Для всіх об'єктів, які містять вибухові речовини, небезпечними є: удари, тертя, струшування, наколювання чи царапання твердим предметом, інші механічні впливи; нагрівання від різних джерел тепла, гаряче повітря і вода, пара, сонячні промені; вплив відкритого полум'я, влучення іскри; розряд статичної електрики при зіткненні об'єкта з іншими предметами обстановки; блукаючі електричні струми й електромагнітні поля.
За ступенем небезпеки при поводженні, зберіганні та транспортуванні усі вибухонебезпечні об'єкти, з якими приходиться стикатися працівникам правоохоронних органів, можна віднести до десяти основних груп.
I група — міни та снаряди, котрі не вибухнули, інші боєприпаси ствольної артилерії, що пройшли канал ствола гармати; саморобні, кустарні і промислово виготовлені вибухові пристрої, що знаходяться на бойовому взводі чи в бойовому положенні, підготовлені до вибуху сховані заряди з лініями керування. Дані об'єкти виключно небезпечні при поводженні: їх підривачі знаходяться в зведеному положенні і досить найменшого впливу для того, щоб відбувся вибух. В окремих випадках відрізнити такі вироби можна за характерними слідами (трасами) від нарізів каналу ствола гармати на їх ведучому паску або слідами наколювання капсуля-запалювача хвостового патрона. Але для цього необхідно володіти спеціальними знаннями у вибухотехніці.
Оцінка стану виявленого вибухотехнічного виробу є одним з основних питань вибухотехнічного обстеження. Без його кваліфікованого рішення які-небудь інші роботи з об'єктом неприпустимі.
II група — боєприпаси, саморобні, кустарні і промислово виготовлені вибухові пристрої, що мають видимі тріщини, інші механічні ушкодження чи сильно кородований металевий корпус. Пристрої цієї групи, що мають механічні ушкодження чи сліди корозії, також винятково небезпечні. Деформації засобів ініціювання, попадання вибухової речовини в тріщини корпусу, взаємодія вибухової речовини з кородуючими металами підвищують ймовірність випадкового вибуху.
III група — ініціюючі вибухові речовини заводського, кустарного і саморобного виготовлення. Для їхнього вибуху досить легкого удару, невеликого тертя, струшування, променя вогню. У чистому виді ці об'єкти огляду не підлягають.
IV група — нефлегматизований гексоген, октоген, тетрил, ТЭН, нітроефіромістимі вибухові речовини зі змістом нітроефірів більш 15%, інші бризантні вибухові речовини підвищеної чутливості, а також саморобні бризантні вибухові речовини і суміші.
V група — флегматизований гексоген, тротил і тротиломістимі вибухові речовини, конструктивно оформлені заряди вибухової речовини, аміачна селітра, амоніти, інші промислові вибухові речовини, нітроефіромістимі вибухові речовини зі змістом нітроефірів менш 15%; детонуючі шнури.
Бризантні вибухові речовини (IV-V групи) у порівнянні з ініціюючими менш чуттєві до зовнішніх впливів і в цьому відношенні більш безпечні при поводженні. Для їхнього вибуху необхідний могутній ініціюючий імпульс: спрацьовування капсуля-детонатора, сильний удар чи розігрівання до високих температур. Деякі бризантні вибухові речовини можуть вибухати після їхнього запалення від відкритого джерела вогню.
VI група — піроксилін, колоксилін, димні і бездимні порохи, піротехнічні склади і суміші різного способу виготовлення, вогнепровідні шнури, учбово-імітаційні засоби і піротехнічні вироби. Порохи малочутливі практично до усіх видів початкового імпульсу, за винятком імпульсу у виді променя вогню. Небезпечними для них також є іскра, жевріючі частки, тепловий вплив. При несприятливих умовах зберігання, а також при досить тривалих термінах зберігання деякі види бездимних порохів втрачають свою хімічну стійкість і стають більш чуттєвими, ніж їхні аналоги.
Небезпека піротехнічних композицій залежить від їхнього рецептурного складу і природи використовуваних компонентів. Одні склади по чутливості близькі до бризантних вибухових речовин, інші — до ініціюючих. Загальною властивістю піротехнічних композицій є їхня підвищена чутливість до нагрівання і променя вогню.
