Одначе, попри все те, надії на успіх танули. Трагізм ситуації підсилювався, зокрема, тим, що їй не вдалося заручитися підтримкою країн Антанти.
У січні 1919 р. на Паризькій мирній конференції, де підводилися підсумки Першої світової війни, було визнано права Польщі на Східну Галичину.
Країни Антанти були зацікавлені в існуванні Польщі як антибільшовицького «санітарного кордону»
Польсько-українська війна
v 11 листопада 1918 р. Поляки захопили Перемишль.
v 21 листопада 1918 р. Поляки оволоділи Львовом.
v Невдовзі польські війська контролювали 10 із 59 повітів, у яких ЗУНР проголосили свою владу.
v Уряд ЗУНР був змушений переїхати до Тернополя, а потім — до Станіслава.
v Квітень 1919 р. Польський уряд кинув на боротьбу проти Української Галицької армії війська, що прибули з Франції під командуванням генерала Й. Галлера (80 тис. вояків з кулеметами, гарматами), сформовані з польських військовополонених, які воювали на Західному фронті у складі німецької армії.
v Польський наступ підтримала Румунія, яка захопила, частину галицького Підкарпаття.
v 8 червня 1919 р. - початок наступальної операції українських військ — Чортківська офензива (наступальна операція), коли 25-тисячне українське військо змусило відступити 100-тисячну польську армію.
v 28 червня 1919 р. Контрнаступ польських військ. Поляки захопили майже всю Східну Галичину, відтіснивши УГА до Збруча.
v 16-18 липня 1919 р. Польські війська окупували Східну Галичину, Західну Волинь, змусивши УГА та уряд ЗУНР відступити за р. Збруч.
v У польсько-українському протистоянні загинуло 15 тис. українців і 10 тис. поляків.
Наприкінці червня — на початку липня 1919 р. добре оснащені Антантою польські війська окупували всю територію Східної Галичини і Західної Волині.
УГА та уряд ЗУНР відступили за р. Збруч. Внаслідок поразки було ліквідовано й структуру української державності в краї — ЗУНР.
Північна Буковина і Хотинщина
У Буковині після розпаду Австро-Угорщини виник Крайовий комітет. У листопаді 1918 р. у Чернівцях відбулося 40-тисячне народне віче, яке проголосило з'єднання з Галичиною.
Королівський уряд Румунії негайно відправив сюди війська, і 11 листопада Чернівці знову були в його руках.
Трудящі не припинили, однак, своєї боротьби за возз'єднання з Україною. Найбільшим повстанням проти румунських окупантів було повстання в Хотинському повіті 23-31 січня 1919 р. Але воно було жорстоко придушене регулярними військами.
10 вересня 1919 р. за Сен-Жерменським договором Буковина відійшла до Румунії.
Закарпатська Україна
Після розпаду Австро-Угорської імперії Закарпаття опинилось у складі Угорщини. Але, користуючись слабкістю угорського уряду, з відома Антанти, яка була переможцем у війні і головним розпорядником у перекроюванні сфер впливу, Чехословаччина на початку 1919 р. окупує західну частину краю, а Румунія — південно-східну. Однак корінне населення, як і раніше, було віддане ідеї єднання з Україною.
У березні-липні 1919 р. в Угорщині встановлено радянську владу. За прикладом угорського пролетаріату Ради робітничих і солдатських депутатів на неокупованій території теж беруть владу у свої руки. Почалося формування Русинської Червоної гвардії (русини — самоназва закарпатських українців).
Але в умовах Угорської революції радянська влада в Закарпатті протрималася недовго — лише 40 днів. Наприкінці липня 1919 р. чеські та румунські війська повністю окупували Закарпаття.
10 вересня 1919 р. за Сен-Жерменським договором Закарпаття перейшло до Чехословаччини
