковим (вершинним) переживанням, що супроводжують самоактуалізацію, зростання особистості. Вершинне переживання — максимальне відчуття повноти буття і всіх своїх потенцій. Причому це не обов’язково повинні бути почуття, які прийнято вважати приємними.

Вже згадуване поняття «автентичність» (справжність, істинність) ─ це поняття, введене М. Хайдеґером і розвинене К. Ясперсом у зв’язку з центральною проблемою філософії людини, а саме — проблемою перетворення несправжнього людського буття у справжнє. Автентичність, за К. Ясперсом, — буття, нескуте і неуреґіднене якою-небудь однією концепцією, ідеєю або можливістю, яка нав’язана ззовні і зумовлює вибір людини. Інакше кажучи, це щирість до кінця і по відношенню до інших, і по відношенню до себе, при якій індивід вільний як від зовнішнього маніпулювання, так і від самоманіпулювання, проявляючи себе в безпосередньо ясному і відповідально вільному бутті. Вважається, що тільки таке повне буття може дати людині відчуття щастя та смислу життя.

«Буття у світі». Категорія аналізується практично всіма представниками гуманістичної психології і позначає цілу сукупність сутнісних ознак і феноменології переживання власного «Я» як такого, що перебуває, живе в світі:

по-перше, це чиста екзистенція, тобто готовність, даність, відкритість собі і світу;

по-друге, це справжнє існування «самості»;

по-третє, буття є трансцедентування (вихід за межі) людини в інший вимір;

по-четверте, буття — це «modus vivendi» на відміну від «modus орегаndi», тобто жити, а не намагатися маніпулювати іншими та свтом;

по-п’яте, це певна якість існування, що характеризується необмеженістю, повнотою і самовіддачею (піковими переживаннями).

Тому з категорією буття тісно зв’язана категорія становлення, а сама категорія буття співрозмірна з категорією «світ».

«Життєвий світ» — поняття, введене і розроблене Є. Гуссерлем. Це те, що має значущість для свідомості. «Життєвий світ» — поняття, що фіксує самовмонтування такого, що переживається, усвідомлюється, сприймається, проговорюється, світу, що є феноменологічним, тобто неповторним у кожної людини. Поняття «життєвий світ» не тільки визнає онтологічність (незалежну даність людської свідомості), але і вимагає обов’язкового врахування цієї внутрішньої онтології свідомості, прийняття всерйоз її в роботі з клієнтом.

«Подія » — радше не наочно віднесене поняття, а принцип побудови корекційної роботи в феноменологічній психології. Принцип подієвості припускає відмову від інструментального активізму (з його інфантильним прагненням до самоствердження за всяку ціну). Бажання Жити, а не маніпулювати іншими та життям у цілому. Поняття «подія» відводить суб’єкту діяльності інше місце в набагато складніше взаємопов’язаному світі, чим це здавалося в епоху класичних наукових уявлень. Раніше науковцями реальність сприймалася так, що ніби все просто є або фактом, або вигадкою, взаємозв’язки між феноменами реальності є простими і такими, що можливі для осягнення розумом та однозначного трактування чи оцінки. Сьогоднішня наукова парадигма передбачає, що все є значно складнішим та неоднозначним. Намагання дати клієнту вміння приймати цю неоднозначність і світу, і буття як його феномену та визначати свою власну позицію у цій невизначеності реального тільки мірою власних переживань, і є метою феноменологічної психокорекції.