VII група — капсулі-детонатори, електродетонатори, підривачі, запали ручних гранат, піротехнічні сповільнювачі й інші засоби ініціювання, що містять вибухові речовини. Засоби ініціювання (капсулі-детонатори, електродетонатори, запали ручних гранат і ін.) не можна піддавати механічним впливам і особливо тертю, ударам і деформаціям. Варто враховувати, що існує підвищена небезпека їхнього спрацьовування від розряду статичної електрики при зіткненні з предметами навколишнього оточення. Потрібно пам'ятати, що перед тим як узяти засіб ініціювання в руки, необхідно зняти із себе заряд статичної електрики, доторкнувшись руками до водопровідного крана, опалювальної батареї чи іншого заземленого об'єкта обстановки.
Цієї рекомендації варто дотримуватись і при поводженні з іншими вибухонебезпечними об'єктами і матеріалами, особливо у випадках, коли на будь-кому з учасників огляду є предмети одягу (сорочка, светр і т.п.), виготовлені із синтетичних матеріалів. Щоб уникнути нещасних випадків особи, що знаходяться в одязі із синтетичними волокнами, до робіт з вибухонебезпечними об'єктами і матеріалами допускати не слід.
VIII група — ручні гранати й інженерні боєприпаси з вставленими запалами, підривні шашки і патрони вибухової речовини з вставленими в них капсулями-детонаторами й електродетонаторами, перфораторні заряди і снаряди з встановленими в них підривачами, а також інші подібні пристрої, з'єднані з засобами ініціювання, але не знаходяться на бойовому взводі чи в бойовому положенні. Небезпека об'єктів цієї групи обумовлена тим, що в такого роду виробах контактують заряд вибухової речовини і засіб ініціювання.
Наявність корпусу виробу, оболонки заряду, інших елементів конструкції певною мірою охороняє вибухову речовину і засіб ініціювання від несприятливих впливів. Однак з метою безпеки при поводженні з цими об'єктами, а також при їхньому транспортуванні і зберіганні необхідно приймати заходи до роз'єднання вибухонебезпечних частин і деталей. Масштаби руйнівних наслідків при несприятливих впливах на окремі частини такого об'єкта значно нижче, ніж при випадковому спрацьовуванні виробу в зборі.
IX група — некінцево споряджені вибухові пристрої, сховані заряди й інші вибухотехнічні вироби (без засобів ініціювання), що містять вибухову речовину в оболонці чи без неї. Вибухотехнічні вироби без засобів ініціювання, що містять вибухову речовину в штатній оболонці, також небезпечні в поводженні. Варто пам'ятати, що будь-яка вибухова речовина (тротил, гексоген, мисливський порох, піротехнічний склад чи тверде ракетне паливо) здатне горіти, вибухати і детонувати. Усі залежить від того, яка маса речовини, у якій оболонці знаходиться заряд, які вид і енергія ініціюючого імпульсу, є чи ні несприятливі впливи на речовину і виріб у цілому.
Х група — сліди вибуху, газоподібні і конденсовані продукти вибуху, деформовані фрагменти і залишки пристрою, який вибухнув. Небезпека слідів вибуху визначається отруйним впливом газоподібних і конденсованих продуктів вибуху, а також можливою наявністю серед залишків вибухового пристрою вибухонебезпечних об'єктів і виробів, які частково спрацювали.
Вироби, які частково спрацювали, як правило, деформовані і всі без винятку за ступенем небезпеки при поводженні відносяться до П групи.
При вибухах пристроїв усіх видів впливу для людини і для навколишнього середовища значну небезпеку представляють газоподібні продукти вибуху.
При вибуху 1 кг вибухової речовини утвориться приблизно 700—900 л газоподібних продуктів, більшість з яких є отруйними газами. Найбільш небезпечні різні окисли азоту. Спочатку при вибуху утвориться безбарвний окис азоту, що, вступаючи в реакцію з киснем повітря, перетворюється в двоокис азоту — газ жовто-бурого кольору з характерним різким запахом. Двоокис азоту важче за повітря. Тривале вдихання повітря з підвищеним змістом двоокису азоту вкрай небезпечно. Для двоокису й інших окислів азоту характерний скритий період дії від 4 до 6 г, після якого зазвичай настає різке погіршення самопочуття. В особливо важких випадках може бути і набряк легень з летальним результатом.
Ці обставини завжди варто мати на увазі при криміналістичному огляді предметів зі слідами вибуху, при організації аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт на місці події.
